Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №202/119/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/119/26

Провадження № 2/202/2237/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючої судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., представника позивача Низовця О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Низовця О.М. відповідно до розпорядження Верховного Суду від 14.03.2022 року за № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)», яким змінено територіальну підсудність судових справ Краснолиманського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпра, звернулася з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що, починаючи з 2011 року, вона через відсутність родичів та погіршенням стану здоров`я доглядала за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , яка доводилася їй хрещеною матір`ю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, причиною смерті стала гостра недостатність кровообігу та постінфарктний кардіосклероз, що підтверджується довідкою про причину смерті.

Після смерті ОСОБА_2 вона займалася організацією її поховання та облаштуванням місця захоронення, встановила надгробний пам`ятник за власні кошти.

Починаючи з вересня 2015 року, вона проживає в квартирі, яка належала ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_2 , підтримує її за власний кошт, здійснила поточний ремонт, веде господарство, сплачує комунальні послуги. Тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном понад десяти років. Інші особи, які мають право на це нерухоме майно, відсутні.

За цих підстав позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 892 500 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою від 01 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Низовець О.В., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов підтримав.

Відповідач Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про розгляд справи була повідомлена належним чином, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, відзив на позов не надала.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача були допитані як свідки в режимі відеоконференції з Галицьким районним судом м. Львова та Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які кожен окремо пояснили, що проживають відповідно у квартирі АДРЕСА_4 та квартирі АДРЕСА_5 .

На час їх заселення у квартирі АДРЕСА_6 цього будинку мешкало подружжя ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 та його дружина). В 2012 році вони померли. Їх квартиру продали. Нових власників вони не знають. ОСОБА_2 не знали.

Приблизно з 2013-2014 року у вказаній квартирі проживає ОСОБА_1 зі своїм чоловіком, зробили ремонт. На які підставі ОСОБА_1 заселилися до квартири їм невідомо.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено, що згідно з відомостями, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Бойко Я.С. в реєстрі за № 2581, належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв.м, житловою площею 50,1 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 1957 року народження, померла.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.

Заявляючи позовні вимоги про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , позивач покликається на те, що вона понад десяти років володіє цим майном.

При вирішенні спору суд керується тим, що відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України також визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом цієї статті володіння визнається добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже, закон визначає такі ознаки володіння, необхідні для набуття права власності за набувальною давністю, як добросовісність заволодіння чужим майном, відкритість і безперервність володіння протягом визначеного строку, а також безтитульність володіння.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб?єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов?язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Тобто йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Суд звертає увагу, що на момент зайняття позивачкою спірної квартири вона була обізнана про належність цього майна на праві власності ОСОБА_2 , яка померла в 2015 році, тобто, що таке майно не є нічийним, та про відсутній у неї законних підстав для набуття права власності на цей майно, в тому числі після смерті ОСОБА_2 .

Твердження позивача про те, що вона більше десяти років добросовісно, відкрито та безперервно володіє та користується спірною квартирою, зробила ремонт, сплачує комунальні послуги, здійснила поховання власниці, самі по собі не є підставою для визнання за нею право власності на це майно, оскільки не свідчать про добросовісність володіння майном та відповідно не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю.

Суд вважає, що в даному випадку умови, визначені частиною 1 статті 344 ЦК України, з якими закон пов`язує можливість набуття права власності на майно за набувальною давністю, не доведені.

Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою в позові відповідно до статті 141 ЦПК України понесенні позивачем судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко