Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №398/5086/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5086/26

провадження №: 2/398/4492/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Гулян Яніна Вікторівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Гулян Я.В., звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

Позовна заява обгрунтована тим, що відповідачем, ОСОБА_2 , вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 09.08.2010 року. Від спільного життя з відповідачем мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживатиме з позивачкою. Побудувати відносини у сім`ї на почуттях взаємної любові та поваги одне до одного нам з відповідачем не вдалося. Спільне життя не склалося у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння між ними, різністю світоглядів та поглядів на подружні стосунки. Відповідач допускає відносно позивача систематичне психологічне насилля, яке виражається в безпідставних претензіях, звинуваченнях, ревнощах, ображає та принижує її. Його поведінка є психологічно нестабільною, мають місце спалахи люті, злості, що відбуваються в тому числі в присутності нашого сина. Така поведінка відповідача глибоко ображає позивача та негативно впливає на її психоемоційний стан, шкодить її ментальному здоров`ю та здоров`ю дитини. Вона почуваюся не захищеною у власному будинку та усвідомлює, що подальше перебування у шлюбі з відповідачем може призвести до більш важких психологічних травм та завдати значної шкоди здоров`ю. В даний час, хоч вони і проживають в одному будинку, однак спільним побутом та бюджетом не пов`язані, спільного господарства не ведуть, фактичні шлюбні стосунки між ними припинено. Фактично, сім`ї вже не існує, вони втратили почуття, що колись були основою їхньої сім`ї. Єдине, що пов`язує їх - це наявність спільної дитини. У зв`язку з цим вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, примирення не бажає та вважає неможливим в цілому.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Гулян Яніна Вікторівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін на 10 год 00 хв 10 вересня 2026 року.

07 вересня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення подружжя, відповідно до якого він просив суд надати йому із дружиною строк для примирення терміном на 6 (шість) місяців, а провадження у справі на цей час зупинити. Клопотання обґрунтоване тим, що подружжя має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , руйнування родини та розлучення батьків завдасть йому глибокої психологічної травми, та тим, що задля майбутнього сина і збереження їхніх почуттів відповідач готовий зробити все для відновлення взаєморозуміння, довіри та гармонії в сім`ї.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання 10.09.2026 року не з`явилася, її інтереси в судовому засіданні представляла адвокат Гулян Я.В. Врахувавши, що позивач належним чином повідомлена про розгляд справи, її участь у судовому засіданні обов`язковою судом не визнавалася, учасники справи на такій участі не наполягали, а в судовому засіданні присутній її представник, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності позивача.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 10 вересня 2026 року без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання відповідача про надання строку для примирення подружжя відмовлено з мотивів, наведених нижче в цьому рішенні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Додатково пояснила, що рішення позивача про припинення шлюбу є зваженим, обдуманим і остаточним, довіра між сторонами втрачена і відновленню не підлягає, а вимушене спільне проживання сторін в одному будинку є психологічно травмуючим як для позивача, так і для дитини. Відповідач відмовляється залишити будинок, який належить позивачці, хоча має інше житло, у якому він зареєстрований. Особистої участі в судовому засіданні позивач не бажає, оскільки безпосереднє спілкування з відповідачем є для неї психологічно травмуючим.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, а до вирішення справи по суті - надати строк для примирення подружжя. Свої заперечення обґрунтував тим, що за власними життєвими переконаннями він є противником розлучень; що сторони мають неповнолітнього сина, для якого розлучення батьків може стати причиною психологічних травм; що приблизно протягом останнього року він переглянув свою поведінку, сварок у присутності дитини більше не виникає; що він не має наміру створювати іншу сім`ю та готовий зробити все можливе для збереження сім`ї. Водночас відповідач визнав, що взаєморозуміння між сторонами втрачено, що позивач категорично не бажає продовження шлюбних відносин і на примирення не погоджується, а також не заперечував, що з його боку щодо позивача могло мати місце психологічне насильство. Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема про можливість примирення, відповідач суду не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09 серпня 2010 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області зроблено відповідний актовий запис № 198, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 серпня 2010 р. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.09.2010 року.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виданого Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 21 січня 1997 року, в розділі сімейний стан зазначено: 09 серпня 2010 р. зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 , 1981 р.н., а/з № 198.

ОСОБА_1 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується Довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера від 08.07.1998 р.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 23 травня 1998 року, в розділі сімейний стан зазначено: 09 серпня 2010 р. зареєстровано шлюб з ОСОБА_1 , 1980 року народження, а/з № 198.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Частиною 3 ст. 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.

Відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 111 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Відповідно до ч. 2 цієї статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Згідно з ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) роз`яснено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей, а суди повинні уникати формалізму при вирішенні таких позовів, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя і дійсні причини позову. Водночас Верховний Суд зазначив, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком, і що за встановленого небажання одного з подружжя зберігати подружні відносини доводи другого з подружжя про порушення його права на призначення строку для примирення є безпідставними. Крім того, Верховний Суд указав, що за відсутності спору щодо того, з ким із батьків проживатимуть неповнолітні діти, суд може вирішити це питання одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, а за наявності такого спору - повинен роз`яснити сторонам порядок його вирішення.

Мотивована оцінка і висновки суду

Вирішуючи це клопотання, суд виходив із того, що надання подружжю строку для примирення є правом, а не обов`язком суду, і застосовується тоді, коли встановлені у справі обставини дають підстави обґрунтовано припустити, що примирення подружжя є можливим.

Таких обставин у цій справі не встановлено. Обґрунтування клопотання зводиться до особистих переконань відповідача щодо неприпустимості розлучення та його суб`єктивного бажання зберегти шлюб. Відповідач не навів жодного факту і не надав жодного доказу, які свідчили б про можливість відновлення сімейних відносин. Натомість він сам визнав, що взаєморозуміння між сторонами втрачено, а позивач категорично не бажає продовжувати шлюбні відносини та не бажає примирення. Позивач через представника проти надання такого строку заперечила, зазначивши, що її рішення є остаточним.

За таких обставин надання строку для примирення не мало б жодного практичного сенсу, не сприяло б відновленню сім`ї, а лише невиправдано затягнуло б розгляд справи та зберігало б для позивача стан, що не відповідає її інтересам, що суперечило б завданню цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

Додатково суд ураховує, що позивач посилається на систематичне психологічне насильство з боку відповідача, а сам відповідач у судовому засіданні не заперечував, що таке насильство з його боку було, хоща і наголосив на тиому що протягом останнього року він змінив свою поведінку та більше не влаштовує сварок при дитині. За змістом ч. 2 ст. 111 СК України та ч. 7 ст. 240 ЦПК України наявність домашнього насильства з боку одного з подружжя виключає вжиття судом заходів щодо примирення подружжя. З урахуванням наведеного вжиття таких заходів у цій справі суперечило б і моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 111 СК України).

Саме з цих підстав ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання відповідача про надання строку для примирення подружжя відмовлено.

Щодо суті позовних вимог

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається (ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України). Наведене означає, що збереження шлюбу можливе лише за наявності взаємного вільного волевиявлення обох із подружжя, а кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини (ч. 3 ст. 56 СК України). Тому заперечення одного з подружжя проти розірвання шлюбу саме по собі не є підставою для відмови в позові, якщо судом установлено, що сім`я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечить інтересам другого з подружжя.

З`ясовуючи фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову, суд установив, що сімейні відносини між сторонами припинені, взаєморозуміння і довіра втрачені, а проживання сторін в одному будинку зумовлене не збереженням сім`ї, а його небажанням залишити будинок всупереч вимогам позивачки. Позивач послідовно, як у позовній заяві, так і через свого представника в судовому засіданні, наполягає на розірванні шлюбу, вважає своє рішення остаточним і зазначає, що саме перебування у шлюбі та вимушене спілкування з відповідачем є для неї психологічно травмуючими. Ці обставини відповідачем не спростовані.

Доводи відповідача про те, що він змінив свою поведінку, не бажає створювати іншу сім`ю та готовий зробити все для збереження шлюбу, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують встановленого факту припинення сімейних відносин, який залежить від волі обох із подружжя. Прагнення відповідача зберегти шлюб за відсутності відповідної волі другого з подружжя не може бути реалізоване примусово, оскільки це прямо суперечило б ст. 24 СК України.

Щодо доводів відповідача про інтереси дитини

Оцінюючи доводи відповідача про те, що розірвання шлюбу завдасть психологічної травми їхньому сину, суд виходить із такого. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнім не є, оскільки досяг шістнадцятирічного віку; водночас наявність неповнолітньої дитини належить до обставин життя подружжя, які суд зобов`язаний брати до уваги за ч. 1 ст. 112 СК України.

Разом із тим суд не вбачає, що збереження шлюбу, який фактично існує лише формально, відповідало б інтересам дитини. Батьківські права та обов`язки, а також право дитини на спілкування з обома батьками не залежать від перебування батьків у шлюбі і зберігаються після його розірвання (ст.ст. 141, 150, 153 СК України). Натомість подальше вимушене спільне проживання батьків, шлюбні стосунки між якими припинені та між якими відсутнє взаєморозуміння, є джерелом постійного напруження і не може вважатися сприятливим для дитини. Жодних доказів того, що саме розірвання шлюбу зашкодить сину, відповідач суду не надав.

Питання визначення місця проживання дитини, її виховання та участі кожного з батьків у спілкуванні з нею предметом розгляду в цій справі не є, оскільки відповідних позовних вимог не заявлено, а тому судом не вирішується. З урахуванням висловлених сторонами в судовому засіданні розбіжностей із цих питань суд роз`яснює сторонам, що питання визначення місця проживання дитини, її виховання та участі кожного з батьків у спілкуванні з нею не були предметом розгляду в цій справі та у разі виникнення спору вирішуються шляхом пред`явлення окремого позову, при цьому місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, у разі окремого проживання батьків визначається нею самою (ч. 3 ст. 160 СК України).

Висновки суду

Установивши, що шлюб сторін фактично розпався, шлюбні відносини між ними припинені, а позивач категорично не бажає зберігати шлюб, суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу було б формальним, суперечило б інтересам позивача. Наведене є підставою для розірвання шлюбу за ч. 2 ст. 112 СК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп. Оскільки позов задоволено повністю, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст. 24, 56, 105, 110, 111, 112, 114, 115 СК України та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Гулян Яніна Вікторівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області 09 серпня 2010 року, актовий запис № 198.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на оплату судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 коп.

Роз`яснити сторонам, що шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя Орловський В.В.