Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №723/3763/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2026 року м. Чернівці справа № 723/3763/25

провадження №22-ц/822/1123/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Кулянди М.І.

секретар Черновська А.К.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 1 квітня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано наступним. 27.01.2021 року між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» укладено електронний договір про споживчий кредит № 3264673, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 6000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором.

Зазначали, що на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала та не повернула кредит, а також не сплатила комісію і проценти за користування кредитом, внаслідок чого у неї перед ТОВ «МІЛОАН» виникла заборгованість в розмірі 26004,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 19584,00 грн. та комісією в розмірі 420,00 грн.

Також зазначають, що 14.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 68-МЛ, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги за договором споживчий кредит № 3264673 від 27.01.2021 року.

Просили стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 3264673 від 27.01.2021 року в розмірі 26004,00 грн., витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 1 квітня 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до про стягнення заборгованості за кредитним договором №3264673 від 27.01.2021 року в сумі 26004 грн. відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2026 року, прийняти постанову про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №3264673 від 27.01.2021 року у справі № 723/3763/25 в повному обсязі.

Стягнути на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Стягнути на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вказує на те, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

У Довідці про ідентифікацію передбачені усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість його ідентифікувати. За вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №3264673 від 27.01.2021 року. Отже, надані позивачем у сукупності кредитний договір, анкета-заява, довідка про ідентифікацію, платіжне доручення та відповідь банку про успішне перерахування коштів на банківську картку позичальника є взаємопов`язаними та належними доказами, які в повному обсязі підтверджують факт укладення кредитного договору між сторонами, належне волевиявлення позичальника на отримання кредиту та фактичне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання грошових коштів. Таким чином, враховуючи вищенаведене, Кредитний договір було укладено в електронній формі та у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що згідно договору про споживчий кредит № 3264673 від 27.01.2021 року кредитодавець ТОВ «Мілоан» зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 6000,00 грн. строком на 30 днів, комісія за надання кредиту становить 420,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду – 1584,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору, стандартна (базова) ставка 5,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на картковий рахунок.

Даний договір укладається в електронній формі, проект якого розміщений в особистому кабінеті позичальника (оферта). Прийняття позичальником пропозиції про укладання договору (акцепт) відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням SMS на мобільний телефонний номер позичальника, а останній використовує одноразовий ідентифікатор для підписання електронного договору.

З наявної у справі письмової копії електронного кредитного договору вбачається відсутність відомостей про одноразовий ідентифікатор, яким би позичальник підписала даний договір, як і дату та час такого підписання.

Відповідно до письмової копії анкети-заяви на кредит № 3264673 від 27.01.2021 року позичальник ОСОБА_1 подала заяву на отримання кредиту у сумі 6000 грн. строком на 30 днів зі сплатою комісії в розмірі 420 грн. та процентів в розмірі 1584 грн. і такі умови були погоджені кредитодавцем. Процес оформлення та розгляду заяви тривав 27.01.2021 з 08:30:59 до 08:38:03 – час підписання договору.

З копії довідки про ідентифікацію вбачається, що на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 було надіслано одноразовий ідентифікатор J18211 для підписання договору 27.01.2021 о 17:37.

Згідно копії платіжного доручення № 38424201 від 27.01.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахував отримувачу ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_2 кошти в сумі 6000 грн. згідно договору № 3264673.

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 26.12.2025 р. на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , і 27.01.2021 по рахунку за вказаним номером картки зараховано кошти в сумі 6000 грн.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовані сумніви відповідача щодо відповідності оригіналу наданих копій (паперової та електронної) кредитного договору, і дійшов висновку про те, що обґрунтованими заперечення відповідача щодо укладення кредитного договору з огляду на те, що у заяві-анкеті вказано, що договір підписано о 08:38:03 27.01.2021 р., а одноразовий ідентифікатор для підписання договору був надісланий 27.01.2021 о 17:37.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

На підтвердження доводів про укладення сторонами кредитного договору № 3254673 від 27 січня 2021 року позивачем надано електронні докази в паперовій формі, зокрема: що згідно договору про споживчий кредит № 3264673 від 27.01.2021 року кредитодавець ТОВ «Мілоан» зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 6000,00 грн. строком на 30 днів, комісія за надання кредиту становить 420,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду – 1584,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору, стандартна (базова) ставка 5,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на картковий рахунок.

Даний договір укладається в електронній формі, проект якого розміщений в особистому кабінеті позичальника (оферта). Прийняття позичальником пропозиції про укладання договору (акцепт) відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням SMS на мобільний телефонний номер позичальника, а останній використовує одноразовий ідентифікатор для підписання електронного договору.

З наявної у справі письмової копії електронного кредитного договору вбачається відсутність відомостей про одноразовий ідентифікатор, яким би позичальник підписала даний договір, як і дату та час такого підписання.

Відповідно до письмової копії анкети-заяви на кредит № 3264673 від 27.01.2021 року позичальник ОСОБА_1 подала заяву на отримання кредиту у сумі 6000 грн. строком на 30 днів зі сплатою комісії в розмірі 420 грн. та процентів в розмірі 1584 грн. і такі умови були погоджені кредитодавцем. Процес оформлення та розгляду заяви тривав 27.01.2021 з 08:30:59 до 08:38:03 – час підписання договору.

З копії довідки про ідентифікацію вбачається, що на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 було надіслано одноразовий ідентифікатор J18211 для підписання договору 27.01.2021 о 17:37.

Згідно копії платіжного доручення № 38424201 від 27.01.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахував отримувачу ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_2 кошти в сумі 6000 грн. згідно договору № 3264673.

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 26.12.2025 р. на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , і 27.01.2021 по рахунку за вказаним номером картки зараховано кошти в сумі 6000 грн.

Як свідчить зміст кредитного договору № 3264673 від 27 січня 2021року, в розділі «Реквізити сторін» підписи від імені позикодавця та позичальника відсутні, тобто відомості про підписання відповідачкою правочину одноразовим ідентифікатором, або власноручним підписом не відображені. Графік розрахунків, який є додатком № 1 до договору № 3264673 від 27 січня 2021 року, також не підписано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано суду доказів того, що на виконання вимог ЗУ «Про електронну комерцію» ОСОБА_1 при підписанні договору було використано одноразовий ідентифікатор.

З копії довідки про ідентифікацію вбачається, що на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 було надіслано одноразовий ідентифікатор J18211 для підписання договору 27.01.2021 о 17:37.

Відповідно до письмової копії анкети-заяви на кредит № 3264673 від 27.01.2021 року позичальник ОСОБА_1 подала заяву на отримання кредиту у сумі 6000 грн. строком на 30 днів зі сплатою комісії в розмірі 420 грн. та процентів в розмірі 1584 грн. і такі умови були погоджені кредитодавцем. Процес оформлення та розгляду заяви тривав 27.01.2021 з 08:30:59 до 08:38:03 – час підписання договору.

Апеляційний суд виходить з того, що указаний документ не підтверджує використання відповідачкою цього ідентифікатора та підписання нею кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Апеляційний суд зважає на те, що у справі наявна паперова копія електронного документа (кредитного договору від 27 січня 2021 року), в якій підписи сторін у вигляді одноразових ідентифікаторів не відображені.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ст. 5 цього Закону електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Частинами 1, 2 ст. 8 Закону передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація – це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом – алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором – це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис – електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 12 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та п. 15 ч. 1 ст. 1 чинного ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в ЗУ «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Згідно із ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

За змістом позовної заяви розміщений в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує його (ідентифікатор) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

Тобто, за обставинами цієї справи позивач мав довести, що ОСОБА_1 не лише отримала на номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор, а і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене у договорі поле для його підпису. Наданий суду доказ - кредитний договір у паперовій копії не дозволяє візуально визначити спеціально відведене у договорі поле для його підпису позичальником.

З огляду на те, що ТОВ «Мілоан» було кінцевим отримувачем електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором від ОСОБА_1 на підтвердження прийняття нею пропозиції укласти договір (оферти), відтак саме позивач мав технічну можливість надати докази отримання від неї зазначеного електронного повідомлення та відповідно підписання нею договору за допомогою одноразового ідентифікатору. Матеріали цієї справи доказів зазначеного не містять.

Отже, як правильно визначив суд першої інстанції, неможливо дійти висновку про підписання ОСОБА_1 кредитного договору, а також про те, що дії відповідачки, про які стверджує позивач (реєстрація на сайті та отримання одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону), пов`язані саме з її наміром укласти зазначений кредитний договір.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ товариством, суд апеляційної інстанції враховує те, що воно є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

У постанові Верховного Суду у справі №758/14925/23 від 04 лютого 2026 року зазначено, що питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

З урахуванням зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами факт укладення кредитного договору № 3264673 17.01.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 на умовах, викладених у поданій позивачем копії кредитного договору.

За таких обставин, ураховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем доводів щодо належного укладення сторонами кредитного договору. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки у цій справі суд першої інстанції не відмовив у задоволенні позову з формальних підстав і не поклав на позивача обов`язок подати докази, не передбачені законом. Відмова у позові зумовлена недоведеністю тих юридично значимих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а саме факту укладення між сторонами кредитного договору в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію».

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду з дотриманням норм процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» залишити без задоволення.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 1 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді І.Б. Перепелюк

М.І. Кулянда

І.Н. Лисак