Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №185/8365/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1529/26 Справа № 185/8365/25 Суддя у 1-й інстанції - Чернявська І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Букура М.Є. на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ,

у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір.

При обставинах, встановлених місцевим судом, вбачається, що 20.07.2025 року о 22 годині 45 хвилин в с. Богуслав Павлоградського району по вул. Першотравнева, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в Вінницькій області, Гайсинський район, с. Ситківці, вул. Лісова, буд. 6, керував транспортним засобом Opel Omega д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, млява мова, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме: за допомогою газоаналізатора драгер алкотестер або в спеціалізованому медичному закладі гр. ОСОБА_1 відмовився під відеофіксацію на службову бодікамеру 798477, 797623, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі адвокат Букур М.Є. просить скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги по суті мотивує тим, що:

- постанова не відповідає вимогам законодавства;

- відсутність у протоколі посилань на відеофіксацію;

- підмінено орган поліції;

- у матеріалах відсутній акт огляду на стан сп`яніння;

- відсутні підстави зупинки;

- відсутній факт відмови від проходження огляду;

- відеозапис не є безприривним;

- відсутні докази керування транспортним засобом;

- відсутні свідки.

Про час, дату та місце судового засідання ОСОБА_1 та його представник повідомлені належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, а тому, їх неявка, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397708, складним у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння; рапортом інспектора поліції, відповідно до якого, було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та який відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмові від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Твердження захисника про відсутність причини зупинки є необгрунтованими, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація про причетність транспортного засобу чи водія до правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що поліцейські порушили положення ст. 266 КУпАП, так як не були залучені свідки, - не заслуговують на увагу, оскільки було застосовано технічні засоби відеозапису, про що вказано у протоколі про адміністративне правопорушення та долучений відповідний диск як додаток.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутній акт огляду на встановлення ознак сп`яніння у водія, не є слушним, оскільки акт огляду міститься в матеріалах справи (а.п.7).

Твердження про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння, не є слушними, оскільки відповідно до відеозапису, який міститься у матеріалах справи, водію неодноразово пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння ( час 22:44, 22:45, 22:46) на що він неодноразово ухилявся від відповіді. В подальшому на питання поліцейського (час 22:45) - “будете проходити огляд на стан сп`яніння” - ОСОБА_1 не відповідає, на що працівник поліції зазначає, наступне:- “тоді на Вас буде складено протокол”, на що ОСОБА_1 відповідає “хорошо”. Далі (час 22:46) працівник поліції вкотре запитує ОСОБА_1 - “Ви згодні пройти огляд на стан сп`яніння, на що він відповідає — ні”. В подальшому пасажир на ім`я ОСОБА_3 , який перебував в автомобілі зазначає - “випили по бутилочці пива”.

Посилання на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, є безпідставними, оскільки відповідно до відеозапису місця події ОСОБА_1 ( час 22:45) запитує у поліцейського - “на підставі чого Ви мене зупинили?”.

Твердження, про те, що у протоколі відсутні посилання на відеозапис не є слушними, оскільки відповідно до протоколу зазначено, що технічний відеозапис здійснено за №797623, №798477.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи захисника про те, що відеозапис місця події не є безперервним, оскільки такі твердження не впливають на допустимість і достовірність доказів, отриманих під час складання матеріалів справи.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, а тому безперервність відеозапису не є обов`язковою умовою його допустимості, якщо зміст запису дає можливість достовірно встановити подію правопорушення, дії водія та працівників поліції. Наявний у матеріалах справи відеозапис фіксує ключові обставини події, у тому числі пропозицію пройти огляд, відмову від проходження огляду водія та інші істотні дії, тому перерви у відеозапису не спростовують фактів, що підтверджують вчинення правопорушення.

Твердження про те, що у протоколі не правильно зазначено орган поліції, саме по собі не свідчить про недостовірність відомостей, викладених у протоколі та не ставить під сумнів факт його складання уповноваженою особою.

Посилання про те, що у протоколі зазначено час, а саме 20.07.2035 рік, є технічною неточністю та не тягне за собою недійсність протоколу.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП.

З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Букура М.Є., - залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста