Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №184/1500/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1500/26

Номер провадження 2/184/1201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 вересня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Гаєвого О.В., за участю секретаря судових засідань – Поліщук О.А., розглянувши у м. Покров в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 7500 грн. щомісяця і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що від фактичних шлюбних відносин з відповідачем у неї є неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач є працездатною особою, зараз є військовослужбовцем та отримує офіційний дохід, сплачує податки, стан здоров`я дозволяє йому працювати, інших утриманців не має, однак добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, в зв`язку з чим вона звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 06 липня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року суд постановив здійснювати заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення.

В судове засідання позивач не з`явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, в окремо наданій до суду заяві просив розглянути справу у його відсутність, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, сторони мали сімейні стосунки, без реєстрації шлюбу, від яких мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Апостолівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області.

На сьогоднішній час позивач і відповідач разом не проживають, зв`язок не підтримують, дитина проживає та знаходиться на повному матеріальному утриманні матері.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, ст.180СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно із ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1ст. 183 СК України).

При визначенні розміру аліментів, відповідно до статті 182 СК України, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.

Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, наприклад у випадках, коли платник аліментів постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п. 17).

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.

Держава Україна проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, яка позбавлена належного батьківського піклування, реалізує його в одному із положень даної статті СК. Зокрема частина 3 встановлює, що якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, згідно зі статтею 180 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1-3 зазначеної статті СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов`язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абзацом 2 частини 2 статті 182 СК України.

Суд вважає, що аліменти в розмірі 7500 грн. є обґрунтованими, необхідними і достатніми для нормального розвитку та утримання дитини. За обставин, викладених у позові та згідно наданим суду доказам, позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.3 ч.1 ст.133 ЦПК України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір-доручення від 24 червня 2026 року, з переліком складу, обсягу та видів надання адвокатом послуг та квитанцію про переказ грошових коштів адвокату у розмірі 2500 грн.

Крім цього, згідно вимог п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про стягнення аліментів, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі 1331, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 430 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання – АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 1331, 20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць на утримання дитини підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий