Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №308/15663/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 308/15663/25

Провадження № 2/191/3664/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Форощук С.А.

за участю секретаря Вехник С.Л.

згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика», звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.07.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено договір № 208897-КС-002 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 34 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за договором № 208897-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 82 574,59 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 34 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 45 292,94 грн.; суми прострочених платежів за комісією – 3 281,65 грн. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові зазначив про підтримання позовних вимог, розгляд справи без його участі, відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач, в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошень про виклик особи на сайті Судової влади. Додатково повідомлялась шляхом направлення смс-повідомлення про виклик через мобільний застосунок.

Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою суду від 03.09.2026 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

Згідно зі статями 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 208897-КС-002.

20.07.2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 208897-КС-002. Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), підписана позичальником електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора G-2205.

20.07.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 208897-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором. Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. Зазначений договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатора G-2205.

Також, до укладення вищевказаного кредитного договору, відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту, що підтвердила електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-2205.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

До матеріалів справи долучено витяг з анкети клієнта ОСОБА_1 в якому зазначені всі анкетні дані відповідача та інформація стосовно бажаного кредиту.

Зі змісту підтвердження щодо здійснення переказів грошових коштів вбачається, що 20.07.2021 року через систему Фонді було здійснено успішний переказ грошових коштів позивача на рахунок позивача в розмірі 34 000,00 грн. (двома платежами 20 000грн. та 14000 грн.) за кредитним договором № 208897-КС-002 від 20.07.2021 року.

Відповідно до довідки про стан заборгованості та розрахунку заборгованості за кредитом за договором № 208897-КС-002 про надання кредиту, за договором наявна заборгованість в розмірі 82 574,59 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 34 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 45 292,94 грн.; суми прострочених платежів за комісією – 3 281,65 грн..

Отримання відповідачем коштів підтверджується випискою наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду.

Судом встановлено, що порядок отримання та надання кредитів ТОВ «Бізнес позика» регламентується Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», затверджених наказом ТОВ «Бізнес позик» № 10-ОД від 22.06.2021 року. (Правила) та копію яких додано позивачем до позовної заяви.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 3-6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 208897-КС-002 в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес позика» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера та відомостями наданими АТ КБ «ПриватБанк».

Жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості відповідачем суду не надано, свій розрахунок не наведений, судово-економічна експертиза у справі за клопотанням відповідача не призначалась. Тобто, відповідач не спростувала докази, надані позивачем щодо цього факту.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором. При цьому, заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача перевищує суму основного боргу, тому вимога позивача про стягнення цих сум заборгованості за процентами, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача.

Виходячи з викладеного вище, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» 68 000 грн., з яких: 34 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 34 000,00 грн. суми прострочених платежів по процентах. У стягнені з відповідача заборгованості за процентами у більшому розмірі суд вважає за необхідне відмовити. При цьому суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по комісії.

Аналіз умов договору про надання кредиту № 208897-КС-002 від 20.07.2021 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Суд вважає, що положення договору про надання кредиту щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 5100 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 3 281,65 грн.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03.09.2026 року, є дата складення повного судового рішення 10.09.2026 року.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором № 208897-КС-002 про надання кредиту від 20.07.2021 року, що становить 68 000 грн., з яких: 34 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 34 000,00 грн. – сума заборгованості по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судовий збір в сумі 1994,84 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10.09.2026 року.

Суддя С. А. Форощук