Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №495/4197/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа № 495/4197/26

Номер провадження 1-кп/495/612/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.01.2025 за №12025162240000066 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Нова Вільшанка Комінтернівського району Одеської області, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, працює медичною сестрою в КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, одруженої, має на утриманні неповнолітню доньку 2016 року народження, не депутата, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_2 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12.01.2025 близько 08:40 годині, будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортним засобом та отримала тимчасове посвідчення водія НОМЕР_1 виданим ТСЦ 5143 вперше на 2 роки, з 02.07.2024 до 02.07.2026 та відкритою категорією «В», зайнявши місця водія у технічно справному автомобілі марки «Nissan Note» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , перед початком руху, не переконалася в тому, що в салоні пристебнутий пасажир, в порушення вимог п. 2.3.в), Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі — «Правил»), розпочала перевезення пасажира ОСОБА_7 , який перебував на передньому пасажирському сидінні, не пристебнутими ременями безпеки - які передбачені конструкцією вказаного автомобіля

Далі, водій ОСОБА_2 , рухаючись в умовах недостатньої видимості - туману, по автодорозі «Т-1610» сполученням ОСОБА_8 , яка є автомобільною дорогою загального користування місцевого значення, на якій організовано двосторонній рух транспортних засобів, яка має горизонтальну прямолінійну ділянку, у напрямку від селища Сергіївка до села Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, в порушення вимог п.12.2. Правил, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, у виборі обрання безпечної швидкості руху, яка б відповідала її практичним навичкам керування транспортними засобами, позбавила себе можливості уникнути дорожньо-транспортної події

Під час руху по ділянці вказаної автодороги «Т-1610» на 2-му кілометрі, поза населеним пунктом, водій ОСОБА_2 „ не переконалася в безпеці свого руху, не врахувала дорожню обстановку та стан проїзної частини — ожеледиці, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, діючи з необережності та в порушення вимог п.п. п.п. 1.5, 2.3.б), 12.1 Правил, уважною не була, постійно не стежила за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, не вжила належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху до безпечної на даній ділянці автодороги, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжила рух із попередньою швидкістю, в результаті чого на вищевказаній ділянці автодороги не впоралася із керуванням свого автомобіля і втратила контроль над його керуванням внаслідок чого її автомобіль «Nissan Note» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 виїхав за межі проїзної частини узбіччя та подальший з`їзд у поле, де відбулося перекиданням автомобіля на праворуч — на ґрунтовій поверхні.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди травмовано пасажира автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: травма голови у вигляді, рани дугоподібної форми в проекції правої брові, рани на шкірі; садна в лівій виличній ділянці, розмірами; вогнищевий крововилив в лобній ділянці справа; закрита травма хребта у вигляді: багатоуламкового перелому 1-го шийного хребця та багатоуламкового перелому тіла 12-го грудного хребця; вогнищевих крововиливів з просякненням м`яких тканин навколо переломів; закрита травма тулуба у вигляді: закритих переломів ребер справа 7,8,9-го, перелому лівої ключиці, забою тканини правої легені, двобічного гемотораксу, розриву правого купола діафрагми, розривів тканини печінки та жовчного міхура, крововиливу у брижу товстого, травма верхніх кінцівок.

Зазначені ушкодження, з урахуванням їх масивності, поєднаності локалізації та механізму утворення (ударна дія) могли бути заподіяні в результаті дії тупих предметів, якими могли бути виступаючи частини салону автомобіля. Всі вищевказані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс поєднаної травма голови, хребта, тулуба, кінцівок, і таким чином оцінюються в комплексі, мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.1 (a)і п. 2.1.3 (е з, л, о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Смерть ОСОБА_7 , перебуває в прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою голови, хребта, тулуба та кінцівок.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 б), 2.3 в) 12.1, 12.2, 12.6 б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 .

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченої ОСОБА_2 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюють ся та допиту потерпілої ОСОБА_5 , дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних витрат і речових доказів.

Обвинувачена ОСОБА_2 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченої, потерпілої, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченої та стосуються процесуальних витрат і речових доказів. Обвинуваченій було роз`яснено, що в даному випадку вона позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_2 визнала вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та пояснила, що 12.01.2025 приблизно о 8:40 вона з ОСОБА_9 направлялася на авто Нісан з Сергіївки в Білгород-Дністровський. Під час поїздки у них виникла суперечка, тому що він знову випив. Напередодні вона просила, щоб він не пив. Він вдарив її по руці і вивернув кермо, вона не змогла справитися з керуванням і автомобіль злетів в кювет. Авто кілька разів переверталося. Коли зупинилося, обвинувачена зрозуміла, що ОСОБА_10 поруч немає. Вона вибралася через багажник, скло було розбите, почала його шукати, знайшла на землі без свідомості, подумала, що треба допомога. Не пам`ятає, хто викликав швидку допомогу. Коли швидка приїхала, обвинувачена з ОСОБА_11 проїхала в лікарню. Там зробили йому обстеження, рентген, комп`ютерну томографію, відразу направили до реанімаційного відділення. Обвинувачена зрозуміла, що тут йому належної допомоги не нададуть і тоді вона зі ОСОБА_12 , директором лікарні, зідзвонилася і вирішили транспортувати ОСОБА_10 в обласну лікарню. Там йому зробили дві операції. Всі призначення, які робили лікарі, обвинувачена матеріально забезпечувала. На уточнюючі питання повідомила, що на той час посвідчення водія у неї було менше року. Із загиблим вона співмешкала більше року. Щиро розкаюється у вчиненому, попросила вибачення у потерпілої за все, що сталося.

Потерпіла ОСОБА_5 повідомила суду, що вона перша приїхала в реанімацію до брата, тому що працювала поруч. Спершу вона чула, що там на дорогу вибігла собака, потім вже, що ОСОБА_13 вивернув кермо. Їй відомо, що ОСОБА_13 не був пристебнутий, тому зазнав таких ушкоджень. Позаду машини, в якій була обвинувачена і брат потерпілої на таксі їхала бригада, якою керував брат. Саме вони допомагали одразу після дтп. Також витрати на лікування були за рахунок братової роботи. Іван сім днів був в реанімації. ОСОБА_14 спілкувалася з нею та сестрою, а потім почала їх уникати. ОСОБА_15 купувала ліки, але за рахунок коштів, які виділила фірма.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що мало місце діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_2 судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого нею кримінального правопорушення, а саме, що злочин є неумисним, разом з тим, внаслідок його загинула людина, позитивну характеристику, надану КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради та ОСББ «Південна 13А», її вік, стан здоров`я те, що вона на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та її щире каяття в скоєному. За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 2 ст. 286 КК України.

Окрім того, суд враховує те, що обвинувачена ОСОБА_2 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, її ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що вона щиро розкаялася у скоєному та активно сприяла розкриттю злочину, має постійне місце проживання, фактично сама виховує неповнолітню доньку, оскільки батько дитини є діючим військовослужбовцем, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючої.

Відповідно до висновку, що міститься в досудовій доповіді Білгород-Дністровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, орган пробації вважає, що виправлення даної особи без обмеження або позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

Вирішуючи питання щодо міри покарання, суд також враховує позицію усіх учасників, які просять не позбавляти обвинувачену волі й застосувати іспитовий строк.

Таким чином, оскільки встановлені обставини, свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без відбування покарання, суд приймає рішення на підставі ст. 75 КК України про її звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Щодо додаткового покарання. Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є безпосередньо пов`язаним із реалізацією особою права керування транспортними засобами, а тому вчинений із використанням такого права. Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням роз`яснень зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

Відтак суд приймає до уваги, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення необережного злочину, пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху, обставини, які обтяжують покарання відсутні, наслідки, які настали – смерть ОСОБА_16 , те що обвинувачена має доволі малий практичний досвід керування автомобілем, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Тому зважаючи на характер та обставини вчиненого злочину, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у виді позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом.

На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 та попередження вчинення нею нових злочинів.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме: арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.01.2025 слід скасувати в повному обсязі.

Під час досудового розслідування проводився ряд судових експертиз. Розмір витрат на залучення експерта під час проведення досудового розслідування складає 21024 гривень: судова автотехнічна експертиза технічного стану транспортного засобу – автомобіля вартістю 3392 гривень 64 коп; судова транспортно-трасологічна експертиза слідів і пошкоджень, вартістю 3392 гривень 64 коп; судова авто технічна за обставинами дорожньо-транспортної пригоди, вартістю 4240 гривень 80 коп. судова авто технічна за обставинами дорожньо-транспортної пригоди, вартістю 10177 гривень 92 коп

Ці процесуальні витрати відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_2 , оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз в межах кримінального провадження №12025162240000066.

Ні на стадії досудового розслідування, ні на стадії судового розгляду запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався До набрання вирком суду законної сили суд не вбачає необхідності обирати запобіжний захід.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 на період іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вирком суду законної сили не обирати.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме:

арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.01.2025 у справі № 495/207/25 (номер провадження 1-кс/495/79/2025) - скасувати в повному обсязі.

Речові докази, а саме:

- транспортний засіб: автомобіль марки «Nissan Note» з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 з реєстраційним номером НОМЕР_2 – повернути власнику.

Процесуальні витрати на залучення експертів під час проведення досудового розслідування, а саме на проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу – автомобіля вартістю 3392 (три тисячі триста дев`яносто дві) гривні 64 копійки, судової транспортно-трасологічної експертизи слідів і пошкоджень, вартістю 3392 (три тисячі триста дев`яносто дві) гривні 64 копійки, судової авто технічної експертизи за обставинами дорожньо-транспортної пригоди, вартістю 4240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 80 копійок, судової авто технічної експертизи за обставинами дорожньо-транспортної пригоди, вартістю 10177 (десять тисяч сто сімдесят сім) гривень 92 копійки стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_17