Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №707/4028/25 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/4028/25

2/707/109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є рідною матір`ю позивача. На день смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок площею1,45 га, кадастровий номер 712498500:02:003:0175, 7124985000:01:003:0433, що розташовані на території Мошнівьої сільської ради, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивачка звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Рідні сестри позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини на користь позивачки. Відтак, частка позивача у спадщині матері складає 3/4 частин.

На день смерті матері з нею був зареєстрований ОСОБА_2 , однак фактично не проживав. Таким чином відповідач не приймав спадщину після смерті матері, оскільки не проживав з нею фактично.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом Черкаської районної ДНК роз`яснено, що зареєстрований ОСОБА_2 на день смерті матері вважається спадкоємцем, оскільки нотаріус не уповноважений встановлювати факт проживання чи не проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті, позивачу відмовлено в оформленні всього спадкового майна померлої матері.

Відповідач не приймав спадщину, а те, що останній мав реєстрацію в одному будинку із померлою не вказує про наявність у нього права на дану спадщину, а тому позивач просить суд: встановити факт непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , та визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3 .

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23.10.2025 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву.

20.04.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування вказує, що доводи та докази надані позивачем не дозволяють дійти однозначного висновку про відсутність проживання відповідача разом із спадкодавцем, а отже не дають правових підстав для застосування наслідків у вигляді визнання його таким, що не прийняв спадщину. Разом з тим, вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а відтак позовні вимоги не можуть бути задоволена не залежно від доведеності чи недоведеності окремих обставин, на які посилається позивач. Більш детальна позиція відповідача описана у відзиві, з посиланням на норми законодавства та судову практику.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04.02.2026 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 03.09.2026 позивач та її представник адвокат Давигора С.А. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 03.09.2026 щодо задоволення позовних вимог заперечував. Пояснив, що проживає в АДРЕСА_2 , з 1992 року і по сьогоднішній день. В нотаріальну контору для прийняття спадщини після смерті матері звертався, але заяву не подавав, оскільки був зареєстрований з матір`ю за однією адресою, і кілька нотаріусів йому роз`яснили в усному порядку, що заяву про прийняття спадщини не потрібно подавати, оскільки він був зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою. Вважає себе таким, що прийняв спадщину і бажає оформити свою частину.

Представник відповідача адвокат Поліщук О.Ю. в судовому засіданні 03.09.2026 в задоволенні позовних вимог просив відмовити із підстав викладених у відзиві, зокрема з підстав невірно обраного позивачем способу захисту.

Крім того, в судовому засіданні 03.09.2026 були допитані як свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 , яка є сестрою позивачки та відповідача, вказала, що вона проживає в м. Київ з 2000 року. Мати проживала в АДРЕСА_1 , мала інвалідність. Фактично мати проживала сама, однак коли мати була прикута до ліжка то догляд за нею здійснювала позивачка. Між собою рідні домовилися, що хату успадкує той, хто буде доглядати за матір`ю. Відповідач з матір`ю не проживав, але щотижня навідував її. ОСОБА_2 проживав в с. Будище приблизно з 1993 року. ОСОБА_4 подала заяву на прийняття спадщини, але потім відмовилася на користь сестри. Чи звертався відповідач до нотаріуса їй не відомо. Вона була з матір`ю на зв`язку щодня.

ОСОБА_6 , яка є сусідкою із сторонами і їх далекою родичкою, вказала, що знає сім`ю ОСОБА_7 . Навідувала ОСОБА_3 , коли остання була прикута до ліжка. З ОСОБА_3 жила донька- позивачка. Відповідач з матір`ю не жив, навідувався рідко. Відповідач жив в с. Лозівок.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.06.1974 Мошніським сіль ЗАГС Черкаського району Черкаської області, батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .

На підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 06.08.1997 Вільською сільською радою Володимирецького району, ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08.11.2024 Виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З довідки Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 242/02-19 від 26.03.2025 вбачається, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала в АДРЕСА_1 . Як на день смерті, так і по даний час крім неї в будинку був реєстрований та не проживав син ОСОБА_2 вказане також підтверджується відповіддю Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради № 1485/09-13 від 25.08.2025.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 454/02-19 від 08.08.2024, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , обліковується за ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 18.04.2025, після смерті ОСОБА_3 в Черкаській районній державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 210/2025.

З матеріалів спадкової справи № 210/2025 заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. № 1026/02-31 від 19.09.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки в матеріалах спадкової справи наявна довідка сільської ради про те, що ОСОБА_3 дійсно проживала і була зареєстрована на день смерті за вказаною адресою з сином ОСОБА_2 , який за таких обставин вважається таким, що прийняв спадщину.

На підтвердження факту непроживання ОСОБА_2 разом з матір`ю момент смерті останньої позивачкою надано також Акт опитування сусідів № 125 від 07.10.2025, заяви ОСОБА_10 від 15.08.2025, ОСОБА_11 від 17.09.2025, ОСОБА_12 від 28.08.2025.

З довідки виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 02-17/4279 від 01.09.2026 вбачається, що ОСОБА_2 на даний час проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 .

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

При цьому сама лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем не є достатнім доказом фактичного прийняття спадщини. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.

Для застосування положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Цей правовий висновок також підтверджено постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи зі змісту позову, позивач фактично намагається довести своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , вважаючи себе єдиною спадкоємицею першої черги після смерті останньої, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. При цьому, існують перешкоди в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, про що свідчить постанова державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори від 19.09.2025 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно.

Разом з тим, закон визначає способи захисту цивільного права.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 із спадкодацем на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після смерті матері. Тобто предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті матері.

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері.

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.

Ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України. До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.

Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 223, 265, 267, 273, 274 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 вересня 2026 року.

Суддя: О. М. Суходольський