Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №348/1179/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1179/26

Провадження № 1-кп/348/247/26

10 вересня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна кримінальне провадження № 42026092200000023 від 24.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, пенсіонера, розлученого, освіта середня-спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

У с т а н о в и в :

22.04.2026 близько 15:30 год. ОСОБА_5 перебував на подвір`ї домоволодіння за місцем проживання його знайомої ОСОБА_6 , що в АДРЕСА_1 . В цей час до ОСОБА_5 підійшов колишній чоловік ОСОБА_6 . ОСОБА_4 , тримаючи в руках дерев`яну палку, вчинив із ним словесний конфлікт. Під час вказаного конфлікту в ОСОБА_4 виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .. Реалізуючи свій умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_4 дерев`яною палицею, яку тримав в руках, наніс декілька ударів по голові з лівої та правої сторони, обох верхніх кінцівках ОСОБА_5 .. Від нанесених ударів ОСОБА_5 впав на землю, а ОСОБА_4 покинув територію домоволодіння. В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді саден та синців в ділянках голови, обох верхніх кінцівок та лівої нижньої кінцівки, які, згідно висновку експерта № 243, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину не визнав та суду показав, що 22.04.2026 біля 16 години він перебував на вулиці біля свого будинку, був із палицею. Потерпілий їхав на машині, побачив його і почав машиною їхати саме на нього. Обвинувачений відскочив від капота і потерпілий заїхав у двір до ОСОБА_7 , після чого вийшов із машини і почав до нього бігти. Проте, оскільки потерпілий був у стані алкогольного сп`яніння, він упав у камінці та вдарився чолом об камені. Тоді обвинувачений викликав працівників поліції. У двір до ОСОБА_7 він не заходив та потерпілого не бив.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 22.04.2026 він їхав на автомобілі вулицею повз подвір`я обвинуваченого. Усин не давав йому проїхати, став перед машиною та перегородив дорогу, при цьому потерпілий не пам`ятає, чи в цей момент у обвинуваченого була палиця у руках, потім пропустив його і він заїхав на подвір`я ОСОБА_7 , яка доводиться обвинуваченому колишньою тещею. Коли він заїжджав на подвір`я, з будинку вийшла ОСОБА_8 і почала проганяти ОСОБА_4 .. Поки вони сперечалися, він сидів у машині, вони перебували метрах в трьох від нього. Потім він вийшов із автомобіля, ОСОБА_4 одразу підбіг до нього, при цьому щось кричав, та одразу вдарив його палицею по голові та по руках, після чого обвинувачений побіг до себе на подвір`я і потерпілий викликав поліцію.

Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування провадження, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення на іншу подію від 22.04.2026, згідно якої ОСОБА_5 повідомив про те, що 22.04.2026 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_4 , 1967 року народження, під час конфлікту наніс декілька ударів дерев`яною палицею по голові та лівій і правій руці, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців та саден (а.с. 23);

- витягом з ЄРДР в кримінальному провадженні № 42026092200000023 від 24.04.2026 про реєстрацію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України по факту спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 (а.с. 24);

- висновком судово-медичної експертизи № 243 від 29.04.2026, згідно якого у ОСОБА_5 наявні тілесні ушкодження: садна та синці в ділянках голови, обох верхніх кінцівок та лівої нижньої кінцівки, які утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися як при нанесенні ударів такими предметами, якими могли бути як кінцівки посторонньої особи, так і інші тупі тверді предмети, у вказані вище ділянки тіла, так і при ударах цими ділянками тіла до таких предметів, відносяться до легких тілесних ушкоджень та можуть відповідати терміну, вказаному в постанові. Враховуючи кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, виключається можливість їх одномоментного утворення та можна вважати, що гр. ОСОБА_5 було спричинено не менше 3-х ударів в ділянку голови, 4-х ударів в ділянку правої верхньої кінцівки, 2-х ударів в ділянку лівої верхньої кінцівки та 2-х ударів в ділянку лівої нижньої кінцівки (а.с. 26);

- протоколом огляду речового доказу – дерев`яної палиці, яку надав ОСОБА_4 (а.с. 40-41);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.04.2026 та відеозаписом на DVD-R диску до нього, в ході якого ОСОБА_5 відтворив механізм нанесення йому тілесних ушкоджень (а.с. 44-48).

Окрім цього, вина ОСОБА_4 підтверджується показами осіб, допитаних під час судового розгляду:

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що 22.04.2026 вона подзвонила потерпілому ОСОБА_5 , щоб він їй привіз деякі речі. Коли вона була в будинку, почула з вулиці шум, вийшла та побачила, що обвинувачений ОСОБА_4 не давав проїхати потерпілому, перегороджував йому дорогу, однак ОСОБА_5 проїхав на їх подвір`я, після чого обвинувачений також зайшов на їх подвір`я і щось кричав на адресу потерпілого. Вона підійшла до обвинуваченого, просила його заспокоїтися, однак ОСОБА_4 не реагував на її зауваження. Вони стояли трохи далі від автомобіля, вона перебувала обличчям до ОСОБА_9 і спиною до машини, не бачила, як потерпілий вийшов з автомобіля. Усин різко через неї вдарив палицею потерпілого, який в той момент стояв за нею, вдарив декілька разів. Вона повернулася та побачила, що потерпілий у крові, тоді вони пішли в будинок змивати кров. Від потерпілого не було чутно запаху алкоголю. Працівники поліції приїхали, коли вона з ОСОБА_5 вийшли з будинку після того, як змили кров.

Отже, наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Разом з тим, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, як і обґрунтовано ставляти під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

У судовому засіданні було ретельно перевірено версію обвинуваченого щодо словесного конфлікту із потерпілим, в ході якого він удари останньому не наносив, а потерпілий сам спричинив собі тілесні ушкодження, коли впав та вдарився об камінці.

Дана версія спростовується висновком судово-медичної експертизи та показами свідка ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_5 ..

Обвинувачений під час розгляду справи не надав будь-яких доказів, які б могли ставити під сумнів висновок судово-медичної експертизи.

Отже, проаналізувавши всі зібрані по справі докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення повністю доведеною і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, у 2025 році перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та КНП «Надвірнянська ЦРЛ», мав оперативне втручання; є пенсіонером, пенсія встановлена за особливі заслуги перед Україною за вислугу років, є учасником бойових дій.

За ступенем тяжкості вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України, є кримінальним проступком (стаття 12 КК України).

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе з призначенням покарання у вигляді штрафу.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.

Витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.

Речові докази: дерев`яну палицю, яка зберігається в камері речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, слід знищити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 100, 368-371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. в дохід держави.

Речові докази: дерев`яну палицю, яка зберігається в камері речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1