Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №569/9630/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю представника позивача адвоката Брусніка А.А.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору адвоката Цуняка В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про припинення права спільної сумісної власності, визнання права особистої приватної власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивачка) звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про припинення права спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб марки BMW, модель X5, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та визнання за нею права особистої приватної власності на цей транспортний засіб у зв`язку з виплатою відповідачу компенсації вартості 1/2 частки автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 червня 1992 року. Під час шлюбу, 18 січня 2012 року, було придбано спірний автомобіль, який зареєстровано за позивачкою. У січні 2024 року автомобіль був відчужений на підставі договору комісії № 7162/24/000014 від 03 січня 2024 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7162/24/000016 від 04 січня 2024 року. Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у справі №569/17823/24 ці договори визнано недійсними та відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення автомобіля у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Позивачка посилається на те, що спільне користування автомобілем стало неможливим через неприязні стосунки між сторонами. 05 лютого 2026 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. засвідчено справжність підпису відповідача на заяві, в якій він підтвердив одержання від позивачки 9750 доларів США як вартості 1/2 частки автомобіля. На підтвердження джерела походження коштів, що є її особистою власністю позивачка подала розписку від 01 січня 2026 року, за змістом якої ОСОБА_4 передав їй безповоротно та без будь-якого зобов`язання повернути 9500 доларів США. Позивачка вважає, що після виплати компенсації відповідач повністю реалізував своє право на частку у спірному транспортному засобі, а тому її внесок у майно становить 100 відсотків. Позивачка вважає, що поділ спірного автомобіля як неподільної речі має бути здійснений шляхом визнання за нею права особистої приватної власності на нього з припиненням права відповідача на частку у спільному майні, вартість якої компенсована співвласнику. У зв`язку з повним розрахунком із відповідачем за його частку та ухилення останнього від юридичного оформлення припинення свого права, позивачка просить припинити право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль, визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , оскільки рішення у справі може вплинути на його права та законні інтереси як стягувача у виконавчому провадженні, боржником у якому є відповідач.

Третя особа ОСОБА_3 05 червня 2026 року подав письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в позовних вимогах повністю. Зазначив, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2025 року у справі № 569/17659/24 із ОСОБА_2 на його користь стягнуто 10 435 доларів США 48 центів, 5 000 грн моральної шкоди та 5 055 грн 37 коп. судового збору. Рішення набрало законної сили 25 лютого 2025 року. На його виконання приватним виконавцем 06 серпня 2025 року відкрито виконавче провадження № 78792539, а 23 вересня 2025 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Відповідно до постанови Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у справі №569/17823/24 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 . Визнано недійсними договір комісії №7162/24/000014 від 03 січня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 , і договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7162/24/000016 від 04 січня 2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , щодо автомобіля марки BMW, модель X5, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 . Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення автомобіля у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 . Згідно з постановою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 569/17823/24 касаційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2025 року - без змін. Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року за ОСОБА_2 визначено 1/2 частку спірного автомобіля як майна, яким він володіє спільно з ОСОБА_1 10 лютого 2026 року боржник ОСОБА_2 подав приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. письмову заяву про долучення заяви від 05 лютого 2026 року, викладеної на бланку серії НКЕ № 548523, про одержання від дружини ОСОБА_1 9 750 доларів США за частку автомобіля марки BMW, модель X5 3.0D, 2011 року випуску, загальний легковий універсал, коричневого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 . Автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1 18 січня 2012 року РВ ВДАІ м. Рівне УМВС України в Рівненській області, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 . За змістом заяви розрахунок здійснено готівкою в повному обсязі. Справжність підпису відповідача на заяві засвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й., реєстровий №121. 10.02.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. на адресу боржника - ОСОБА_2 було направлено вимогу виконавця № 2963 про негайне спрямування отриманих за нотаріальною заявою серії НКЕ № 548523 від 05.02.2026 року готівкою коштів у сумі 9 750 доларів США на погашення боргу за виконавчим провадженням № 78792539. Вказана вимога приватного виконавця боржником - ОСОБА_2 не виконана. Зазначає, що оформлення передачі грошових коштів між подружжям та звернення до суду з цим позовом після набрання законної сили рішенням про стягнення боргу, відкриття виконавчого провадження і накладення арешту спрямовані на виведення єдиного майна боржника з-під примусового стягнення, порушують права кредитора та є зловживанням сторонами матеріальними правами.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 31 серпня 2026 року.

Представник позивачки - адвокат Бруснік І.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав наведених у позові, та додатково пояснив, що поділ спірного автомобіля як неподільної речі має бути здійснений шляхом визнання за позивачкою права особистої приватної власності на транспортний засіб марки BMW, модель Х5, 2011 року випуску, із припиненням права відповідача на частку у спільному майні подружжя, на підставі заяви від 05.02.2026 року, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, згідно з якою ОСОБА_2 підтвердив одержання від позивачки 9 750 доларів США за 1/2 частку автомобіля, які позивачка отримала в Польщі в подарунок від свого сина ОСОБА_4 а тому є особистими. Засвідчити нотаріально дану письмову розписку по вказаних причинах можливості не мала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове задіння не з`явився, про дату, час, місце судового засідання був повідомлений належним чином, поважних причин неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав.

Представник третьої особи - адвокат Цуняк В.Й. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з підстав наведених у письмовому поясненнях третьої особи. Додатково пояснив, що дії сторін, а саме позивача та відповідача є недобросовісними, оскільки вони направлені на виведення єдиного майна з під арешту тобто на шкоду третьої особи з метою уникнення виконання судового рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу від 06.06.1992 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 706. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_9 ».

Згідно копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що автомобіль BMW, модель X5 3.0 D, 2011 року випуску, легковий універсал, коричневого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований 18 січня 2012 року за ОСОБА_1 .

Згідно із копії розписки про передання грошових коштів у подарунок від 01.01.2026 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 9500 доларів США безоплатно, безповоротно та без будь-яких зобов`язань з її боку.

З копій посадкових білетів, виданих на ім`я ОСОБА_10 , вбачається, що оформлено проїзд за маршрутом Рівне - Хелм на 23 грудня 2025 року та Хелм - Рівне на 03 січня 2026 року.

З копії паспорта позивачки ОСОБА_1 для виїзду за кордон вбачається наявність відміток про перетин державного кордону, зокрема 29.06.2025 року, 23.12.2025 року та 03.01.2026 року.

Згідно копії заяви ОСОБА_2 від 05.02.2026 року, викладеної на бланку серії НКЕ №548523, слідує, що ОСОБА_2 отримав від дружини ОСОБА_1 9750 доларів США за частку автомобіля марки BMW, модель X5 3.0 D. Справжність підпису ОСОБА_2 на заяві засвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й., реєстровий № 121.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 25.09.2024 року у справі № 569/4265/24 в межах кримінального провадження № 12024181010000535 накладено арешт на автомобіль «BMW X5», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та перебуває у користуванні ОСОБА_2 , із забороною користування та розпорядження ним до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року у справі №569/17823/24 забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірний автомобіль.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24.07.2025 року у справі № 569/17823/24 договори комісії було визнано недійсними та відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення автомобіля у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 19.11.2025 року у справі №569/17823/24, судові рішення попередніх інстанцій у даній справі залишені без змін, а касаційна скарга ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.01.2025 року у справі №569/17659/24, суд стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10435 доларів США 48 центів, 5000 грн моральної шкоди та 5055 грн 37 коп. судового збору. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 25 лютого 2025 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. 06 серпня 2025 року відкрите виконавче провадження № 78792539 на підставі виконавчого листа Рівненського міського суду у справі №569/17659/24.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. у виконавчому провадженні №78792539 від 23.09.2025 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.12.2025 року у справі №569/17659/24 подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни про визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами задоволено. Визначено за боржником ОСОБА_2 частки спірно автомобіля. Ухвала суду набрала законної сили 27.02.2026 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27.02.2026 року у справі № 569/17659/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03.12.2025 року повернуто особі яка її подала, у зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги.

Із копії Заяви ОСОБА_2 від 10.02.2026 року, адресовану приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О., слідує, що він просить долучити його заяву від 05.02.2026 року до матеріалів виконавчого провадження..

З копії вимоги приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. № 2963 від 10.02.2026 року, адресовану боржнику ОСОБА_2 , вбачається вимога виконавця про негайне спрямування грошових коштів, отриманих згідно із заявою від 05.02.2026 року серії НКЕ № 548523, на погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 78792539.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Подібний висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03 грудня 2025 року у справі № 914/768/22 (провадження № 12-39гс25) звернула увагу, що: «однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. (пункт 165). Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. (пункт 166). Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. (пункт 167)».

Об`єднана Палата Верховного Суду у Постанові від 11.12.2023 року у справі № 463/13099/21, наголосила, що: «Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства…

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).»

Крім того, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 13.11.2019 року у справі № 755/9215/15 у якій суд виснував, що: «…під час дії арешту жодних дій ні власник, ні особи, які вважають себе власниками, без дозволу ДВС не можуть вчиняти щодо арештованого майна, а мають оскаржити вказані дії ДВС чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею.»

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40).

Аналізуючи вищевказане законодавство, та наведені правові висновки Верховного Суду, практику ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що дії сторін у справі унеможливлювали вчинення ними будь яких дій по поділу арештованого майна, а саме спірного автомобіля. Дії сторін, суд оцінює як недобросовісні, та такими, що направлені на шкоду кредитору, а отже є зловживання правом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому суд враховує, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.07.2026 року у справі № 727/6125/23, у якій суд, наголосив, «що суд повинен захистити право у спосіб, який є правомірний». У даній справі, обраний позивачем спосіб захисту таким не є.

Так, відповідно до ст.372 ЦК України, на яку покликається позивач у своєму позові, в частині першій вказаної статті зазначено, що: «Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Частина 4 вказаної статті передбачає, що «Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісні власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.».

У даному випадку, між сторонами договір про поділ спірного автомобіля не укладався, та відповідно нотаріально не посвідчувався, що має наслідком його нікчемність в силу приписів ч.1 ст.220 ЦК України, у якій зазначено, що «у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.»

Відповідно до статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 5 статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення права спільної сумісної власності та визнання за позивачкою права особистої приватної власності на транспортний засіб задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачкою судові витрати покладаються на неї та стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 89, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про припинення права спільної сумісної власності, визнання права особистої приватної власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 10.09.2026 року.

Суддя Харечко С.П.