Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №193/1230/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1230/26

Провадження 1-кп/193/118/26

В И Р О К

іменем України

09 вересня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Софіївського районного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041580000097 від 23.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив злочин проти правосуддя при наступних обставинах. Так, постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року, справа ЄУН 193/1391/25 провадження № 3/193/558/25, яка набрала законної сили 14.10.2025, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 40800 гривень (на теперішній час рішення суду не виконано) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років. Крім того, встановлено, що 10.12.2025 ОСОБА_6 , рухаючись по вул. Квітнева в селищі Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області на транспортному засобі мотоциклі «Альфа» без державного номерного знаку, був зупинений працівниками поліції СРПП ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області та на останнього було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6317232, за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 20400 гривень. Крім того, ОСОБА_6 , будучи особою, яка позбавлена права керування, діючи умисно, маючи реальну можливість виконувати рішення суду в частині утримання від керування транспортними засобами, будучи належним чином повідомленим про наявність постанови суду, 22 червня 2026 року близько 22 годині 43 хвилин по вул. Степовій в селищі Софіївка, Криворізького району, Дніпропетровської області керував транспортним засобом «Альфа» синього кольору без державного номерного знаку та без захисного мотошолому. 22.06.2026 відносно ОСОБА_6 були складені працівниками СРПП ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області адміністративні матеріали, а саме постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7423461 за ч.5 ст. 121 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Після складання протоколів ОСОБА_6 були роз`яснені права та обов`язки. Внаслідок чого, постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року, справа ЄУН 193/1009/26 провадження № 3/193/297/26, яка набрала законної сили 14.07.2024, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 40 800 гривень (на теперішній час рішення суду не виконано), з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на дев`ять (9) років 3 (три) місяці 21 (двадцять один) день. Таким чином, суди, приймаючи вищевказані постанови у справах про адміністративні правопорушення, встановили суб`єкта адміністративного правопорушення, на якого наклали адміністративні стягнення, та зобов`язали його вчинити дії та утриматися від певних дій, як міру необхідної поведінки для виконання рішення суду. Тобто, в даному випадку, ОСОБА_6 є суб`єктом, який зобов`язаний виконати рішення суду з метою відбування адміністративного стягнення. При цьому, згідно положень Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, тобто держава в особі уповноважених органів забезпечує їх виконання. Виконання рішення забезпечуватися державою в особі органів державної виконавчої служби, які уповноваженні на вчинення дій щодо стягнення штрафу, та в особі працівників поліції, які уповноважені вилучати, тимчасового утримувати посвідчення водія, що посвідчує право на керування транспортним засобом, тощо. У зв`язку із цим, працівники поліції не є суб`єктами, які зобов`язані виконати постанову суду, лише уповноважені законом забезпечити виконання рішення суду. Окрім цього, працівниками, на виконання вищевказаних постанов суду внесено відомості про позбавлення права керування ОСОБА_6 до інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автоматизованого обліку адміністративних правопорушень. Систематичність порушень вказаною особою Правил дорожнього руху свідчить про ухилення від виконання судового рішення, що є однією з форм його невиконання, як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України. Таким чином, не зважаючи на те, що вищезазначені постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області набрали законної сили, ОСОБА_6 , маючи реальну можливість виконувати рішення суду в частині утримання від керування транспортними засобами, будучи належним чином повідомленим про наявність постанови суду, яка набрала законної сили, 22 червня 2026 року близько 22 години 43 хвилин по вул. Степовій в селищі Софіївка, Криворізького району, Дніпропетровської області керував транспортним засобом «Альфа» синього кольору без державного номерного знаку та без захисного мотошолому, будучи позбавленим права керування транспортним засобом.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що знав про те, що його постановами Софіївського районного суду Дніпропетровської області, було позбавлено права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак і надалі продовжував керувати транспортним засобом, поки не знову був зупинений працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаявся, засуджує свій вчинок, просив суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_6 не оспорював фактичні обставини справи, його показання є послідовними, логічними і у суду не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та обставин його вчинення відповідно до обвинувального акту, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, разом із цим судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.

На підставі вищевикладеного, врахувавши обставини, що визнаються учасниками судового провадження, оцінивши показання обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_6 за ч.1 ст.382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Таким чином, ОСОБА_6 умисно, маючи на це змогу, не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є злочином середньої тяжкості.

Дані, що характеризують особу обвинуваченого, свідчать, що він за місцем проживання характеризується посередньо, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у врача нарколога, психіатра не перебуває.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, та його щире каяття в скоєному.

Передбачених ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Так, мінімальним покаранням є штраф в розмірі від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України засуджений зобов`язаний сплатити у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 офіційно не працює, не сплатив штрафи накладені на нього постановами по справам про адміністративні правопорушення. Отже, за таких обставин, суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу, навіть в мінімальній межі кримінального закону, є для ОСОБА_6 надмірним тягарем, яке він не зможе виконати з об`єктивних причин. Таким чином, суд вважає, що застосування покарання у виді штрафу не буде ефективним заходом примусу для виправлення ОСОБА_6 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, ч. 1 ст. 382 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі, яке полягає у триманні особи в умовах ізоляції від суспільства. При цьому законодавець передбачив можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі застосування такого покарання. Судом встановлено, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненому за обставин встановлених органами досудового розслідування, щиро покаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив нетяжкий злочин, за таких підстав суд вважає можливим застосувати до нього ст. 75, 76 КК України, надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання. Саме таке покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування з випробуванням на думку суду відповідає особі обвинуваченого.

Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався, підстав для його застосування суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази судом вирішується відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням строком на 01 (один) рік, зобов`язавши його на підставі п.п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та згідно з п.2 ч. 3 ст.76 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.

Речові докази: мотоцикл марки «Альфа» , синього кольору, без державного номерного знаку, фактичним користувачем якого є ОСОБА_6 повернути користувачу ОСОБА_6 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 року.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Матеріали кримінального провадження на 89 арк зберігати при матеріалах судової справи № 193/1230/26, 1-кп/193/118/26

Суддя ОСОБА_1