Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №650/2938/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2938/26

провадження № 2/650/3245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Трюхан Т.О., представника позивача - адвоката Карасьова І.О., представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - адвоката Слівінського І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Карасьов Ілля Олексійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Карасьова Іллю Олексійовича звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати договір оренди землі № 2600001 від 13 травня 2019 року щодо земельної ділянки площею 9,7 га з кадастровим номером 6520680600:05:048:0014, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території колишньої Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, а на цей час - Тягинської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Позовну вимогу заявлено до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як первісного орендаря за договором та до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» як наступного і чинного орендаря, до якого у квітні 2025 року перейшло право оренди земельної ділянки. Самостійної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати позивач у цій справі не заявив.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520680600:05:048:0014 загальною площею 9,7 га. 13 травня 2019 року між ним та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди землі № 2600001 строком до 31 грудня 2035 року. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2019 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата на момент його укладення визначалася з розрахунку 1 863,35 грн за один гектар. Пунктом 4.4 договору передбачено індексацію орендної плати, а пунктом 4.5 встановлено, що вона вноситься орендарем щороку в період з 01 серпня до 31 грудня шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця, виплати через касу орендаря, поштового переказу або в іншій погодженій формі.

За твердженням позивача, починаючи з 2022 року орендна плата йому не виплачувалася. У позові наведено розрахунок, за яким несплачена орендна плата становить: за 2022 рік - 21 731,78 грн, за 2023 рік - 27 382,03 грн, за 2024 рік - 28 751,09 грн, за 2025 рік - 32 201,09 грн, усього - 110 065,99 грн. Цей розрахунок наведено позивачем для підтвердження тривалості та характеру порушення, однак вимоги про стягнення зазначеної суми у цій справі не заявлено.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі договору про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок передало право оренди спірної земельної ділянки ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Відомості про нового орендаря внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На думку позивача, зміна орендаря не припинила договірного обов`язку зі сплати орендної плати та не усунула допущеного порушення.

Представник позивача послався на статті 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, статті 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України. Вважає, що повна несплата орендної плати за декілька років є систематичним порушенням істотної умови договору та достатньою підставою для його дострокового розірвання.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

04 червня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві відповідач насамперед зазначив, що на час подання позову ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уже вибуло з орендного правовідношення внаслідок відчуження права оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Оскільки предметом спору є лише розірвання чинного договору, а вимога про стягнення заборгованості до попереднього орендаря не заявлена, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважає себе неналежним відповідачем за вимогою про припинення права оренди, носієм якого є інша юридична особа.

Заперечуючи проти позову по суті, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вказало, що до 2022 року належно виконувало договір. Невнесення орендної плати у 2022-2024 роках було зумовлене об`єктивною неможливістю користування земельною ділянкою внаслідок тимчасової окупації, бойових дій та забруднення місцевості вибухонебезпечними предметами. За таких обставин відповідач просив застосувати частину шосту статті 762 ЦК України.

Щодо 2022 року відповідач зазначив, що Тягинська сільська територіальна громада, на території якої розташована спірна земельна ділянка, перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації з 27 лютого до 11 листопада 2022 року. У цей період товариство не мало вільного і безпечного доступу до земельної ділянки, не могло провести посівну кампанію, доглядати за посівами та зібрати врожай.

Стосовно 2023 року та першої частини 2024 року відповідач послався на те, що земельний масив не був обстежений уповноваженими підрозділами на наявність вибухонебезпечних предметів. На підтвердження наведено лист Херсонської обласної військової адміністрації № 01-01-66-6808/0/26/46 від 01 червня 2026 року та зведений акт № 4324 виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів за період з 20 червня до 02 липня 2024 року.

За змістом указаного акта на території поблизу населеного пункту Таврійське Бериславського району перевірено ділянку місцевості загальною площею 243,09 га, під час робіт виявлено, вилучено та знищено один вибухонебезпечний предмет - реактивний снаряд 9М22У. Листом Херсонської обласної військової адміністрації підтверджено, що земельна ділянка позивача з кадастровим номером 6520680600:05:048:0014 входить до земельного масиву, щодо якого складено зведений акт № 4324.

Крім того, відповідач послався на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року щодо потенційного забруднення земель вибухонебезпечними предметами та неможливості гарантувати безпеку польових робіт через щоденні обстріли; на віднесення Тягинської громади до територій, пов`язаних із бойовими діями; на розпорядження Тягинської сільської військової адміністрації № 229 від 14 листопада 2023 року, № 97 від 03 квітня 2024 року та № 39 від 12 лютого 2025 року про надання пільг зі сплати місцевих податків і зборів; на рішення Херсонської обласної ради № 491 від 23 грудня 2022 року, розпорядження Херсонської обласної ради № 24 від 01 березня 2023 року та рішення № 516 від 28 квітня 2023 року щодо суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили.

До відзиву також додано внутрішні накази ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»: № 11/04 від 11 квітня 2022 року про призупинення діяльності товариства, № 15/11 від 15 листопада 2022 року про часткове відновлення господарської діяльності та проведення інвентаризації, № 05/01 від 05 січня 2023 року про призупинення використання земельних ділянок, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами або розташованих у зоні активних бойових дій, № 03/01 від 03 січня 2024 року про продовження заборони обробітку засмічених земельних ділянок та № 08/01 від 08 січня 2025 року про заходи щодо безпеки праці та використання земель у сезоні 2025 року.

За позицією ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», наведені докази в сукупності підтверджують неможливість безпечного використання конкретної земельної ділянки до завершення її обстеження 02 липня 2024 року. Водночас завершення перевірки земельного масиву посеред сільськогосподарського сезону не дало товариству можливості провести повний цикл робіт 2024 року, зокрема підготовку ґрунту, посів, догляд за посівами та отримання врожаю, за рахунок якого зазвичай формується джерело сплати річної орендної плати.

Щодо 2025 року відповідач зазначив, що 17 квітня 2025 року право оренди перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а тому саме новий орендар став носієм прав та обов`язків за договором. Навіть якщо орендна плата за 2025 рік не була сплачена, це є одним випадком повної несплати та не утворює систематичності у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Відповіді на відзив ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 на судове засідання не з`явився. Його інтереси на судовому засіданні представляв адвокат Карасьов І.О., який позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача пояснив, що сторона позивача визнає об`єктивну неможливість користування земельною ділянкою у 2022 році внаслідок тимчасової окупації, а також у 2023 році та до завершення протимінних робіт 02 липня 2024 року. Водночас, на його переконання, з 03 липня 2024 року земельна ділянка вважалася перевіреною та могла використовуватися орендарем, тому за період з 03 липня до 31 грудня 2024 року орендна плата мала бути внесена.

Представник позивача наголосив, що орендар як користувач земельної ділянки повинен був цікавитися її станом, відстежувати проведення протимінних робіт та після усунення небезпеки відновити використання землі. Відсутність у товариства своєчасної інформації про складення акта, на його думку, не є обставиною, яка звільняє від виконання договору. Окремим наступним випадком порушення представник вважає несплату орендної плати за 2025 рік. Отже, несплата за частину 2024 року та за 2025 рік, на його переконання, становить два випадки і має систематичний характер.

Також представник позивача зазначив, що орендна плата є основним зустрічним наданням за договором, тоді як власник землі протягом тривалого часу не отримував жодного платежу та одночасно був позбавлений можливості самостійно користуватися земельною ділянкою. Тому порушення вважає істотним у розумінні частини другої статті 651 ЦК України. Щодо 2026 року представник визнав, що передбачений договором строк внесення річної орендної плати на час розгляду справи ще не закінчився.

Представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - адвокат Слівінський І.О. на судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, наведених у відзиві. Пояснив, що земельна ділянка не використовувалася у 2022 році через окупацію, а у 2023 році та до липня 2024 року - через відсутність обстеження і реальну мінну небезпеку, підтверджену виявленням вибухонебезпечного предмета під час очищення земельного масиву.

На думку представника відповідача, 2024 рік не може бути визнаний окремим випадком винної повної несплати річної орендної плати, оскільки до 02 липня земельна ділянка об`єктивно не могла безпечно використовуватися, а після цієї дати вже було втрачено істотну частину річного сільськогосподарського циклу. Товариство не проводило посівних робіт та не отримувало врожаю із цієї ділянки. Орендна плата за умовами договору визначена та сплачується за календарний рік, а не за окремо обрані позивачем частини року.

Відповідаючи на запитання представника позивача, представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» підтвердив, що акт очищення складено 02 липня 2024 року. Водночас зазначив, що не може достеменно пояснити, чому ділянка не використовувалася після цієї дати, та припустив, що товариство не мало своєчасної інформації про завершення обстеження, оскільки акти очищення складаються за координатами земельних масивів, а не за кадастровими номерами. Щодо 2025 року пояснив, що після відчуження права оренди не може відповідати за дії ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» також повідомив, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у строк, установлений ЦПК України.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» явку свого представника на судове засідання не забезпечило, відзиву на позов та письмових пояснень не подало. Судові документи направлялися товариству за адресою його місцезнаходження, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані зареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі, що забезпечує обмін документами. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» цього обов`язку не виконало.

Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо особа не повідомила суду іншої адреси. Невиконання юридичною особою обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету та її відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням не можуть бути підставою для безпідставного відкладення розгляду справи.

Представники позивача та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Врахувавши вжиті заходи щодо повідомлення цього відповідача, положення статей 128, 131, 223 ЦПК України та думку присутніх учасників, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши наведені ними доводи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,7 га з кадастровим номером 6520680600:05:048:0014, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ця обставина підтверджується відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і учасниками справи не заперечується.

13 травня 2019 року між позивачем та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди землі № 2600001. Договір діє до 31 грудня 2035 року. Орендна плата встановлена у грошовій формі з розрахунку за один гектар, підлягає індексації та вноситься щороку в період з 01 серпня до 31 грудня. Отже, сторони погодили річний, а не місячний чи піврічний розрахунковий період виконання основного грошового обов`язку орендаря.

17 квітня 2025 року право оренди спірної земельної ділянки відчужено ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Відомості про право оренди нового орендаря зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, із зазначеної дати ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» вступило в існуюче орендне правовідношення та набуло права й обов`язки сторони орендаря за договором.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24 дійшов висновку, що після відчуження права оренди належним відповідачем за вимогою про розірвання договору оренди є новий орендар, до якого перейшло право оренди та який є правонаступником прав і обов`язків попереднього орендаря за цим договором. Попередній орендар, який вибув із правовідношення та вже не є носієм речового права, не може самостійно відповідати за вимогою, правовим наслідком якої має бути припинення чинного права оренди іншої особи.

Матеріали справи та пояснення сторін підтверджують, що позивач не отримав орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» факту невиплати за час, коли воно було орендарем, по суті не заперечує, але посилається на звільнення від плати через неможливість користування землею. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» доказів внесення орендної плати за 2025 рік не надало.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 13, 15, 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» оренда землі є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою; орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування землею; орендодавець має право вимагати своєчасного внесення плати, а орендар зобов`язаний сплачувати її своєчасно та в повному обсязі.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що підставою розірвання договору оренди землі за пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто два та більше випадки, повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Така спеціальна підстава є самостійною та достатньою і не потребує додаткового встановлення істотності порушення за частиною другою статті 651 ЦК України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду розмежувала повну несплату та часткову несплату (недоплату). Якщо орендар не сплатив лише частину належного платежу, пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України не застосовується автоматично. У такому разі можливість розірвання договору оцінюється за частиною другою статті 651 ЦК України, тобто з урахуванням того, чи було порушення істотним і чи позбавило воно орендодавця значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору.

Частина шоста статті 762 ЦК України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Положення частини шостої статті 762 ЦК України необхідно відрізняти від статті 617 ЦК України. Стаття 617 ЦК України за наявності випадку або непереборної сили звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, але сама по собі не припиняє основного обов`язку. Натомість частина шоста статті 762 ЦК України безпосередньо звільняє наймача від самої плати за період, коли об`єкт оренди об`єктивно не міг використовуватися з незалежних від нього причин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 та Верховний Суд у подальшій практиці виходили з того, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України необхідно встановити об`єктивну, безпосередню та повну неможливість користування конкретним майном. Обов`язок довести таку неможливість покладається на орендаря, який посилається на неї як на підставу звільнення від плати.

Тому суд не погоджується з викладеним у відзиві твердженням, що саме орендодавець повинен довести безпечність земельної ділянки. Позивач має довести факт невиконання договору, а орендар - конкретні обставини, які виключали можливість користування майном та звільняли його від плати. Разом із тим неправильне визначення відповідачем розподілу тягаря доказування не перешкоджає суду оцінити фактично подані ним докази за правилами статті 89 ЦПК України.

Так само загальний факт введення воєнного стану, загальний лист Торгово-промислової палати України або саме по собі віднесення всієї громади до території можливих бойових дій не є безумовною підставою для звільнення від виконання будь-якого договірного обов`язку. Необхідним є причинний зв`язок між воєнними обставинами та неможливістю користування конкретною земельною ділянкою.

У цій справі такий причинний зв`язок щодо 2022 року встановлений. Тягинська сільська територіальна громада впродовж переважної частини 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Це унеможливлювало вільний доступ орендаря до землі, проведення посівної кампанії, виконання польових робіт та збирання врожаю.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 врахував, що сільськогосподарське виробництво має сезонний характер, а перебування місцевості під тимчасовою окупацією протягом ключової частини сільськогосподарського циклу може унеможливити проведення посівної кампанії та збирання врожаю за весь відповідний рік. За таких умов несплата річної орендної плати за цей рік не є винним випадком повної несплати, який формує систематичність.

З огляду на тривалість окупації Тягинської громади та її збіг із більшою частиною сільськогосподарського сезону суд дійшов висновку, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не мало об`єктивної можливості використовувати спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням у 2022 році. Тому несплата орендної плати за 2022 рік не враховується як винний випадок повної несплати для цілей пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Після деокупації території сама лише формальна можливість фізичного доступу до місцевості не означала, що земельна ділянка відразу стала безпечною для сільськогосподарських робіт. Використання ріллі передбачає перебування працівників і техніки на всій площі поля, механічний обробіток ґрунту та інші дії, які за наявності мінної небезпеки створюють безпосередню загрозу життю і здоров`ю людей.

Вирішальне значення щодо 2023 року та першої частини 2024 року має не загальна інформація про безпекову ситуацію у Бериславському районі, а індивідуалізована сукупність доказів щодо конкретного земельного масиву. Лист Херсонської обласної військової адміністрації від 01 червня 2026 року прямо пов`язує земельну ділянку з кадастровим номером 6520680600:05:048:0014 зі зведеним актом № 4324. Сам акт підтверджує, що роботи з очищення цього масиву проводилися лише з 20 червня до 02 липня 2024 року та що під час них фактично виявлено і знищено вибухонебезпечний предмет.

Отже, у справі йдеться не про абстрактне припущення щодо можливого забруднення, а про документально підтверджене виявлення вибухонебезпечного предмета безпосередньо в межах земельного масиву, до якого входить ділянка позивача. Відсутність доказів проведення попереднього очищення цього масиву, внутрішні накази товариства про заборону робіт, офіційні документи органів влади щодо мінної небезпеки та податкових пільг у сукупності підтверджують, що у 2023 році та до завершення робіт 02 липня 2024 року використання ділянки із залученням працівників і сільськогосподарської техніки не могло вважатися безпечним.

При цьому внутрішні накази ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» є односторонніми документами самого відповідача і самі по собі не доводять неможливості користування землею. Розпорядження про податкові пільги стосуються публічного обов`язку зі сплати місцевих податків і зборів та безпосередньо не припиняють приватноправового обов`язку зі сплати орендної плати власнику землі. Лист ДСНС і віднесення громади до територій можливих бойових дій також мають загальний характер. Однак ці документи узгоджуються з актом очищення та листом Херсонської обласної військової адміністрації, а тому мають допоміжне доказове значення та підтверджують загальну послідовність установлених обставин.

Суд бере до уваги посилання відповідача на постанови Херсонського апеляційного суду у справах № 650/2912/25, № 650/2908/25, № 650/2926/25, № 650/2877/25 та № 650/2053/25 як на приклади оцінки актів очищення земельних масивів від вибухонебезпечних предметів. Водночас відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд ураховує саме висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, а наведені рішення апеляційного суду не звільняють суд від самостійної оцінки доказів у цій конкретній справі.

За таких обставин до періоду 2023 року та до 02 липня 2024 року підлягає застосуванню частина шоста статті 762 ЦК України. Несплата плати за час об`єктивної неможливості користування ділянкою не може бути кваліфікована як порушення, яке з вини орендаря формує систематичність.

Разом із тим суд не приймає довід ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про доведеність повної неможливості користування земельною ділянкою і після 02 липня 2024 року. Зведений акт фіксує завершення робіт з очищення 02 липня 2024 року. Внутрішній наказ товариства, загальна інформація про можливі бойові дії та припущення представника про несвоєчасне отримання відомостей щодо акта не є достатніми доказами того, що з 03 липня до 31 грудня 2024 року використання саме цієї ділянки залишалося повністю неможливим.

Проте ця обставина не означає, що за 2024 рік установлено випадок повної несплати річної орендної плати в розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

По-перше, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України орендар був звільнений від плати щонайменше за період з 01 січня до 02 липня 2024 року. Отже, за 2024 рік міг існувати обов`язок лише щодо пропорційної частини річної орендної плати за час після усунення доведеної об`єктивної перешкоди, а не щодо повної річної суми, наведеної у розрахунку позивача.

По-друге, пункт 4.5 договору визначає один річний платіжний період та один кінцевий строк внесення орендної плати - до 31 грудня відповідного року. Договір не встановлює окремих щомісячних або піврічних платежів. Тому проміжок з 03 липня до 31 грудня 2024 року не є самостійним договірним розрахунковим періодом, який можна прирівняти до окремого випадку повної несплати річної орендної плати.

По-третє, цільовим призначенням ділянки є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Її використання здійснюється не рівномірно протягом кожного дня календарного року, а в межах взаємопов`язаного сезонного циклу: підготовки ґрунту, посіву, догляду за посівами та збирання врожаю. Очищення земельного масиву на початку липня не відновлює заднім числом можливості провести пропущені технологічні операції першої половини року та одержати повний господарський результат за 2024 рік.

Це не звільняє орендаря від можливого обов`язку сплатити плату за період, коли об`єкт міг використовуватися. Однак невнесення такого пропорційного платежу за частину року за своєю правовою природою не є тотожним повній несплаті орендної плати за весь річний період. Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, у якій було розмежовано пропорційну плату за частину року, коли земельна ділянка могла використовуватися, та оцінку систематичної повної несплати як підстави розірвання договору.

Позивач у цій справі не визначив розміру орендної плати, яка, на його думку, підлягала внесенню саме за період з 03 липня до 31 грудня 2024 року, не навів способу її пропорційного обчислення з урахуванням частини шостої статті 762 ЦК України та не заявив вимоги про її стягнення. Натомість у позові за 2024 рік нараховано повну річну суму, що не враховує доведеної неможливості користування ділянкою протягом першої половини року.

Отже, довід представника позивача про те, що несплата за проміжок з 03 липня до 31 грудня 2024 року становить перший окремий випадок повної несплати, а несплата за 2025 рік - другий та разом вони утворюють систематичність, ґрунтується на штучному поділі одного річного розрахункового періоду. Поняття «випадок несплати» у цьому спорі має визначатися з урахуванням погодженої сторонами річної періодичності платежу, а не шляхом виокремлення довільних відрізків часу всередині одного року.

Щодо 2025 року суд встановив, що 17 квітня 2025 року право оренди та комплекс прав і обов`язків орендаря перейшли до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Строк виконання річного платіжного обов`язку за 2025 рік спливав 31 грудня 2025 року, тобто на час настання цього строку саме ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» було чинним орендарем.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не надало доказів сплати орендної плати за 2025 рік та не довело існування після набуття права оренди обставин, які повністю унеможливлювали використання земельної ділянки. Тому суд вважає доведеним один випадок повної несплати орендної плати за 2025 рік.

Несплата за 2025 рік є разовим порушенням і сама по собі не утворює систематичності, для якої необхідні два або більше випадки повної несплати. Несплату за 2022, 2023 роки та за період до 02 липня 2024 року не можна приєднати до цього випадку, оскільки за ці періоди встановлено обставини, передбачені частиною шостою статті 762 ЦК України. Можлива несплата пропорційної частини платежу за другу половину 2024 року також не є другим випадком повної річної несплати.

Орендна плата за 2026 рік відповідно до пункту 4.5 договору може бути внесена до 31 грудня 2026 року. На день ухвалення рішення цей строк не закінчився, тому 2026 рік не може враховуватися як випадок прострочення або несплати.

Суд окремо перевірив, чи дають установлені обставини підстави для розірвання договору за частиною другою статті 651 ЦК України у зв`язку з істотним порушенням договору.

Істотним є таке порушення, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Вирішальним є не сам факт будь-якого відступу від договору, а співвідношення завданих порушенням втрат із тим результатом, який потерпіла сторона мала право очікувати. Розірвання договору є крайнім заходом, який має відповідати принципам пропорційності та збереження договірного правовідношення.

Суд погоджується, що орендна плата є основним зустрічним майновим наданням власнику землі, а її невнесення порушує інтерес орендодавця. Водночас періоди, за які орендар відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України був звільнений від плати, не можуть ураховуватися як завдана порушенням шкода та механічно додаватися до одного доведеного випадку невиконання за 2025 рік.

Щодо можливої несплати за частину 2024 року позивач не визначив належного пропорційного розміру платежу, не довів обсягу втрат саме від невнесення цієї частини та не навів обставин, які б свідчили, що через таку часткову несплату він значною мірою позбавився очікуваного результату договору. Наведений у позові розрахунок повної річної суми за 2024 рік не відповідає встановленому судом періоду об`єктивної неможливості користування землею.

За відсутності систематичної повної несплати та недоведеності істотності можливої часткової несплати за 2024 рік розірвання довгострокового договору, чинного до 31 грудня 2035 року, не є пропорційним наслідком установлених обставин. Позивач не позбавлений права вимагати стягнення належної орендної плати за ті періоди, щодо яких орендар не доведе підстав для звільнення, однак така вимога у цій справі не заявлена.

Щодо суб`єктного складу спору суд зазначає, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» після 17 квітня 2025 року не є носієм права оренди спірної земельної ділянки. Самостійної майнової вимоги про стягнення з цього товариства орендної плати або застосування іншого наслідку порушення позивач не заявив. Тому в частині вимоги про розірвання чинного договору позов до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не підлягає задоволенню також у зв`язку з неналежністю цього відповідача.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» є належним відповідачем як чинний орендар, однак матеріально-правові підстави для дострокового розірвання договору щодо нього відсутні, оскільки доведено лише один випадок повної несплати орендної плати за 2025 рік, а систематичність та істотність іншого порушення не встановлені.

Таким чином, сукупність установлених обставин не підтверджує передбаченої пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України систематичної повної несплати орендної плати та не дає підстав для розірвання договору за частиною другою статті 651 ЦК України. У задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на нього.

На час ухвалення рішення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не подало доказів розміру фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу. Представник цього відповідача до закінчення судових дебатів заявив про намір подати такі докази у строк, установлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. За умови їх своєчасного подання питання про відповідні судові витрати може бути вирішено судом у порядку, передбаченому статтями 246, 270 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 128, 131, 141, 223, 246, 259, 263-265, 270 ЦПК України, статтями 526, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 13, 15, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Карасьов Ілля Олексійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 вересня 2026 року.

Суддя: ________________ О.О. Сікора