Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №161/8415/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8415/26

Провадження № 2/161/4874/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

07 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Свій позов мотивує тим, що 19.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі – Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі – Позичальник/Відповідач) укладено Договір про надання коштів у кредит №6455518 (надалі – Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 2 450,00 грн. строком на 364 дні ( з 19.10.2025 по 17.10.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредит. Комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 422,63 грн.).

Позивачем виконано свою частину умов кредитного договору у повному обсязі. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього станом на день звернення із позовом до суду загальний розмір заборгованості становить: 9 518,26 грн, зокрема:

- 2 450,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 1 745,63 грн. – сума заборгованості за процентами;

- 422,63 грн. – сума заборгованості за комісією;

- 4 900,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

На підставі договору факторингу позивач набув права вимоги до відповідача.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 9 518,26 грн, а також суму судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2026 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

За погодженням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі – Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі – Позичальник/Відповідач) укладено Договір про надання коштів у кредит №6455518 (надалі – Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 2 450,00 грн. строком на 364 дні ( з 19.10.2025 по 17.10.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредит. Комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 422,63 грн.).

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 631050, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу – sanyok11042006@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №6455518 від 19.10.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 450,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № a2963fd5-0fda-4b07-909b-450cbc87fba3 від 19.10.2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Зазначена обставина також підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал банк».

Тобто позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахував відповідачці суму кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, загальна заборгованість по кредиту становить 9 518,26 грн, зокрема:

- 2 450,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 1 745,63 грн. – сума заборгованості за процентами;

- 422,63 грн. – сума заборгованості за комісією;

- 4 900,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на підставі договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, укладеного з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №6455518.

Отже, спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, який отриманий у фінансовій установі. Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Таким чином, факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання за Договором позики кредиту №6455518 первісний позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за Договором кредиту №6455518.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором перед позивачем.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, установлений умовами кредитного договору кредитні кошти та проценти за користування кредитом не повернув.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору щодо строків нарахування. Своєю чергою, відповідач власного контрозрахунку не надав, не спростував факту укладення договору, отримання кредиту, користування ним. У зв`язку з наведеним суд вважає обґрунтованим розрахунок позивача в частині нарахування тіла кредиту – 2450 грн та відсотків за користування кредитними коштами – 1745,63 грн.

Пунктом 2.2.8. Договору визначено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 422,63 грн.).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору, є складовою загальних витрат за кредитом, відповідач при укладенні кредитного договору погодився її сплатити, проте зобов`язання не виконав.

Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.

Тому вимоги позивача про стягнення комісії є правомірними, що є підставою для їхнього задоволення в сумі 422,63 грн.

Таким чином судом встановлено доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів за договором, та факт невиконання ним зобов`язання щодо їх повернення первісному кредитору або позивачу, як фактору, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 4618,26 грн (2450 + 1745,63 + 422,63).

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки – 4900 грн, то суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки позивачем нарахована відповідачеві неустойка (4900,00 грн) в період дії на території України воєнного стану, відповідач звільняється від обов`язку її сплатити, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно також відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1291,80 грн. (2662,40 х (4618,26/9518,26)).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду договір про надання правничої допомоги, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, ордер про надання адвокатом Ткаченко Ю.О. правової допомоги ТОВ «Фінпром Маркет»; витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст усних консультацій адвоката, зважаючи на те, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типової та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.

Крім цього суд зауважує, що справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Враховуючи викладене, приписи ч.2 ст. 141 ЦПК України, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі - 1500 грн.

Така сума відповідає принципам розумності та справедливості, та становить суму пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором кредиту №6455518 в розмірі 4618 (чотири тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 26 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 1291 (одна тисяча двісті дев`яносто одну) гривню 80 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження юридичної особи: 08205, Бучанський р-н, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, КОД ЄДРПОУ 43311346;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 07.09.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК