Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №161/7660/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7660/26

Провадження № 2/161/4666/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІТ КАПІТАЛ», в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 192312, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15585,00 грн, з яких у розмірі 7299.76 грн на карту позичальника; у розмірі 3 584.55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом становлять 350% річних, строк кредитування 126 днів з 17.07.2025 (дата надання кредиту) по 20.11.2025.

Позивач вказує, що за договорами факторингу набув права вимоги за цим договором.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 32 204,97 грн, яка складається з: 15 585,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 218,97 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 3 600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Також просить стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13.04.2026 провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

28.05.2026 відповідач подав відзив, доводи якого зводяться до того, що відсутні належні та допустимі докази фактичного отримання відповідачем кредитних коштів: відсутні належні банківські виписки, платіжні доручення, первинні бухгалтерські документи, а також підтвердження успішного зарахування кредитних коштів саме відповідачу.

Також зазначив, що оскільки позивач просив витребувати у банку інформацію щодо належності платіжної картки №4149-50XX-XXXX-2005 відповідачу, підтвердження зарахування коштів, а також інформацію щодо фінансового номера телефону. Таким чином, на момент звернення до суду позивач не мав належних доказів фактичної видачі кредитних коштів за кредитним договором №192312 від 17.07.2025.

Вважає, що матеріали справи не містять належних технічних доказів того, що саме ОСОБА_1 уклав вказаний кредитний договір та погодився на отримання кредиту у сумі 15 585,00 грн.

Разом із тим, сам по собі договір факторингу не підтверджує належного переходу права вимоги саме щодо кредитного договору №192312 від 17.07.2025.

Матеріали справи також не містять належного та детального розрахунку заборгованості із зазначенням конкретних дат нарахування, періодів прострочення, формули обчислення процентів та правових підстав для нарахування комісії у розмірі 801,00 грн.

У зв`язку з наведеним, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 192312, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15585,00 грн, з яких у розмірі 7299,76 грн на карту позичальника; у розмірі 3 584,55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом становлять 350% річних, а строк кредитування 126 днів з 17.07.2025 (дата надання кредиту) по 20.11.2025.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом «98294574».

Відповідач також був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів за договором.

Згідно з відповіддю АТ «Райфайзен банк» вбачається, що банківська карта № НОМЕР_1 -XXXX-2005 емітована на ім`я відповідача. Також банком надано виписку про рух коштів за 17.07.2025 – 22.07.2025. Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор повністю виконав свої забов`язання за договором.

Із копій наявного у матеріалах справи договору вбачається, що відповідач, як позичальник за цим договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надавши йому персональні дані (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, місце проживання, номер карткового рахунку), необхідні та достатні для укладення кредитного договору і формування одноразового ідентифікатора.

Доказів того, що персональні дані були використані товариством для укладення кредитного договору від імені відповідача, останнім суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що кредитний договір підписаний саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, відтак аргументи відповідача щодо недоведеності факту укладення договору в належній формі суд вважає необґрунтованими. Кредитний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, а, відтак, відповідно до статті 629 ЦК України, підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

10.10.2025 первісний кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 10102025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Заявляючи позовні вимоги, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» посилається на те, що між первісним кредитором та відповідачем був укладений договір позики, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відповідно до яких було надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач має заборгованість в сумі 32 204,97 грн, яка складається з:

- 15 585,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;

- 12 218,97 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

- 801,00 грн - заборгованість по комісії;

-3 600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

З врахуванням умов договору: кредит погашається впродовж фіксованого строку регулярними платежами, які враховують і тіло кредиту, і відсотки рівномірним навантаженням на позичальника протягом усього строку дії договору.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки відповідач підписавши договір погодився з усіма істотними умовами, умови договору не виконав, заборгованість не погашав, тому суд вважає обгрунтованими заборгованість - 15 585,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 218,97 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 801,00 грн - заборгованість по комісії.

При цьому, відповідач не надав до суду власного розрахунку заборгованості, яким було б спростовано суму заборгованості, нараховану позивачем.

Крім цього суд звертає увагу на ту обставину, що в силу вимог, ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

При укладенні договору сторони узгодили всі його істотні умови в тому числі сплату комісії за надання кредиту, яка є складовою кредитного договору. Первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, що не спростовано стороною відповідача, а тому відсутні підстави для висновку про необґрунтованість та незаконність зарахування цих сум (3513,64 грн та 801,00 грн) до загальної заборгованості за кредитом.

Щодо вимог про стягнення неустойки в сумі 3 600,00 грн, позивачем не заявлено зазначену суму до стягнення.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Крім того, на підставі ч. 1 ст.141ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Судом досліджено договір про надання правничої допомоги, а також детальний опис наданих адвокатом послуг.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст такої послуги, як «вивчення матеріалів справи», оскільки з клопотанням до суду про ознайомлення з матеріалами справи адвокат не звертався. Які ще матеріали справи вивчав адвокат, якщо вони повністю складаються з підготовленого ним позову з додатками, у розрахунку не зазначено.

Крім того включення до розрахунку клопотання про витребування доказів, то суд зазначає, що вказане є частиною послуги зі складання позовної заяви.

Також суд враховує, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типової та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.

Крім цього суд зауважує, що справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обґрунтованими та співмірними до суми задоволених вимог є судові витрати у розмірі 1000,00 грн., які і слід стягнути з відповідача на корись позивача.

Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 28 604,97 грн (двадцять вісім тисяч шістсот чотири гривні 97 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одну тисячу гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови осуду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, оф.333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено та підписано 08 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК