Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 07 вересня 2026 р.
Справа: №161/8895/26
Суддя: Присяжнюк Л. М.
Справа № 161/8895/26
Провадження № 2/161/5059/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 01 серпня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «МАКС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 00- 10523453 (далі – Кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. на строк 360 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,94% - стандартна ставка.
Позивач вказує, що за договором факторингу набув право вимоги за цим договором.
Також зазначає, що станом на 23.01.2026 утворилася заборгованість у розмірі 12 814,80 грн., з яких: - 7 200,00 грн. – залишок по тілу кредиту; - 3 214,80 грн. – залишок по відсоткам; - 2 400,00 грн. – штрафні санкції згідно умов договору.
З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в зазначеному розмірі та судові витрати.
Ухвалою суду від 29.04.2026 провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідно ч. 8 ст.128, п. 5 ч. 6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
26.05.2026 відповідач подав відзив, доводи якого зводяться до того, що відсутні належні та допустимі докази фактичного отримання відповідачем кредитних коштів: відсутні належні банківські виписки, платіжні доручення, первинні бухгалтерські документи, а також підтвердження успішного зарахування кредитних коштів саме відповідачу.
Також зазначив, що оскільки позивач просив витребувати у банку інформацію щодо належності платіжної картки відповідачу, підтвердження зарахування коштів, позивач визнає, що не володіє доказами фактичного перерахування коштів за кредитним договором №00-10523453 від 01.08.2025. Таким чином, на момент звернення до суду позивач не мав належних доказів виникнення грошового зобов`язання саме за кредитом у сумі 7 200,00 грн. Таким чином, на момент звернення до суду позивач не мав належних доказів фактичної видачі кредитних коштів за кредитним договором №192312 від 17.07.2025.
Вважає, що матеріали справи не містять належних технічних доказів того, що саме ОСОБА_1 уклав вказаний кредитний договір та погодився на отримання кредиту у сумі 7200,00 грн.
Разом із тим, сам по собі договір факторингу не підтверджує належного переходу права вимоги саме щодо кредитного договору.
Матеріали справи також не містять належного та детального розрахунку заборгованості із зазначенням конкретних дат нарахування, періодів прострочення, законності нарахування 3 214,80 грн. процентів, правових підстав для штрафних санкцій у розмірі 2 400,00 грн., фактичної передачі всієї кредитної документації, передачі електронних доказів укладення договору та передачі первинних бухгалтерських документів.
У зв`язку з наведеним, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01 серпня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00- 10523453, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. на строк 360 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,94% в день – стандартна процентна ставка. Одноразова комісія становить – 1200 грн.
Позичальником документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора – «98464», про що зазначено у розділі « Реквізити сторін».
Первісний кредитор належно виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 6000 грн, що стверджується довідкою - додатком до підтвердження щодо здійснення грошового переказу.
Таким чином судом встановлено, що кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Відповідач користувався наданими позивачем коштами. Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача станом на 23.01.2026 становить 12 814,80 грн., з яких:
- 7 200,00 грн. – залишок по тілу кредиту;
- 3 214,80 грн. – залишок по відсоткам;
- 2 400,00 грн. – штрафні санкції згідно умов договору.
23.01.2026 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 23012026-МК/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 23.01.2026 до Договору факторингу № 23012026- МК/ЄАПБ від 23.01.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12 814,80 грн.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Заявляючи позовні вимоги, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилається на те, що між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем був укладений кредитний договір, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відповідно до якого було надало відповідачу грошові кошти на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 00-10523453 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Із копій наявного у матеріалах справи договору кредитної лінії, вбачається, що ОСОБА_1 , як позичальник за цим договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надавши йому персональні дані (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, місце проживання, електронну пошту, номер карткового рахунку), необхідні та достатні для укладення кредитного договору і формування одноразового ідентифікатора.
Доказів того, що персональні дані були використані товариством для укладення кредитного договору від імені відповідача, останнім суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що кредитний договір підписаний саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладення Договору, відтак аргументи відповідача щодо недоведеності факту укладення договору в належній формі суд вважає необґрунтованими. Кредитний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, відповідно до статті 629 ЦК України, підлягає обов`язковому виконанню сторонами.
Також з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що оскільки ОСОБА_1 підписав договір електронним цифровим підписом, а тому можна зробити висновок про те, що він ознайомився з умовами кредитування та погодився з ними, перед тим, як поставити підпис.
На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано електронні докази, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.
За наведених обставин є підстави вважати, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як клієнт за договором факторингу набув право вимоги за вищенаведеними кредитними зобов`язаннями до відповідача на умовах визначених договорами кредитування.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 00-10523453 первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит, що підтверджується матеріалами справи. Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.
Таким чином, суд вважає що позов слід задовольнити в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7200 грн, що складається з власне тіла кредиту та 1200 грн комісії.
Відповідно до 1.6. Договору, комісія за надання кредиту становить 20% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту – 1200 грн.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.
З Кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідач, підписуючи кредитний договір, погодився з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову в частині стягнення комісії за надання кредиту.
Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає. Тому вимоги позивача про стягнення комісії є правомірними,
Враховуючи строк кредитування – 360 днів, та умови надання кредиту, період нарахування відсотків – 176 днів, розмір тіла кредиту та нарахованих відсотків є обґрунтованими, відповідають графіку погашення заборгованості. Алгоритм нарахування яких та суми відображені у графіку платежів.
Контррозрахунку відповідачем не надано.
Водночас, суд не погоджується із розрахунком заборгованості наданим позивачем в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 2400 грн, з таких підстав.
Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зідно зі ст.6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягненні заборгованості за неустойкою в сумі 2400 грн не підлягають до задоволення.
Отже, обгрунтованими є позовні вимоги в сумі 10414,8 грн, що складається з тіла кредиту – 7200 грн та відсотків – 3214,8 грн.
В решті вимог відмовити.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 81,27% (10414,80 : 12814,80), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2323,48 грн судового збору (2662,40 х 81,27%).
Керуючись ст.ст.1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст.530,610,611,1054 ЦК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 00- 10523453 у розмірі 10 414,80 грн (десять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 80 коп.).
В задоволені решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2323,48 грн (дві тисячі триста двадцять три гривні 48 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, Київська область, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 30;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повне рішення суду складено та підписано 08 вересня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua