Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №173/3123/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3123/26

Номер провадження2-о/173/103/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

04 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася представник заявника із заявою про видачу обмежувального припису.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є матір`ю трьох малолітніх дітей та вони стали жертвами фізичного, психологічного та економічного насильства, а саме - фізичних побоїв та психологічних знущань, принижень, домашнього насильства з боку співмешканця, ОСОБА_3 . За час спільного проживання ОСОБА_3 систематично вчиняв щодо заявниці та дітей фізичне, психологічне та економічне насильство, застосовував фізичну силу, висловлював образи, принижував, погрожував, створював нестерпну психологічну атмосферу в сім`ї. Також він ніде не працює, не бере участі в утриманні сім`ї та створює конфліктні ситуації. Поведінка ОСОБА_3 є агресивною та нестабільною, у зв`язку з чим він притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тому заявниця змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та прав дітей.

Провадження у справі відкрито 03.09.2026.

В судовому засіданні ухвалою суду від 04 вересня 2026 року прийнято відмову заявника від вимоги про заборону ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та провадження в цій частині вимог - закрито.

Представник заявника у судовому засіданні після відмови в частині вимог, інші вимоги підтримала та просила видати обмежувальний припис та заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці проживання заявника та її неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи заявника та дітей та заборонити особисто і через третіх осіб їх розшукувати якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , а також переслідувати заявника.

Заявник у судовому засіданні підтримала позицію представника та пояснила, що з ОСОБА_3 проживає у цивільному шлюбі 13 років та мають трьох малолітніх дітей. Коли ОСОБА_3 не вживає алкогольні напої, він поводиться адекватно, є нормальним батьком для дітей, а в стані алкогольного сп`яніння він вдарив дитину стільцем по голові. Також раніше був випадок, коли він вчинив домашнє насильство щодо старшої доньки.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав факт насильства у сім`ї, проти задоволення заяви не заперечував, пояснив, що коли він не вживав алкоголь, у них була нормальна сім`я. Зараз він не п`є та щоб виправитись, планує піти на військову службу. Після закінчення строку обмежувального припису планує поновити із заявником сімейні відносини.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно Акту судово-медичного дослідження № 885 від 21.07.2026, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлені рани та синці на голові, верхніх та нижніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки. Зі слід дитини та матері, тілесні ушкодження були завдані батьком.

Згідно повідомлення дізнавача СД ВП № 3 Кам`янського ГУНП в Дніпропетровській області від 12.08.2026 № 370675-2026 та Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 19.07.2026 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046430000050 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за фактом спричинення умисного тілесного ушкодження малолітній потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1

14.08.2026 за № 376338-2026 ВП № 3 Кам`янського РУП повідомлено, що 16.05.2026 за № 4744 та 18.06.2026 за № 6092 зареєстровані звернення ОСОБА_1 про скоєння домашнього насильства чоловіком ОСОБА_3 .

Постановами Верхньодніпровського районного суду від 17.04.2025 та 02.07.2025 ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді справи суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення заявлених вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, статтями 350-1, 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка, зокрема, постраждала від домашнього насильства. При цьому заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Як визначено статтею 1 зазначеного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Стаття 3 зазначеного Закону визначає, що предметом його регулювання є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на колишнє подружжя.

Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, передбаченими статтею 4 зазначеного Закону, є діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, яка ґрунтується, зокрема, на таких засадах: гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканність, права на повагу до приватного та сімейного життя, права на справедливий суд, правничу допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких його проявів; повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству тощо.

Основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: запобігання домашньому насильству; ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством; належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки, що випливає зі змісту частини другої статті 5 зазначеного Закону.

Серед спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника, передбачений пунктом 2 частини першої статті 24 зазначеного Закону.

Так, статтею 26 цього Закону передбачено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, зокрема, постраждала особа або її представник.

При цьому обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

- усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України.

Таким чином, обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. При цьому рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, тобто оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може застосовуватися в інтересах постраждалих осіб у разі встановлення відповідних обставин та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для встановлення обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій, пов`язаних із домашнім насильством, однією з характеристик якого є повторюваність. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, від 12 січня 2022 року у справі № 752/9731/21, від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21, від 13 липня 2022 року у справі № 369/12715/20, від 10 лютого 2023 року у справі № 676/3259/22.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зроблено висновок про те, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним Законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані заявником докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_3 психологічного насильства щодо дітей, а також наявність тілесних ушкоджень у малолітньої ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження. Викладені заявником у заяві обставини належними та допустимими доказами не спростовані. Враховуючи характер та систематичність вчинених ОСОБА_3 дій, неодноразове притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, наявність звернень заявника до органів поліції з приводу вчинення щодо неї домашнього насильства, а також існування високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення ним домашнього насильства щодо заявниці та їхніх дітей, суд доходитиь висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 із встановленням обмежень, передбачених пунктами 3, 4, 5 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які є необхідними та пропорційними встановленим обставинам і спрямовані на забезпечення безпеки постраждалих осіб, строком на шість місяців.

Керуючись ст. 12, 13, 76–81, 89, 128, 258, 259, 263–265, 268, 294, 350-1–350-8, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 6 (шість) місяців, визначивши такі заходи тимчасового обмеження його прав:

- заборонити перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатися на відстань 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також переслідувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Верхньодніпровську міську раду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 09.09.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв