Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №932/9012/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2509/26 Справа № 932/9012/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельник І. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пищида М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду апеляційну скаргу захисника Булаткіної Любові Леонідівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КупАП),

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду м. Дніправід 18 серпня 2026 року у клопотанні захисника ОСОБА_1 адвоката Булаткіної (Коробочкіна) Л.Л. – відмовлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн 00 коп. призначення платежу: адміністративний штраф у сфері забезпечення дорожнього руху, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області, номер рахунку (IBAN) UA758999980313020149000004001, код за ЄДРОПОУ: 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕПА), ККДБ: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисником Булаткіною Любов`ю Леонідівною в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. А також вказано, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав проводитись посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних засобів та тестів.

З урахуванням викладеного захисник Лакіди С.Ю. просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги.

Захисником Лакіди С.Ю. додано до апеляційної скарги витяг з наказу №187 від 04.06.2026 року та витяг з наказу №201 від 17.06.2026 року. Оскільки, зазначені докази не були надані суду першої інстанції, захисник просить визнати обгрунтованими причини ненадання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Разом із тим, оскільки поважних причин неподання вказаного доказу до суду першої інстанції захисником у заяві не повідомлено, апеляційний суд не вбачає підстав для дослідження нових доказів на стадії апеляційного перегляду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до долученого до протоколу DVD-диску відеозапису зафіксована зупинка автомобіля «OPEL INSI9GNIA», в подальшому зафіксовано як особа, яка керувала даним автомобілем виходить із вказаного автомобіля.

З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував ані самого факту керування, ані факту його зупинки.

Особу порушника, згідно з протоколу серії ЕПР1 № 692437 від 14.06.2024, було встановлено за допомогою посвідчення водія.

З наданого відеозапису вбачається, момент з 0:01:59-0:02:02 – ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, однак, на момент події перебував у відпустці та направлявся до Кривого Рогу.

Крім того, на моменті з 0:08:45 – працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано останньому проходження огляду на стан сп`яніння.

В подальшому, на моменті з 0:08:53-0:08:58 – було зафіксовано пряму відмову ОСОБА_1 від проходження будь-якого огляду та роз`яснено ОСОБА_1 працівниками поліції про наслідки відмови від огляду, з чим останній погодився.

До того ж, на моменті з 0:09:05 – поліцейський ще раз перепитав ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду та усвідомлення останнім наслідків такої відмови, на що ОСОБА_1 , на моменті з 0:09:07 відповів «Звісно!» та повідомив про те, що усі наслідки усвідомлює.

Більш того, на моменті з 0:09:42 – було зафіксовано спробу покинути місце події, що свідчить про поведінку, яка не відповідає обстановці.

На моменті 0:23:32 ОСОБА_1 було зафіксовано відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, вважав, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не була вимушеною чи спровокованою з боку працівників поліції. Оскільки, водієві було роз`яснено його обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу інспектора патрульної поліції та наслідки відмови від проходження огляду, та з відео вбачається, що водій добровільно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 692437 від 14.06.2026 року;

- відеофайлом з нагрудного відеореєстратора поліцейського;

- рапортом інспектора взводу 2 роти №2 батальйону №4 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 14.06.2026 року.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння в Україні регулюється Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.

За умовами пункту 2,3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п.6,7 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, виходячи з вищенаведеного правового обґрунтування належним доказом правопорушення є відеозапис, матеріали якого обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Досліджений відеозапис з нагрудних камер поліцейських свідчить, що ОСОБА_1 13 червня 2026 року о 23:50:00 год. керував транспортним засобом (автомобілем марки «OPEL INSI9GNIA») та був зупинений працівниками поліції, якими повідомлено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (0:08:45хв.).

За таких обставин, поліцейським обґрунтовано було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі на що ОСОБА_1 відмовився (0:08:53-0:08:58, 00:09:05, 0:09:07, 0:23:32).

Що стосується доводів апелянта, щодо порушення спеціального порядку проведення огляду стосовно ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем суд виходить з наступного.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:

-керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

-передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

-відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння:

1)розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2)появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3)виконання ними обов`язків військової служби у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4)відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння.

З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 10 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюється об`єктивною стороною правопорушення передбаченого статтею 172-20 КУпАП, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого статтею 172-20 - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, суд має встановити в кожному конкретному випадку факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону України № 2232-XII.

З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта – військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року №32.

Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 зазначав, що він є військовослужбцем. Разом з тим ОСОБА_1 наголошено на тому, що він перебуває у відпустці.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення, а саме 13 червня 2026 року виконував обов`язки військової служби, що зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП до суду не надано.

Враховуючи викладене, дослідивши надані докази, невстановлення факту виконання, апелянтом, як військовослужбовцем, обов`язків військової служби під час вищезазначених подій, апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , а саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а огляд на стан сп`яніння правомірно проводився за правилами статті 266 цього Кодексу.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30,33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст.279,280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

За таких обставин, оскільки за приписами ч. 1ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, апеляційний суд вважає доведеними факти вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Булаткіної Любові Леонідівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Суддя