Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №350/1543/13-ц — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 350/1543/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/1676/26

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Туркалевич Світлани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду від 10 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

В липні 2026 року старший державний виконавець Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Туркалевич С.О. звернулася до суду першої інстанції із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань за виконавчим листом № 350/1543/13-ц, виданим Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 24 листопада 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 360 712 гривень 94 копійки.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначила, що на виконанні Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 57193984 з примусового виконання виконавчого листа № 350/1543/13-ц, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 24 листопада 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 360 712 гривень 94 копійки.

Державним виконавцем 11 вересня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за її неподання або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення суду боржником на теперішній час не виконано, декларацію про доходи та майно не подано, будь-яких дій, спрямованих на добровільне виконання судового рішення, не вчинено. На виклики державного виконавця, направлені з метою надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки державного виконавця не повідомив.

Державним виконавцем вживалися передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення. Зокрема, накладено арешт на кошти та майно боржника, здійснено перевірку його майнового стану шляхом направлення відповідних запитів до державних органів та реєстрів, отримано інформацію щодо наявності доходів, транспортних засобів, нерухомого майна та іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Водночас, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України від 08 липня 2026 року, ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України, зокрема 06 січня 2026 року та 03 липня 2026 року здійснив виїзд за межі України. Згідно з повідомленням Державної міграційної служби України від 08 липня 2026 року боржник має чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Наведені обставини свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення, а тому тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України є необхідним та ефективним заходом забезпечення виконання судового рішення, у зв`язку з чим просила подання задовольнити.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 10 липня 2026 року задоволено подання старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Туркалевич Світлани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, громадянина України ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених виконавчим листом № 350/1543/13-ц, виданим Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 24 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 360712, 94 гривень заборгованості.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду.

Зазначає, що суд грубо проігнорував те, що боржник ОСОБА_1 вісім років перебував закордоном та декілька днів тому, а саме 03.07.2026 в`їхав тимчасово на територію України щоб провідати рідного брата. Жодного ухилення від виконання судового рішення боржником не здійснювалося та жодні дії у вигляді вчинення перешкод судом не зафіксовано.

У нього будь-якого майна на території України немає, будь-яких доходів на території України немає та в зв`язку із віком та станом здоров`я працевлаштування на роботу є неможливим, так як жодного житла у власності немає, а тому перебування на території України без доходів та житла ставить під загрозу його життя та здоров`я.

Стягувач вчинив всі дії на блокування пенсійної картки в Україні, що станом на даний час призвело до не можливості відкривати будь-які рахунки в банках України. З моменту блокування пенсійного рахунку виконання судового рішення в частині стягнення коштів повністю зупинено по вині стягувача.

У виконавчому провадженні наявні документи, які стосуються майнового стану, майна, грошових коштів боржника. Однак суд не надавав оцінку та аналізу виконавчого провадження, а тільки зосередився на наявній постанові про відкриття виконавчого провадження, що є недопустимим.

Апелянт вважає, що його фактично обмежили у вільному пересуванні так як наявний дозвіл на проживання в Британії та можливість в отриманні доходу необхідного для життя.

Суд фактично поставив під загрозу життя та здоров`я боржника.

Враховуючи те, що жодного ухилення від виконання рішення суду апелянт не вчиняв, тому ухвала суду підлягає скасуванню.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В.о. начальникка Долинського відділу державної виконавчої служби Соловій Віталій подав заперечення на апеляційну скаргу в якому зазначив, що на виконанні у Долинському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 350/1543/13-ц виданого 24.11.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 360 712,94 грн.

Державним виконавцем 11.09.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.

На адресу боржника 11.09.2018 надсилались виклики щодо його явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився про причини неявки не повідомив виконавця.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності пилорама. На таке майно боржника накладено арешт.

При перевірці майнового стану встановлено, що у боржника відсутні, кошти та доходи на яке можливо звернути стягнення.

В ході вчинення виконавчих дій встановлено, що боржник неодноразово перетинав державний кордон України, тривалий час умисно та свідомо не виконує рішення суду. У боржника відсутнє ліквідне майно за рахунок якого можна виконати рішення суду.

Тому Долинський ВДВС у Калуському районі звернувся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду.

У своїй скарзі ОСОБА_1 вказав на порушення його конституційних прав, однак не зазначив про місце праці, сферу діяльності, мету перебування, що може свідчити про те, що боржник мав заробіток, проте ухилявся від виконання рішення суду, оскільки в своїй заяві він так і стверджує, що виїзд за межі України є наданий час єдиним способом заробити кошти необхідних для життя, проте невідомо чому до цього часу він так і не погасив заборгованість.

Оскільки боржником не було сплаченої коштів на користь стягувача, то державний виконавець скористався своїм правом вжити передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду та неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинив виконавчі дії.

Станом на 24.07.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 360 712,94 грн та не вживає жодних заходів для її погашення.

Просить відхилити апеляційну скаргу та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

Старший державний виконавець Долинського відділу ДВС Туркалевич С.О. направила суду заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі.

ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду направив клопотання про розгляд справи без його участі та про доручення до матеріалів справи документів, які стверджують про відсутність у нього майна, на яке може бути звернуто стягнення та про витребування матеріалів виконавчого провадження №57193984, а також просив визнати явку старшого державного виконавця Туркалевч С.О. в судове засідання обов`язковою.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності учасників справи, а щодо клопотань ОСОБА_1 суд зазначає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки надані апеляційному суду після розгляду судом першої інстанції подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, не були предметом дослідження у суді першої інстанції і не є предметом доказування при вирішенні цього подання і спрямовані на визнання судом доводів боржника про неможливість виконання судового рішення. Явка старшого державного виконавця в судове засідання на думку апеляційного суду не є обов`язковою з огляду на надані Долинським відділом ДВС заперечення на апеляційну скаргу. Також відсутні необхідність у витребувані матеріалів виконавчого провадження, оскільки до подання надано документи, якими обґрунтовуються його доводи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Встановлено, що на примусовому виконанні у Долинському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 57193984, відкрите на підставі виконавчого листа № 350/1543/13-ц, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 24 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 360 712 гривень 94 копійки.

Постановою державного виконавця від 11 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження, боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та належним чином повідомлено про початок примусового виконання судового рішення.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань (п.5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

У частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 203/4640/21).

Державним виконавцем підтверджено факт обізнаності боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження, що свідчить про усвідомлене невиконання рішення суду, наявність в його діях/бездіяльності умислу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що боржник тривалий час не вчиняє жодних реальних дій, спрямованих на виконання судового рішення, ігнорує виклики виконавця, не подає декларацію про доходи та майно, не надає пояснень щодо причин невиконання рішень, не повідомляє про обставини, які б об`єктивно перешкоджали виконанню судових рішень, та не вживає заходів до хоча б часткового погашення заборгованості. Така поведінка, оцінена в сукупності з іншими доказами, свідчить саме про ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовими рішеннями.

Суд врахував також значний розмір заборгованості, тривалість невиконання рішень, вчинення приватним виконавцем комплексу дій щодо примусового виконання рішень, відсутність належної реакції боржника на законні вимоги виконавця та невиконання ним передбачених законом обов`язків. Застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за таких обставин є співмірним заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення та захист прав стягувача.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду по суті спору, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника щодо їх оцінки та містять посилання на факти, які були предметом дослідження суду.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд приходить до переконання, що постановлена у справі ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості, тому її слід залишити в силі.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рожнятівського районного суду від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанову складено 10 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин