Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №641/6541/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/4228/2026 Справа № 641/6541/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК «Гелексі»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

06.07.2026 представник позивача ТОВ "ФК «Гелексі»" – адвокат Рудзей Ю.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 109519 від 10.10.2019 в розмірі 20 199,60 грн., яка складається з заборгованість за позикою – 4 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами та комісія за користування позикою – 16 199,60 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 10 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено в електронній формі договір позики № 109519. Вказує, що відповідач акцептував умови договору шляхом вчинення передбачених інформаційною системою дій та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим договір є укладеним у письмовій формі та обов`язковим для сторін. За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти на умовах строковості, поворотності та оплатності, а відповідач — повернути отриману позику, сплатити проценти та комісійну винагороду. На виконання договору позивач через надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» перерахував на зазначений відповідачем картковий рахунок 4 000 грн, що, за твердженням представника, підтверджує належне виконання ним своїх зобов`язань за договором. Посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, отримані кошти та передбачені договором платежі не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 199,60 грн, з яких 4 000 грн — заборгованість за сумою позики, 16 199,60 грн — заборгованість за процентами та комісією за користування позикою. Посилаючись на положення ЦК України щодо обов`язковості договору та належного і своєчасного виконання зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 109519 від 10 жовтня 2019 року в розмірі 20 199,60 грн, а також понесені судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 09.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленям (викликом) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом доставлення судової повістки до зареєстрованого електронного кабінету в ЕС. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 09.09.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

10 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 109519, за умовами якого відповідач отримав позику у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок у сумі 4 000 грн (пункти 1.1.1, 1.2 договору), зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 0,01 % на день від поточного залишку позики (пункт 1.1.2.1 договору) та комісійної винагороди у розмірі 1,5 % на день від початкового розміру позики (пункт 1.1.2.2 договору). Строк повернення позики (термін платежу) визначено 08 листопада 2019 року, а строк дії договору — до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Згідно з пунктом 3.1.3 договору у разі порушення строку повернення позики, встановленого пунктом 1.1.5 договору, позикодавець має право нараховувати позичальнику підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення відповідно до пункту 5.3 договору.

Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду у розмірі 3 % на день від суми позики за кожний день прострочення. Пунктом 5.4 договору також передбачено обов`язок позичальника у разі прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 4.1 договору позичальник зобов`язався повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання за договором не пізніше 08 листопада 2019 року. Пунктом 4.3 договору передбачено, що обчислення строку користування позикою та нарахування процентів і комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, при цьому проценти та комісія нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, визначеного пунктом 1.1.5 договору, включно.

Відповідно до пункту 4.4 договору у разі продовження позичальником строку договору нарахування процентів та комісійної винагороди після такого продовження здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк договору.

Графіком платежів до договору позики № 109519 від 10 жовтня 2019 року передбачено повернення у строк до 08 листопада 2019 року суми позики у розмірі 4 000 грн, сплату процентів за користування позикою у розмірі 11,60 грн та комісійної винагороди у розмірі 1 740 грн; загальна сума платежу за договором становить 5 751,60 грн.

Договір позики та графік платежів від імені позичальника підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором /7xvz0vf0/.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання відповідачу грошових коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 01 вересня 2025 року № 109519, відповідно до якої за результатами платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», 10 жовтня 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано 4 000 грн; номер транзакції — НОМЕР_1 , номер операції — НОМЕР_2 , банк-емітент платіжної картки — PRIVATBANK, номер картки — НОМЕР_3 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 10 жовтня 2019 року по 30 липня 2025 року заборгованість відповідача за договором позики № 109519 становить 20 199,60 грн, з яких: 4 000 грн — заборгованість за сумою позики, 16 199,60 грн — заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Установлено, що 10 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та відповідачем укладено договір позики, яким визначено, зокрема, суму та строк повернення позики, порядок повернення позики, розмір і порядок нарахування процентів та комісії. Факт укладення договору, його підписання відповідачем та отримання ним кредитних коштів у заявленій сумі стороною відповідача не оспорюється, а тому факт існування кредитних правовідносин є встановленим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування комісії на підставі пунктів 1.1.2.2 та 5.3 договору позики, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення в кредитному договорі комісії, пов`язаної з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Водночас, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових і супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

У справі, що розглядається, встановлено, що умовами договору позики, зокрема пунктами 1.1.2.2 та 5.3, передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію у розмірі 1,5 % на день від початкової суми позики та у разі прострочення 3 % на день від суми позики.

Водночас у договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, які надавалися позичальнику та за які встановлено відповідну комісію.

Таким чином, ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення договору, положення пунктів 1.1.2.2 та 5.3 договору позики щодо обов`язку позичальника сплатити комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 216 ЦК України, заявлена до стягнення сума заборгованості підлягає зменшенню на суму нарахованої комісії.

Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Також, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням установлених обставин суд зазначає, що умовами договору визначено строк повернення позики до 08 листопада 2019 року, а пунктом 4.3 договору прямо передбачено нарахування процентів з дня надання позики до строку її повернення, зазначеного у пункті 1.1.5 договору, включно. При цьому доказів продовження відповідачем строку дії договору після 08 листопада 2019 року матеріали справи не містять.

Отже, передбачені договором проценти можуть бути нараховані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування — з 10 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року включно.

Відповідно до пункту 1.1.2.1 договору процентна ставка становить 0,01 % на день від поточного залишку позики. Оскільки розмір отриманої та неповернутої позики становить 4 000 грн, розмір процентів за один день користування позикою складає 0,40 грн (4 000 грн ? 0,01 %).

Період з 10 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року включно становить 30 календарних днів, а тому розмір процентів, які підлягають стягненню у межах строку кредитування, становить 12 грн (4 000 грн ? 0,01 % ? 30 днів).

При цьому наданим позивачем розрахунком передбачено подальше нарахування процентів після закінчення встановленого договором строку кредитування, однак доказів продовження сторонами строку дії договору або вчинення відповідачем дій, спрямованих на його пролонгацію, матеріали справи не містять. У зв`язку з цим підстави для стягнення договірних процентів, нарахованих після 08 листопада 2019 року, відсутні. Із наданого розрахунку вбачається, що позивач продовжував здійснювати нарахування після настання строку повернення позики.

Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору відповідно до статті 625 ЦК України у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, із заявлених до стягнення 16 199,60 грн процентів та комісії стягненню підлягають лише 12 грн процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування. У частині стягнення решти процентів та комісії позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4 012 грн, з яких: 4 000 грн — заборгованість за сумою позики; 12 грн — заборгованість за процентами за користування позикою.

Розподіл судових витрат

Позивачем за звернення до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями на суму 2 423 грн та 239,40 грн.

На виконання частин першої та другої статті 141 ЦПК України та зважаючи на часткове задоволення позову, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 528,75 грн (2 662,40 грн ? 19,86 %).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У позовній заяві товариство просило відшкодувати витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн, яка надавалась адвокатом Рудзей Ю.В. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року та акт № 109519 від 01 вересня 2025 року, відповідно до якого адвокатом Рудзеєм Ю.В. надано послуги з правового аналізу обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви та формування додатків до неї загальною вартістю 5 000 грн. Актом передбачено, що оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду по суті справи.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в цілому відповідають критерію розумності їхнього розміру. Позов заявлено на суму 20 199,60 грн, тоді як суд дійшов висновку про стягнення 4 012 грн, що становить 19,86 % від заявлених майнових вимог. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 993 грн (5 000 грн ? 19,86 %).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики № 109519 від 10 жовтня 2019 року у загальному розмірі 4 012 (чотири тисячі дванадцять) гривень 00 копійок, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок — заборгованість за сумою позики; 12 (дванадцять) гривень 00 копійок — заборгованість за процентами за користування позикою.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та комісією відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 993 (дев`ятсот дев`яносто три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» судовий збір у розмірі 528 (п`ятсот двадцять вісім) гривень 75 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок 10/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.09.2026.

Суддя Г.В.Кожихова