Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №370/1436/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа № 370/1436/26

Провадження № 2/370/799/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у с-щі Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову вказав, що 19.12.2025 14 год 48 хв, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «MAN 18.224», д.н.з. НОМЕР_1 , у с. Калинівка Бучанського району Київської області, дорога М-06 Київ-Чоп, 52 км 750 м, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «VOLKSWAGEN CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (зазначений транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_1 ), чим ОСОБА_2 порушив, п.п. 13.1. ПДР України.

Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, у результаті чого позивачу було завдано матеріальних збитків.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 19.12.2025 у справі № 370/4276/25 винним у вчиненні адміністративного правопорушення був визнаний ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «MAN 18.224» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ 225749095 виданого ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП". Страховиком відповідальності відповідача було у повному обсязі виконано свій обов`язок і здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування. Натомість станом на день пред`явлення цього позову відповідачем так і не було відшкодовано заподіяну позивачеві шкоду у повному обсязі.

Крім того, сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) є вже достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.

Таким чином, моральна шкода, заподіяна протиправними діями відповідача, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб позивача «VOLKSWAGEN CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 , за внутрішнім переконанням позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 25 000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) відшкодування майнової шкоди у розмірі 339 411,00 грн, моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн; вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат сторони позивача, у тому числі – витрат у розмірі 7 000,00 грн, що пов`язані зі збирання доказів (проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу), судового збору у розмірі 3 780,26 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Копія ухвали від 25.05.2026 відповідачу надсилалася за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , поштове відправлення № R067187266820 повернулося на адресу суду з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання» 18.06.2026, що з урахуванням п. 99.1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009, та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням особи про розгляд справи. Відповідно у встановлений судом строк, відповідач на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

19.12.2025 о 14 год 48 хв, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «MAN 18.224», д.н.з. НОМЕР_1 , у с. Калинівка Бучанського району Київської області, дорога М-06 Київ-Чоп, 52 км 750 м, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «VOLKSWAGEN CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 (зазначений транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_1 ), чим ОСОБА_2 порушив, п.п. 13.1. ПДР України.

Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, у результаті чого позивачу було завдано матеріальних збитків.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 19.12.2025 у справі № 370/4276/25 винним у вчиненні адміністративного правопорушення був визнаний ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «MAN 18.224» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ 225749095 виданого ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП".

Страховиком відповідальності відповідача було у повному обсязі виконано свій обов`язок і здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування.

При цьому, станом на день пред`явлення цього позову відповідачем так і не було відшкодовано заподіяну позивачеві шкоду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 р. (далі – Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ») цивільно-правова відповідальність відповідача, як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, на момент настання ДТП була застрахована відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ 225749095 виданого ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" та дійсного на дату ДТП, з встановленою франшизою у розмірі 3 200, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону № 1961-IV, яка була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон України № 1961-IV від 01.07.2004) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ) та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі Заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до Полісу № 225749095 обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума за внутрішніми договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлена у розмірі 160 000, 00 грн.

160 000, 00 грн (страхова сума за внутрішніми договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) – 3 200, 00 грн (розмір франшизи) = 156 800, 00 грн (сума, яка мала бути відшкодована Страховиком - ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" позивачу).

29.01.2026 на рахунок позивача було зараховане страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн, що було розраховане у відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», де зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 11/02-26 від 07.02.2026 (далі Висновки № 11/02-26 від 07.02.2026), вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «VOLKSWAGEN CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 818 400,80 грн, в той час як ринкова вартість вказаного транспортного засобу до ДТП становить 741 418,52 грн.

Таким чином, можна встановити, що транспортний засіб «VOLKSWAGEN CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 , фізично знищений.

Відповідно ж до Висновків № 11/02-26 від 07.02.2026, вартість транспортного засобу «VOLKSWAGEN CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням пошкоджень після ДТП складає 245 207,52 грн.

Таким чином, фактичний розмір шкоди складає різницю між вартістю ТЗ до та після ДТП: 741 418,52 грн (вартість транспортного засобу до ДТП) – 245 207,52 грн (вартість транспортного засобу після ДТП) = 496 211,00 грн.

При цьому, як встановлено судом вище, відповідно до полісу № 225749095, Страховик заподіювача шкоди відшкодував шкоду у розмірі 156 800,00 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальний збиток у розмірі: 496 211,00 грн (різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП) – 156 800,00 грн (ліміт відповідальності страховика) = 339 411,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог цій частині.

Щодо позовних вимог до відповідача щодо стягнення моральної шкоди, суд зауважує наступне.

Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її задавала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як зазначив позивач, належний йому транспортний засіб «VOLKSWAGENCRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 , був його основним засобом пересування. Внаслідок пошкодження транспортного засобу з вини відповідача звичний розпорядок життя позивача та його сім`ї було порушено. Також внаслідок ДТП спричиненої з вини відповідача, позивач був позбавлений можливості користуватися своїм майном. Крім того, пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, оскільки пошкоджений з вини відповідача транспортний засіб – це не лише засіб пересування для позивача та його сім`ї, але і ціль, досягнення якої у свій час потребувало кропіткої праці.

Згідно з Постановою Верховного суду по справі № 761/14285/16-ц від 22 квітня 2019: «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».

З наведеної правової позиції слідує, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) є вже достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.

До того ж, Рішенням ЄСПЛ від 27.07.2004 у справі «Ромашов проти України» визначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації судом факту порушення.

Власне системний аналіз вищезазначених положень свідчить про те, що просто визнання самого факту заподіяння моральної шкоди не є достатньою сатисфакцією, відтак допускається відшкодування такої шкоди у грошовій формі. Моральна шкода апріорі не є такою, що може бути відшкодована у повному обсязі, так як немає (і не може бути) єдиних точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Із зазначеного випливає, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, який визначається і обґрунтовується потерпілим, виходячи із внутрішнього переконання.

Суд приймає доводи позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди через протиправні дії відповідача, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб позивача «VOLKSWAGEN CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_2 , та з урахуванням принципів розумності і справедливості, приходить до висновку про її стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 25 000,00 грн.

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача

Так, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 3 780,26 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано: договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, документи на підтвердження повноважень адвоката.

Сума наданих адвокатом послуг складає 10 000,00 грн, які повністю підтверджені наданими належними доказами.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 10 000,00 грн. При цьому, суд зауважує, що відповідач клопотання про їх зменшення не заявляв.

Крім того, позивач поніс витрати на складання оцінки заподіяного збитку у розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 57 від 16.01.2026. Тому ці витрати також підлягають стягненню із відповідача на користь позивача у порядку розподілу між сторонами судових витрат, як витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 майнову шкоду у розмірі 339 411,00 грн, моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 витрат у розмірі 7 000,00 грн, що пов`язані зі збирання доказів (проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу), судовий збір у розмірі 3 780,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося – з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 10.09.2026.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 .

Суддя Л.В. Білоцька