Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №154/3574/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3574/26

3/154/1299/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 498045, 21 серпня 2026 року близько 02 год. 25 хв. за місцем свого проживання у м. Володимирі ОСОБА_1 інкриміновано вчинення домашнього насильства психологічного характеру стосовно колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме висловлювання на його адресу нецензурними словами, внаслідок чого, за формулюванням протоколу, могла бути завдана шкода його психологічному здоров`ю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не визнала, пояснила, що вони просто посварилися і ніякого насилля з її сторони до її колишнього чоловіка не було. У поданій до суду 31.08.2026 заяві ОСОБА_1 просила закрити провадження у справі, зазначивши, що вони примирилися та подібні випадки надалі не повторяться.

Суддя зазначає, що саме по собі примирення осіб не передбачене КУпАП як самостійна підстава для закриття провадження за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому суд оцінює наявність події та складу правопорушення на підставі всієї сукупності наданих доказів.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, рапорти працівників поліції, матеріали реєстрації повідомлення про подію, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , форму оцінки ризиків, а також заяву, подану ОСОБА_1 до суду, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Законодавство у сфері запобігання та протидії домашньому насильству поширюється також на колишнє подружжя. Отже, та обставина, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на час події були колишнім подружжям, не виключає можливості застосування ст. 173-2 КУпАП. Водночас для притягнення особи до відповідальності має бути належними і допустимими доказами встановлено всі обов`язкові ознаки складу інкримінованого правопорушення.

За ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33,245,252 КупАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Суд звертає увагу, що конфлікт між особами сам по собі не є тотожним домашньому насильству, а наявність сімейних чи близьких відносин між учасниками конфлікту сама по собі не свідчить про вчинення адміністративного правопорушення.

Так само факт сварки, підвищеного тону розмови, взаємних претензій, образи, емоційного з`ясування стосунків або іншого побутового конфлікту не може автоматично ототожнюватися із діянням, відповідальність за яке передбачена ст. 173-2 КУпАП.

Для висновку про наявність адміністративного правопорушення необхідно встановити конкретні фактичні обставини, які відповідають ознакам діяння, передбаченого диспозицією відповідної частини ст. 173-2 КУпАП, а не лише сам факт конфліктної ситуації.

Із матеріалів реєстрації повідомлення про подію вбачається, що первинне звернення до поліції 21 серпня 2026 року здійснила саме ОСОБА_1 . Повідомлення стосувалося конфлікту з колишнім чоловіком ОСОБА_2 . Матеріали реагування поліції також фіксують складання за результатами одного побутового конфлікту адміністративних матеріалів, а письмові пояснення обох учасників описують конфлікт між ними, пов`язаний із мобільним телефоном.

Таким чином, наявні в справі відомості характеризують подію передусім як взаємний побутовий конфлікт між колишнім подружжям. При цьому матеріали справи не містять незалежних від пояснень самих учасників доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом встановити, що саме ОСОБА_1 умисно вчинила щодо ОСОБА_2 психологічне насильство у значенні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Формулювання протоколу про те, що ОСОБА_1 висловлювалася нецензурними словами та що внаслідок цього могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , саме по собі не замінює доказування об`єктивної сторони правопорушення. У матеріалах не наведено конкретних даних, які б розкривали характер, спрямованість та інтенсивність інкримінованого психологічного впливу і давали підстави відмежувати його від взаємної сварки чи конфлікту.

До справи не долучено аудіо- чи відеозапису події, пояснень очевидців або інших об`єктивних відомостей, які б підтверджували викладену у протоколі кваліфікацію поведінки ОСОБА_1 саме як домашнього насильства. Форма оцінки ризиків є інструментом оцінювання безпеки та ризиків і за своїм призначенням не підміняє доказування факту вчинення конкретною особою складу адміністративного правопорушення.

Крім того, з письмових пояснень учасників не вбачається послідовної та несуперечливої сукупності фактичних даних, яка підтверджувала б односторонній умисний психологічний вплив ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та реальну можливість заподіяння саме такими діями шкоди його психічному здоров`ю. Сам факт конфлікту, навіть із використанням ненормативної лексики, без доведення інших обов`язкових ознак складу правопорушення не є достатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому фіксується сформульоване уповноваженою особою обвинувачення, однак за відсутності належної сукупності підтверджувальних доказів він не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про винуватість особи.

З урахуванням презумпції невинуватості всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а висновок про винуватість не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не вправі самостійно відшукувати докази обвинувачення або доповнювати фабулу протоколу обставинами, які органом, що його склав, не встановлені та належними доказами не підтверджені.

За таких обставин суддя приходить до висновку, що наданими матеріалами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки за результатами розгляду адміністративне стягнення не накладається, підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору відсутні.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Олександр МУШКЕТ