Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №679/943/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/943/26

Провадження № 22-ц/820/1974/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.,

за участю представників ТОВ «Біосмартех» та

ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік»,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біосмартех» на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року, суддя Сопронюк О.В., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бережанський цегельний завод «Керамік» про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

встановив:

В червні 2026 року ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ТОВ «Біосмартех» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу групи об`єктів нерухомості від 29 травня 2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Половком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 404, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке нерухоме майно:

будівлю промислового - продовольчого складу, загальною площею 3494,6 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:0851;

будівлю прохідної, загальною площею 244,2 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:0852;

будівлю автовагової, загальною площею 27,25 кв.м., що за адресою АДРЕСА_2 .

До набрання рішенням суду законної сили заявник також просив заборонити усім державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим суб`єктам реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаних об`єктів нерухомого майна.

Заяву обґрунтовано тим, що між ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» та ТОВ «Біосмартех» існує спір щодо виконання ТОВ «Біосмартех» договору купівлі-продажу №21/07/23 від 28 березня 2023 року.

За твердженням заявника, він сплатив 28676820 грн попередньої оплати за лінію гранулювання, потужністю 2500–3500 кг/год, однак обладнання з погодженими характеристиками не отримав, акт введення його в експлуатацію відсутній.

У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/388/26 за позовом ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» до ТОВ «Біосмартех» про стягнення 19935324 грн. ТОВ «Біосмартех» після відкриття судом провадження у цій справі та відмови в забезпеченні позову відчужило своєму директору та засновнику ОСОБА_1 три об`єкти нерухомості, за рахунок яких фактично можливо було виконати майбутнє рішення суду про стягнення з ТОВ «Біосмартех» грошових коштів.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року заяву задоволено частково. Заборонено усім державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим суб`єктам реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у реєстрі, внесення змін до реєстру тощо) стосовно наступних об`єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 а саме: будівлі промислового - продовольчого складу, загальною площею 3494,6 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:0851; будівлі прохідної, загальною площею 244,2 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:0852; будівлі автовагової, загальною площею 27,25 кв.м., що за адресою АДРЕСА_2 .

В обґрунтування свого рішення суд зазначив, що забезпечення шляхом накладення арешту на майно не відповідає немайновому характеру майбутніх вимог, натомість заборона реєстраційних дій без обмеження володіння та користування майном є співмірною. Відчуження майна після відкриття господарським судом провадження у справі про стягнення коштів на користь директора та засновника товариства, яке є відповідачем, підтверджує ризик подальшої зміни його правового режиму.

В апеляційній скарзі ТОВ «Біосмартех» просило вказану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про залишення заяви без задоволення.

Апелянт послався на невирішення судом питання зустрічного забезпечення; попередню відмову господарського суду у забезпеченні позову; немайновий характер майбутньої вимоги, відсутність доказів неможливості виконання судового рішення про визнання правочину недійсним. Також зауважив, що суд цивільної юрисдикції фактично забезпечив позов у господарській справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» зазначило, що між сторонами існує реальний майновий спір щодо неналежного виконання ТОВ «Біосмартех» договірних зобов`язань та відшкодування останнім майнової шкоди. ТОВ «Біосмартех», з метою ухилення від можливого виконання рішення суду щодо стягнення з нього коштів, уклало оспорюваний договір купівлі-продажу, який є предметом майбутнього позову ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» до ТОВ «Біосмартех» та його директора Онуфрієвої Л.І. Враховуючи, що спір у даній справи стосується правових підстав набуття ОСОБА_1 права власності на відповідні об`єкти нерухомості, очевидним є правовий зв`язок між предметом позову та застосованим заходом забезпечення. У разі подальшого відчуження спірного майна, його передачі в іпотеку, кількість учасників спірних правовідносин може збільшитись, а відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваного правочину може істотно ускладнитись.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/388/26 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» м. Бережани Тернопільської області про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» до ТОВ «Біосмартех» про стягнення 19935324 грн та відкрито провадження у справі №924/388/26.

Згідно з договором купівлі-продажу групи об`єктів від 29 травня 2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Половком О.В., зареєстрованого в реєстрі за №404, укладеним між ТОВ «Біосмартех» та ОСОБА_1 , інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№479937778, 479943133, 479937222 від 02 травня 2026 року, ОСОБА_1 є власником наступних об`єктів нерухомого майна:

- об`єкт 1: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 2629300468060, тип об`єкта – будівля промислова – продовольчого складу, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальна площа – 3494,6 кв.м., матеріали стін: цегла, з/б панелі, опис: будівля промислово-продовольчого складу – «А», рампа з пандусом – «а», рампа з пандусом «а1», адреса – АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:0851, реєстраційний номер: 908352368000; ціна встановлена в договорі 3220000 грн;

- об`єкт 2: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 2629348568060, тип об`єкта – будівля, прохідної, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальна площа – 244,2 кв.м., матеріали стін: цегла, опис: будівля прохідної – «Б1», ґанок – «б1», ґанок – «б2», адреса – АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:0852, реєстраційний номер: 907961868000; ціна встановлена в договорі 943000 грн;

- об`єкт 3: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 990314868105, тип об`єкта – будівля, автовагова, загальна площа – 27,25 кв.м., матеріал стін: цегла, адреса - АДРЕСА_2 ; ціна встановлена в договорі 35000 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року у справі №623/2015/21, від 29 липня 2024 року у справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року у справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року у справі №644/1482/22 (провадження №61-16299св23), від 01 травня 2024 року у справі №638/6777/23 (провадження №61-16933св23), від 21 лютого 2024 року у справі №201/9686/23 (провадження №61-18173св23), від 11 серпня 2022 року у справі №522/1514/21 (провадження №61-19123св21) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) дійшла висновку про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №201/9686/23.

Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Обов`язок суду застосовувати зустрічне забезпечення виникає лише у випадках, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, а саме, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

У даній справі таких обов`язкових підстав застосування зустрічного забезпечення не встановлено.

Зустрічне забезпечення - це по суті гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №487/5726/19, провадження №61-4793св20).

За приписами частини шостої статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову та за клопотанням іншої сторони.

За змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент пред`явлення позову в цій справі, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання недійсним договору, на підставі якого право власності на спірні об`єкти нерухомості перейшло від ТОВ «Біосмартех» до його директора та засновника ОСОБА_1 , посилаючись на його фраудаторність.

За обставин встановлених у даній справі, а саме того, що оспорюваний договір купівлі продажу, за яким право власності перейшло до директора та засновника ТОВ «Біосмартех» ОСОБА_1 після пред`явлення ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» позову про відшкодування шкоди в сумі 19935324 грн очевидно свідчить про реальність ризику подальшої зміни правового режиму майна, що у випадку можливого задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу призведе до утруднення реального та ефективного виконання судового рішення.

Доводи апелянта про те, що підстав для застосування заходів забезпечення позову немає, оскільки спір стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу, тобто нематеріальної вимоги, колегія суддів відхиляє.

У постанові від 21 травня 2025 року у справі №757/11748/22-ц Верховний Суд зазначив, що визнання недійсним правочину, який був безпосередньою підставою зміни власника нерухомого майна, впливає на подальший правовий режим цього майна, тому заборона вчинення реєстраційних дій щодо нього є співмірною із вимогами про недійсність правочину.

Власником спірного майна у даній справі є ОСОБА_1 , яка має об`єктивну можливість розпорядитися переданим їй у власність майном за оспорюваним договором купівлі-продажу на власний розсуд, в тому числі відчужити його третім особам, передати в іпотеку, оренду, провести поділ або об`єднання земельних ділянок, змінити реєстраційні дані чи створити інші обтяження.

Оскільки, в разі вчинення відповідачем дій з метою відчуження майна, таке майно буде відчужене, є обґрунтовані підстави вважати, що це призведе до ускладнення можливого виконання рішення суду і позивачу доведеться звертатися з новими позовами до третіх осіб, оскаржувати правочини, реєстраційні дії або обтяження, що суперечить завданню цивільного судочинства та праву на ефективний судовий захист.

Колегія суддів зазначає, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову стосується виключно об`єктів, які є предметом оспорюваного договору в цивільній справі, не позбавляє ОСОБА_1 права володіти та користуватися майном і лише тимчасово обмежує можливість змінити його правовий режим до вирішення спору.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та невирішення судом питання зустрічного забезпечення у спірному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Такі висновки у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі №752/2342/19 (провадження №61-11920св19), від 21 грудня 2020 року у справі №487/5726/19 та від 23 грудня 2022 року у справі №760/34352/21.

Посилання апелянта на ту обставину, що суд спірною ухвалою фактично забезпечив позов у господарському спорі є безпідставним, оскільки в провадженні Нетішинського міського суду Хмельницької області перебуває цивільна справа №679/989/26, за позовом ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік» до ТОВ «Біосмартех», ОСОБА_1 , ухвала про відкриття провадження у справі від 27 липня 2026 року, що підтверджує існування спірних правовідносин між сторонами, які підлягають вирішенню судом в порядку цивільного судочинства.

Переглянувши судове рішення в межах заявлених доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів не встановила підстав для його скасування чи то зміни, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біосмартех» залишити без задоволення.

Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай