Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №504/2313/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/2313/25

Номер провадження 2/504/1256/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, ОСОБА_3 , згідно з судовим наказом Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2018 року у справі № 504/3456/18 з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує зміною свого сімейного становища у зв`язку із народженням дитини від другого шлюбу та сплатою аліментів на утримання дитини та дружини.

З огляду на стягнення аліментів на утримання дитини від першого шлюбу, дитини від другого шлюбу та дружини, позивач вважає, що загальна сума аліментів буде складати більше 70 відсотків від його доходу та перевищувати встановлений законом граничний максимум.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 року, справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 23.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 17.09.2025 року о 12:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).

31.07.2025 року за заявою ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи долучено копію рішення Південного міського суду Одеської області від 11.06.2025 року у справі № 519/745/25 про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Судове засідання у справі, призначене на 17.09.2025 року о 12:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 24.11.2025 року об 11:30 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 24.11.2025 року об 11:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 04.02.2026 року о 09:30 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 04.02.2026 року о 09:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 20.04.2026 року об 11:00 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 20.04.2026 року об 11:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 20.05.2026 року о 15:30 годині.

У судове засідання у справі, призначене на 20.05.2026 року о 15:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Водночас, позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачка також надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнала в повному обсязі, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву у справі не скористалася.

Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що 30.08.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що 30.08.2014 року складено актовий запис за № 167. Після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

Наведене вбачається з копії запиту ОСОБА_1 за ідентифікатором 00120298024 у застосунку «Дія» щодо актового запису про шлюб.

Відповідно до копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.05.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області та запиту ОСОБА_1 за ідентифікатором 00126200519 у застосунку «Дія» щодо актового запису про народження, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася дитина, ОСОБА_3 , про що 05.05.2015 року складено відповідний актовий запис № 224.

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 05.05.2015 року вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з копії судового наказу Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2018 року у справі № 504/3456/18 (провадження № 2-н/504/171/18), а також ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.04.2019 року у справі № 504/3456/18 (провадження № 2-во/504/9/19), з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11.08.2006 року), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , вирішено стягнути на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26.09.2018 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.02.2019 року у справі № 504/3457/18 (провадження № 2/504/187/19) розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30.08.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 167.

13.08.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб та зареєстровано Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління, про що 13.08.2022 року складено відповідний актовий запис № 178. Внаслідок укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 13.08.2022 року Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 30.03.2023 року Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 народилася дитина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 30.03.2023 року складено відповідний актовий запис № 39.

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 11.06.2025 року у справі № 519/745/25 (провадження № 2/519/562/25) вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , щомісячно, починаючи з 14.04.2025 року, аліменти у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також, рішенням Південного міського суду Одеської області від 11.06.2025 року у справі № 519/745/25 (провадження № 2/519/562/25) вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , щомісячно, починаючи з 14.04.2025 року, аліменти у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) на її утримання до досягнення малолітньої дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вирішуючи цей спір про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини по суті, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини, є Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (надалі - Конвенція про права дитини).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Положеннями ст. 141 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 2, 3 ст. 150 СК України на батьків покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд зауважує, що чинне законодавство не визначає, у якому розмірі мають стягуватись аліменти, закріплюючи виключно мінімальний розмір останніх.

Згідно з положеннями ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти (платник аліментів), вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відтак, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Аналіз цієї норми права свідчить, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального стану.

Звертаючись до суду з цим позовом про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини від першого шлюбу, позивач посилався на зміну його сімейного стану, а саме на народження дитини від другого шлюбу і стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини від другого шлюбу та дружини.

З огляду на що, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19, за змістом яких, зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, адже, позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні правові висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20.

Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 755/14148/18, від 09.09.2021 року у справі № 554/3355/20).

З урахуванням наведених положень та наявних матеріалів справи, суд доходить висновку, що позивач не надав суду жодних безумовних доказів погіршення його майнового стану внаслідок народження іншої дитини, що унеможливлює сплату ним аліментів на утримання малолітньої дитини від першого шлюбу у розмірі, визначеному судовим наказом Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2018 року у справі № 504/3456/18 (провадження № 2-н/504/171/18).

Народження іншої дитини від другого шлюбу та необхідність здійснення позивачем її матеріального утримання шляхом сплати аліментів не повинно нівелювати обов`язок позивача з матеріального забезпечення дитини від першого шлюбу та сплати аліментів на її утримання.

Протилежний підхід суперечив би охоронюваному Конвенцією про права дитини праву кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а також принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини та принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

В свою чергу, відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не може впливати на баланс рівності обов`язку батьків щодо дитини, а лише може бути стимулюючою обставиною для вжиття заходів щодо збільшення власних доходів, що за таких умов, може бути підставою для зміни розміру стягуваних аліментів у майбутньому.

Суд враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, у цьому випадку матір.

Також, вирішуючи цей спір про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, суд вважає, що посилання позивача на обставини стягнення з нього судовим рішенням аліментів на утримання дружини не заслуговують на увагу.

Так, рішенням Південного міського суду Одеської області від 11.06.2025 року у справі № 519/745/25 (провадження № 2/519/562/25) вирішено, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , щомісячно, починаючи з 14.04.2025 року, аліменти у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) на її утримання до досягнення малолітньої дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Однак, на момент здійснення судом розгляду цієї справи про зменшення розміру аліментів, малолітня дитина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вже досяг трирічного віку, а отже, дружина позивача не перебуває на утриманні позивача.

Таким чином, встановивши, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження погіршення свого майнового стану внаслідок народження дитини від другого шлюбу, які би обґрунтовували необхідність зменшення розміру аліментів на утримання дитини від першого шлюбу, а також врахувавши рівність дітей у праві на матеріальне утримання з боку батька, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

За змістом п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 182, 192 СК України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 128, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.