Постанова від 23 грудня 2024 р. у справі №203/5949/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/5949/24

Провадження № 3/0203/2361/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Згідно з вимогами ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченої ст. 185 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Постановою суду від 04.12.2024 року було застосовано привід до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання на 16:00 годину 24.12.2024 року.

Відповідь на виконання постанови суду від 04.12.2024 року до суду не надійшла.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Проте у чергове судове засідання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явився, хоча участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП є обов`язковою, суд, беручи до уваги строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, те, що судом були вчинені всі необхідні дії для його повідомлення та приводу у судове засідання, розглянув справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що за відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАВ №352109 від 01.10.2024 року, 01.10.2024 року о 19:00 годині ОСОБА_1 знаходився поблизу будинку №130 по вул. Миколи Руденка в м. Дніпрі в п`яному вигляді, образливо чіплявся до громадянки ОСОБА_2 , а також не пускав її до власної оселі. На законну вимогу поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 4 в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Москаленка М.Є. припинити адміністративне правопорушення, а саме образливе чіпляння до громадянки ОСОБА_2 , а також нецензурна лайка у бік перехожих, не відреагував. При цьому висловлювався у грубій формі на адресу поліцейських та погрожував їм, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилась з протоколом та отримала його примірник та відмовився від надання пояснень; у графі свідки вказані номери відеозаписів №№472677, 471038, однак диски з відеозаписами не долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

У ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 185 КУпАП судом були безпосередньо досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення від 01.10.2024 року, серії ВАВ №352109 за ст. 185 КУпАП, зміст якого описаний вище;

- рапорт;

- відомості адмін. практики відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що винуватість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП не доводиться належними та допустимими доказами, зокрема, поясненнями свідків, відеозаписами, а протокол про адміністративне правопорушення, рапорт не можуть бути єдиними доказами винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тим більше, суд бере до уваги те, що зазначивши в протоколі про наявність відеозйомки фіксування події, що сталась, до протоколу такі відеозаписи додано не було, а саме відеозаписи за №№472677, 471038.

Відповідно до положень ст. 185 КУпАП (в редакції, чинній станом на момент вчинення адміністративного правопорушення), злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку – тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки; об`єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку (формальний склад); суб`єкт адміністративного правопорушення – загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку); суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа №463/1352/16-а, провадження №К/9901/21241/18, та в постанові від 20.05.2020 року, справа №524/5741/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

При цьому суд наголошує на тому, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Так, у ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом були оцінені за внутрішнім переконанням суду докази, наявні в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю, та встановлено, що в матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП.

Судом не було встановлено наявності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП, про що зазначено в протоколі та рапорті. Крім того, у протоколі відсутні відомості про те, що працівники поліції йому пред`явили законні вимоги або розпорядження. Водночас вимоги працівника поліції та розпорядження – це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, та він має бути законодавчо обґрунтованим.

Отже, судом не було встановлено наявності об`єктивної сторони в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, що було б підтверджено належними та допустимими доказами. Натомість, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283-285 КУпАП, суд,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ф.М. Ханієва