Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №636/5019/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/5019/25 Провадження № 2/636/806/26

Дата

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» в особі представника Усенка Михайла Ігоровича через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитними договорами: №200202256 від 24.05.2019 та № 2002290555 від 28.08.2020 у розмірі 43710,42 грн. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.05.2019 між Акціонерним товариством «Банк Форвард» (далі- АТ «Банк Форвард») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2002290556, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 23000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі. Відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 17867,23 грн.

Також 28.08.2020 між Акціонерним товариством «Банк Форвард» (далі- АТ «Банк Форвард») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200202255, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитний ліміт, а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі. У порушення положень договору та вимог ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач користуючись наданими йому коштами не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання - не вносив в повному обсязі платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 25843,19 грн.

25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги №GLIN426202/1, відповідно до умов якого АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2002290556 від 24.05.2019 в розмірі 17867,23 грн. та за кредитним договором № 2002290555 від 28.08.2020 в розмірі 25843,19 грн. Оскільки відповідачка свої зобов`язання не виконала, позивач звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідачки заборгованості у судовому порядку.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася повторно, про час та місце розгляду справи повідомлялася відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України шляхом надіслання на адресу її зареєстрованого місця проживання судових повісток про виклик до суду як відповідача, причини неявки суду не повідомила. Відзив на позовну заяву не надала. Заяв та клопотань до суду від відповідачки не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 279, 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 24.05.2019 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200202256, за умовами якого відповідачцы було надано кредит у сумі 23000,00 грн. строком на 48 місяців (1462 дні - з 24.05.2019 по 24.05.2023), ставка річних 0,01%. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 917,70 грн., sms-сервіс- 35 грн. щомісячно.

Також відповідачкою підписаний Паспорт споживчого кредиту, за умовами якого строк кредитування становить 48 місяців, реальна річна процентна ставка - 96,57 %, метою отримання кредиту є споживчі потреби. Сума щомісячного платежу за кредитом становить 1432 грн., що складається з: суми кредиту, щомісячних процентів, а також комісії в сумі 917,70 грн. та плати в розмірі 35,00 грн. за sms-сервіс.

Підписавши договір, відповідачка добровільно погодилась на зазначены умови кредитування, зокрема, з розміром кредиту, порядком його надання, відсотками за користування кредитом та розміром щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Факт використання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, який містить дані щодо руху коштів на рахунку, суми погашення за наданим кредитом, а також випискою по особовому рахунку, яка є первісним банківським документом.

Відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконувала, внаслідок чого за розрахунком заборгованості за кредитним договіром №200202256 від 24.05.2019 станом на дату подання позову має заборгованість в сумі 17867,23 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5482,13 грн., за комісією – 12385,1 грн.

Також 28.08.2020 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200290555 шляхом підписання заяви (оферти) № 200290555. Відповідно до умов договору відповідачці відкрито відновлювальну кредитну лінію, ліміт кредиту - до 100000 грн., строком на 11 місяців з можливістю продовження, з процентною ставкою річних- 48%.

Також відповідачкою підписано Паспорт споживчого кредиту , за умовами якого строк кредитування становить 11 місяців, який може бути збільшений згідно з Умовами надання та обслуговування платіжних карток АТ «Банк Форвард», реальна річна процентна ставка- 57,22 %. Метою отримання кредиту є споживчі потреби.

За нормами ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту для споживача це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом. Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Підписавши договір, відповідачка добровільно погодилась на умови кредитування, зокрема, з розміром кредиту, порядком його надання та відсотками за користування кредитом.

Окрім того, підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, що узгоджується з позиціями Верховного Суду у постановах від 23.12.2019 року у справі №572/1169/17, від 12.02.2020 року у справі №382/327/18, від 02.12.2020 року у справі 284/157/20.

Факт використання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, який містить дані щодо руху коштів на рахунку, суми погашення за наданим кредитом, а також випискою по особовому рахунку, яка є первісним банківським документом, що свідчить про рух кредитних коштів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75/ передбачає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, можуть бути належним доказом щодо заборгованості відповідачки за договорами кредиту.

ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконувала, внаслідок чого за розрахунком заборгованості за кредитним договором №2 200290555 від 28.08.2020 станом на дату подання позову має заборгованість в сумі 25843,19 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 13020,44 грн., за відсотками – 12822,75 грн.

25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги №GLIN426202/1, відповідно до умов якого АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200202256 від 24.05.2019 в розмірі 17867,23 грн. та за кредитним договором № 200290555 від 28.08.2020 в сумі 25843,19 грн.

09.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» на адресу місця проживання ОСОБА_1 направлено досудову вимогу (повідомлення) щодо виконання договірних зобов`язань в сумі 17867,23 грн. за кредитним договором № 200202256 від 24.05.2019 та досудову вимогу (повідомлення) в розмірі 25843,19 грн. за кредитним договором № 200290555 від 28.08.2020, які залишились відповідачкою без реагування.

Позивач вказує, що оскільки на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, тому просить стягнути з відповідачки заборгованість у судовому порядку.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). (статті 512 ЦК України)

За нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Ч. 1ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо нарахування комісії за кредитним договором №200202256 від 24.05.2019 та плати за щомісячний sms-сервіс, суд зазначає наступне,

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення ч.1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених у ст.4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України).

Оцінюючи надані докази, суд зазначає, що в кредитному договорі №№200202256 від 24.05.2019 року не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банком встановлена щомісячна комісія.

Також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору, а тому положення щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості та sms-сервіс є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи. Виконання цього обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком фінансової установи за кредитним договором, такі дії, як надання фінансового інструменту або моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійними послугами, що замовляються та підлягають оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Надання фінансового інструменту фактично є наданням кредиту позичальнику. Операції, такі як моніторинг заборгованості за кредитом, відповідають економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюються у межах виконання прав та обов`язків за кредитним договором. Тому такі дії фінансової установи не є послугами, які об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

Крім того, у п.п.31.29 та 32.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, якщо споживач вимагає таку інформацію частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачці було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою про зобов`язання позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 917,70 грн. та за sms-сервіс - 35 грн. у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії та за sms-сервіс за кредитним договором №200202256 від 24.05.2019 у розмірі 12385,10 грн. є безпідставними, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: за кредитним договором № 200202256 від 24.05.2019 в розмірі 5482,13 грн. та за кредитним договорм № 202290555 від 28.08.2020 в сумі 25843,19 грн., а разом за двома договорами в сумі 31325,32 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.

На підставі п. 1 ч. 3ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги № 0206 від 02.06.2025; копію акту наданих послуг правової допомоги; копії детальних описів наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 0206 від 02.06.2025.

Згідно Детального опису робіт заявлена до стягнення сума 7000 грн. за одним кредитним договором включає: усну консультацію 0 год. 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи- 2 год. 00 хв., погодження правової позиції- 0 год. 30 хв., складання позовної заяви про стягнення заборгованості - 3 год. 30 хв., усього- 6 год. 30 хв.

Суд зауважує, що в позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не викладені, зазначена лише сума заборгованості за кредитними договорами. Інших доказів, що підтверджують обставини, окрім кредитних договорів та розрахунків заборгованості за кредитними договорами, матеріали справи не містять.

Крім того, за практикою Верховного Суду надання консультацій, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції входять до процесу підготовки і складання позовної заяви, тому окремій грошовій оцінці не підлягають.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства,навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов`язаний зі складанням позовної заяви, яка є типовою для позивача і містить тільки номери договорів та суму заборгованості, явно завищеною, тому зменшує розмір витрат на правову допомогу за двома кредитними договорами до 6000 грн.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 1736,04 грн. ( 2422,42 *31325.32:43710,42= 1736,04).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 , 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 200202256 від 24.05.2019 в розмірі 5482,13 грн. та заборгованість за кредитним договором № 200290555 від 28.08.2020 в розмірі 25843,19 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту- 13020,44 грн., заборгованість за відсотками – 12822,75 грн., а всього – 31325 (тридцять одна тисяча триста двадцять п`ять) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» судовий збір у розмірі 1736 ( одна тисяча сімсот тридцять шість) грн.04 коп. та витрати на профе6сійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн.

У позові в частині стягнення заборгованості по комісії та витрат за sms-сервіс за кредитним договором №200202256 від 24.05.2019 у розмірі 12385,10 грн. - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вулиця Смаль - Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Карімов