Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №636/7275/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/7275/26 Провадження 2-а/636/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючої судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чугуєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому він просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №R440658 від 25.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 17000.00 грн. та стягнути судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № R440658 від 25.03.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Протокол про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за даним фактом посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , або іншими уповноваженими на таку дію посадовими особами, не складався.

14.07.2026 о 10-21 годин у мобільний додаток «Приват24» позивачу надійшло повідомлення про те, що банк отримав постанову про арешт його рахунків й тільки виконує розпорядження Міністерства юстиції України, а про причини арешту рахунків рекомендовано звернутися до виконавчої служби або приватного виконавця. До вказаного повідомлення було додано текст постанови про арешт коштів боржника від 13.07.2026 у виконавчому провадженні № 81485331 (у форматі РDF) без підпису Державного виконавця. Після отримання зазначеної інформації з банку в розділі «правопорушення» мобільного додатку «Резерв+» позивачем було виявлено інформацію про адміністративну справу № F3472179 за ст. 210-1 КУпАП, порушену 12.11.2025 й завершену 30.06.2026. З тексту цієї постанови про арешт коштів боржника стало відомо про виконання Чугуївським ВДВС у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України постанови № R440658 від 25.03.2026.

З огляду на відсутність у позивача будь якої інформації стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 , та враховуючи розбіжності щодо цього у додатку «Резерв+» та постанові державного виконавця про арешт коштів боржника, з метою встановлення обставин щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності загалом та адміністративної справи № F3472179 за ст. 210-1 КУпАП, порушеної стосовно позивача 12.11.2025 й завершеної 30.06.2026, того ж дня, а саме 14.07.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено адвокатський запит про надання відповідної інформації. З метою встановлення обставин щодо виконавчого провадження № 81485331 того ж дня. а саме 14.07.2026 позивач звернувся до Чугуївського ВДВС стосовно отримання інформації щодо підстав відкриття виконавчого провадження й враховуючи, що постанови про відкриття виконавчого провадження йому не надходило, та з заявою про надання копій матеріалів виконавчого провадження.

Постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав у Чугуївському ВДВС у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України 16.07.2026. Відповідь на адвокатський запит надійшла засобами поштового зв`язку простою кореспонденцією 22.07.2026. До відповіді було додано: копію електронного направлення від 23.01.2026 № 6468871, аркуш з написом « ОСОБА_1 історія направлень ВЛК»; аркуш з рукописним написом «копія витягу (ел. документу) з ЄДРПВР», копію постанови № 440658 від 25.03.2026 без підпису посадової особи, що її склала; • копію картки та медичного огляду від 30.03.2026 № 396 , роздруківку довідки ВЛК №2026-0402-1137-2991-0 від 02.04.2026 без підписів посадових осіб. Всупереч приписів пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020 зазначені додатки належним чином не завірені, оскільки не містять необхідних реквізитів, а саме назви посади особи, що засвідчила документ, ім`я та прізвища такої особи та дати засвідчення документу, що виключає можливість використання кожного з них як документу. У відповіді від 17.07 2026 № 3/8290 на адвокатський запит зазначено про першопричини та правові підстави порушення позивачем правил військового обліку, які, на думку відповідача, полягають у тому, що: згідно з висновком ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.09.2014 позивач мав статус «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час», тож до 05.06.2025 мав виконати обов`язок з оновлення даних; отримавши 23.01.2026 через додаток «Резерв+» електронне направлення № 6468871, позивач мав розпочати проходження ВЛК 24.03.2026, проте «на момент розгляду винесення постанови медичний огляд завершено не було», чим було порушено строки, передбачені п.п. 2.8.6 п. 2.8 глави 2 розділу І Положення про військово - лікарську експертизу, якою строк медичного огляду встановлено у 4 дні (або 14 днів у разі додаткових досліджень); подавши заяву через застосунок «Резерв+» 24.03.2026 позивач добровільно визнав факт вчинення ним адміністративного правопорушення та надав згоду на розгляд справи за його відсутності. У вказаній відповіді також зазначено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови 24.03.2026 «повно, всебічно та об`єктивно» було враховано «як первинне тривале неусунення застарілого статусу до 05.06.2025, так і подальше ігнорування строків проходження огляду за січневим направленням».

Позивач не мав можливості дізнатися про наявність оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2026 р., оскільки її копія у порушення вимог ст. 285 КУпАП не надсилалася на його адресу. Повну копію зазначеного документа, яка не містить підпису посадової особи, отримано лише 22.07.2026 у відповідь на адвокатський запит від 14.07.2026.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має містити, зокрема, опис обставин, встановлених під час розгляду справи. Проте безпосередньо зі змісту оскаржуваної постанови встановити обставини справи неможливо. При цьому вбачається, що її вмотивовано тим, що «за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (цитовано). Тож не зрозуміло, позивач не пройшов ВЛК у визначений строк, чи відмовився від проходження ВЛК. Проте ні перше, ні друге не є вірним, оскільки позивач не мав у зазначений період проходити ВЛК, оскільки самостійно не формував направлення і не отримував його від відповідача, тож і не відмовлявся від проходження ВЛК за відсутності направлення.

Зі змісту преамбули оскаржуваної постанови вбачається, що 24.03.2026 через електронний кабінет призовника надійшла заява: «повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) (цитовано), згідно якої ОСОБА_1 нібито зазначає, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. У доданих до відповіді на адвокатський запит направленні від 23.01.2026 № 6468871 та аркуші з рукописним написом «копія витягу (ел. документу) з ЄДРПВР» зазначено, що їх підписано шляхом накладення кваліфікованого цифрового підпису. У направленні від 23.01.2026 № 6468871 зазначено, що цифровий підпис накладено 23.01.2026, при цьому особу підписанта не зазначено. З огляду на відсутність у направленні від 23.01.2026 № 6468871 передбачених ДСТУ 4163:2020 обов`язкових реквізитів, як то зазначення підписанта, унікального номеру сертифіката ключа, точного часу підписання та двовимірного штрих-коду (QR-код), перевірити справжність даного направлення неможливо. Проте таке направлення позивачем у застосунку «Резерв+» 23.01.2026 не формувалося і у його додаток «Резерв+» не надходило. Слід зазначити, що ТЦК не може самостійно ініціювати та надсилати електронне направлення на ВЛК у застосунку «Резерв+» безініціативно чи без відома особи, оскільки електронне направлення генерується виключно за власним запитом громадянина, а поняття «електронна повістка» в законодавстві відсутнє.

На аркуші з рукописним написом «копія витягу (ел. документу) з ЄДРПВР» зазначено що цифровий підпис накладено 24.03.2026 о 09:53:35, при цьому особу підписанта не зазначено. При цьому, оскільки позивач не обізнаний з тонкощами користування мобільним додатком «Резерв+», при працевлаштуванні у КП «Чугуївський комунальний комплекс» 25.03.2026 працівниками цього підприємства йому було надано практичну допомогу щодо створення електронного направлення для проходження ВЛК в застосунку «Резерв+», оскільки для працевлаштування та оформлення відстрочки від мобілізації необхідно наявність належним чином оформлених військово-облікових документів. Зазначена обставина підтверджується копією довідки від 22.07.2026 № 5, наданої КП «Чугуївський комунальний комплекс». Слід зазначити, що позивач не мав і не має електронного підпису до цього часу взагалі, що підтверджується доданим скріншотом з мобільного застосунку «Дія». Де системою пропоновано активувати підпис, оскільки таких напис з`являється лише у разі саме відсутності цифрового підпису. Тож підписувати електронним підписом будь-які документи позивач не може.

Тож шляхом процедурних маніпуляцій працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 штучно створено умови задля притягнення до адміністративної відповідальності позивача. При цьому для складення протоколу про адміністративне правопорушення, надання пояснень, про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивача відповідачем не повідомлялося й не викликалося, про прийняття оскаржуваної постанови позивача поінформовано не було, натомість відповідачем було сфальсифіковано як направлення від 23.01.2026 № 6468871, так і заяву позивача від 25.03.2026 про нібито його згоду з адміністративним правопорушенням. Загалом позивача відповідачем було позбавлено права на захист.

Згідно витягу з застосунку «Резерв+», сформованого 14.07.2026, позивач зареєстрований в реєстрі Оберіг за номером 270420211455271100018, є військовозобов`язаним і перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , постановою ВЛК від 02.04.2026 визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах, (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. Позивач має відстрочку від призову до 05.06.2027 за типом бронювання, ВЛК пройдено 02.04.2026. Згідно військово - облікового документу у застосунку «Резерв+», сформованого 16.06.2026, дані уточнено вчасно, а саме 25.06.2025, також зазначено про відстрочку до 05.06.2027 на підставі п. 1 ч.3 ст. 23. Інформація щодо оскаржуваної постанови № R440658 від 25.03.2026 у застосунку

Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акту. Проте не позбавляє обов`язку зазначити об`єктивну сторону правопорушення у повному обсязі.

Викладене свідчить, що посадовими особами відповідача шляхом маніпуляцій в системі обліку військовозобов`язаних штучно створено обставини, за яких дії позивача можуть бути кваліфіковані такими, що утворюють склад адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а в діях позивача відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторони складу адміністративного правопорушення.

Відповідачем 11.08.2026 через систему «Електронний суд» надано відзив на позов, в якому представник просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R440658 від 25.03.2026 — відмовити.

В обґрунтування зазначено наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" (затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. На даний час строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.

Згідно з абз.2 ч.1, ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-XII). Виконання військового обов`язку в запасі включає проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби за призовом по мобілізації, на особливий період.

04.05.2024 набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі Закон №3621). Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями (далі – ВЛК). Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників. військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відносини, що стосуються медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульовані главою 3 розділу 1 Положення №402.

Відповідно до абз. 1 п. 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402, повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. В період дії військового стану постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543- XII, постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560). Відповідно до п. 68, 69 Порядку № 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Обов`язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов`язаних для визначення їх придатності до військової служби. Так само і військовозобов`язані громадяни, у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу запасу у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім того, відповідно до відомостей облікової картки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у графі 37 «Відмітки про взяття, зняття або виключення з військового обліку» міститься запис про те, що Позивача взято на військовий облік 26.09.2014 о 16:36 у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначені відомості підтверджують факт перебування Позивача на військовому обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 26.09.2014. В розділі статус Позивача, згідно даних з реєстру, зроблено запис: перебуває в розшуку від 08.11.2025 до 07.11.2026. Причина перебування у розшуку: «Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»). В графі – картотека обліку зроблено запис: «Картотека спеціального військового обліку». В графі – звання, зроблено запис: «Солдат». Ідентифікатор військовозобов`язаного: 270420211455271100018. В графі – підкартотека обліку зроблено запис: «Спеціальний облік». В графі – ВОС зроблено запис: «(999) Потребує проходження базової загальновійськової підготовки». В графі – код ВОС зроблено запис: «(097) Солдат резерву». В графі – група обліку зроблено запис: «(А) Всі види Збройних Сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби». Дата введення інформації про особу в систему: 27.04.2021. В графі - звірка контактних даних, зроблено запис: 25.06.2025. В графі – звірка даних при особистій явці, запис відсутній. В графі – звірка даних ОМС, запис відсутній. В графі – звірка даних підприємствами та ВНЗ, зроблено запис: 02.06.2026. Тобто, відповідно до вищевказаної інформації, військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває у розшуку у зв`язку з не проходженням повторного медичного огляду до 05.06.2025. Відомості щодо проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії містяться в обліковій картці військовозобов`язаного, сформованій з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно до розділу 34 «Відомості про медичний огляд» облікової картки військовозобов`язаного з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 26.09.2014 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за графою І, статтею 306 Розкладу хвороб, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». У зазначеному записі також міститься відмітка про те, що Позивач підлягає повторному медичному огляду 26.09.2019.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ встановлено обов`язок громадян України, які до набрання чинності зазначеним Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби. Відповідно до абз. 4 та 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані зобов`язані виконувати правила військового обліку, уточнювати військово-облікові дані та виконувати інші обов`язки, встановлені законодавством. Згідно з абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України під час мобілізації зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, уточнювати військово-облікові дані, проходити медичний огляд та виконувати інші обов`язки, пов`язані з мобілізаційною підготовкою. Аналогічні обов`язки визначені підпунктами 2, 4 та 5 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Проходження військово-лікарської комісії потребує особистої участі військовозобов`язаного, оскільки отримання направлення на медичний огляд та його проходження можливе лише після особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або шляхом формування відповідного направлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста у випадках, передбачених законодавством. Таким чином, після набрання чинності Законом №3621-ІХ Позивач був зобов`язаний самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для уточнення військово-облікових даних та проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією до 05.06.2025. Однак у встановлений законом строк зазначений обов`язок Позивач не виконав.

У зв`язку з невиконанням Позивачем цього обов`язку та відсутністю у Реєстрі відомостей про проходження ним повторного медичного огляду начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було сформовано та направлено до органів Національної поліції України електронне звернення № Е3873608 від 08.11.2025 щодо встановлення місцезнаходження та доставлення Позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 259 КУпАП. Саме у зв`язку з направленням зазначеного звернення до Реєстру було внесено службовий запис про перебування Позивача у розшуку. Такий запис має виключно інформаційно-обліковий характер, формується органом ведення Реєстру в межах наданих законом повноважень та не є адміністративним стягненням, рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності чи самостійним заходом юридичної відповідальності. Надалі Позивач отримав через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста (додаток «Резерв+») електронне направлення №6468871 від 23.01.2026 для проходження військово-лікарської комісії, відповідно до якого він мав розпочати проходження медичного огляду з 24.01.2026. Разом із тим отримання направлення саме по собі не свідчить про виконання обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду. Відповідно до підпункту 2.8.6 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, строк проведення медичного огляду військово-лікарською комісією не повинен перевищувати чотирьох днів, а у разі необхідності проведення додаткових медичних досліджень — чотирнадцяти днів. Незважаючи на отримання електронного направлення 23.01.2026, Позивач не завершив проходження військово-лікарської комісії у строки, встановлені законодавством. Картку медичного огляду №396 було оформлено лише 30.03.2026, а довідку військово-лікарської комісії №2026-0402-1137-2991-0 — 02.04.2026, тобто після спливу як загального, так і максимального строку проведення медичного огляду, визначеного Положенням №402.

Станом на 25.03.2026, тобто на дату розгляду заяви Позивача, поданої в порядку статті 279 КУпАП, та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні відомості про завершення Позивачем повторного медичного огляду військово-лікарською комісією та виконання ним відповідного законодавчого обов`язку. Отже, облікові дані, що містилися у Реєстрі та обліковій картці військовозобов`язаного станом на 25.03.2026, об`єктивно підтверджували, що Позивач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією у встановлені строки, а також порушив строки проходження військово-лікарської комісії після отримання відповідного електронного направлення. Саме ці офіційні відомості були наявні у розпорядженні Відповідача на момент виникнення спірних правовідносин та підлягали врахуванню під час здійснення ним повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 та 211 КУпАП (крім випадків, визначених законом), а від їх імені розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 був належною уповноваженою посадовою особою, яка відповідно до вимог статті 235 КУпАП мала повноваження на розгляд справи про адміністративне правопорушення, перевірку матеріалів адміністративної справи та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом із тим стаття 279-9 КУпАП є спеціальною нормою, яка встановлює особливий порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період. Відповідно до статті 279-9 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право не пізніше дня розгляду справи звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, у якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Така заява може бути подана особисто у письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста із використанням електронної ідентифікації та електронного підпису.

17.04.2025 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким доповнено Кодекс України про адміністративне правопорушення статтею 279-9. Відповідно до статті 279-9 Кодексу України про адміністративне правопорушення у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Разом з тим, Міністерством оборони України надані роз`яснення від 28.06.2025 за вих. №3641/уд, з метою ефективної реалізації нових механізмів притягнення до відповідальності призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно змін внесених вищевказаним Законом та застосування їх на практиці: 1. Справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву (далі заява про визнання правопорушення) розглядаються відповідно до статті 279-9 КУпАП. 2. Заява про визнання правопорушення подається у довільній формі до ТЦК та СП, у якому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності перебуває або знята (виключена) з військового обліку особисто, під час безпосереднього відвідування або в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста. 3. Заява про визнання правопорушення повинна містити таку інформацію про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані (номер телефону та/або адресу електронної пошти), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). 4. Керівник ТЦК та СП протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і, з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП, винести постанову по справі. 5. У випадку подання заяви про визнання правопорушення постанова може бути винесена без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. 6. У випадку подання заяви про визнання правопорушення протокол не складається. 7. У справі керівник ТЦК та СП, який й розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 24.03.2026 позивач ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста у застосунку «Резерв+» подав заяву, передбачену статтею 279-9 КУпАП, у якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Факт подання зазначеної заяви підтверджується матеріалами адміністративної справи, Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформацією, що міститься в електронній постанові, а також не заперечується самим Позивачем, який у позовній заяві прямо посилається на факт її подання. Отже, власними діями Позивач підтвердив свою обізнаність щодо наявності адміністративного провадження, розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_9 , можливості її розгляду без його особистої участі та правових наслідків подання відповідної заяви. За своєю правовою природою подання заяви, передбаченої статтею 279-9 КУпАП, є добровільним волевиявленням особи, спрямованим на реалізацію права на захист у спосіб, прямо визначений законом. Подання такої заяви свідчить про відсутність заперечень щодо розгляду справи без участі особи та надає уповноваженій посадовій особі право розглянути справу за відсутності правопорушника після перевірки всіх передбачених законом обставин. Відповідно до вимог статті 279-9 КУпАП після отримання такої заяви керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності, а також із дотриманням вимог статей 247, 280 та 283 КУпАП вирішити питання щодо можливості винесення постанови у справі. Крім того, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. На виконання зазначених вимог закону начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 були перевірені матеріали адміністративної справи, встановлено наявність події та складу адміністративного правопорушення, відсутність обставин, визначених статтею 247 КУпАП, що виключають провадження у справі, а також дотримання строків притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. За результатами проведеної перевірки 25.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 у межах повноважень, наданих статтею 235 КУпАП, винесено електронну постанову № R440658 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, що відповідає мінімальному розміру санкції, встановленої зазначеною нормою. Після винесення постанови її електронний примірник було сформовано в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображено в електронному кабінеті Позивача у застосунку «Резерв+». Відповідно до ч.6 ст. 279-9 КУпАП у разі подання особою заяви через електронний кабінет копія постанови може бути направлена засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Реєстрі, або до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Таким чином, після винесення постанови Позивач мав реальну можливість ознайомитися з її змістом, добровільно виконати постанову або реалізувати право на її оскарження у встановленому законом порядку. Доводи Позивача про те, що він нібито не був обізнаний про наявність адміністративного провадження чи винесення постанови, є необґрунтованими та спростовуються його власними діями, оскільки подання заяви відповідно до статті 279-9 КУпАП є можливим виключно за умови обізнаності особи про існування адміністративного провадження та її добровільного волевиявлення щодо розгляду справи без особистої участі. Більше того, подаючи зазначену заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста із використанням електронної ідентифікації та електронного підпису, Позивач добровільно скористався спеціальним механізмом, встановленим статтею 279-9 КУпАП, погодився на розгляд справи за його відсутності, не оспорив факт вчинення адміністративного правопорушення та фактично підтвердив відсутність заперечень щодо встановлених Відповідачем обставин. Отже, посилання Позивача на порушення його права на участь у розгляді справи, необізнаність про адміністративне провадження чи винесення постанови є взаємовиключними, суперечать його попередній поведінці та повністю спростовуються матеріалами адміністративної справи.

Відповідно до статті 307 КУпАП після набрання постановою законної сили Позивач мав право добровільно сплатити накладений штраф у визначений законом строк, у тому числі із застосуванням механізму сплати 50 відсотків суми штрафу. Однак у встановлений законом строк адміністративний штраф добровільно сплачений не був, у зв`язку із чим відповідно до статті 308 КУпАП другий примірник постанови був направлений до органу державної виконавчої служби за місцем проживання Позивача для примусового виконання.

Станом на 25.03.2026, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, розгляду заяви Позивача в порядку статті 279 КУпАП та прийняття оскаржуваної постанови, у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 перебували офіційні відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облікової картки Позивача, які підтверджували, що останній: перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний; був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час та підлягав повторному медичному огляду; не виконав встановлений пунктом 2 розділу ІІ Закону України №3621-ІХ обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025; після отримання електронного направлення №6468871 від 23.01.2026 не завершив проходження військово-лікарської комісії у строки, визначені Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402; мав у Реєстрі службовий запис про перебування у розшуку у зв`язку з непроходженням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії; не забезпечив актуалізацію своїх військово-облікових даних у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної постанови у Відповідача були наявні офіційні та належним чином сформовані відомості державного Реєстру, які об`єктивно свідчили про невиконання Позивачем покладених на нього законодавством обов`язків у сфері військового обліку та проходження військово лікарської комісії.

ІНФОРМАЦІЯ_10 , будучи органом ведення військового обліку та органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не лише мав право, а й був зобов`язаний реагувати на встановлені порушення вимог законодавства про військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Ігнорування офіційних відомостей Реєстру, які свідчили про невиконання Позивачем визначених законом обов`язків, суперечило б покладеним на Відповідача функціям та повноваженням щодо забезпечення ведення військового обліку, контролю за його дотриманням та реалізації заходів мобілізаційної підготовки. При цьому правомірність рішення суб`єкта владних повноважень повинна оцінюватися судом виходячи з фактичних обставин та доказів, які існували на момент його прийняття, а не з урахуванням подій, що відбулися після цього. Тому оформлення картки медичного огляду 30.03.2026 та видача довідки військово лікарської комісії 02.04.2026 не спростовують того факту, що станом на 25.03.2026 Позивач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду у встановлені строки та не завершив проходження військово-лікарської комісії. Отже, дії Відповідача щодо складання протоколу, розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови були здійснені на підставі офіційних відомостей державного Реєстру, у межах наданих законом повноважень, у спосіб, передбачений Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а тому є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Твердження Позивача про те, що він не знав про існування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R440658 від 25.03.2026, а тому пропустив строк звернення до суду з поважних причин, є необґрунтованими, внутрішньо суперечливими та повністю спростовуються матеріалами справи, офіційними даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також власними діями самого Позивача. Як зазначалось вище, позивач 24.03.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільний застосунок «Резерв+») подав заяву в порядку статті 279-9 КУпАП, у якій він не заперечив факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на розгляд справи за його відсутності. Саме після подання цієї заяви 25.03.2026 уповноваженою посадовою особою Відповідача було розглянуто справу та винесено постанову № R440658. Факт подання зазначеної заяви підтверджується даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з усіма обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора. Заява Позивача була сформована, підписана та подана всередині державної інформаційної системи «Резерв+», а тому її існування, подання та автентичність підтверджуються самою інформаційною системою та даними Реєстру. Крім того, відповідно до статті 279-9 КУпАП, у разі подання особою заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, копія постанови у справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку або в електронний кабінет. Таким чином, чинне законодавство не покладає на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки обов`язку дублювати таку постанову у паперовій формі засобами поштового зв`язку, якщо особа добровільно обрала електронний спосіб взаємодії через власний електронний кабінет. Постанова № R440658 від 25.03.2026 була сформована та відображена в електронному кабінеті Позивача (мобільний застосунок «Резерв+») у порядку, передбаченому статтею 279-9 КУпАП. Отже, твердження Позивача про те, що він не був обізнаний про її існування через ненадсилання паперової копії, є юридично неспроможним та ґрунтується на неправильному тлумаченні процесуального закону. Особливо показовим є те, що сам Позивач у позовній заяві підтверджує, що після отримання повідомлення банку у розділі «Правопорушення» застосунку «Резерв+» ним було виявлено адміністративну справу № F3472179 за статтею 210-1 КУпАП, порушену 12.11.2025 та завершену 30.06.2026. Отже, навіть за його власною версією він був обізнаний про існування адміністративного провадження щодо нього та користувався електронним кабінетом, через який здійснювалася відповідна взаємодія.

Більше того, офіційні дані Реєстру підтверджують, що 23.01.2026 Позивач самостійно сформував електронне направлення на проходження військово-лікарської комісії № 6468871 через мобільний застосунок «Резерв+». У витязі з Реєстру в графі «Ким створено» міститься запис: «Автоматично за запитом особи». Це означає, що направлення було згенеровано автоматично програмними засобами системи виключно за безпосереднім запитом самого ОСОБА_1 , без участі будь-якої посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Алгоритм функціонування електронного кабінету передбачає, що для формування такого направлення особа повинна пройти автентифікацію через BankID, увійти до свого персонального електронного кабінету та особисто ініціювати відповідний електронний запит. Відтак твердження Позивача про те, що направлення «не надходило» або було сформовано без його відома, повністю спростовується офіційними даними державного Реєстру та принципами функціонування системи «Резерв+». Отже, Позивач не лише користувався електронним кабінетом, а й активно здійснював у ньому юридично значущі дії, зокрема: формував направлення на ВЛК за власним запитом, подавав заяву про розгляд справи без його участі та взаємодіяв із Реєстром як авторизований користувач. За таких обставин твердження про те, що він не знав про адміністративне провадження чи прийняту постанову, є очевидно недобросовісною процесуальною позицією.

Слід також звернути увагу, що Позивач фактично підміняє поняття «неотримання паперової копії постанови» поняттям «необізнаність про існування постанови». Однак ці обставини не є тотожними. Неотримання паперового примірника документа не означає відсутності інформації про його існування, особливо коли особа добровільно користується електронним кабінетом, через який здійснюється офіційний документообіг. Посилання Позивача на те, що він нібито не мав кваліфікованого електронного підпису, також не заслуговує на увагу, оскільки автентифікація в застосунку «Резерв +» здійснюється через BankID, а електронні документи в системі формуються та підписуються у передбаченому законом внутрішньому порядку державної інформаційної системи. Сам факт формування направлення на ВЛК «автоматично за запитом особи» та подання заяви через електронний кабінет виключає можливість випадкового чи несанкціонованого створення таких документів.

Отже, матеріалами справи, офіційними відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, обліковою карткою Позивача, документами, сформованими через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільний застосунок «Резерв+»), а також іншими письмовими доказами, наданими Відповідачем, підтверджується, що ОСОБА_1 не виконав встановлений законом обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025, самостійно сформував направлення на ВЛК через електронний кабінет, однак не завершив проходження військово-лікарської комісії у строки, визначені законодавством. Крім того, Позивач особисто подав заяву через електронний кабінет у порядку статті 279-9 КУпАП, погодився на розгляд справи за його відсутності, а постанова № R440658 від 25.03.2026 була сформована та відображена в його електронному кабінеті відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин доводи Позивача про необізнаність щодо постанови, відсутність направлення на ВЛК, порушення права на захист та поважність причин пропуску строку звернення до суду є безпідставними, внутрішньо суперечливими та спростовуються матеріалами справи. ІНФОРМАЦІЯ_10 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Постанова № R440658 від 25.03.2026 є законною, обґрунтованою та прийнятою за наявності достатніх правових і фактичних підстав.

На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R440658 від 25.03.2026 — відмовити повністю.

17.08.2026 представник позивача – адвокат Русанов Г.В. надав до суду письмові пояснення, в яких зазначено наступне. 12.08.2026 позивачем поштовим відправленням № Р635030046574 отримано відзив на позовну заяву від 11.08.2026 за № 3/9065.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови №R440658 від 25.03.2026 по справі адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, що саме і є предметом позову цього позову. Позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим. що відповідач без його вдома всупереч встановленому порядку вчинив дії. наслідком яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме: без відома позивача якимось чином 23.01.2026 створив направлення для проходження ВЛК позивачем; без відома позивача якимось чином 24.03.2026 створив від його імені заяву про нібито згоду позивача з притягненням до адміністративної відповідальності; штучно, без складення протоколу про адміністративне правопорушення, склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності й вчинив протиправні дії щодо стягнення з позивача грошових коштів у значному для нього розмірі.

Частиною першою статті 162 КАС України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Проте відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено зміст нормативних документів та обставини, що жодним чином не стосуються предмету позову. Проте у відзиві, замість викладення обставин, що мали б виправдовувати його незаконні дії, позивач всупереч чіткого правила, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України, яким визначено, що у справі про скасування постанови ТЦК обов`язок доказування правомірності свого рішення повністю покладається на відповідача - на Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, відповідач вдався до викладення текстів нормативних документів, якими має керуватися у своїй діяльності, та опису обставин, що будь якого відношення до предмету позову не мають. Завдяки відзиву на позовну заяву позивачу стало відомо, що він перебував у розшуку, ініційованому відповідачем, та деякі інші не відомі позивачу факти з його біографії, що є підтвердженням того, що порушення вимог законодавства відповідачем мають системний характер. Намагаючись виправдатися відповідач як на доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення посилається на матеріали адміністративної справи, але не зазначає, якими саме доказами можуть бути спростовані доводи позивача щодо відсутності у нього електронного підпису станом на 23.01.2026 та 24.03.2026, що свідчить про неможливість створення позивачем будь яких документів в електронній формі. При цьому відповідачем перекручуються викладені позивачем факти, тобто заява, яку позивач не створював та не підписував, відповідач намагається подати суду як доказ правомірності своєї поведінки. Загалом зі змісту відзиву чітко вбачається, що відповідач умисно намагається ввести суд в оману - або з-за відсутності чіткого розуміння процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, або намагаючись уникнути відповідальності за незаконні дії. Проте така неправомірна процесуальна поведінка з боку територіальних органів комплектування має системний характер, про що неодноразово зазначалося Уповноваженим Верховної Ради з прав людини.

Сторони у судове засідання не викликалися на підставі ч.5 ст.262 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Стороною позивача до позову надано наступні копії документів:

- копію паспорта громадянина України на ім`я « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_11 , з відміткою про адресу реєстрації від 27.09.2014 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9);

- електронне повідомлення наступного змісту «Банк отримав постанову про арешт ваших рахунків. Ми тільки виконуємо розпорядження Міністерства юстиції України. Щоб дізнатися, чому накладено арешт і що вам потрібно робити, зверніться, будь ласка, до виконавчої служби або приватного виконавця. Переглянути номер провадження та назву» (а.с.10, при цьому визначити автора/джерело вказаного повідомлення та додаток/месенджер, в який це повідомлення надійшло та дату/час надіслання з наданого скрину неможливо);

- копію електронного направлення від 23.01.2026 №6468871 щодо направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , для визначення придатності до військової служби до КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка»; дата початку медичного огляду 24.01.2026; зазначено положення п.2.8.6 гл.2 р.І Положення про ВЛК в ЗСУ та наслідки непроходження огляду (а.с.16, на документів наявна QR-код);

- копію історії направлень на ВЛК стосовно ОСОБА_1 , в якій зазначено відомості щодо направлення від 23.01.2026, створеного автоматично за запитом особи, статус ВЛК – пройдено 02.04.2026 (а.с.17, на копії наявні ознаки печатки та підпису);

- копію електронної заяви від ОСОБА_1 , адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: «Повідомляю, що мною допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджую, що я ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336,337 КК України»; щодо підпису вказано «Дата та час накладення кваліфікованого електронного підпису: 09:53:35 24.03.2026» (а.с.18, на копії наявна примітка «Копія витягу (ел.документу) з ЄДРПВР», ознаки печатки відповідача та підпису);

- копію постанови №R440658 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 25.03.2026, складеної від імені тво начальника ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно якої «Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 24.03.2026. Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію). УСТАНОВИВ: За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП ПОСТАНОВИВ: накласти на громадянина (громадянку) ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн…»; зазначено порядок сплати штрафу, порядок оскарження постанови, дата набрання законної сили – 04.04.2026; підпис уповноваженої особи відсутній, відомості про вручення особі, стосовно якої винесено постанову відсутній (а.с.19);

- копію картки обстеження та медичного огляду від 30.03.2026 №396 стосовно ОСОБА_1 (а.с.20);

- копію довідки військово-лікарської комісії №2026-0402-1137-2991-0 від 02.04.2026, згідно якої проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 02.04.2026 стосовно солдата ОСОБА_1 (а.с.21);

- скрин-шоту з додатку «Резерв+» щодо військово-облікового документа, сформованого 16.06.2026, стосовно ОСОБА_1 , з якого вбачається що останній перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , у військовому званні «солдат», наявні відомості про бронювання до 05.06.2027 (аб.1 ч.1 ст.23), постанова ВЛК від 02.04.2026 «Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони», дата уточнення даних – 25.06.2025, наявні відомості про правопорушення: №справи F3472179, дата порушення – 12.11.2025, дата завершення справи – 30.06.2026, ст. 210-1 КУпАП (а.с.22, 23-27);

- копію постанови ст.державного виконавця Чугуївського ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2026 у ВП №81485331 з примусового виконання постанови №R440658 від 25.03.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.28/2);

- копію постанови ст.державного виконавця Чугуївського ВДВС про арешт коштів боржника від 13.07.2026 у ВП №81485331 з примусового виконання постанови №R440658 від 25.03.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти, що належать ОСОБА_1 (а.с.11);

- копію адвокатського запиту адвоката Русанова Г.В. від 14.07.2026 б/н до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12);

- копію листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2026 №3/8290, адресованого ОСОБА_4 - відповіді на адвокатський запит, яким направлено копії документів та роз`яснено першопричину та правові підстави порушення ОСОБА_1 правил військового обліку (а.с.14);

- скрин-шоту з додатку «Дія» щодо Дія.Підпис, з якого вбачається можливість «активувати підпис» (а.с.29, при цьому встановити дату та час виготовлення вказаного документа не є можливим);

- копію довідки з КП «ЧКК» від 22.07.2026, виданої « ОСОБА_1 в тому, що 25 березня, при працевлаштуванні на роботу, йому було надано практичну допомогу щодо створення електронного направлення на проходження ВЛК за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» (а.с.29/2).

Ухвалою суду від 29.07.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_2 витребувано оригінал електронного файлу Направлення від 23.01.2026 №6468871 (у форматі з розширенням .p7s або .pdf із вбудованим КЕП) та оригінал електронного файлу заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 (у форматі з розширенням .p7s або .pdf із вбудованим КЕП).

На виконання вказаної ухвали від відповідача 11.08.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про виконання ухвали суду, відповідно до якої витребувані судом документи були сформовані, підписані та подані в електронній формі всередині державної інформаційної системи — Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів / мобільного застосунку «Резерв+». Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора. Оригінали зазначених документів існують виключно в електронному вигляді всередині інформаційної системи Реєстру. Разом із тим технічний функціонал Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та мобільного застосунку «Резерв+» не передбачає можливості експорту або вивантаження окремих контейнерів кваліфікованого електронного підпису (.p7s, .p7x, .xml тощо) чи створення окремих файлів .pdf із вбудованим КЕП для передачі третім особам. Після накладення користувачем електронного підпису документ зберігається та верифікується як внутрішній електронний документ державної інформаційної системи, а його виведення за межі системи здійснюється у формі візуального відображення (паперової копії), що відповідає вимогам частини шостої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». З огляду на викладене Відповідач подає суду наявні у його розпорядженні належним чином засвідчені паперові копії електронного направлення на проходження ВЛК від 23.01.2026 № 6468871, заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 та відповідного витягу з Єдиного військовозобов`язаних та резервістів. державного реєстру призовників, Водночас Відповідач повідомляє суд, що об`єктивно не володіє технічною можливістю надати окремі файли у форматі .p7s або .pdf із вбудованим КЕП, оскільки така можливість не передбачена технічним регламентом функціонування державної інформаційної системи «Резерв+» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_9 добросовісно виконує ухвалу суду про витребування доказів у межах фактичної наявності та технічної можливості отримання відповідних документів, що узгоджується з вимогами статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України. До вказаної заяви надано копію електронного направлення від 23.01.2026 №6468871 щодо направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , для визначення придатності до військової служби до КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка»; копію історії направлень на ВЛК стосовно ОСОБА_1 , в якій зазначено відомості щодо направлення від 23.01.2026, створеного автоматично за запитом особи, статус ВЛК – пройдено 02.04.2026; копію електронної заяви від ОСОБА_1 , адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2026.

У письмових поясненнях від 14.08.2026 адвокат Русанов Г.В. щодо наданої заяви відповідача зазначає наступне. Відповідач у поданих матеріалах/заявах зазначив про «технічну неможливість» надання вказаних електронних доказів. Такі доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, з огляду на наступне. Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у своїй діяльності керується Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та використовує інформаційно-комунікаційні системи (зокрема, реєстр «Оберіг», СЕД ЗСУ). Створення, підписання та облік направлень та заяв у цих системах здійснюється виключно в електронній формі. Згідно зі ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Будь-яка державна сертифікована система автоматично передбачає стандартну функцію експорту (завантаження) створеного електронного документа у його первинному цифровому форматі (контейнері підпису .p7s або .pdf з КЕП) на зовнішні носії чи для відправки через систему «Електронний суд». Таким чином, посилання відповідача на «технічну неможливість» є спробою приховати відсутність легітимно створених та підписаних у встановленому законом порядку документів на дату їх видачі. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії. Частиною 4 статті 99 КАС України передбачено: якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової роздруківки) оригіналу, такий доказ судом до уваги не береться. Позивач категорично ставить під сумнів автентичність, дату створення та факт підписання КЕП паперових копій направлення та заяви, наданих відповідачем. Ненадання відповідачем витребуваних судом оригіналів електронних файлів із вбудованими КЕП свідчить про невиконання ним свого процесуального обов`язку із доказування. Роздруковані паперові копії, за відсутності цифрових оригіналів, у силу ч. 4 ст. 99 КАС України, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі та мають бути відхилені судом.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» адвокат Русанов Г.В. надав клопотання про визнання доказів недопустимими у зв`язку з ненаданням оригіналів електронних документів, в якому зазначено наступне. В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області під головуванням судді Золотоверхої О.О. перебуває адміністративна справа № 636/7275/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Ухвалою суду про витребування доказів, Відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було зобов`язано надати суду: оригінал електронного файлу Направлення від 23.01.2026 №6468871 (у форматі з розширенням .p7s або .pdf із вбудованим КЕП); оригінал електронного файлу заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 (у форматі з розширенням .p7s або .pdf із вбудованим КЕП). На виконання зазначеної ухвали Відповідач надав суду відповідь, у якій офіційно повідомив про неможливість надання запитуваних оригіналів електронних документів. Представник позивача вважає таку позицію відповідача безпідставною, а наявні в матеріалах справи будь-які паперові роздруківки, внутрішні звіти чи скриншоти з ІПС «Оберіг» - недопустимими доказами, з огляду на наступне.

Щодо правового статусу оригіналів. Відповідно до ст. 5 та ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора. Паперова роздруківка текстової інформації без підтвердженого та валідованого файлу КЕП не є оригіналом і не має статусу електронного документа.

Щодо наслідків ненадання оригіналів. Згідно з ч. 5 ст. 99 КАС України, якщо оригінал електронного доказу не подано, а перевірити його відповідність копії іншими доказами неможливо, суд не бере такий доказ до уваги. Оскільки Позивач заперечує факт здійснення будь-яких підписів заяв у застосунку «Резерв+», без первинних файлів КЕП (у форматі .p7s) перевірити справжність тверджень відповідача неможливо.

Щодо спростування волевиявлення та презумпції вини. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення повністю покладається на відповідача. Оскільки відповідач офіційно заявив про неможливість надання первинних електронних файлів із КЕП, факт формування направлення на ВЛК у застосунку «Резерв+» то факт підписання заяви позивачем від 24.03.2026 є юридично та процесуально недоведеними. Текстовий запис у реєстрі «Оберіг», внесений самим же відповідачем, не є первинним документом і не може слугувати беззаперечним доказом вини особи.

Враховуючи вищевикладене просить: визнати недопустимими доказами надані ІНФОРМАЦІЯ_6 паперові копії, витяги чи скриншоти щодо Направлення від 23.01.2026 №6468871 та Заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026, та не брати їх до уваги під час ухвалення рішення у справі № 636/7275/26.

18.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких зазначено, що 17.08.2026 представником позивача подано клопотання про визнання недопустимими доказів щодо Направлення від 23.01.2026 № 6468871 та заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 з підстав ненадання відповідачем оригіналів відповідних електронних файлів у форматі .p7s або .pdf із вбудованим КЕП. Відповідач не погоджується із зазначеним клопотанням, оскільки його доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень КАС України та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до частини першої статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема електронні документи, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Отже, електронний доказ не обмежується виключно електронним документом у форматі .p7s або .pdf із КЕП. Дані інформаційних систем, баз даних та інші цифрові відомості також прямо віднесені законом до електронних доказів. Посилання представника позивача на частину п`яту статті 99 КАС України як на безумовну підставу для неврахування будь-яких доказів у разі ненадання файлу .p7s є помилковим. Зазначена норма не встановлює автоматичної недопустимості всіх інших доказів, а передбачає відповідні процесуальні наслідки у випадку, якщо оригінал електронного доказу не подано та існують сумніви щодо відповідності поданої копії оригіналу, які неможливо усунути іншими доказами. Представником позивача не наведено конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність наданих відповідачем відомостей їх первинному джерелу, їх фальсифікацію, зміну чи спотворення. Фактично клопотання ґрунтується лише на відсутності файлу у конкретному файловому форматі, що саме по собі не є доказом недостовірності або недопустимості інших матеріалів справи. Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. При цьому законодавство передбачає можливість відображення електронного документа на папері у формі, придатній для сприйняття його змісту. Таким чином, твердження про те, що паперове відображення електронної інформації за будь-яких обставин є недопустимим доказом без окремого файлу .p7s, не ґрунтується на законі. У даному випадку особливо важливим є те, що факт формування Направлення від 23.01.2026 № 6468871 підтверджується офіційними відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з наданим суду Витягом з Реєстру у графі «Ким створено» зазначено: «Автоматично за запитом особи». Зазначений запис має істотне значення для встановлення обставин справи, оскільки свідчить про те, що відповідне направлення було сформоване інформаційною системою не внаслідок довільного внесення документа посадовою особою відповідача, а автоматично за електронним запитом особи. Саме по собі функціонування відповідного механізму не створює можливості довільного формування документа сторонньою особою без відповідної авторизації та ініціювання операції користувачем. Таким чином, відомості Реєстру щодо направлення на ВЛК підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами та не можуть бути відкинуті виключно через відсутність окремого файлу .p7s. Так само необґрунтованим є твердження представника позивача про те, що відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є лише «текстовим записом, внесеним самим відповідачем». Відомості Реєстру формуються, обробляються та зберігаються в межах функціонування державної інформаційно-комунікаційної системи у встановленому законодавством порядку. Частина перша статті 99 КАС України прямо відносить бази даних та інші дані в електронній формі до електронних доказів. Отже, сам факт того, що відповідні відомості містяться в електронній інформаційній системі, не позбавляє їх доказового значення. Щодо заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 слід зазначити, що її формування, подання та збереження здійснювалися в електронній інформаційній системі із застосуванням передбачених системою засобів ідентифікації та підтвердження особи. Відповідачем надано суду паперове відображення відповідних електронних даних, сформоване з інформаційної системи та засвідчене належним чином. Відсутність у відповідача технічної можливості вивантажити окремий файл електронного підпису у форматі .p7s або .p7x не означає відсутності самої заяви, факту її формування чи подання, а також не перетворює інші наявні у справі електронні дані на недопустимі докази. Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює, що факт подання електронної заяви може бути підтверджений виключно окремим файлом електронного підпису. Відповідно до статті 72 КАС України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази у їх сукупності, при цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тому питання щодо доказового значення направлення, заяви, відомостей Реєстру та інших електронних даних має вирішуватися судом шляхом їх оцінки у сукупності, а не шляхом автоматичного виключення з доказової бази. Посилання представника позивача на частину другу статті 77 КАС України також не є підставою для задоволення клопотання. Відповідач усвідомлює покладений на нього законом обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення та виконує його шляхом подання суду наявних належних і допустимих доказів. При цьому стаття 77 КАС України не встановлює обов`язку доводити правомірність рішення виключно одним конкретним видом доказу. Заперечення позивача щодо факту здійснення ним відповідних дій у мобільному застосунку «Резерв+» саме по собі не є доказом відсутності таких дій. Таке заперечення підлягає оцінці судом разом з іншими доказами. Крім того, предметом оцінки у цій справі є не лише факт отримання направлення чи подання заяви, а вся сукупність обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, у тому числі дотримання позивачем встановлених законодавством військово-облікових обов`язків. При цьому тривалість невиконання встановленого законом обов`язку, попередній військово-обліковий статус особи, зміст наявних у Реєстрі відомостей, подальше самостійне формування направлення на ВЛК та інші встановлені у справі обставини підлягають оцінці судом у їх сукупності при вирішенні питання щодо наявності складу адміністративного правопорушення та вини особи. Відповідно до статті 74 КАС України недопустимим є доказ, одержаний з порушенням закону. Представником позивача не наведено конкретної норми закону, яку було порушено відповідачем під час отримання, формування, зберігання чи подання відповідних відомостей, а також не надано доказів їх фальсифікації, зміни чи незаконного отримання. Таким чином, клопотання представника позивача фактично спрямоване на автоматичне виключення доказів із розгляду лише через форму їх подання, що не відповідає положенням КАС України та принципу вільної оцінки доказів. За таких обставин правові підстави для визнання недопустимими документів, відомостей, витягів та інших електронних даних, поданих відповідачем, відсутні.

До відзиву на позов відповідачем надано наступні копії документів:

- облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 , в якій наявні наступні відомості: ПІБ, дата народження, адреса, стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , тип картотеки – Картотека спеціального військового обліку, тип підкартотеки – Спеціальний облік, бронювання - до 05.06.2027, ступінь придатності - Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, звання – солдат, відомості про медичний огляд: 26.09.2014 – ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 , визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час; 02.04.2026 – протокол №2026-0402-1137-2991-0 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони; наявні відомості про судимість - №справи F3472179 (а.с.57);

- електронної заяви від ОСОБА_1 , адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2026 (а.с.57/2);

- постанови №R440658 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 25.03.2026, складеної від імені тво начальника ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , без ознак підпису (а.с.57/2-58);

- відомості з картотеки спеціального військового обліку стосовно ОСОБА_1 , в яких наявні відомості про ПІБ, стать, дату народження, адресу, вид обліку, УНЗР, військове звання, країну походження, місце народження, ідентифікатор військовозобов`язаного; наявні відомості про розшук – не проходження (відмова від проходження) ВЛК, дата ВО 08.11.2025, номер звернення – НОМЕР_1 , автоматичне скасування розшуку при підписанні адмін.справи; наявні відомості про тип обліку, в т.ч. дата введення інформації в систему – 27.04.2021, звірка даних – 25.06.2025, звірка даних підприємства та ВНЗ – 02.06.2026 (а.с.58);

- відомості щодо справи №F3472179 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , створеної 12.11.2025, в т.ч. інформація про справу, заяву ОСОБА_1 від 24.03.2026 №SE88818A0-5CBF-F011-9997-005056844140 без зазначення суті заяви, постанови №R440658, створеної 24.03.2026, підписаної 25.03.2026 ОСОБА_2 , штрафу (а.с.58/2);

- історії направлень на ВЛК стосовно ОСОБА_1 , в якій зазначено відомості щодо направлення від 23.01.2026, створеного автоматично за запитом особи, статус ВЛК – пройдено 02.04.2026 (а.с.58/2);

- історії порушень ВО стосовно ОСОБА_1 , в яких в т.ч. наявні відомості про розшук від 08.11.2025 (а.с.59);

- електронного направлення від 23.01.2026 №6468871 щодо направлення ОСОБА_1 (а.с.59).

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

У даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (зі змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку є підставою для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, а порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно з положеннями частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України (ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 3.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення), визначено, що Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті. Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП (пункт 3.2 Положення).

Відповідно до п. 3.8 Положення постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

П.2 р.ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Під час мобілізації до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів громадяни викликаються з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.п.1 п.27 Порядку).

Згідно з п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

З аналізу вищезазначених норм видно, що військовозобов`язані повинні прибувати до ТЦК та СП для проходження медичного огляду у строк та місце, зазначені в повістці, за викликом відповідного ТЦК та СП.

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Вирішуючи питання стосовно законності постанови, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.7 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, частина друга вищезазначеної статті передбачає обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, подання якої передбачено частиною першою цієї статті, перевірити викладені у ній фактичні дані і винести постанову по справі з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідачем не доведено, що ним вчинялися дії для виклику позивача для проходження медичного огляду та його неявка за такими викликами.

При цьому суд зазначає, що позивач оновив свої персональні дані, зазначив своє місце проживання. Доказів викликів позивача відповідачем не надано.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отримання від позивача заяв про те, що він не оспорює порушень правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визнає факти вчинення адміністративних правопорушень та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, не позбавляє керівника ТЦК та СП обов`язку перевірити викладені у цих заявах фактичні дані та з`ясувати, чи були вчинені адміністративні правопорушення та чи винна особа в їх вчиненні.

Сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17 та від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Отже, в діях позивача відсутні ознаки об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, за вчинення яких позивача притягнуто до відповідальності.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.ч.3-6 ст. 94 КАС України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до Інструкції з корситування додатком Резерв+ (https://reserveplus.mod.gov.ua/guide/) для авторизації в застосунку Резерв+ необхідно скористатись системою BankID. Щоб пройти авторизацію, має бути рахунок та доступ до електронного кабінету або застосунку банку. При авторизації через BankID, застосунок Резерв+ автоматично перенаправляє до особистого кабінету або застосунку банку, де необхідно вказати дані для автентифікації. Після цього банк попросить у вас підтвердження авторизації в застосунку Резерв+ — і ви отримаєте доступ.

Крім того з положень Інструкції вбачається, що перевірка достовірності документа та актуальності даних у реєстрі «Оберіг» відбувається не через завантаження КЕП на спеціальні сервіси (на кшталт сайтів Центрального засвідчувального органу чи Дії), а шляхом сканування QR-коду. Перевіряюча особа використовує функцію сканування у своєму застосунку «Резерв+» для надсилання запиту в систему в реальному часі.

Проте у наданих сторонами копіях заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 ознаки QR-коду відсутні, у зв`язку з чим перевірити доставірність вказаного не виявляється можливим, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що надана до суду копія вказаної заяви є недопустимим доказом відповідно до ст. 94 КАС України.

Таким чином, у ході судового розгляду відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

Невиконання певних обов`язків посадовою особою тягне за собою порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279, 283 КУпАП, тягне за собою недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваних постанов та є підставою для скасування постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справах про адміністративне правопорушення необхідно закрити.

При цьому суд зазначає, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) унормоване, що не зважаючи на обов`язок, визначений у п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі Конвенція) щодо зобов`язання судів давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ від 18.07.2006). Отже, враховуючи положення практики ЄСПЛ, слід зазначити, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише констатує наявність порушень відповідно до норм закону. Отже, за умови встановлення суттєвих порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови немає потреби надавати відповідь на інші твердження, наведені позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у сумі 665.60 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову № R440658, винесену 25.03.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 665.60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Золотоверха