Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №750/8865/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8865/26

Провадження № 2-а/750/148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

встановив:

10 серпня 2026 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7633602 від 29 липня 2026 року.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7633602 від 29 липня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, підставою зазначено, що позивач нібито здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 «и» порушення зупинок, ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Із зазначеною постановою позивач не погоджується, вважає її протиправною, оскільки працівниками поліції не було здійснено заміри відстані від прилеглої території до автомобіля.

Звертає увагу суду, що єдиним наявним у відповідача доказом вчинення адміністративного правопорушення є запис з нагрудного реєстратора поліцейського. Проте цей технічний засіб зафіксував лише факт знаходження автомобіля, але через оптичне спотворення та широкий кут огляду лінзи камери він технічно не здатний встановити точну відстань у метрах. Запис не містить інформації про проведення замірів, а сама камера не є вимірювальним приладом.

На підставі цього, просить визнати протиправною та скасувати постанову, а справу закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу правопорушення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Пунктом 15.9 ПДР передбачено перелік місць, в яких водіям забороняється здійснювати зупинку. Так, згідно підпункту «г» вказаного пункту водієві забороняється здійснювати зупинку на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Пішохідний перехід ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки-шириною тротуарів чи узбіч. (п.1.10 ПДР).

Позивач, здійснивши зупинку транспортного засобу безпосередньо біля пішохідного переходу, який позначений дорожньою розміткою 1.14.1, 1.22, розділу 34 ПДР та дорожнім знаком 5.38.1 розділу 33 ПДР, порушив вимогу п.п. «г» п. 15.9. ПДР.

Крім того, Відповідач зазначає, що під час винесення оскаржуваної постанови було допущено механічну описку при заповненні даних.

Слід зазначити, що у п. 5 (у частині «суть та обставини правопорушення») під час винесення оскаржуваної постанови було допущено технічну описку.

Так, при виборі відповідного підпункту ПДР поліцейським помилково було обрано п.п. «и» замість «г» пункту 15.9, у зв`язку з чим програмним забезпеченням було відредаговано фабулу порушення. Зазначена описка є технічною та не пов`язана з невірним встановленням обставин справи.

З відеозапису чітко вбачається, що поліцейським було вірно встановлено, які саме вимоги ПДР були порушені, що було роз`яснено позивачу.

До того ж, вказана описка була виправлена та завірена печаткою відділу адміністративної практики управління патрульної поліції, а сама описка не впиває на суть вчиненого правопорушення та його кваліфікацію.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності від 29 липня 2026 року серії ЕНА № 7633602 о 13 год. 46 хв. в м. Чернігів по вул. Шевченка, 9 ОСОБА_1 здійснила зупинку ТЗ ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушила п. 15.9 «и» ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. До ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн (а.с.15).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за частиною 1статті 122 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За частино першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі – ПДР) визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За приписами статті 251КУпАП, якими передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122КУпАП.

Зокрема, відповідачем не надані до суду докази, на яких ґрунтуються його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема чим та як вимірювалась відстань від пішохідного переходу до місця транспортного засобу.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 ст. 77КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом вимірювання відстані. У той час, як притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимим доказами.

У постанові Верховного Суду у справі № 216/522616-а від 18.07.2019 заначено що «належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду».

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а.

Окрім цього, у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначається про порушення водієм п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.15.9. и Правил дорожнього руху зупинка забороняється: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, за порушення яких передбачена відповідальність ч. 1ст. 122 КУпАП.

Натомість, належним є п. 15.9 «г», відповідно до якого, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що зазначення у постанові невірної кваліфікації та фабули правопорушення є опискою яка не впливає на зміст правопорушення, а також, що указана описка виправлена шляхом внесення відповідної правки в постанову.

Так, відповідно до сталої практики Верховного Суду, описка - це виключно механічна або випадкова помилка технічного чи граматичного характеру.

Невірна правова кваліфікація є неправильним застосуванням норм матеріального права. Такі недоліки не є технічними «описками» і не можуть бути виправлені органом чи судом, що виніс постанову, через процедуру «виправлення описки».

Суд також звертає увагу, що таке виправлення внесене лише у примірнику постанови органу поліції шляхом креслення у друкованому тексті постанови та здійснення напису чорнилом над закресленим текстом, засвідчене штампом «згідно з оригіналом» за підписом юрисконсульта УПП 03.09.2026, тобто після відкриття судом провадження за скаргою позивача.

Такий спосіб виправлення описки суд вважає юридично неспроможним.

Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, зважаючи на відсутність в діянні складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 11 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 та п. 2 ч. 5 ст. 246КАС України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.122, 245-246, 251, 268, 283-284, 288 КУпАП, ст.ст.2, 9, 72-77, 194, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7633602 від 29 липня 2026 року - задовольнити повністю.

Постанову серії ЕНА № 7633602 від 29 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , понесені нею витрати на оплату судового збору в сумі 665 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя О.Д. Косенко