Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №398/4831/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4831/26

провадження №: 2/398/4327/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 9880,00 грн та понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 29.06.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 40787608, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 5200,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 9880,00 грн, з яких: 5200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4680,00 грн - заборгованість за відсотками.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 40787608 від 29.06.2021 укладеним із ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 10.08.2026 року, після усунення представником позивача недоліків позовної заяви, провадження у справі відкрито, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.

Відповідач повідомлялася судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої вона є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 29.06.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 40787608, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 919280.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Ірбіс» надає кредит клієнту у розмірі 5200,00 грн з оплатою по процентній ставці, що вираховується у графіку, згідно п. 3.1.1. договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строк та на умовах даного договору (пункт 3.1 договору)

Пунктом 3.1.1. договору визначено графік користування кредитом: кількість днів користування – 30 днів, проценти за кожен день користування – 3%, річно процентна ставка – 1080%.

Пунктами 3.2. 3.2.2. договору сторонами узгоджено штрафні санкції в разі неналежного виконання договірних зобов`язань позичальником: відсоткова ставка - 3% від суми залишку за кожен день користування кредитом, з 1 дня після завершення тридцятиденного строку кредитування, штраф – 3% за кожен день прострочення, від суми залишку кредиту.

Клієнт зобов`язався повернути кредит до 29.07.2021 року.

ТОВ «ФК «Ірбіс» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 № 3152_251023172511 про успішне перерахування коштів в сумі 5200,00 грн на карту № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем при укладанні кредитного договору, що підтверджено довідкою про ідентифікацію клієнта.

Договір № 40787608 підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу №01092025/1.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 40787608 від 29.06.2021 в сумі 9880,00 грн.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 40787608 від 29.06.2021, вбачається, що у зв`язку із невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, сума боргу становить 9880,00 грн, а саме: 5200,00 грн - за тілом кредитом, 4680,00 грн - за відсотками. Нарахування відсотків здійснено в межах та у розмірах узгоджених сторонами договору.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів недійсності / нікчемності договору № 40787608 від 29.06.2021 та договору № 01092025/1 від 01.09.2025 суду не надано.

Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не заперечувала факти укладання договору, отримання кредиту, не спростовувала розрахунки та розмір боргу, не подала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним № 40787608 від 29.06.2021 в розмірі 9880,00 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження надання правничої допомоги до позовної заяви додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Лівак І.М., договір про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року, детальний опис робіт, виконаних Лівак І.М., акт надання послуг від 08.05.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує ті обставини, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків, тому заявлена сума у 5500,00 грн є значно завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 40787608 від 29.06.2021 у загальному розмірі 9880 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 крп, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», адреса: Київська область, місто Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 07.09.2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко