Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №751/4800/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/4800/26

Провадження №3/751/1195/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Деркача О.Г.

при секретарі Курач В.С.,

за участю захисника особи відносно якої складено протокол – адвоката Байдали В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо,

- за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №655484 слідує що, 02.05.2026 року о 17 год. 16 хв. в місті Чернігові по вул. Івана Мазепи, 78, водій ОСОБА_1 керуючи мотоциклом Минськ 125, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу алкотестер Драгер та в медичному закладі у лікаря - нарколога у встановленому законом порядку відмовився на п/в 795705, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №655497 слідує що, 02.05.2026 року о 17 год. 16 хв. в місті Чернігові по вул. Івана Мазепи, 78, водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Минськ 125, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне об`єднати адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Чернігівській області про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, в одне провадження.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Байдала В.О. пояснив, що після зупинки працівниками поліції, ОСОБА_1 спочатку відмовився від проходження відповідного огляду у зв`язку з безпідставністю такої вимоги, а також тим, що був розгублений і схвильований та не знав правових наслідків такої відмови, які йому поліцейські не роз`яснювали. Коли на його прохання на місце події прибув його знайомий ОСОБА_2 зі своєю дружиною і роз`яснив правові наслідки такої відмови, він сам просив поліцейських пройти відповідний огляд, але останні йому вже відмовили в цьому у зв`язку із складанням адміністративних матеріалів. Пізніше ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов відповідний огляд. Після проходження огляду медичним закладом надано консультативний висновок лікаря від 02.05.2026, згідно якого у ОСОБА_1 , на час огляду, алкогольного та наркотичного сп`яніння не виявлено.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 показали, що у період часу, що відповідає події адміністративного правопорушення, на прохання знайомого ОСОБА_1 прибули на місце події де побачили останнього у пригніченому та розгубленому стані. Поспілкувавшись з ним та не виявивши жодних ознак сп`яніння, ОСОБА_2 порадив ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння щоб запобігти в майбутньому ніяких непорозумінь. Після чого ОСОБА_4 звернувся до поліцейських з проханням пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному медичному закладі, однак в цьому йому було відмовлено, оскільки зі слів поліцейських подія вже була задокументована і витрачати додатковий час ніхто не збирався.

Вислухавши захисника особи відносно якої складено протокол – адвоката Байдали В.О., покази свідків, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»).

Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати до протиправних дій.

Так, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою в стані, зокрема, наркотичного сп`яніння, або з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

Таким чином, має бути доведено одночасно дві обставини: керування транспортним засобом і перебування особи в стані, зокрема, алкогольного чи наркотичного сп`яніння, або мати явні ознаки такого сп`яніння.

Проте, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов`язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.

Підставою для складання працівниками патрульної поліції протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №655484 та серії ЕПР1 №655497, були виявлені працівниками поліції порушення ОСОБА_5 вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з керуванням ним транспортним засобом одночасно з ознаками алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, згідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 3 розділу І Інструкції зазначено, що на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

Вимога поліцейських до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння була обумовлена такими ознаками у водія, як запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя та звужені зіниці, які не реагують на світло.

Разом з тим, виходячи з аналізу відеофіксації події адміністративного правопорушення, не вбачається можливим достовірно стверджувати про наявність у ОСОБА_1 одночасно всіх перелічених ознак (запах алкоголю із порожнини рота не може передаватися через досліджений в судовому засіданні відеодоказ), при цьому поведінка поліцейських, зумовлена складанням двох адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно однієї події, двома різними екіпажами, а також формальне зазначення таких ознак, як «тремтіння пальців рук», «різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя» не зазначаючи при цьому в сторону почервоніння або блідості, а так само «звужені зіниці, які не реагують на світло» встановлені візуальним оглядом поліцейського на суттєвій відстані від ОСОБА_1 у світлу пору доби, без їх фактичного та реального встановлення, свідчить на користь аргументів останнього про упереджене ставлення до нього.

Крім того, відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

1. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:

1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;

2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;

3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції;

5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

2. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Проте, як слідує з переглянутого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на місці події адміністративного правопорушення та спілкування з водієм, відеозйомка не велась безперервно, що свідчить про порушення працівниками поліції вимог вищезазначеної Інструкції.

До аналогічного висновку прийшов Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові, по справі №751/10199/25, скасовуючи постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 грудня 2025 року, який є остаточною інстанцією по даній категорії справ.

Так, на відео можна спостерігати, як значний проміжок часу п/в знаходиться на даху автомобіля, при цьому не фіксуючи саму подію, в той час як поліцейський спілкується з ОСОБА_1 та свідком події ОСОБА_2 , який під`їхав на прохання останнього (сlip – 3 17:31:22, сlip – 4 17:42:31, сlip – 8 18:34:20, сlip – 13 18:38:37 – значний проміжок часу йде фіксація з даху автомобіля дороги та неба, а не безпосередньо самої події).

Відсутність безперервної фіксації не може повною мірою як підтвердити викладені поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення ознак об`єктивної сторони правопорушення щодо беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду, так і спростувати аргументи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та надані покази свідків щодо наявності бажання і згоди у ОСОБА_1 , на певному етапі розвитку події, все ж таки пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння у відповідному медичному закладі.

Натомість, захисником особи відносно якої складено протоколи в судовому засіданні надано суду висновок лікаря від 02.05.2026, згідно якого у ОСОБА_1 на час огляду алкогольного та наркотичного сп`яніння не виявлено, орієнтований всебічно вірно, доступний мовному контакту, емоційно адекватний, запах алкоголю з рота відсутній, фото реакція зіниць жива, тощо, проведеного лікарями - фахівцями за самостійним зверненням ОСОБА_1 на протязі 2-х год. після його зупинки, який, на думку суду, є належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження відсутності у нього, станом на час виниклої події, виявлених поліцейськими ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння, та свідчить про їх удаваність.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп`яніння, відмова від проходження медичного огляду, правових наслідків не породжує.

До аналогічного висновку прийшов Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові, по справі №751/295/24, скасовуючи постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 лютого 2024 року, який є остаточною інстанцією по даній категорії справ.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП .

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №463/1352/16-а (постанова КАС ВС від 08.07.2020 №463/1352/16-а).

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001року,«Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.

Більш того, згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 в обох випадках відсутні всі ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, враховуючи викладені обставини справи, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 36, 130, 247, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

Адміністративні справи №751/4800/26 та №751/4801/ 26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП об`єднати в одне провадження, присвоївши їм спільний №751/4800/26, провадження №3/751/1195/26.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Суддя: О.Г. Деркач