Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №932/7914/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/7914/26

Провадження № 1-кп/932/1291/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (ВКЗ),

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Дніпра, матеріали виділеного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025052380000380 від 01 квітня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зеленопілля, Розівського району, Запорізької області, українця, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресом: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185КК України,

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався строком на 30 та 90 діб, а останній раз Указом Президента України дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 на 90 діб, тобто до 09.05.2025 до 05 години 30 хвилин та діє по теперішний час.

В період дій воєнного стану в Україні, 29 березня 2025 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, знаходились за адресою: АДРЕСА_1 , де у ході бесіди особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, запропонувала ОСОБА_4 здійснити крадіжку чужого майна із покинутих будинків, розташованих у м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, на що останній погодився, тим самим ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, вступили між собою у попередню злочину змову.

29 березня 2025 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, з метою реалізації свого спільного злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, сіли в автомобіль «Skoda-Fabia», д.н. НОМЕР_1 , який належить особі, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, та направилися у бік залізничного вокзалу м. Костянтинівка, де виявили частково зруйноване внаслідок обстрілу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Після чого, впевнившись, що у вказаному будинку відсутній власник, шляхом вільного доступу зайшли на територію двору вказаного домоволодіння, де з центральної сторони вулиці ОСОБА_5 вільно потрапили у середину будинку та одразу ж у приміщенні на пів зруйнованої кімнати, виявили пральну машинку марки «LG», білого кольору, модель: F2J6HS1W, SERIAL No: 010PNLP34928, W/O: OK1F3524.

В цей час у ОСОБА_4 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, виник спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: пральної машинки марки «LG», білого кольору, модель: F2J6HS1W, SERIAL No: 010PNLP34928, W/O: OK1F3524, для реалізації якого вони вирішили повернутися до вказаного домоволодіння у темний час доби.

29.03.2025, у період часу з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого збагачення, повернулись до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, витягнули з приміщення на пів зруйнованої кімнати, розташованої з центральної сторони вулиці Михайла Савчука (колишня назва Пушкінська), пральну машинку марки «LG» білого кольору, модель: F2J6HS1W, SERIAL No.: 010PNLP34928, W/O: OK1F3524, вартістю 7666,67 гривень, яка належить потерпілому ОСОБА_6 , та завантажили її у автомобіль «Skoda Fabia», д.н. НОМЕР_1 , належний особі, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на зазначену суму.

Крім того, в період дії воєнного стану в Україні, 30 березня 2025 року, у період часу з 18-00 години по 19-00 годину, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вирішили повернутися до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , з якого раніше вчинили крадіжку, з метою пришукання майна, яке можна викрасти, повторно вступивши тим самим між собою у попередню злочину змову.

З метою реалізації виниклого умислу, 30 березня 2025 року, у період часу з 18-00 години по 19-00 годин, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, на автомобілі «Skoda Fabia», д.н. НОМЕР_1 , який належить особі, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, прибули до частково зруйнованого внаслідок обстрілу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Після чого, впевнившись, що у вказаному будинку відсутній власник, шляхом вільного доступу зайшли на територію двору вказаного домоволодіння, де, з центральної сторони вулиці ОСОБА_5 потрапили у середину будинку та одразу ж у приміщенні на пів зруйнованої кімнати, виявили холодильник марки «LG», білого кольору, серійний номер: 912RFSX0G350, із наявним написом на компресорі: BSA075NHMV.

В цей же день та час, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, продовжуючи реалізацію раніше виниклого спільного злочинного умислу, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, витягнули з приміщення на пів зруйнованої кімнати, розташованої з центральної сторони вулиці Михайла Савчука (колишня назва Пушкінська), холодильник марки «LG», білого кольору, серійний номер: 912RFSX0G350, із наявним написом на компресорі: BSA075NHMV, вартістю 13500,00 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_6 , та завантажили його у автомобіль «Skoda-Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , належний особі, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на зазначену суму.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що дійсно – 29 березня 2025 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, він та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, знаходились за адресом: АДРЕСА_1 де у ході бесіди між собою, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, запропонувала йому здійснити крадіжку чужого майна із покинутих будинків, розташованих у м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, на що він погодився. Того ж дня, приблизно о 12 годині 00 хвилин, він та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, сіли в автомобіль «Skoda-Fabia», д.н. НОМЕР_1 , який належить останній, та направилися у бік залізничного вокзалу м. Костянтинівка, де виявили частково зруйноване внаслідок обстрілу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого, впевнившись, що у вказаному будинку відсутній власник, шляхом вільного доступу зайшли на територію двору вказаного домоволодіння, де з центральної сторони вулиці ОСОБА_5 (колишня назва ОСОБА_7 потрапили у середину будинку та одразу ж у приміщенні на пів зруйнованої кімнати виявили пральну машинку марки «LG», білого кольору, яку вони рішили викрасти, у темний час доби. Того ж дня, у вечорі, він, разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, повернулись до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, витягнули з приміщення на пів зруйнованої кімнати, розташованій з центральної сторони вулиці Михайла Савчука (колишня назва Пушкінська), пральну машинку марки «LG» білого кольору та завантажили її у автомобіль «Skoda-Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 , належний особі, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Наступного дня, а саме 30 березня 2025 року, у період часу з 18-00 години по 19-00 годину, він та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , спілкуючись, вирішили повернутися до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , з якого раніше вони вже вчинили крадіжку, для пошуку майна, яке можна викрасти. Після чого, того ж дня, у період часу з 18-00 години по 19-00 годин, він та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, на автомобілі «Skoda-Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить останній, прибули до частково зруйнованого внаслідок обстрілу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого, впевнившись, що у вказаному будинку відсутній власник, зайшли на територію двору вказаного домоволодіння, де з центральної сторони вулиці ОСОБА_5 (колишня назва ОСОБА_7 потрапили до будинку та одразу ж у приміщенні на пів зруйнованої кімнати, виявили холодильник марки «LG», білого кольору, який вони, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостеріає, витягнули з приміщення на пів зруйнованої кімнати, розташованій з центральної сторони вулиці ОСОБА_5 (колишня назва Пушкінська), та завантажили його у автомобіль «Skoda-Fabia», д.н. НОМЕР_4 , після чого залишили місце злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Свою провину обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю, погодившись із усіма обставинами скоєних кримінальних правопорушень та обсягом спричиненої шкоди, щиро покаявся, зазначивши про відсутність намірів в подальшому вчиняти подібне.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву в якій просить розглянути кримінальне провадження без його особистої участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мав, проти проведення судового розгляду кримінального провадження у скороченому порядку не заперечував. Прохав призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Суд заслухавши думку учасників судового провадження, щодо можливості за відсутності потерпілого, з`ясувати всі обставини кримінального провадження, вирішив про проведення подальшого судового розгляду без особистої участі належно повідомленого потерпілого.

Окрім зазначеної позиції потерпілого, усі наявні, в судовому засіданні, учасники судового провадження також вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а тому судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349КПК України. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно з вимогами ст.ст.65-67КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст.12КК України є тяжкими злочинами, обставини кримінальних правопорушень, за яким обвинувачений визнає себе винуватим, його наслідки та відношення обвинуваченого до них, відсутність матеріальних та моральних вимог з боку потерпілої сторони, дані про особу винуватого, який є особою раніше не судимою; має місце мешкання та місце реєстрації; за сімейним станом – не одружений; на диспансерних обліках в закладах охорони здоров`я - не перебуває; офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно ст.66КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд враховує щире каяття.

Згідно ст.67КК України, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні застосування необхідного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом, також, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

На підставі вище викладеного, додержуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх обставини, наслідки, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах визначених санкцією ч.4 ст.185КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на принцип пропорційності, коли призначене особі покарання вважалося непропорційним втручанням держави у права людини. Прикладом може слугувати рішення у справі «Швидка проти України».

Дотримання принципу пропорційності, є дотриманням стандартів прав людини, передбачених ЄСПЛ у вирішенні питань покарання, та дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Разом з тим, судом зазначається, що із постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.01.2014 року (справа №5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим, який під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, має на меті привчити його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність тих обставин, що їх обтяжують, з урахуванням даних щодо особи обвинуваченого, який визнав вину у скоєному у повному обсязі, його критичного ставлення до вчиненого, поведінки обвинуваченого в період досудового слідства та судового розгляду, а також відсутність на час постановлення вироку, з боку потерпілого, жодних вимог матеріального і морального характеру до обвинуваченого – в сукупності з іншим дає суду підстави вважати, що можливість соціальної реабілітації не втрачена, і виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, а тому суд приходить до висновку про можливість застосування відносно обвинуваченого, положень ст.75КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитовим строком з покладенням на нього обов`язків, передбачених у ст.76КК України, вважаючи, що такий висновок суду призведе до позитивних змін в його особистості і створить у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

На думку суду іспитовий строк два роки належним чином забезпечить здійснення контролю та виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків та інші умови випробування.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази за даним вироком судом не вирішуються, оскільки таке питання потребує вирішення в судовому провадженні, яке не завершено, щодо особи, матеріали якої виділені в окреме кримінальне провадження, за тими ж самими подіями та обставинами, встановленим даним вироком.

Документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів від державної експертної установи - відсутні.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 під час здійснення судового провадження не обирався, клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило та суд не знаходить підстав для його застосування.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 - визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього відповідно до ст.76КК України обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Дніпра ОСОБА_9