Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №404/6321/22 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/6321/22

провадження № 22-ц/4809/721/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Березовська Ірина Анатоліївна, на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року (суддя Іванова Н.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини,-

встановив:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Просив суд зобов`язати відповідачку не перешкоджати йому брати участь у вихованні сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити порядок його спілкування з сином шляхом визначення способу участі у вихованні дитини, а саме: щосереди з 17.00 до 20.00 та щосуботи з 10.00 до 20.00 без присутності матері, а також спільний відпочинок з дитиною протягом 12 календарних днів (за попередньою домовленістю).

Позов обґрунтовано тим, що після припинення шлюбних відносин син ОСОБА_4 залишився проживати з мамою. При вирішенні питання щодо місця проживання сина, позивач не заперечував проти того, щоб син проживав з мамою, однак бажав брати активну участь у його вихованні та підтримувати стосунки таким чином, щоб їхнє з ОСОБА_2 розлучення якомога менше на нього вплинуло. Однак, відповідачка в силу негативного ставлення до позивача, заборонила ОСОБА_5 спілкування з ним та його родичами, заблокувала номер в телефоні дитини, в тому числі в месенджерах.

У зв`язку з неможливістю вирішити питання його участі у вихованні сина, попри численні особисті звернення та прохання до ОСОБА_2 , він звернувся з відповідною заявою до виконавчого комітету Кропивницької міської ради. За результатом його звернення було прийнято рішення, яким визначено спосіб його участі у вихованні дитини, а саме: щосереди з 17.00 до 20.00 та щосуботи з 10.00 до 20.00 без присутності матері, а також спільний відпочинок з дитиною протягом 12 календарних днів (за попередньою домовленістю).

Проте, позивач зазначає, що отримавши рішення виконкому відповідач жодного разу не надала йому можливості зустрічатися та спілкуватися з сином.

У зв`язку з тим, що зазначене рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради ОСОБА_2 категорично не бажає виконувати і будь-який інший спосіб його спілкування з сином відповідача не влаштовує, він змушений, як батько, на захист своїх прав на виховання дитини, а також прав дитини на повноцінне спілкування з обома батьками, звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Фортечного районного суду м.Кропивницького від 27 листопада 2025 року позовну заяву задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено ОСОБА_1 наступний порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері: щосереди з 17.00 до 20.00 та щосуботи з 10.00 до 20.00 за згодою дитини та попередньою домовленістю з матір`ю дитини.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та визначення способу виховання дитини за згодою дитини та попередньою домовленістю з матір`ю дитини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

-зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визначити наступний спосіб спілкування та виховання ОСОБА_1 з сином - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щосереди з 17.00 до 20.00 та щосуботи з 10.00 до 20.00 без присутності матері, а також спільний відпочинок з дитиною протягом 12 календарних днів (за попередньою домовленістю).

Також просить стягнути з відповідача понесені судові виграти

Апеляційна скарга мотивована тим, що виходячи зі змісту оскаржуваного рішення та його резолютивної частини, суд ухвалив рішення, яке жодним чином не відновлює порушених прав ОСОБА_1 , як батька, на спілкування з сином. Більш того, виконання такого рішення є взагалі неможливим.

Виходячи з того, що в резолютивній частині рішення зазначено «усунути ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином», суд в ході розгляду справи, встановив наявність перешкод, які чинить мати дитини у спілкуванні з батьком Однак, при цьому не зобов`язав відповідача такі перешкоди не чинити, тобто не застосував дієвого способу захисту припинення порушення прав позивача та недопущення таких порушень надалі.

Зокрема, на його думку, суд вирішив усунути перешкоди виключно формально, визначивши при цьому такий порядок спілкування, який, зважаючи на підстави звернення позивача до суду та відносини, що склалися з матір`ю дитини, не може бути реалізований, оскільки за таким рішенням суду побачення з сином можливі лише за погодження відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини друга, восьма, дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Отже, батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до матері, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Отже, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц, провадження № 61-1713св17, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 .

На даний час сторони проживають окремо, дитина проживає разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою безперешкодного спілкування з сином позивач звернувся з відповідною заявою до органу опіки та піклування.

Рішенням Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 12 липня 2022 року № 431 «Про визначення способів участі у вихованні малолітньої дитини та спілкуванні з нею» вирішено визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним, а саме: щосереди з 17.00 до 20 .00 та щосуботи з 10.00 до 20.00 без присутності матері. Спільний відпочинок з дитиною 12 календарних днів, за попередньою домовленістю між батьками.

Підставою звернення позивача до суду стало те, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку участі батька у вихованні дитини, позивач не має можливості спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, відповідач створює перешкоди батьку для вільного спілкування з дитиною.

Сторона позивача обґрунтовуючи позовні вимоги надала до суду наступні докази: паспорт позивача, свідоцтво про народження ОСОБА_3 , рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року, рішення виконкому Кропивницької міської ради від 12 липня 2022 року, заява ОСОБА_1 від 26 липня 2022 року, лист – відповідь від 26 серпня 2022 року, матеріали звернення ОСОБА_1 до поліції від 30 липня 2022 року, заява від 26 липня 2022 року, відповідь від 26 серпня 2022 року, заява від 08 вересня 2022 року, заява ОСОБА_2 , характеристика, повідомлення з телефону (скрін), заява від 12 квітня 2023 року, лист-відповідь Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради.

З матеріалів звернення позивача до поліції від 30 липня 2022 року вбачається, що він звернувся до поліції з приводу того, що його колишня дружина ОСОБА_2 постійно перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною. Вказану подію було зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Кропивницького РУП за № 32403 від 30 липня 2022 року.

По факту вказаного звернення працівниками СЮП КРУП здійснено перевірку, під час якої ОСОБА_2 надала пояснення, що не перешкоджає спілкуванню ОСОБА_1 з їх спільним сином ОСОБА_3 та все виконує згідно рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради № 431 від 12 липня 2022 року, але їх син сам не має бажання підтримувати зв`язок з батьком. Під час спілкування працівників з ОСОБА_3 , останній не зміг надати обґрунтованої відповіді чому він немає бажання підтримувати зв`язок з батьком.

На виконання ухвали суду, орган опіки та піклування надав до суду висновок, відповідно якого керуючись найкращими інтересами дитини, вирішив за доцільне визначити способи участі громадянина ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним, відповідно до рішення Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 12 липня 2022 року № 431, а саме: щосереди з 17.00 до 20.00 та щосуботи з 10.00 до 20.00 без присутності матері. Спільний відпочинок з дитиною – 12 календарних днів за попередньою домовленістю між батьками.

За результатами діагностики батька дитини ОСОБА_1 , не виявлено психологічних особливостей або обставин, які перешкоджають його спілкуванню з сином ОСОБА_7 .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи та досліджені у справі докази в їх сукупності, колегія суддів виходить із того, що відповідно до статей 141, 153, 157, 159 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а той із батьків, хто проживає окремо від неї, має право на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Разом із тим під час вирішення спорів між батьками щодо участі у вихованні дитини суд насамперед має виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи її вік, стан здоров`я, психологічний стан, прихильність до кожного з батьків, умови проживання сторін, а також інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

З аналізу матеріалів справи та встановлених судом обставин слідує, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 , яка забезпечує належні умови для його проживання, навчання та розвитку.

При цьому позивач ОСОБА_1 проживає окремо та виявляє бажання брати участь у вихованні сина і підтримувати з ним особисті стосунки.

Разом з тим, суд враховує надані у справі докази щодо психологічного стану неповнолітнього, з яких слідує, що ОСОБА_3 позбавлений можливості повноцінно спілкуватися з татом, це травмує підлітка, через що його рівень тривоги значно зростає, так як він прив`язаний до батька та за результатами психологічного дослідження не відгороджує його від себе. Рівень тривоги буде зменшуватись, коли ОСОБА_4 в рівній мірі буде отримувати піклування та турботу про нього зі сторони кожного із батьків: тато потрібен як зразок наслідування чоловічої моделі поведінки, мама повинна знаходитись поруч, для формування самооцінки, позитивного сприйняття соціуму та входу до нього. Для формування адекватної самооцінки ОСОБА_3 , необхідний зразок для наслідування окремих рис характеру, які сприятливо відображаються в дорослому віці чоловіка, а це інтелектуальний розвиток та інтереси, прагнення самовдосконалення, організаційні навики, відповідальність за свої вчинки, надійність, ретельність у прийнятті рішень, піклування про своїх близьких та їх майбутнє. Саме зазначені якості притаманні батькові ОСОБА_1 , що безумовно сприятливо позначатиметься на встановленні його сина як особистості та чоловіка, та зі своєї сторони ОСОБА_8 проявляє готовність до сприймання свого батька, не виключаючи його із кола авторитетних для нього людей.

Безпосередньо в суді першої інстанції ОСОБА_9 пояснював, що у нього погані відносини з батьком. Натомість вказана обставина не може бути підставою для усунення батька від участі у його вихованні, та як правильно вказав місцевий суд вказує на необхідність налагодження стосунків між сином і батьком в процесі їхніх зустрічей.

Окрім того, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні спору, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих елементів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що право батька на участь у вихованні дитини та підтримання з нею особистих контактів підлягає захисту, а тому визначення способу участі батька у вихованні дитини має забезпечувати баланс між правами батька та інтересами малолітнього.

Разом з цим, суд першої інстанції встановивши факт порушення прав батька на спілкування з сином, для відновлення порушених прав та недопущення подальшою порушення не застосував спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини зміні.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 744 грн. 30 коп. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Березовська Ірина Анатоліївна, задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року змінити частково, виклавши резолютивну частину в редакції цієї постанови:

Визначити наступний спосіб спілкування та виховання ОСОБА_1 з сином – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щосереди з 17:00 до 20:00 та щосуботи з 10:00 до 20:00 без присутності матері, за згодою дитини, а також спільний відпочинок з дитиною протягом 12 календарних днів (за попередньою домовленістю).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 744 грн 30 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич