Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №613/1734/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 613/1734/25 Головуючий І-ї інстанції – Уварова Ю.В.

Провадження № 33/818/1208/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Споришева М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Споришева М.О. на постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 16 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 25.08.2025 року об 11 год. 20 хв. керував автомобілем Nissan Pathfinder, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Харківській 2 в с. Максимівка з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП «Богодухівська ЦРЛ» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

Постановою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 16 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзізахисник Споришев М.О. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що наявним відеозаписом події не підтверджений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, на відео зафіксовано лише перебування його підзахисного біля авто.

Вказує, що ОСОБА_1 одразу повідомив, що є військовослужбовцем та виконує службове завдання, у зв`язку із чим не має можливості проїхати до медичного закладу для проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, та лише після прибуття на місце події його командира підрозділу – ОСОБА_2 , вони разом проїхали до лікарні, де ОСОБА_1 здав біоматеріал та отримав медичний висновок, згідно якого він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, якому суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Окрім того, ОСОБА_1 не було надано можливості надати власні пояснення по суті інкримінованого йому правпорушення, а районним судом не були допитані свідки події.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Споришева М.О. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, як встановлено судом, ОСОБА_1 25.08.2025 року об 11 год. 20 хв. керував автомобілем Nissan Pathfinder, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Харківській 2 в с. Максимівка з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП «Богодухівська ЦРЛ» ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433599 від 25.08.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 25.08.2025 року об 11 год. 25 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння:різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів; огляд у КНП «Богодухівська ЦРЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5566563 від 25.08.2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП, згідно якої ОСОБА_1 25.08.2025 року об 11 год. 20 хв. керував автомобілем Nissan Pathfinder, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Харківській 2 в с. Максимівка з непристебнутим паском безпеки та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії;

- рапортом інспектора СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Загурського в. від 25.08.2025 року щодо обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Загурського в. від 25.08.2025 року, згідно якого водія ОСОБА_1 було відсторонено від права керування ТЗ відповідно до ст.266 КУпАП, автомобіль Nissan Pathfinder, номерний знак НОМЕР_1 , залишився припаркований на місці зупинки без порушення ПДР;

- рапортом інспектора СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Загурського в. від 25.08.2025 року, згідно якого посвідчення водія у ОСОБА_1 у відповідності до ст.265-1 КУпАП не вилучалось, оскільки останній при собі його не мав;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25.08.2025 року, відповідно до яких водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем Nissan Pathfinder, номерний знак НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів). Працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місчці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров`я КНП «Богодухівська ЦРЛ», від чого ОСОБА_1 у їх присутності відмовився.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід ззаначити наступне.

Так, відеозаписом події, що мала місце 25.08.2025 року, дійсно безпосередньо не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відео розпочинається з моменту, коли останній перебуває біля авто, де поліцейський у присутності двох свідків ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) зазначає, що ОСОБА_1 був зупинений на блок-посту та у процесі спілкування у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 не висловлював жодних заперечень з приводу керування ним транспортним засобом.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 автомобілем також підтверджується даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5566563 від 25.08.2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП, копію якої долучено до матеріалів судового провадження (а.с.4) та відомості щодо оскарження якої ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на викладене, та з урахуванням даних відеозапису, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є беззаперечним.

Також, заперечуючи проти протоколу, захисник ОСОБА_5 зазначив, що відеозаписом не зафіксовано момент керування водієм ТЗ. Проте, законом не передбачено обов`язку поліцейського фіксувати рух авто. Частиною 2 ст.266 КУпАП передбачено, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час огляду поліцейським водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на місці за відсутності свідків.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 одразу повідомив, що є військовослужбовцем та виконує службове завдання, у зв`язку із чим не має можливості проїхати до медичного закладу для проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, та така можливість у нього виникла лише після прибуття на місце події його командира, захисник, вочевидь, має на увазі, що огляд його підзахисного як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції поАДРЕСА_1 (блок-пост). Під час спілкування з поліцейськими останній зазначив, що є військовослужбовцем, що відображено і у матеріалах справи, однак, не акцентував увагу на своєму особливому статусі, не вказував, що виконує будь-яке службове завдання, а також не надавав жодного документу для огляду, який би підтверджував його особливий статус, його особу було встановлено за паспортом. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання ним алкоголю, вказавши, що випив пляшку пива.

Разом із тим, командир ОСОБА_1 , який прибув на місце події близько 12 год. 00 хв., також не вказував, що його підлеглий ( ОСОБА_1 ) на момент його зупинки співробітниками поліції виконував будь-яке службове завдання.

При цьому, матеріали судового провадження не містять жодного документу на підтвердження тих обставин, якими захисник обгрунтовує необхідність проведення огляду ОСОБА_1 у відповідності до ст.266-1 КУпАП. Не надано таких документів ОСОБА_1 чи стоною захисту і до апеляційного суду.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Таким чином, доводи захисника про порушення порядку направлення та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, повинен був проводитись у відповідності до ст.266-1 КУпАП, апеляційний суд знаходить необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Посилання захисника на виновок КНП «Богодухівська ЦРЛ», складений 25.08.2025 року о 13 год. 05 хв., згідно якого у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння виявлено не було (а.с.44), апеляційний суд до уваги приймає.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та положеннями статті 266 КУпАП.

Відповідно до ч.3, ч.4 статті 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Згідно з п.2 Розділу 3 Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Згідно з ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 пройшов огляд самостійно у КНП «Богодухівська ЦРЛ» за відсутності поліції, в порушення вимог статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735, такий огляд є недійсним.

Водночас, слід ззаначити, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення саме п.2.5 огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння (у даному випадку), а відмова від проходження такого огляду утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Аналогічного висновку у своєму рішенні дійшов і суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було надано можливості надати власні пояснення по суті інкримінованого йому правпорушення, є безпідставними з огляду на діні відеозапису, згідно якого останньому були роз`яснені його права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, надавати пояснення. Після ознайомлення зі змістом складеного протоколу, ОСОБА_1 підписав його власноруч, без зауважень та не виявив жодного бажання надати власні письмові пояснення, хоча поліцейський додатково нагадав йому про таку можливість.

Аргументи апелянта з приводу того, що судо не було допитано свідків події, також не є слушними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася фіксація події за допомогою Body Cam 9, відеозапис долучено до матеріалів справи.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, проти чого ОСОБА_1 не заперечував.

Таким чином, залучення свідків у даному випадку у розумінні вище наведених вимог закону взагалі не було обов`язковим, в той час як відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому заокном порядлку, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Споришева М.О. залишити без задоволення.

Постанову суддіБогодухівського районного суду Харківської області від 16 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик