Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №584/1463/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №584/1463/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Токарєв С. М.

Номер провадження 33/816/1469/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Стрижак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Стрижак С.В. на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 22.07.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 22 липня 2026 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 18 листопада 2025 року о 17 год. 10 хв. по вул. Глухівська, 74 у м. Путивль керував автомобілем «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також у найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням адвокат Стрижак С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Путивльського районного суду Сумської області від 22 липня 2026 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , було зупинено безпідставно, у зв`язку із чим всі подальші дії працівників поліції є незаконними. Звертав увагу, що в матеріалах справи відсутній акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу. Ознаки алкогольного сп`яніння, як оголосили на відео ОСОБА_1 , не відповідають тим, які зазначені у протоколі. До того ж, на відео останньому повідомили про те, що протокол складено за керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння ( тобто порушення п.2.9а ПДР), в той час як протокол склали за відмову від проходження огляду ( п.2.5 ПДР). Наголошував на тому, що працівниками поліції була порушена процедура огляду на стан сп`яніння, так як ОСОБА_1 не запропоновано пройти огляд у медичному закладі.

В судові засідання до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, клопотання в судове засідання призначене на 10.09.2026 про відкладення не подавав.

З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційна скарга подана захисником, який прибув на розгляд справи та не заперечував щодо такого розгляду без участі його клієнта.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів. Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Доводи апелянта про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була незаконною, а тому всі подальші дії працівників поліції є також незаконними, є безпідставними.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання законності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими як і законність дій поліцейських при цьому не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння та законністю його результатів.

Так, з наданих відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 дійсно був зупинений працівниками поліції.

При цьому, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством апелянтом чи особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності не оскаржувалися.

Так, дійсно вищевказана стаття Закону встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону "Про Національну поліцію".

Згідно до приписів ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або об`єктивними обставинами, які можуть надавати прав або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено режим "воєнний стан", який діяв і на час оспорюваної події. Цей "режим" має на меті забезпечити безпеку громадян, у зв`язку з чим покладає на правоохоронні органи, зокрема на Національну поліцію обов`язки, пов`язані із забезпечення громадської та національної безпеки шляхом застосування необхідних превентивних заходів, передбачених Законом України "Про Національну поліцію".

Отже, твердження про неправомірність дій працівників поліції не відповідають дійсності та є суб`єктивними, тому не можуть розглядатись як підстави для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі.

До того ж, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є не обставини зупинки транспортного засобу, а те, що він, порушуючи п.2.5 ПДР керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта, що жодних пропозицій ОСОБА_1 про огляд у закладі охорони здоров`я взагалі не надходило, що суперечить висновкам суду першої інстанції. Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 було спочатку запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Після того, як водій відмовився, працівники поліції запропонували прослідувати до найближчого медичного закладу. Проте, ОСОБА_1 повідомляє, що і до закладу охорони здоров`я він не поїде ( відео 5202140_000000_20251118-171213_1030h5, фрагмент відео з 02:50 хв).

Щодо відсутності в матеріалах справи акту огляду на стан сп`яніння та направлення у заклад охорони здоров`я, то слід зазначити, що відповідне направлення надається поліцейським лише уповноваженій особі закладу охорони здоров`я (лікарю) і тільки у разі бажання особи, яка керує т/з, пройти такий огляд саме у закладі охорони здоров`я, а якщо остання відмовляється, то направлення на медичний огляд може взагалі не видаватись через відсутність об`єктивної потреби в цьому. В свою чергу, Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів фіксуються результати проведення такого огляду. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у найближчому медичному закладі, відповідно у поліцейських не виникло обов`язку оформлення такого акту огляду особи, і відповідно і приєднання його до матеріалів справи.Тому, відсутність вказаних документів в матеріалах справи жодним чином не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, яке є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Щодо того, що ОСОБА_1 оголосили, що склали протокол за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, хоча про факту склали протокол за відмову від проходження огляду, то слід зазначити, що вказана помилка поліцейського при оголошенні та друкуванні протоколу з програми не є істотним порушенням, оскільки ОСОБА_1 було достеменно відомо, що протокол буде складено саме за відмову від проходження огляду, на що йому неодноразового наголосили працівники поліції.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним судом також не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Путивльського районного суду Сумської області від 22 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.