Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №683/3177/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3177/25

Провадження № 22-ц/820/1265/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретарі судового засідання Демчук В.М., Сурник І.О.,

з участю представника позивача адвоката Чебанова О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року, суддя Цішковський В.А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

У жовтні 2025 року ТОВ «Факторинг партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами №404626 від 02.11.2020, №1945153 від 04.04.2021, №3927638 від 11.06.2021, №3044167 від 27.08.2021, №101315048 від 15.08.2021, у загальному розмірі 129894,50 грн, а також просило стягнути понесені позивачем судові витрати у справі.

В обґрунтування заявленого позову вказало, що 02.11.2020 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №404626, згідно з яким останньою було отримано 20000 грн кредиту строком на 730 днів із процентною ставкою, визначеною умовами договору.

04.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №1945153, згідно з яким остання отримала 6300 грн кредиту з процентною ставкою 1,99% в день.

11.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №3927638, згідно з яким останньою отримано кредит в сумі 7100 грн зі сплатою обумовлених договором процентів.

27.08.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір №3044167, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 4600 грн зі сплатою процентів за його користування.

15.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №101315048, за яким остання отримала 5600 грн зі сплатою процентів згідно з умовами даного договору.

В подальшому право вимоги за вказаними договорами набуло ТОВ «Факторинг партнерс».

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за договором №404626 від 02.11.2020 в сумі 15 823,30 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 12184,39 грн, заборгованість за процентами – 3638,91 грн; за договором №1945153 від 04.04.2021 в сумі 20701,78 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 6120,67 грн, заборгованість за процентами – 14580,11 грн, нараховані 3% річних – 1 грн; за договором №3927638 від 11.06.2021 в сумі 27335 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 3638 грн, заборгованість за процентами – 23697 грн; за договором №3044167 від 27.08.2021 в сумі 16894,42 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 4600 грн, заборгованість за процентами – 12294,42 грн; за договором №101315048 від 15.08.2021 в сумі 49140 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 5600 грн, заборгованість за процентами – 42980 грн, заборгованість за комісіями - 560 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 129893,50 грн, а саме: за договором №404626 від 02.11.2020 року в сумі 15823,30 грн; за договором №1945153 від 04.04.2021 року в сумі 20701,78 грн; за договором №3927638 від 11.06.2021 року в сумі 27335 грн; за договором №3044167 від 27.08.2021 в сумі 16894,42 грн; за договором №101315048 від 15.08.2021 в сумі 49140 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» 2422,15 грн. судового збору та 24997,50 грн витрат на правничу допомогу.

У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що позивачем доведено факт укладення кредитних договорів, отримання позичальником грошових коштів та порушення ним зобов`язання по їх поверненню, тому заборгованість за кожним договором є доведеною та обґрунтованою. Відмовляючи в стягнення 3% річних в розмірі 1 грн суд вказав, що така вимога суперечить пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, на загальну суму заборгованості 64062,70 грн, зменшити розмір судових витрат з надання правничої допомоги ТОВ «Факторинг партнерс», що підлягав розподілу в суді першої інстанції до 5000 грн.

На обґрунтування скарги зазначила, що згідно з умовами кредитного договору №404626 від 02.11.2020 їй не було перераховано 4000 грн, які одразу було списано кредитором як проценти за користування кредитом в перший день користування, що є незаконним та суперечить суті договору кредиту, відтак розрахунок за вказаним договором проведено позивачем невірно.

Щодо договорів позики №1945153 від 04.04.2021 та №3044167 від 27.08.2021 зауважила, що умовами вказаних договорів визначено процентну ставку за прострочення виконання зобов`язання з повернення сум кредиту, однак не зазначено правової природи такої відповідальності за невиконання зобов`язання, у зв`язку з чим нарахування відповідних процентів поза первісним строком кредитування є незаконним.

Стосовно кредитних договорів №3927638 від 11.06.2021 та №101315048 від 15.08.2021, укладених з ТОВ «Мілоан» зазначила, що наступний кредитор, ТОВ «Вердикт капітал», безпідставно нарахував проценти за ст. 625 ЦК України, оскільки вказані проценти є очевидно несправедливими, а правові підстави їх нарахування відсутні через непідтвердження обставин щодо відступленого права грошової вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт капітал» відносно майбутніх вимог до боржників за укладеними кредитними договорами.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг партнерс» зазначило, що справа містить докази підписання ОСОБА_1 кредитних договорів та отримання нею кредитних коштів згідно з їх умовами.

Заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов договорів, а незгода позичальника з особливостями кредитування не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню.

Відповідач не навела обґрунтованих підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, її позиція зводиться до висвітлення особистої думки та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В суді представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 02.11.2020 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №404626.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.п. 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. Строк кредиту 730 днів, з кінцевим терміном повернення 02.11.2022 (включно).

Згідно з п. 1.5 кредитного договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125%) (далі проценти за перший день користування кредитом), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (далі поточні проценти).

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

П.п. 1.7, 1.8 кредитного договору встановлено орієнтовну реальну річну процентну ставку на дату укладення договору в розмірі 126,85% річних. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 41830,52 грн.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариству у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання) у розмірі 16000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству у будь-який спосіб, у розмірі 4000 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 договору.

Сплата процентів за перший день користування кредитом здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу (п. 3.5 кредитного договору).

Споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором (п. 4.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору цей договір складено в 2-х (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами в порядку визначеному п. 8.3 договору і діє до дати, вказаної у п. 1.4 цього договору, а в частині виконання зобов`язань та нарахування штрафів до повного виконання споживачем зобов`язань за цим договором (п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 8.3 кредитного договору, з метою укладення цього договору, зі сторони товариства договір підписується аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, а зі сторони споживача власноручним підписом.

Згідно з п. 8.8 кредитного договору, підписуючи цей договір споживач підтверджує, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №06-КД від 26.10.2020, повністю розуміє їх, погоджується з ними, зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника. Розділ 9 договору «Реквізити та підписи сторін» містить паспортні дані ОСОБА_1 , адресу місця проживання, ідентифікаційний код та номер телефону.

Згідно з платіжним дорученням №3656 від 02.11.2020, АТ КБ «ПриватБанк» здійснило переказ на суму 16000 грн на видачу кредиту за договором №404626 від 02.11.2020.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Слон Кредит», заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 05.03.2025 становить 15823,30 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 9851,05 грн, заборгованість за процентами – 5972,25 грн.

31.01.2025 року було укладено договір №31012025, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №404626.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 31.01.2025 року до договору факторингу №31012025 від 31.01.2025 року ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 по договору про надання фінансового кредиту №404626 в загальній сумі заборгованості 15823,30 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 9851,05 грн, заборгованість за процентами – 5972,25 грн.

Судом також встановлено, що 04.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1945153, шляхом подачі відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 6300 грн, зобов`язавшись повернути його та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,99% в день, за понадстрокове користування кредитом - 2,70% в день.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПЕРС» №КД-000001119/ТНПП від 14.10.2024, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики №1945153 від 04.04.2021 виконало, перерахувавши грошові кошти у розмірі 6300 грн відповідачу на номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 .

Відповідач порушила умови за вищевказаним договором, у зв`язку з чим згідно з розрахунком ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 22.02.2022 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 20700,78 грн, з яких 6120,67 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 14580,11 грн заборгованості за процентами.

22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до позичальників, у тому числі за договором №1945153.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1945153 в сумі 20700,78 грн.

За період з 22.02.2022 по 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» було нараховано 3% річних за користування кредитними коштами згідно зі ст. 625 ЦК України, в розмірі 1 грн.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1945153, а також 1 грн нарахованих процентів згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно реєстру боржників, витягу з реєстру боржників, ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1945153 в сумі 20701,78 грн.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1945153.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1945153 в сумі 20701,78 грн, з яких 6120,67 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 14580,11 грн заборгованості за процентами, нараховані 3% річних – 1 грн.

11.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3927638.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору, розмір кредиту становить 7100 грн. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 11.07.2021.

Комісія за надання кредиту становить 710 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору).

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом становлять 2662,5 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

П. 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно з п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку із продовженням строку кредитування (пролонгацією) має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс», свої зобов`язання за договором №3927638 від 11.06.2021 ТОВ «Мілоан» виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 7100 грн відповідачу на банківську картку № НОМЕР_2 .

Відповідач порушила умови за вищевказаним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» станом на 09.12.2021 становила 16784,80 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3638 грн, заборгованість за процентами – 13146,80 грн.

28.12.2021 було укладено договір №28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3927638.

Згідно з розділом І «Право вимоги» договору це є право грошової вимоги клієнта до боржників щодо погашення заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Згідно з п. 2.3. договору за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається (2.4.).

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Вердикт капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3927638 в сумі 16784,80 грн.

ТОВ «Вердикт Капітал» було нараховано за період з 28.12.2021 по 10.01.2023 проценти за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору в розмірі 10550,20 грн.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3927638.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3927638 в сумі 27335 грн.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3927638.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3927638 в сумі 27335 грн.

27.08.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3044167.

Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором q46722), який був надісланий на номер мобільний телефон відповідача.

Пунктом 2.3. договору позики встановлені параметри позики: тип позики- короткострокова; мета отримання позики- придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики- 4600 грн, строком до 26.09.2021 (30 днів).

Згідно з п. 2.4.2. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,995% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Відповідно до п 2.4.3. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Згідно з п. 2.4.4. договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99% від суми позики за кожен день користування позикою.

Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.

Як вбачається зі змісту листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.10.2024, за вих №2782_241029140207, на банківську картку № НОМЕР_3 перераховано 4600 грн.

Відповідач порушила умови за вищевказаним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком ТОВ «Маніфою» станом на 29.12.2021 становила 14246,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4600 грн, заборгованість за процентами – 9646,20 грн.

29.12.2021 було укладено договір №29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3044167.

Згідно з положеннями І розділу «Право вимоги» означає всі права клієнта за договорами позики, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за договорами позики, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 2.3 договору сторонами погоджено, що з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами позики за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Вердикт капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3044167 в сумі 14246,20 грн.

ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 29.12.2021 по 10.01.2023 було нараховано проценти за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору в розмірі 2648,22 грн.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3044167.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3044167 в сумі 16894,42 грн.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3044167.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3044167 в сумі 16894,42 грн.

15.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №101315048.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5600 грн. Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом встановлено в розмірі 2100 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс», свої зобов`язання за договором №101315048 від 15.08.2021 ТОВ «Мілоан» виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 5600 грн ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_2 .

Відповідач порушила умови за вищевказаним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» станом на 13.11.2021 становила 25060 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 5600 грн, заборгованість за процентами – 18900 грн, заборгованість за комісією 560 грн.

30.11.2021 року було укладено договір №30-11-65, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101315048.

Згідно з розділом І договору «Право вимоги» це є право грошової вимоги клієнта до боржників щодо погашення заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Відповідно до п. 2.3. договору за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається (п. 2.4.).

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Вердикт капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №101315048 в сумі 25060 грн.

ТОВ «Вердикт Капітал» було нараховано за період з 30.11.2021 по 10.03.2023 проценти за користування кредитними коштами за умовами кредитного договору в розмірі 24080 грн.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101315048.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №101315048 в сумі 49140 грн.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101315048.

Згідно з реєстром боржників, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №101315048 в сумі 49140 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі – Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (п. 69)).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абз. 3 ч. 2 ст. 4 Кодексу.

Законом України №2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18 такого змісту:«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2020, 04.04.2021, 11.06.2021, 27.08.2021, 15.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан», ТОВ «Маніфою» укладено кредитні договори, згідно з якими остання отримала визначені в цих договорах суми кредиту. Факт укладення договорів та отримання грошових коштів ОСОБА_1 не оспорює.

ОСОБА_1 зазначила, що розрахунок заборгованості за договором, укладеним з ТОВ «Слон кредит» 02.11.2020 є неправильним, оскільки 20000 грн кредиту вона не отримувала, натомість отримала лише 16000 грн, що і є тілом кредиту.

Між тим, за положеннями підписаного позичальницею договору, зокрема у п.п. 1.5, 2.1, 2.4, 3.5 сторонами узгоджено види процентної ставки та періоди її застосування, зокрема те, що 25% від суми кредиту позичальник доручає кредитору самостійно списати у день надання кредиту як відповідну плату за користування кредитом в перший день.

Тобто, умовами договору сторонами визначено право кредитора на одержання від позичальника процентів від суми кредиту у відповідності до ст. 1048 ЦК України, а саму позичальницю ознайомлено з розмірами коштів, які підлягають сплаті за користування кредитом та узгоджено з нею процентні ставки, за якими вони будуть нараховуватися.

Тому, попередньо ознайомившись з умовами кредитування та підписавши за наведеними умовами договір про надання кредиту, відповідачка, як позичальниця, не лише погодила, а й прийняла до виконання узгоджені нею з кредитодавцем умови зобов`язання, зокрема, щодо визначеного за умовами договору розміру процентної ставки, порядок сплати процентів, з урахуванням періоду кредитування та виконання позичальницею взятого на себе зобов`язання.

Як вбачається зі змісту розрахунку позивача, заборгованість по договору про надання фінансового кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» 02.11.2020 в загальній сумі становить 15823,30 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 9851,05 грн, заборгованість за процентами – 5972,25 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості за договором, право вимоги за яким 31.01.2025 було відступлено ТОВ «Факторинг партнерс» відповідачем належними доказами не спростовано, відтак дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо договорів, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» 11.06.2021 та 15.08.2021, а також відступлення прав вимог за ними ТОВ «Вердикт капітал» колегія суддів зазначає, що згідно з умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», клієнтом (ТОВ «Мілоан») було відступлено фактору (ТОВ «Вердикт капітал») право вимоги лише щодо наявних грошових вимог, які визначені в реєстрах боржників, (п. 2.3., п. 2.4.), тобто вимог, права за якими вже настали на дату укладення відповідних договорів, відтак нарахування та, відповідно в подальшому відступлення ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» та до ТОВ «Факторинг партнерс» прав вимоги щодо процентів за кредитним договором №101315048 від 15.08.2021 в сумі 24080 грн та процентів за кредитним договором №3927638 від 11.06.2021 в сумі 10550,20 грн є неправомірним, тому стягненню вказані суми з відповідача на користь позивача не підлягають.

В той же час, судом правильно застосовано п. 18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України в частині заборони нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні 1 грн процентів за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 за кредитним договором №1945153 від 04.04.2021, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Таким чином, враховуючи, що судом неправильно застосовано норми матеріального права в частині стягнення з відповідача процентів, які новий кредитор нарахував неправомірно, оскільки не набув відповідного права за умовами договорів факторингу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованості в сумі 95263,30 грн (129894,50 грн–1 грн - 24080 грн-10550,20 грн).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.. 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, § 268)).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022, №922/1964/21).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №522/7662/23).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявки на надання юридичної допомоги №534 від 01.09.2025, витягу з акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, які було укладено між ТОВ «Факторинг партнерс» та АО «Лігал ассістанс», витрати на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції склали 25000 грн, до яких увійшло надання усної консультації (2 год), надання письмової консультації (1 год), складання позовної заяви про стягнення боргу (6 год).

З урахуванням заперечень ОСОБА_1 , які вона подала до суду першої інстанції щодо необґрунтованості стягнення з неї витрат на правничу допомогу, а також з урахуванням критеріїв, окреслених в ч. 3 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів, зважаючи на складність справи, складність застосування норм права при підготовці позову об`ємом 19 сторінок, вважає, що розмір правничої допомоги, заявлений ТОВ «Факторинг партнерс» до відшкодування в суді першої інстанції в сумі 25000 грн є завищеним, не відповідає об`єму фактично наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та є непропорційним предмету спору, відтак підлягає зменшенню до 9000 грн.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 задоволено частково, на 73,34% (95263,30 грн/129894,50 грн*100%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1776,58 грн (2422,40 грн*73,34%), а також судові витрати у зв`язку із наданням правничої допомоги в сумі 6600,60 грн (9000 грн*73,34%).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, на 52,60% (34630,20 грн/65830,80 грн*100%), з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 2389,09 грн (4542 грн*52,60%).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитом в розмірі 95263,30 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1776,58 грн, та витрати у зв`язку із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 6600,60 грн.

Стягнути з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 2389,09 грн витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай