Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №727/12477/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12477/26

Провадження № 2-о/727/404/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.,

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

учасників справи:

заявниці – ОСОБА_1 ,

представниці заявниці – адвокатки Меленюк О.М.,

представника заінтересованої особи, ОСОБА_2 – адвоката Мельника Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про видачу обмежувального припису,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

07 вересня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Чернівців надійшла заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 строком на 6 (шість) місяців, та встановлення щодо останнього заходів тимчасового обмеження прав кривдника. Зокрема, заявниця просить:

1. Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), а також до дошкільних навчальних / дитячих закладів, закладів охорони здоров`я та місць відпочинку, які відвідує малолітня ОСОБА_3 .

3. Заборонити ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб чинити будь-які дії, спрямовані на самовільне відібрання малолітньої ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у матері ОСОБА_1 , а також заборонити перебувати з дитиною без письмової згоди та присутності матері.

4. Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.

5. Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заявленого, ОСОБА_1 вказує, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06.10.2025 по справі № 727/9825/25 шлюб між сторонами було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина фактично проживає разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилається на те, що протягом тривалого часу ОСОБА_2 чинить щодо заявниці та малолітньої дитини систематичне психологічне та фізичне домашнє насильство.

Насильницькі дії з боку ОСОБА_2 супроводжуються постійними словесними образами, нецензурною лайкою, залякуванням, погрозами фізичної розправи, психологічним тиском та безперервним переслідуванням. Зокрема, ОСОБА_2 погрожує відібрати дитину від заявниці з метою подальшого вивезення за межі України проти волі матері.

ОСОБА_1 підкреслює, що постійні погрози з боку ОСОБА_2 сприймаються нею як цілком реальні та безпосередні, оскільки останній має статус особи з інвалідністю, що надає йому право безперешкодного та законного перетину державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану.

Систематичність протиправної поведінки та схильність ОСОБА_2 до вчинення домашнього насильства підтверджується також відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, постановами, винесеними щодо останнього.

Заявниця також наголошує на тому, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями на систематичній основі. Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, він втрачає самоконтроль, стає непередбачуваним, проявляє підвищену агресію, вчиняє нічні скандали, висловлює погрози фізичної розправи та погрожує відібранням дитини.

Далі посилається на те, що тривале перебування в ситуації насильства та постійне переслідування з боку ОСОБА_2 спричинили істотне погіршення її психічного та емоційного стану, що підтверджується Консультаційними висновками спеціаліста (лікаря-психіатра) від 29.07.2025 та від 17.08.2026.

Факт перебування ОСОБА_1 на обліку як особи, яка постраждала від домашнього насильства, додатково підтверджується листом Чернівецького міського центру соціальних служб від 18.08.2026 № 1514/02-0, відповідно до якого вбачається, що заявниця неодноразово зверталася по допомогу, за фактом насильства залучалася мобільна бригада соціально-психологічної допомоги.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що окрім погроз фізичною розправою та відібранням дитини, ОСОБА_2 здійснює системне та систематичне стеження (переслідування) за нею.

У поданому відзиві представник заінтересованої особи, ОСОБА_2 – адвокат Мельник Ю.В. – просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та зазначив, що заявницею не надано суду доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо колишньої дружини та їх спільної дитини. Надана суду постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП стоптується подій чотирирічної давнини, які мали місце під час перебування у шлюбі. З того часу стягнення є погашеним та не може вказувати на наявність поточних ризиків. Надані заявницею консультаційні висновки лікаря-психіатра ґрунтуються виключно на анамнезі, записаному зі слів самої пацієнтки, та лікар не є уповноваженою особою для встановлення юридичних фактів вчинення домашнього насильства. Заперечував щодо наданих заявницею аудіозаписів телефонних дзвінків з посиланням на те, що вони не є належними доказами, оскільки здійснювалися без дозволу його довірителя. Крім того зазначив, що ОСОБА_2 , як батько малолітньої ОСОБА_4 , належно виконує свої батьківськи обов`язки, постійно фінансує та повноцінно утримує дитину. Питання поїздки ОСОБА_4 за кордон стосується виключно післяопераційного оздоровлення й лікування дитини.

Рух справи, процесуальні дії вчинені в ході справи та позиція сторін

Ухвалою від 08 вересня 2026 року судом було відкрите провадження у справі та призначене судове засідання. Слухати справу суд вирішив з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, з особливостями, передбачених статтею 350-5 ЦПК України.

Заявниця ОСОБА_1 та її представниця, адвокатка Меленюк О.М., в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити з мотивів, викладених у заяві.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Мельник Ю.В., заперечував щодо задоволення заяви ОСОБА_1 та просив відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на заяву.

Досліджені судом докази, встановлені обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 07.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького міського центру соціальних служб з метою отримання консультації щодо прав постраждалих від домашнього насильства, можливих способів захисту та порядку отримання необхідної допомоги, яке було передано до органів Національної поліції. За результатами реагування органів Національної поліції, 21.07.2025 фахівцями мобільної бригади соціально-психологічної допомоги здійснено виїзд за місцем проживання з метою здійснення оцінки потреб та визначення потреби у наданні соціальних послуг, за результатами якого було надано соціальну послугу разового консультування захисту прав та законних інтересів постраждалих осіб та рекомендовано звернутися до відповідних служб у разі виникнення загрози життю чи здоров`ю.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 жовтня 2025 року у справі № 727/9825/25, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний. Ухвалою від 06 жовтня 2025 року по даній справі судом задоволена заява ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення аліментів.

Відповідно до консультаційних висновків спеціаліста від 29 липня 2025 року та від 17 серпня 2026 року, складених щодо ОСОБА_1 , останній поставлений діагноз – посттравматичний стресовий розлад.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 березня 2022 року у справі № 727/1985/22 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до постанов Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2025 року у справі № 727/9051/25 та у справі № 727/9052/25, провадження у справах про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закриті.

Відповідно до інформації, наданої ГУ НП в Чернівецькій області у листі від 07.09.2026, вбачається, що ОСОБА_1 у 2022 та 2025 роках, тричі зверталася із заявами з приводу домашнього насильства щодо неї зі сторони її чоловіка ОСОБА_2 , 14.08.2026 звернулась з приводу того, що колишній чоловік забрав спільну малолітню дитину ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що 01 вересня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей Чернівецької міської ради із заявою щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною.

З досліджених судом аудіозаписів телефонних розмов вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні напружені стосунки, пов`язані із питанням спілкування батька із дитиною та його участі у вихованні останньої.

Відповідно до статей 4, 11, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з частиною 6 статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

За пунктом 7 частини 1 статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

Відповідно до частини 2 статті 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3)обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6)заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2010 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Також у цих постановах Верховний Суд виходив з того, що звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК).

Згідно з вимогами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В силу вимог частини 1 статті 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено учасниками справи, що між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після розлучення існують неприязні відносини, пов`язані із питанням участі батька у способах виховання та спілкування зі спільною дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Необхідність видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , який є колишнім чоловіком ОСОБА_1 та батьком спільної дитини, заявниця аргументує вчиненням щодо неї та дитини психологічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_2 . В обґрунтування вказаних обставин заявницею надано копії консультаційних висновків спеціаліста, складених щодо неї, копію постанови про притягнення ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП від 30 березня 2022 року, звернення до Чернівецького міського центру соціальних служб, аудіозаписи телефонних розмов, з яких вбачається, що між колишнім подружжя наявні приязні стосунки.

Факт домашнього насильства заявниця обґрунтовує тим, що її колишній чоловік ображає її в розмовах та постійно погрожує відібрати від неї дитину та вивезти її за кордон.

Разом з цим, наведені заявницею обставини не містять ознак фізичного та психологічного насильства щодо неї та дитини в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та не підтверджені достатніми та допустимими доказами.

Сам факт звернення заявницею до правоохоронних органів стосовно неправомірних дій ОСОБА_2 щодо неї та до Чернівецького міського центру соціальних служб свідчить лише про факт існування конфлікту між заявницею та ОСОБА_2 , але не підтверджує факт того, що останній вчинив фізичне та психологічне насильство щодо заявниці, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У суді не доведено ризиків, які можуть настати у разі незастосування стосовно заінтересованої особи та дитини обмежувального припису.

Суд звертає увагу на те, що до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», підлягають застосуванню положення Сімейного кодексу України.

За правилами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Судом встановлено, що причиною неприязних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є наявний між колишнім подружжям спір щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, який не містить ознак домашнього насильства.

Висновки суду за результатами розгляду справи

За таких обставин, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про видачу обмежувального припису, є необгрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 350-1 - 350-6 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про видачу обмежувального припису.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного судового рішення 10 вересня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.