Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №461/3033/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3033/26

Провадження №3/461/1268/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, колишнього військовослужбовця ЗСУ, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №642776 від 17 квітня 2026 року, о 20 годин 57 хвилин у м. Львові на вул. Городоцька, 81, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda CRV д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці). Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.

Захисник Гриневич М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду письмові пояснення (клопотання), відповідно до яких просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Свою позицію, зокрема мотивував тим, що висновок лікаря № 000433 від 17.04.2026 щодо ОСОБА_1 є недопустимим доказом через свою недійсність, адже законом не передбачено складання Висновку з результатом “відмовився від огляду”. Вказує, що відеозапис долучений до матеріалів справи, що оглядався у судовому засіданні 07.09.2026 року не підтверджує факту відмови ОСОБА_1 від медичного огляду.

Так, згідно відеозапису:

23:13 год. ОСОБА_1 проходить огляд в медичному закладі. Лікар перевіряє його свідомість орієнтованість та інше.

23:10 год. ОСОБА_1 повідомляє лікарю, що хворіє на хронічний простатит.

23:16 год. лікар пропонує ОСОБА_1 здати сечу та роз`яснює, що у разі відмови здати саме у висновку буде записана відмова.

23:22 год. поліцейський, який присутній в закладі охорони здоров`я, роз`яснює ОСОБА_1 порядок проведення експертизи сечі.

00:22 год. ОСОБА_1 пояснює лікарю, що у зв`язку із станом здоров`я не може здати сечу та пропонує, щоб у нього відібрали кров, як біологічне середовище для експертизи.

00:43 год. ОСОБА_1 пропонує лікарю здати інше біологічне середовище для аналізів.

00:49 год. лікар записує у документах, яких саме невідомо “відмова від огляду”. Лікар пояснює, що підставою для запису “відмова від проходження” є те, що ОСОБА_1 не намагався скористатися ємкістю для аналізів в окремій кімнаті, проте воду він пив. ОСОБА_1 вказує, що він не відмовляється та згідний здати кров.

Так, згідно консультативного висновку від 02.12. 2024 року вбачається, що ще у 2024 році ОСОБА_1 звертався до медичного закладу із скаргами на затримання та неможливість сечовипускання. Отже, через фізіологічний стан організму не міг здати біологічне середовище у виді сечі. Проте, мінімум тричі під час огляду пропонував відібрати в нього кров.

Вказує, що незрозумілим є відмова працівників медичного закладу у відборі у ОСОБА_1 біологічного середовища у виді крові, коли профільним нормативним актом такий відбір відбір передбачено.

Крім цього зазначає, що лікар в медичному закладі повідомляє ОСОБА_1 , що огляд необхідно пройти протягом 2 годин з моменту оформлення направлення на такий огляд. Проте, закон не визначає строку проведення огляду в медичному закладі особи щодо якої є підозри перебування її у стані сп`яніння після доставки такої особи до медичного закладу протягом 2 годин.

У зв`язку з вищевикладеним просить адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та його захисник Гриневич М.М. в судовому засідання наведені письмові пояснення підтримали, з підстав зазначених у них та просили закрити провадження у справі. При цьому ОСОБА_1 наголосив, що він не відмовлявся від проходження огляду та неодноразово звертався до лікаря з прохання здати аналіз крові. Також, від повідомляв лікарю про наявність хронічного захворювання, яке спричиняє проблеми із сечовипусканням, однак усі його прохання, клопотання та пояснення були проігноровані.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суду на розгляд надано наступні досліджені та перевірені в ході судового розгляду докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №642776 від 17.04.2026 року, який містить формулювання суті інкримінованого правопорушення, а також дані про ОСОБА_1 ;

- відеозаписи з нагрудних камер №472018, №471370 працівників УПП у Львівській області ДПП;

- рапорт інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП рядового поліції Херовича О. про факт виявлення та обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000433 від 17.04.2026 виданого КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень»;

- копію постанови серії ЕНА №7037633 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Оцінюючи протокол та долучені до нього матеріали, в сукупності з доводами сторони захисту, виходжу з наступного.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінюючи питання доведення наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, виходжу з наступних доводів та мотивів.

Суд виходить з того, що він не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає об`єктивності при вирішені питання про тягар доказування у такій категорії справ.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.02.2025 у справі «Gaydashevskyy v. Ukraine», що набуло статусу остаточного, дійшов до висновку про те, що здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та в подальшому засудивши заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді і, відповідно, дав підстави для законних сумнівів у неупередженості суду, а отже ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Факт вчинення правопорушення повинен бути доведений та перевірений за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколів про вилучення речей і документів, а також інших документів.

Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який згідно ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право (уповноважена) складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому, основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до cт. 254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, має провадитися судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Отже, з цього випливає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Крім того, факт відмови від проходження огляду також повинен бути доведений належними і допустимими доказами.

Згідно положень ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Щодо доводів сторони захисту про те, що законодавством не передбачено строк проведення огляду особи в медичному закладі, суд зазначає, що відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відтак, саме момент встановлення відповідною уповноваженою особою підстав для здійснення огляду особи і є початком відліку двох годин на його проведення.

Також, при ухваленні рішення, суд враховує наступне.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає:

- Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103. (далі – Порядок № 1103);

- Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р. № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015р. № 1413/27858 (далі — Інструкція № 1452/735).

Відповідно до п. 7 Розділу I Інструкції № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно абз. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п. 8, 9 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктом 6, 7 Порядку № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

В цьому контексті суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, так само як і відсутні відомості щодо складання такого та його вручення ОСОБА_1 .

Водночас, з матеріалів справи неможливо достовірно встановити час виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп`яніння, та з якого моменту слід рахувати 2 години для забезпечення поліцейським доставки ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я. Так, згідно досліджених відеозаписів, транспортний засіб зупинений о 20:55 годині, поліцейським розпочато перевірку наявності ознак наркотичного сп`яніння - 21:04 год., повідомлення поліцейським Кузю О.Т. про виявлення ознак наркотичного сп`яніння – 22:47 год., огляд ОСОБА_1 в медичному закладі розпочато о 23:05 год. Відтак, з матеріалів неможливо достовірно встановити час (момент) виявлення ознак наркотичного сп`яніння уповноваженою особою.

Згідно п. 6 Розділу II Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 11 Розділу II Інструкції № 1452/735, оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 4, 5 Порядку № 1103, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці. У разі незгоди водія на проведення такого огляду на місці, або відмови від його проходження на місці, поліцейський складає про це акт, з яким ознайомлює водія. Для проходження огляду водія в медичному закладі, поліцейський повинен запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо.

На відеозаписах, які долучені до матеріалів справи не зафіксовано вручення направлення на огляд водія ОСОБА_1 , хоча згідно долучених до матеріалів відеозаписів з нагрудних камер, о 22:48 год. поліцейський повідомляє про те, що направлення готове.

Наведене дає обґрунтовані підстави вважати, що мали місце порушення визначеної законом процедури проходження медичного огляду та провадження у справі про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 11 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Так, з досліджених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи в закладі охорони здоров`я погодився надати зразки біологічного середовища, зокрема сечу. Водночас, фізіологічно не зміг надати такі зразки, незважаючи на те, що вживав необхідних заходів, зокрема на рекомендацію лікаря пив запропоновану воду.

Відповідно до консультативного висновку від 02.12.2024 виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт медікал», ОСОБА_1 звертався зі скаргою на момент огляду – затримка або неможливість сечовипускання.

Згідно відеозапису проміжок часу 00:22 год., 00:44 год ОСОБА_1 чергове вказав, що не може здати відповідні зразки (сечу), адже у нього наявна хвороба «хронічний простатит», у зв`язку з чим просив відібрати в нього кров. Разом з тим, лікарем не було взято це до уваги, натомість твердження лікаря про обов`язковість здачі сечі, не відповідають приписам Інструкції № 1452/735.

Так, лікарем не було запропоновано ОСОБА_1 , здати будь-який інший біологічний матеріал, що передбачено Інструкцією № 1452/735 окрім сечі.

Відповідно до п.12 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Відтак, є очевидним те, що у ОСОБА_1 не було відібрано кров для проведення відповідного дослідження у порушення вимог вище вказаної норми. Тобто відмова лікаря щодо отримання для дослідження біологічного середовища крові ОСОБА_1 суперечить наведеним вище положенням нормативних актів про порядок проходження огляду.

Пунктом 21 Інструкції № 1452/735 встановлено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Відтак, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000433 від 17.04.2026 виданий КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», не можна вважати допустимим доказом оскільки під час проведення огляду не дотримано вимог Інструкції № 1452/735. У свою чергу, доводи сторони захисту щодо недопустимості даного доказу внаслідок зазначення у певних його розділах інформації не про результат огляду, а про відмову від його проходження судом відхиляються, адже у відповідні нормативні акти не містять заборони заповнення відповідних розділів чи пунктів висновку з наведенням інформації, яка зазначена лікарем у висновку наданому суду. Ключовим аспектом у даній справі є те, що лікар під час проведення огляду безпідставно відмовився перевірити стан ОСОБА_1 за допомогою аналізу крові на що останній погоджувався та неодноразово про це просив, посилаючись на об`єктивні перешкоди здати сечу через наявність хронічного захворювання, яке пов`язано із системою сечовипускання.

В цьому контексті суд зазначає, що згідно досліджених відеозаписів не встановлено належної фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стану наркотичного сп`яніння, як і відмови від здачі крові на дослідження.

Крім того, у цій категорії справ слід врахувати наступне.

При оцінці доведення факту вчинення правопорушення наведеної категорії, докази слід також оцінити в контексті дотримання права особи не давати показання чи пояснення щодо себе, членів сім`ї або близьких родичів, а також принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності. Крім того, стаття 33 Конституції України гарантує право кожного на свободу пересування, натомість в чинній редакції частини першої статті 130 Кодексу відсутні чітко визначені та вичерпні підстави для зупинки транспортного засобу і направлення водія на огляд.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення.

Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, мають каральний і стримуючий характер.

Водночас, розмір вид стягнення в даній категорії справ (справи про адміністративні правопорушення) інколи перевищує розмір покарань визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.

Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 130 КУпАП може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», в розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах УПП у Львівській області ДПП), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку працівники патрульної поліції) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку працівники патрульної поліції), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, необхідно врахувати те, що суд не може самостійно та з власної ініціативи відшукувати докази на користь обвинувачення (в даному випадку для доведення вини), оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією із засад існування демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що усі виявлені під час провадження у справі недоліки та наявні у суду сумніви повинні застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати з власної ініціативи докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, тобто у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В. Стрельбицький