Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №343/1501/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1501/26

Провадження №: 3/343/390/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С.М., з участю секретарів судового засідання Шикор Г.В., Семків В.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Кобилинець Т.В., потерпілої ОСОБА_2 , її законного представника ОСОБА_3 та адвоката Семків-Тачинської О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українки, громадянки України, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , яка працює у ФОП " ОСОБА_4 ", одруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, до адміністративної відповідальності не притягувалася,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Обставини, які встановив суд під час розгляду справи:

ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання доньки.

Правопорушення вчинила за таких обставин.

ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 22.06.2026 в с. Шевченкове Калуського району Івано-Франківської області завдала фізичного болю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушила вимоги ч. 1 ст. 150 СК України.

ІІ. Позиція осіб, які беруть участь у розгляді адмінматеріалів:

в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, визнала. Вказала, що подія мала місце біля річки. Раніше діти не були знайомі. Їй відомо, що суперечка виникла з приводу образи подруги її дочки в соціальній мережі, на що ОСОБА_6 відреагувала, а тоді ОСОБА_7 почала ображати і останню. Про інцидент вона дізналась від батьків потерпілої. З дочкою провела відповідну бесіду, зверталася до психолога, вилучила в неї на декілька днів телефон, перевірила всі соціальні мережі. Не знає, що могло стати причиною такої поведінки дитини, проблем у її психологічному стані психолог не встановив, зробивши висновок, що це разовий імпульсивний вчинок, спровокований емоційно напруженою ситуацією. Дівчинка дисциплінована, займається спортом, є капітаном волейбольної команди. Вони, як батьки, займаються вихованням дитини, створюють всі необхідні умови для її розвитку, цікавляться її поведінкою. Водночас, вона не знімає з себе відповідальності за вчинок своєї дочки та визнає вину в тому, що допустила таку поведінку дитини, щиро кається та вжила всіх можливих заходів, щоб такого не повторилось.

Захисник Станко Н.М. просила врахувати, що конфлікт був спровокований самою потерпілою під час переписки у соціальних мережах. Коли ОСОБА_6 йшла на річку, ОСОБА_7 з подругами її вже там чекала. У ОСОБА_1 не було підстав, щоб запідозритити погане в поведінці дитини. Дівчинка дисциплінована, скарг на її поведінку ніколи не поступало. Більше того, навіть після інциденту ОСОБА_7 продовжує писати ОСОБА_8 , вимагаючи інших зустрічей у грубій формі, натомість дочка її підзахисної зробила належні висновки, не вступає в жодні інші переписки чи конфліктні ситуації, про що повідомила потерпілу, яка і далі її провокує.

Неповнолітня потерпіла в судовому засіданні вказала, що суперечка виникла з приводу поста у мережі. Вона прокоментувала його, але не мала наміру ображати нікого. Проте вони не порозумілися, тому вона призначила ОСОБА_8 зустріч. На місце вона прийшла з подругами, а ОСОБА_6 прийшла зі своїми друзями. Їх було десь 30 чоловік, в тому числі хлопці, які є старшими за неї. Під час розмови ОСОБА_6 вдарила її, і припинила наносити удари, коли вона вибачилась. Вона їй продовжує писати та хотіла зустрітись, оскільки через інцидент, що мав місце, над неї глузують знайомі ОСОБА_9 .

Законний представник потерпілої в судовому засіданні зазначила, що про побиття дочки вона дізналася ввечері, коли їй знайомі скинули відповідне відео. Вони з чоловіком відправились до ОСОБА_1 і продемонстрували їй його. Остання просила не писати ніяких заяв з приводу конфлікту, однак вона не могла байдуже поставитись до того, як її дочку б`ють. У конфлікті брало участь багато дітей, деякі знімали на телефон. Але вдарила її дитину тільки ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_1 ), яку всі діти бояться. Вказала, що вона провела відповідну бесіду і зі своєю дочкою з приводу її поведінки та нецензурної лексики. Водночас вважає неприпустимою поведінку та жорстокість дочки ОСОБА_1 .

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:

крім визнання вини ОСОБА_1 , її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доведена такими дослідженими в судовому засіданні доказами та відеозаписами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739903 від 26.06.2026, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, яке ставиться у провину ОСОБА_1 . Зі змістом протоколу остання ознайомилася та отримала його копію, що засвідчила власними підписами. У поясненнях указала, що з дочкою проведе профілактичну бесіду (а.с. 1). У протоколі також зазначена потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її законний представник ОСОБА_3 , записи про яких внесені після повернення протоколу на доопрацювання (а.с. 15), про що складений відповідний засвідчувальний напис (а.с. 17) та ознайомлено ОСОБА_1 , якій вручена копія протоколу з унесеними записами, на що вказує рапорт від 07.08.2026 (а.с. 18);

- даними з рапорта від 22.06.2026, згідно з яким 22.06.2026 о 22:03 на лінію 102 надійшло повідолення від ОСОБА_10 про те, що вона натрапила в інтернеті на відео, де її дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , побили незнайомі дівчата через те, що вона в Тік-Тоці прокоментувала допис (а.с. 2);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.06.2026, в якому ОСОБА_3 повідомила, що 22.06.2026 близько 21 год на мобільний телефон надійшло повідомлення з відеозаписом, на якому над її дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , невідома їй дівчина вчиняє фізичне насильство (а.с. 3-4);

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 22.06.2026, від 26.06.2026 та ОСОБА_2 від 22.06.2026 (а.с. 5, 6, 7), які відповідають наданим ними поясненням у судовому засіданні;

- письмовими поясненнями малолітньої ОСОБА_5 , які вона надала у присутності законного представника, в яких указала, що ....22.06.2026 вона кілька раз штовхнула ОСОБА_7 , оскільки вона погано виражалась про її маму. Конфлікт тривав близько 2 хвилин, після чого вони помирились і розійшлись. Мама провела з нею ( ОСОБА_5 ) профілактичну роботу щодо її поведінки, їй соромно, розуміє, що вчинила неправильно (а.с. 8);

- даними з DVD-R диску (а.с. 50), який переглянуто в судовому засіданні з участю всіх учасників провадження, на якому зафіксовані дві дівчинки, які між собою щось з`ясовують (під час перегляду відеозапису дівчат ідентифіковано), інші присутні стоять, ходять навколо. ОСОБА_11 , яка є вищою на зріст, двічі штовхає ОСОБА_12 , від чого остання падає. Коли вона піднялася, дівчата продовжили розмову, при цьому перша тримає за руки другу. Потім кожна з них кладе руки собі на пояс, продовжуючи з`ясування стосунків. Присутні сміються. Після цього ОСОБА_6 знову штовхає потерпілу, хтось викрикає "дай їй" і вона наносить два удари останній по обличчю, від яких ОСОБА_7 падає, а ОСОБА_11 - зверху на неї. Тоді вони встають, продовжують сперечатися. Потерпіла стверджує, що вибачилась, однак малолітня ОСОБА_5 відповідає нецензурною лайкою, що їй байдуже. Між дівчатами продовжується нецензурна лесика, під час якої ОСОБА_6 наносить ще два удари ОСОБА_7 . Остання у відповідь не наносила жодного удару, піднімалась після отриманих неодноразових побоїв. Ніхто з присутніх не втрутився у конфлікт, не захистив дівчинку, навпаки діти насміхались, ініціювали його продовження, провокували на нанесення ударів, і тільки під кінець відеозапису чути голос хлопчика, який пропонує дівчатам потиснути руки та розійтись.

Також до адмінматеріалів долучено свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої записана ОСОБА_1 (а.с. 11).

ОСОБА_1 на обгрунтування того, що вона вживає всіх можливих заходів для належного виховання дочки, недопущення такої поведінки в майбутньому та усунення причин, що її спровокували, надала суду заяву, яка була адресована Службі у справах дітей Вигодської селищної ради, щодо цькування, психологічного переслідування та погроз, а також відповідь на неї, в якій Служба фактично усунулась від будь-якого реагування, вказавши на відсутність у неї відповідних повноважень (а.с. 30, 31).

Також ОСОБА_1 звернулась до психолога щодо психологічного консультування та психодіагностичного обстеження її дочки ОСОБА_5 , згідно з висновком якого психічний розвиток ОСОБА_9 відповідає віковим особливостям, ознак емоційних чи поведінкових порушень, стійкої агресивної особистісної спрямованості або схильності до систематичного застосування фізичного насильства як звичного способу міжособистісної взаємодії не виявлено. Агресивна поведінка виникла не як прояв стійких особистісних особливостей, а була зумовлена сукупністю психологічних чинників: високим психоемоційним напруженням, тривалим міжособистісним конфліктом, недостатньо сформованими навичками емоційної саморегуляції, особливостями переконань щодо самозахисту та впливом конкретної конфліктної ситуації (а.с. 32-36).

Крім того, обидві сторони долучили переписку дітей у соціальних мережах, в якій звучить нецензурна лексика з обох сторін, приниження одна одної, в тому числі і грубі висловлювання у сторону матері. ОСОБА_6 звинувачує ОСОБА_7 у втручанні у стосунки її подруги з хлопцем, погрожує, на що ОСОБА_7 просить зустрітись для втілення погроз. ОСОБА_6 спочатку просить заспокоїтись, а потім погоджується. Дівчата обговорюють зустріч з участю друзів для з`ясування стосунків. Також наявна переписка після інциденту, яку ОСОБА_6 просить припинити, оскільки не має наміру продовжувати будь-які розмови (а.с. 65 - 79).

Вказані вище докази є такими, що доповнюють один одного, є повними, належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду. Водночас суд звертає увагу на те, що рапорт хоча і не є доказом винуватості ОСОБА_1 , однак його дані узгоджуються з іншими доказами та він засвідчує факт повідомлення та виявлення вчиненого адмінправопорушення.

ІV. Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Отже, суд встановив, що малолітня ОСОБА_5 завдала фізичного болю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки остання, будучи матір`ю першої, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання малолітньої дочки.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , є визнання вини.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , в протоколі не вказано.

Визначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер та обставини вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та наявність обставини, яка пом`якшує відповідальність, а також її поведінку після події.

Зокрема, суд бере до уваги, що конфлікт виник на грунті взаємного конфліктного спілкування, при цьому поведінка потерпілої могла сприяти його виникненню. Водночас такі обставини не можуть виправдовувати застосування до неї фізичної сили, оскільки дочка ОСОБА_1 , яка була вищою за зростом та фізично сильнішою, нанесла потерпілій неодноразові удари, тоді як потерпіла у відповідь фізичного насильства не застосовувала. Кількість та характер завданих ударів за таких обставин свідчить про явну невідповідність застосованої фізичної сили характеру провокативних дій потерпілої.

Разом з тим, суд ураховує поведінку ОСОБА_1 після вчинення правопорушення: вона визнала свою вину, усвідомила неправомірність дій дочки та вжила заходів для недопущення подібних випадків у майбутньому, про що свідчить як поведінка її дочки після інциденту, так і висновок психолога.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді попередження не забезпечить належною мірою мети адміністративного стягнення та не матиме достатнього превентивного впливу. Водночас з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, конкретних обставин конфлікту, визнання вини та поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд уважає достатнім та необхідним накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті.

V. Вирішення питання судового збору:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич