Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №727/7667/15-ц — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2026 року м. Чернівці

справа № 727/7667/15-ц

провадження №22-ц/822/1466/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І. М., Лисака І.Н.

секретар: Черновська А.К.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 4 червня 2026 року в цивільній справі за заявою АТ КБ «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа ОСОБА_1 ,

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовувано наступним. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07.12.2015 р. задоволено позов позивача та стягнуто з ОСОБА_1 237727,64 доларів США, що еквівалентно 5621932 грн. та 38797,15 грн. судового збору.

Виконавчий лист перебував на виконанні в органі ДВС і постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області від 16.11.2018р. був повернутий стягувачу. Але цей виконавчий лист до стягувача не надійшов.

На запит стягувача відділ ДВС листом від 23.01.2024 ( фактично 2025 ) року повідомив про повернення виконавчого листа стягувачу.

Станом на час звернення до суду з заявою вищевказане рішення суду не виконано, заборгованість боржником не сплачена.

Банк пропустив строк звернення до суду з цією заявою, але у зв`язку з карантинними заходами, пов`язаними з короно вірусною хворобою, а також воєнним станом в країні, внаслідок чого продовжувались процесуальні строки, тому просив поновити строк на звернення до суду з цією заявою, та видати дублікат виконавчого листа.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 4 червня 2026 року в задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа ОСОБА_1 , відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 4 червня 2026 року скасувати, та постановити нову, якою задовольнити заяву АТ КБ «Приватбанк».

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим.

Зазначає, що виконавчий лист перебував на виконанні в органі ДВС і постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області від 16.11.2018р. був повернутий стягувачу. Але цей виконавчий лист до стягувача не надійшов.

На запит стягувача відділ ДВС листом від 23.01.2024 ( фактично 2025 ) року повідомив про повернення виконавчого листа стягувачу.

Однак вказана постанова від 16.11.2018 року на адресу банку не надходила, як не надходив разом із нею й оригінал виконавчого листа стягувачу.

Належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи заяву банку, не перевірив належним чином обставини справи, не перевірив наявність в матеріалах виконавчого провадження рекомендованого листа з повідомленням про вручення з відміткою про отримання, який є єдиним доказом, що банк дійсно отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та оригінал виконавчого листа.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

АТ КБ «Приватбанк» вказує на поважність пропуску строку на пред`явлення до 16.11.2021 року виконавчого документа до виконання обґрунтовує одночасною наявністю трьох обставин, а саме : не отриманням від державної виконавчої служби постанови №50400891 від 16.11.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу та оригіналу виконавчого документа; встановлення з 12 березня 2020 року карантину, який скасований з 01 липня 2023 року; введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який триває, а тому АТ КБ «Приватбанк» не може бути позбавлено права на виконання судового рішення гарантованого Конституцією України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 4 червня 2026 року залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07.12.2015 року задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 237727,64 доларів США, що еквівалентно 5621932 грн. та 38797,15 грн. судового збору.

Виконавчий лист перебував на виконанні в органі ДВС і постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області від 16.11.2018р. був повернутий стягувачу.

На запит стягувача відділ ДВС листом від 23.01.2024 ( фактично 2025 ) року повідомив про повернення виконавчого листа стягувачу.

До суду представник стягувача з заявою звернувся 17.04.2026р.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви АБ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій за період з 16.11.2018р. (повернення державним виконавцем виконавчого листа стягувачу до 16.11.2021 року (закінчення терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання).

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що: fналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Частиною 1 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

За п.1 ч.4 вказаної вище статті, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Приписами ч.5 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» обумовлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У ч.5 вказаної статті визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07.12.2015 р. задоволено позов банку та стягнуто з ОСОБА_1 237727,64 доларів США, що еквівалентно 5621932 грн. та повернення судового збору в сумі 38797,15 грн.

Виконавче провадження було відкрито 09.03.2016 року. Виконавчий лист перебував на виконанні в органі ДВС і постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернівецькій області від 16.11.2018р. був повернутий стягувачу.

На запит стягувача відділ ДВС листом від 23.01.2024 ( фактично 2025 ) року повідомив про повернення виконавчого листа стягувачу.

До суду представник стягувача з заявою звернувся 17.04.2026р. та просив строк поновити та видати виконавчий лист.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку, одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11, у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли такий строк сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта, щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, враховуючи наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення » ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Колегії суддів зазначає, що лише зазначення обставини про дію карантинних заходів не є достатньою мотивацією щодо об`єктивної неможливості пред`явлення виконавчого документа в межах строку, визначеного законом.

Ковідний карантин безпосередньо не впливав на строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, оскільки порядок їх обчислення регулюється спеціальним Законом України «Про виконавче провадження», а не цивільним кодексом, де карантин продовжував строки позовної давності. Стаття 12 Закону «Про виконавче провадження» є нормою прямої дії. Карантин через COVID-19 (що діяв до 1 липня 2023 року) не зупиняв і не продовжував трирічний строк виконання виконавчих листів, на відміну від воєнного стану, під час якого ці строки перериваються та встановлюються заново з дня його скасування.

Посилання заявника на введення з 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану є не доречним, оскільки вказані обставини виникли вже після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Разом з тим, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строк.

Водночас, безпідставне поновлення судом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання в даному випадку є порушенням права на справедливий суд та принцип юридичної визначеності, оскільки Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Пономарьов проти України», «Щокін проти України», зазначив про те, що питання поновлення процесуального строку в контексті реалізації права доступу до справедливого суду не є абсолютним, і при вирішенні цього питання не може застосовуватися автоматично.

AT КБ «Привтбанк» не надало доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ними своїх процесуальних прав, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення у справі №727/7667/15-ц

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

У даному випадку стягувач внаслідок своєї тривалої бездіяльності, яка не була виправдана поважними причинами, не продемонстрував зацікавленості у виконанні рішення суду на свою користь у примусовому порядку, тому боржник відповідно до статті 433 ЦПК України з урахування принципу правової визначеності вправі розраховувати на те, що у такому випадку суд не має поновлювати процесуальний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвала є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування немає. Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 4 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді І.Б. Перепелюк

І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк