Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №176/3082/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3082/26

провадження №1-кп/176/541/26

В И Р О К

Іменем України

10 вересня 2026 р. м. Жовті Води Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, неповнолітніх на утриманні не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, перебуваючого на посаді старшого стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта) 1-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «старший солдат», раніше засудженого вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06.12.2024 за ч. 4 ст. 185, ст. 75 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробувальним строком на 1 (один) рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відомості про, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2025 року за №62025170030018883 –

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді старшого стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта більш детальна назва не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) 1-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово і незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 7 ст. 11, ст. 16, абзаців 5, 8, 9 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та абзаців 2 та 6, ст. 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 18 серпня 2025 року самовільно, в умовах воєнного стану, залишив місце постійного розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього та усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, до 28 червня 2026 року ОСОБА_3 , коли був затриманий співробітниками полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та доставлений до військової частини НОМЕР_1 НГУ, внаслідок чого було припинено кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, пояснив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, після викрадення в нього особистих речей в серпні 2025 року мав повернутися до військової частини, але не зробив цього, а направився в м.Кривий Ріг, де перебував до затримання, щиро розкаявся.

Крім того, обвинувачений в судовому засіданні просив розгляд справи проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України. Правильно зрозумів зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Посилання ОСОБА_3 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд врахувати повне визнання вини його підзахисним, щире каяття та намір повернутись до військової служби в інший підрозділ. Враховуючи повне визнання вини його підзахисного та не оспорювання стороною захисту фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, вважав можливим розгляд даного кримінального провадження провести на підставі ч.3 ст.349 КПК України та обрати обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі

В постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, встановивши всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ст. 407 ч. 5 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні повністю.

Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення військової частини або місця служби, тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимий, вчинення даного злочину у період іспитового строку. Також суд враховує особу обвинуваченого, який згідно медичної характеристики на обліку у лікаря–психіатра та лікаря нарколога не перебував. За місцем служби характеризується посередньо.

Обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття.

Обставини, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, а також відсутність обставини, які обтяжують покарання, суд, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде наближене до мінімальної межі покарання в межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, а саме з врахуванням вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06.12.2024 року. На думку суду, саме такий розмір покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчинених ним кримінальних правопорушень і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки судом встановлено, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавленні волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду, відбування покарання та вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідним до набрання вироку законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Строк відбування покарання слід рахувати з 15.07.2026 року, тобто із дня затримання, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і 2 (два) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06.12.2024 року і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і 3 (три) місяці.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили, але не довше 60 діб з дня ухвалення даного вироку.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 15.07.2026 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк тримання під вартою з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_6