Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №521/11964/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1465/26

Номер справи місцевого суду: 521/11964/23

Головуючий у першій інстанції Непорада О. М.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя Котелевський Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тьосової Я.В.,

представника Одеської митниці Держмитслужби України – Берназ В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18.03.2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 17.10.2002 Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України,

встановив:

Оскарженою постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та на нього накладене адміністративне стягнення у виді 50 (п`ятидесяти) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 42880,84 грн. (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 84 копійки), а також стягнутий судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно з оскарженою постановою, 02.08.2021 року до відділу митного оформлення м/п «Одеса- автомобільний» Одеської митниці для митного контролю та митного оформлення декларантом ПП «Ексім-груп» ОСОБА_2 , який діє на підставі договору про митне оформлення, було подано МД типу «ІМ 40 АА» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером № UA500060/2021/200391.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення декларантом до Одеської митниці були надані: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.01.2018, паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 17.10.2002, договір купівлі-продажу б/н від 2.12.2018, довідка зняття з обліку т/з № KP.5209.05568.2018.ОS від 02.12.2018, заява на зміну режиму б/н від 03.08.2021 р., заява на посвідчення б/н від 03.08.2021.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД №UA500060/2021/200391 та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем транспортного засобу марки -Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ) є гр. Польщі ОСОБА_3 , а покупцем та одержувачем є гр. України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Згідно граф 31, 33 МД № UA500060/2021/200391 заявлено автомобіль легковий, пасажирський, що був у використанні марки «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 , 2005 р.в.).

Митна вартість автомобілю, згідно договору купівлі-продажу від 02.12.2018 року склала 8600 Польських злотих.

Митні платежі за транспортний засіб по МД № UA500060/2021/200391 із застосуванням преференції «310» було нараховані та сплачені в розмірі 34517,69 грн. (в тому числі 8500 грн. - добровільний внесок).

Після здійснення митного оформлення за МД від 06.08.2021 № UA500060/2021/200383 вищевказаний транспортний засіб було випущено у вільний обіг.

Листом Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби України від 27.01.2023 №26/26-04/7.10/139 Одеську митницю повідомлено про те, що за результатами опрацювання отриманої відповіді митних органів Республіки Польща від 18.08.2022 №0201-IGM.541.388.2022.4.JC (вхід. Держмитслужби від 26.12.2022 №26779/11) встановлена невідповідність документів та інформації, які надавались митному органу під час митного контролю та митного оформлення легкового транспортного «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ).

Так, згідно відповіді палати фіскальної адміністрації у Вроцлаві Республіки Польща встановлено, що відповідно ст.79, пт. 1 Закону Р.Польщі від 20.06.1997 «Закон про дорожній рух», транспортний засіб підлягає зняття з обліку у відповідному органі, який був містом останньої реєстрації транспортного засобу, по заяві його власника.

Однак, відповідно до інформації яка міститься на публічній (урядовій) інтернет - сторінці htts://historiapojazdu.gov.pl Республіки Польщі встановлено, що станом на 14.02.2023 автомобіль «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ) значиться як зареєстрований у Сілезькому воєводстві (Польща).

Тобто, транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ), його власником не було знято з обліку в уповноваженому органі у Польщі.

Таким чином встановлено, що при декларуванні вищезазначеного транспортного засобу для здійснення митного оформлення надано документи, які стали підставою для заявлення у МД № UA500060/2021/200391 неправдивих відомостей про зняття з обліку уповноваженим органом у Польщі транспортного засобу «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ) та застосування пільгового режиму, преференції у сплаті митних платежів.

Сума митних платежів, які підлягають обов`язковій сплаті у разі переміщення через митний кордон України вищевказаного транспортного засобу без застосування преференції, відповідно до листа митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці від 23.02.2023 №7.10-28.1-02/386 становить 111779.37 грн., тобто різниця в нарахуванні податків становить 85761.68 грн. (без врахування добровільного внеску 8500 грн.)

Проведеною перевіркою встановлено, що при декларуванні вищезазначеного транспортного засобу гр. України ОСОБА_1 , для здійснення митного оформлення були надані документи, які стати підставою для заявлення у МД № UA500060/2021/200391 від 03.08.2021 року неправдивих відомостей про зняття з обліку уповноваженим органом у Польщі транспортного засобу «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ) та застосування пільгового режиму, преференції у сплаті митних платежів.

Таким чином, гр. України ОСОБА_1 при поданні до Одеської митниці МД від 03.08.2021 року № UA500060/2021/200391 вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 85761,68 грн., чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження по справі.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що він не приймав участі в судовому засіданні місцевого суду, копію постанови суду не отримував, а про існування постанови дізнався 14.01.2026 року через застосунок «Дія».

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 мотивує тим, що в нього, як в декларанта не було умислу на подачу до митних органів недостовірних відомостей, оскільки зняття автомобілю з обліку є обов`язком продавця. Водночас, він як покупець, сплатив кошти за автомобіль продавцю, а також сплатив всі необхідні митні платежі при оформлені автомобілю в Україні. Про те, що автомобіль не був знятий з обліку попереднім власником йому не було відомо і дана обставина жодним чином не впливає на розмір митних платежів.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з заявами, або клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі умови для реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, та з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП справа може бути розглянута без її участі.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача; представника Одеської митниці Берназ В.П., яка заперечувала проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи про порушення митних правил; перевіривши доводи апеляційної скарги; суд дійшов висновку про таке.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено наступне.

Згідно з 5 ст. 529 МК України, постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови

Апеляційний суд наголошує, що положення КУпАП та МК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Як вбачається з матеріалів судової справи, оскаржувана постанова винесена місцевим судом 18.03.2025 року, за результатами розгляду, участь в якому ОСОБА_1 не приймав.

Матеріали судової справи не містять відомостей про те, коли саме ОСОБА_1 отримав копію оскарженої постанови та чи отримував він її взагалі.

Викладені обставини не спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що про існування постанови він дізнався 14.01.2026 року через застосунок «Дія».

Апеляційна скарга подана засобами поштового зв`язку 21.01.2026 року.

За таких обставин, з метою забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови місцевого суду, судом встановлено таке.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений Розділом ХІХ Митного кодексу України.

Згідно зі ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 485 МК України встановлена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив матеріали справи, оцінив всі наявні в справі докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Статтею 320 Митного кодексу України встановлено, що форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому Митним кодексом України.

Пунктом 8 ч.1 ст.336 Митного кодексу України встановлено, що однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Відповідно до ст.336 МК України митний контроль здійснюється шляхом проведення митного огляду та перевірки документів і відомостей, які відповідно до статті 335 МК України надаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України.

Статтею 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 8 ст.264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з п.п.1,4 ч.1 ст.266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; у випадках, визначеним цим кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити х сплату відповідно до розділу X цього кодексу.

Відповідно до «Інструкції про порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу» затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №651 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684) декларант зобов`язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації.

Тобто, декларант зобов`язаний заявити відомості про товари, які мають містити достатній перелік інформації для їх розпізнання та однозначного віднесення до коду згідно з УКТЗЕД у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення, згідно з основними правилами інтерпретації УКТЗЕД.

Пунктом 8 ч.1 ст.4 Митного кодексу України визначено, що декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Згідно з ч.1 ст.257 Кодексу, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Апеляційним судом також встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ) на момент подачі митної декларації не був знятий з обліку в країні реєстрації, що призвело до різниці в нарахуванні податків у сумі 85761,68 грн.

При декларуванні вищезазначеного транспортного засобу для здійснення митного оформлення надано документи, які стали підставою для заявлення у МД №UA500060/2021/200391 неправдивих відомостей про зняття з обліку уповноваженим органом у Польщі транспортного засобу «Mercedes-Benz Viano» (кузов № НОМЕР_4 ) та застосування пільгового режиму, преференції у сплаті митних платежів.

Таким чином з матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_1 надав митному органу неправдиві відомості щодо зняття транспортного засобу з реєстрації.

При цьому та обставина, що декларування здійснювалось не ОСОБА_1 , а ПП «Ексім-груп» ОСОБА_2 , жодним чином не спростовує висновків місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 , оскільки декларант діяв на підставі договору про митне оформлення та в якості підстави для переміщення автомобілю через митний кордон України та його подальшого митного оформлення подав до Одеської митниці надані саме ОСОБА_1 документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.01.2018, паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 17.10.2002, договір купівлі-продажу б/н від 2.12.2018, довідка зняття з обліку т/з № KP.5209.05568.2018.ОS від 02.12.2018, заява на зміну режиму б/н від 03.08.2021 р., заява на посвідчення б/н від 03.08.2021.

Апеляційний суд наголошує, що згідно з ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом учинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант.

Виходячи з аналізу вказаних положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Так, відповідно до п.8 ч.1 ст. 4 МК України декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Тобто, представник ПП «Ексім-груп» ОСОБА_2 здійснював декларування транспортного засобу в інтересах ОСОБА_1 , а тому саме останній є суб`єктом адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд також визнає неспроможними доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, із посиланням на те, що він не займався оформленням документів про зняття транспортного засобу з обліку, з огляду на таке.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Як було зазначено вище, представник ПП «Ексім-груп» ОСОБА_2 є лише представником декларанта та не несе відповідальності за зобов`язання «Замовника», які останній має безпосередньо перед митницею.

При цьому, ОСОБА_1 до апеляційної скарги не надані докази, що митний брокер ОСОБА_2 був уповноважений ним на вчинення дій щодо придбання на його ім`я транспортного засобу, зняття його з обліку в країні придбання.

За таких обставин, саме ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, за обставин, встановлених судом першої інстанції.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП в межах санкції ст.485 МК України.

Відповідно до п.1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.485, 522, 529, 530 МК України, апеляційний суд,

постановив:

Поновити захиснику Ткачу О.Л. строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 18.03.2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18.03.2025 року, якою ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський