Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №202/6831/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/6831/25

1-кп/202/765/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження №12024042210000240 від 16.12.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді діловод тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України ,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом доведеним

05 грудня 2024 року о 18 год. 10 хв. ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом – автомобілем марки «Volkswagen Sharan», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що належить йому на праві приватної власності, рухаючись вздовж вулиці Донецьке шосе в напрямку вулиці Передова в м. Дніпрі, в темну пору доби, за ясної погоди, по мокрому чистому асфальтобетонному покриттю проїзної частини дороги, грубо порушуючи вимоги п. 18.1. Правил дорожнього руху України, діючи із кримінальною протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків та запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість у межах видимості за напрямком руху спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, та, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, за відсутності зовнішніх факторів, які б змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, не переконавшись в безпеці подальшого руху, та що його дії не створюватимуть перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не виконав покладені на нього обов`язки як на водія, та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу поблизу е/о № 398, на якому перебувала потерпіла ОСОБА_8 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, рухаючись крайньою лівою смугою, заходів по зменшенню швидкості руху не вжив, хоча мав можливість та повинен був це зробити, а в разі потреби й зупинитися, таким чином перевагу в русі пішоходу ОСОБА_8 , що перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху його автомобіля, не надав, в результаті чого допустив наїзд на потерпілу, внаслідок чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, синців на повіках обох очей, субкон`юнктивального крововиливу правого ока, підшкірної гематоми в проекції лівої надбрівної дуги, саден лівої щоки та параорбітальної ділянки зліва; закритого багатоуламкового перелому лівої плечової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків; закритих переломів сідничної та лобкової кістки справа; закритих переломів лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у верхній третині зі зміщенням уламків, які спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючи частини транспортного засобу, з послідуючим падіннями ОСОБА_8 на асфальтове покриття, та за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Порушення правил безпеки дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 під час керування автомобілем «Volkswagen Sharan» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , виразилося в порушенні ним вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «п. 18.1 – «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», що при заданому механізмі дорожньо- транспортної пригоди, невідповідності його дій вимогам п. 18.1 ПДР України та з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Позиція обвинуваченого

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, цивільний позов про відшкодування моральної шкоди – частково.

Суду пояснив, що у момент дорожньо-транспортної пригоди рухався на автомобілі зі швидкістю до 50 км/год. Подія відбулася у темну пору доби, у зв`язку з чим він не побачив пішохода, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілу. Після дорожньо-транспортної пригоди надавав потерпілій допомогу, у тому числі і моральну шкоду, загальний розмір наданої допомоги становив 380 000 грн.

Позиція потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_8 звернулася до суду із цивільним позовом, в якому просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 650 000 грн.,

Позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду виходячи з того, що ДТП та її наслідки, які призвели до ушкодження здоров`я та потребують подальшого медичного втручання, порушили звичайний спосіб життя через необхідність постійно перебувати в лікарняних закладах, душевні хвилювання через аварію пов`язані з занепокоєнням за своє життя.

Покази свідків

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що ввечері, перебуваючи на дорозі, бачив, як жінка переходила проїзну частину по пішохідному переходу, після чого на неї було здійснено наїзд автомобілем. На момент події вже сутеніло, було досить темно, при цьому потерпіла була одягнена у темний одяг. Момент наїзду він побачив у дзеркало заднього виду. Зазначив, що всі транспортні засоби в цей час рухалися з увімкненим ближнім світлом фар.

Докази, досліджені судом на підтвердження встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення

- протокол огляду місця ДТП від 15.12.2024 року та схемою до нього, відповідно до якого було оглянуто місце ДТП, встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіла отримала тілесні ушкодження.

- висновок експерта № 715е/121, згідно з яким, у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: сумісної травми тіла - які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) та відсутні ознаки небезпеки для життя, згідно, пунктів 2.2.1. та 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6.

- висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № КСЕ-19/104-25/1016 від 10.01.2025 року, яким встановлено механізм дорожньо-транспортної пригоди, дії її учасників та обставини, що перебували у причинному зв`язку з настанням даної події, а також підтверджуються обставини кримінального правопорушення та містяться відповіді на поставлені під час досудового розслідування питання. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України.

Технічна можливість запобігти ДТП для водія автомобіля Volkswagen ОСОБА_3 визначалася своєчасним виконанням ним вимог п. 18.1 ПДР України, та для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх і виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Volkswagen ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

- протокол огляду відеозапису від 16.12.2024 року, згідно з яким встановлено, що зі сторони проспекту Миру, по вул. Донецьке шосе у м.Дніпро рухається автомобіль Volkswagen р.н. НОМЕР_2 у крайній лівій смузі, де поблизу е/о 398 допускає наїзд на пішохода яка перетинала проїзну частину, справа на ліво відносно руху автомобіля, у спокійному темпі руху.

Мотиви суду

Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дійшов до висновку, що наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України поза розумним сумнівом.

Обвинувачення ОСОБА_3 обґрунтовується як показами самого обвинуваченого, який визнав повністю свою провину, показами свідка ОСОБА_9 , доказами, які були досліджені у судовому засіданні, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 15.12.2024 року та схемою до нього, рапортом про виявлення кримінального правопорушення, висновок експерта № 715е/121, висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № КСЕ-19/104-25/1016 від 10.01.2025 року, протоколом огляду відеозапису від 16.12.2024 року.

Суд вважає, що поза розумним сумнівом, стороною обвинувачення доведено під час судового розгляду, що ОСОБА_3 дійсно порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд допитав обвинуваченого, свідка, дослідив надані докази, матеріали, що характеризують обвинуваченого, та дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 доведена повністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого

ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до нетяжких злочинів, особу винного, який є військовослужбовцем, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З врахуванням наведених обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

На думку суду саме таке покарання відповідно до ч. 2 ст. 50 та ч. 2 ст. 65 КК України є не тільки карою за вчинений злочин, а буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Вирішення питання щодо цивільного позову

Потерпіла ОСОБА_8 звернулася до суду із цивільним позовом, в якому просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 650 000 грн.,

Позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду виходячи з того, що ДТП та її наслідки, які призвели до ушкодження здоров`я та потребують подальшого медичного втручання, порушили звичайний спосіб життя через необхідність постійно перебувати в лікарняних закладах, душевні хвилювання через аварію пов`язані з занепокоєнням за своє життя.

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав частково, зазначивши, що вже надавав кошти потерпілій в розмірі 380 000 грн як на витрати пов`язані з лікуванням так і на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, а якщо процесуальні відносини не врегульовані цим Кодексом, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Частина 1 ст. 1167 ЦК визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої порушенням ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, проходила стаціонарне лікування та оперативне втручання, зазнала фізичного болю, тривалого розладу здоров`я, була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, що безумовно спричинило їй моральні страждання.

Разом із тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість фізичних та душевних страждань потерпілої, тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, тривалість лікування, ступінь вини обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, зокрема добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілої, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Оцінивши всі встановлені під час судового розгляду обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений потерпілою розмір моральної шкоди у сумі 650 000 грн є завищеним та не відповідає характеру й обсягу заподіяних їй моральних страждань. З урахуванням наведених обставин, а також засад розумності, справедливості та співмірності, з урахуванням вже наданої допомоги в розмірі 380 000 грн.,суд вважає за необхідне частково задовольнити цивільний позов та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 150 000 ( сто п`ятдесят тисяч ) гривень, що, на переконання суду, є справедливим та достатнім відшкодуванням заподіяної моральної шкоди.

Вирішення питання судових витрат

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати за проведення судової експертизи на загальну суму 6367 гривень 20 копійок.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366-374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 150 000 ( сто п`ятдесят тисяч ).

У задоволенні іншої частини цивільного позову – відмовити.

Речові докази: оптичний диск із відеозаписом – зберігати при матеріалах кримінального провадження, автомобіль «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 передати власнику.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави, судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз у сумі 6367 гривень 20 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_10