Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №212/4108/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/4108/26

1-кп/212/1049/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041230000109 від 20.01.2026 року, за обвинуваченням,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, ФОП « ОСОБА_4 », раніше не судимий, одружений, на утриманні малолітнії та неповнолітніх дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури – ОСОБА_5 , потерпіла – ОСОБА_6 , обвинувачений – ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 19 січня 2026 року приблизно о 17:00 годин, керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частини вул. Січеславської зі сторони вул. Кирило-Мефодіївської в напрямку вул. Іртинської в Покровському районі м. Кривого Рогу. По напрямку руху вищевказаного автомобіля був розташований нерегульований пішохідний перехід, який був позначений дорожнім знаком 5.38.1 та дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України.

У цей же час, попереду автомобіля «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїзну частину дороги вул. Січеславської, на нерегульований пішохідний перехід, що позначений дорожнім знаком 5.38.1 та дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України, вийшла пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи відповідно до вимог п. 4.16 а) Правил дорожнього руху України, згідно з якими: «Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора», яка почала перетинати проїзну частину вказаної дороги, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В ході подальшого руху автомобіля «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який діючи з кримінальною протиправною недбалістю, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість, та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»

Внаслідок порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

Між порушенням водієм ОСОБА_3 , правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків – спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , є прямий причинний зв`язок.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

09 вересня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_5 , у присутності захисника, укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов`язався беззастережно визнавати обвинувачення у повному обсязі. Сторони погодили покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з покладенням відповідних обов`язків за ст. 76 КК України.

Потерпіла ОСОБА_6 надана письмова згода на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні в порядку ч.4 ст.469 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у присутності свого захисника суду пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого обвинувачення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, при цьому повністю визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодний із узгодженим видом покарання, яке буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважав, що при укладенні даної угоди дотримані всі вимоги діючого законодавства, просив суд угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Захисник обвинуваченого наполягав на затвердженні угоди, умови якої повністю відповідають інтересам його підзахисного.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала угоду та просила її затвердити, вказала, що їй відшкодовані витрати на лікування.

Вислухавши в підготовчому судовому засіданні сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали та зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її затвердження виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За положеннями ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Суд також переконався, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов`язання взяті за угодою обвинувачуваним виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, з урахуванням особи винного, який працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди, при цьому відсутні обтяжуючі покарання обставини.

За таких обставин суд вважає доведеним провину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Таким чином, угоду про визнання винуватості слід затвердити, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов не заявлений. Вжиті заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню після набрання вироком законної сили. Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності ст.100 КПК України. Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України. Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374,475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 09 вересня 2026 року, укладену між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Визнати винним ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта за проведення інженерно - транспортної експертизи у розмірі 7328,16 гривень (висновок № 857-26 від 16.03.2026 року ).

Скасувати захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна автомобіля «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить на праві власності ОСОБА_3 застосований відповідно до ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року.

Речовий доказ: автомобіль «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на зберігання власнику – ОСОБА_3 , залишити у його розпорядженні.

Речовий доказ: оптичний диск з відеозаписом ДТП від 19.01.2026 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали досудового розслідування – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1