Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №488/3456/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/3456/26

Провадження № 3/488/441/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Головіна Т.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, громадянина України, начальника служби пально-мастильних матеріалів відділу тилового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), звання - капітан, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.2 ст. 172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №293666 від 30.06.2026 року, 29.06.2026 о 22 год. 35 хв. під час перевірки організації несення служби на тиловому командному пункті, уповноваженими представниками відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загоні Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України начальник служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону капітан ОСОБА_2 був відсутній на місці несення служби, не виконував обов`язки в добовому наряді відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.06.2026 № 1983-АГ «Про призначення складу добового наряду», а перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, за вказівкою заступника начальника загону з тилу НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 здійснював свідоме перешкоджання законній діяльності офіцерів ВВВБ по НОМЕР_2 прикордонного загону ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » шляхом недопущення ix до службових приміщень тилового командного пункту, чим допустив порушення вимог п.п. 4 п. 4 «Положення про Головний відділ забезпечення внутрішньої та власної безпеки ДПСУ», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2024 №146 (гриф), вимоги наказу MBC України від 19.10.2015 № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонний нарядів ДПСУ» та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.12.2025 № 131-ОД «Про озброєння прикордонних нарядів».

Таким чином, ОСОБА_1 в умовах особливого періоду вчинив недбале ставлення військової службової особи, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду свої письмові пояснення, відповідно до яких своєї провини в інкримінованому правопорушенні не визнав та показав, що близько 22 год. 20 хв. 29.06.2026 року, перебуваючи в добовому наряді, відчув різкий колюче-ріжучий біль та стійке погіршення самопочуття, ймовірним було загострення наявного хронічного захворювання, він прийняв рішення вибути з місця несення служби додому за знеболюючими препаратами та ліками, які полегшують симптоми захворювання, бо аптеки у вказаний час вже не працювали.

О 22 год. 35 хв. 29.06.2026 року він взяв лікарські засоби та вийшов з дому в напрямку власного транспортного засобу, в цей час до нього підійшов та представився заступником начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону підполковник ОСОБА_4 , який був в цивільному одязі без будь-яких ознак розрізнення, який знімав його на незареєстрований пристрій задаючи запитання про його місцезнаходження, про що ОСОБА_1 негайно доповів заступнику начальника загону з тилу полковнику ОСОБА_5 , після чого прибув до місця несення служби.

Щодо перешкоджання законній діяльності офіцерів шляхом недопущення їх до службових приміщень тилового командного пункту, своєї провини він теж не визнає, оскільки в той час ніс службу в добовому наряді як «Помічник чергового частини по тиловому командному пункту», а працівниками ВВВБ була здійснена провокація морально-психологічного тиску з метою надання їм доступу до його робочого місця, як начальника служби пально-мастильних матеріалів 79 прикордонного закону, яке розташовувалось на території приватного підприємства; самостійного дозволу надання до якого він не мав права, про що доповів своєму безпосередньому начальнику ОСОБА_5 та очікував дозвіл від нього. Окрім того, намагався пояснити зазначеним працівникам ВВВБ, що дана територія не є військовою частиною, а службові приміщення та кабінети, які були б на обліку в житлово-експлуатаційній службі на даній території відсутні та не проходять за керівними документами як приміщення військової частини.

До того ж, перебуваючи в добовому наряді, він не виконував свої посадові обов`язки, як начальник служби, та мав керуватися ст. 17 Статуту внутрішньої служби ЗCУ, яка прямо встановлює, що на військовослужбовців під час перебування в добовому наряді покладаються спеціальні обов`язки, які визначаються законами, статутами та іншими нормативно-правовими актами, а стаття 267 встановлює призначення добового наряду: підтримання внутрішнього порядку, охорона особового складу, озброєння, боєприпасів, техніки, приміщень i майна, контроль за станом справ та запобігання правопорушенням, відповідно не був зобов`язаний надавати для огляду приміщення, документацію, тощо, а офіцери ВВВБ фактично перешкоджали йому виконувати свої обов`язки в добовому наряді, намагаючись виламати двері до його робочого місця за командою ОСОБА_6 , віддав команду добовому наряду взяти до рук зброю, тим самим запобіг проникненню до свого службового кабінету.

Після прибуття керівника та проведення в його присутності перевірки робочого місця, ведення обліку та фактичної наявності пального в талонах – заборонених речовин, нестачі та надлишків палива виявлено не було. При цьому, ОСОБА_7 незаконно було здійснено фотографування паливних карток з QR-кодом, за які він несе особисту відповідальність та які можна використати з фото; та вимагав здійснити перевірку палива на складі пально-мастильних матеріалів, в проведенні якої було відмовлено через пізній час доби орієнтовно 02 год. 20 хв. ночі 30.06.2026 року та відсутність матеріально-відповідальної особи на складі.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Півень Д.О. надала до суду письмові клопотання та пояснення, в яких просила закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх заперечень послалась на те, що капітан ОСОБА_1 займає посаду начальника служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону, а полковник ОСОБА_8 займає посаду заступника начальника загону з тилу НОМЕР_2 прикордонного загону, при цьому діючи упереджено та будучи його прямим начальником, надавав йому вказівки не допускати до службових приміщень тилового командного пункту офіцерів ВВББ по 79 прикз ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та склав на ОСОБА_9 протокол. Отже, виконання ОСОБА_1 вказівок свого прямого начальника не може містити в собі склад адміністративного правопорушення, адже Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» має вищу силу чим «Положення про Головний відділ забезпечення внутрішньої та власної безпеки ДПСУ», затверджене наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2024 № 146 (гриф).

До того ж, в порушення вимог ст. 255 КУпАП визначено осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. При цьому, жодних документів, що полковника ОСОБА_10 , як командира підрозділу, було уповноважено командиром військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін) до Протоколу не долучено, отже він не тільки діяв упереджено під час складання Протоколу по ст. 172-15 КУпАП, він ще і не мав відповідних повноважень для складання протоколу по ст. 172-15 КУпАП.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 зобов`язаний був перебувати в «місці несення служби» територія та адреса якого навіть не визначені в самому Протоколі і додатках до нього. Також з Протоколу неможливо встановити яке саме місце несення служби визначене для добового наряду «Помічник чергового частини по тиловому командному пункту» і яке він не може покидати.

Для встановлення у даному випадку наявності в діях ОСОБА_9 складу адміністративного правопорушення під час складення Протоколу не було з`ясовано, зокрема, повноваження останнього за посадою в добовому наряді, коло посадових обов`язків, які визначені відповідною окремою посадовою інструкцією, наказом чи положенням відповідних Статутів, визначене місце несення служби.

ОСОБА_1 не міг порушити вимоги Наказу МВС України від 19.10.2015 № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ» та Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 12.12.2025 № 131-ОД «Про озброєння прикордонних нарядів», адже не перебував та не ніс службу в прикордонному наряді, а ніс службу в добовому наряді на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.06.2026 № 1983-АГ.

Поміж іншого, існували крайня необхідність та обставини реальної небезпеки для здоров`я ОСОБА_9 та не перевірені його доводи, адже наявне у нього захворювання підтверджується консультацією лікаря від 01.07.2026 року, а при складанні протоколу не було з`ясовано чи були наявні медикаменти на місці несення служби; чи існувала можливість отримати їх іншим способом; чи могла особа викликати медичного працівника; чи перебував на території тилового командного пункту лікар; чи існувала чергова медична служба; чи існувала можливість невідкладно отримати медичну допомогу без вибуття.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Півень Д.О. суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП з наступних підстав.

Судом встановлено, що:

відповідно до копії довідки НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.06.2026 № 1532, ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 з 17.05.2024 року по теперешній час;

відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 15.06.2024 № 417-ОС ОСОБА_1 призначено начальником служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення, який перебуває у розпорядженні начальника прикордонного загону.

Відповідно до бойового наказу начальника прикордонного загону військової частини № НОМЕР_1 № 1983-АГ від 29.06.2026 «про призначення складу добового наряду» в т.ч. ОСОБА_1 призначено помічником чергового військової частини тилового командного пункту (локація ТКП) з 8:00 29.06.2026 до 08:00 30.06.2026;

відповідно до листа Відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону ГВЗВББ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 30.06.2026 з вих. № 16.3.6/54631-26-Вих «Щодо можливих порушень», 29.06.2026 о 22 год. 35 хв. уповноваженими представниками відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загоні Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України здійснено перевірку організації несення служби на тиловому командному пункті. В ході перевірки виявлено факт відсутності начальника служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону капітана ОСОБА_9 , який відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.06.2026 №1983-АГ «Про призначення складу добового наряду», на місці несення служби в добовому наряді як «Помічник чергового частини по тиловому командному пункту». В цей час перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та обов`язки в добовому наряді не виконував.

Крім того, за вказівкою заступника начальника загону з тилу НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_11 здійснював свідоме перешкоджання законній діяльності офіцерів ВВВБ по 79 прикз ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » шляхом недопущення ix до службових приміщень тилового командного пункту, порушуючи вимоги п.п. 4 п. 4 «Положення про Головний відділ забезпечення внутрішньої та власної безпеки ДПСУ», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2024 № 146 (гриф).

Надаючи оцінку представленим доказам, суд приходить до наступних висновків:

адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.172-15 КУпАП, характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому обов`язково має бути встановлено, який саме службовий обов`язок не виконано або виконано неналежно, якою нормою він встановлений та у чому конкретно висловилось таке порушення.

Ч. 2 ст. 172-15 КУпАП має бланкетний характер, тобто протокол повинен містити конкретну норму, наказ, посадову інструкцію, статут чи інший нормативний акт, який встановлює відповідний обов`язок, і конкретну дію/бездіяльність особи.

Відповідно до інформації викладеної в Протоколі, а також з доданих до протоколу письмових документів, судом встановлено, що:

29.06.2026 о 22 год. 35 хв. під час перевірки організації несення служби на тиловому командному пункті, уповноваженими представниками відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загоні Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України було виявлено той факт, що начальник служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону капітан ОСОБА_12 , який відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.06.2026 № 1983-АГ «Про призначення складу добового наряду», перебував та ніс службу в добовому наряді «Помічник чергового частини по тиловому командному пункту», був відсутній в місці несення служби, перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідно свої обов`язки в добовому наряді не виконував.

Також, під час проведення вищевказаної перевірки на тиловому командному пункті капітаном ОСОБА_13 , за вказівкою заступника начальника загону з тилу НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_14 здійснювалось свідоме перешкоджання законній діяльності офіцерів ВВББ по 79 прикз ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » шляхом недопущення їх до службових приміщень тилового командного пункту, чим допустив порушення вимог п.п. 4 п. 4 «Положення про Головний відділ забезпечення внутрішньої та власної безпеки ДПСУ», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2024 № 146 (гриф).

Із урахуванням вищевикладеного, начальник служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону капітан ОСОБА_12 , порушив вимоги наказу МВС України від 19.10.2015 № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ» та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.12.2025 № 131-ОД «Про озброєння прикордонних нарядів».

Як вбачається з Протоколу, полковник ОСОБА_15 займає посаду заступника начальника загону з тилу НОМЕР_2 прикордонного загону, а капітан ОСОБА_1 займає посаду начальника служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону.

Отже, полковник ОСОБА_15 є прямим начальником ОСОБА_1 , який надавав йому вказівки не допускати до службових приміщень тилового командного пункту офіцерів ВВББ по 79 прикз ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

При цьому, саме полковник ОСОБА_16 складає на ОСОБА_1 протокол, що на думку суду, є підставою для висновку про упередженість формування матеріалів посадовою особою, яка їх склала.

Відповідно до п. 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовці зобов`язані беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Як зазначено в Протоколі, капітаном ОСОБА_1 за вказівкою заступника начальника загону з тилу НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_14 здійснювалось свідоме перешкоджання законній діяльності офіцерів ВВББ по 79 прикз ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » шляхом недопущення їх до службових приміщень тилового командного пункту.

Таким чином, виконання ОСОБА_1 вказівок його прямого начальника, виключає його недбале ставлення до військової служби, а навпаки свідче про належне виконання ним своїх службових обов`язків.

Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 порушив вимоги наказу МВС України від 19.10.2015 № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ» (далі також – Інструкція).

Відповідно до п. 1, 3 глави 1 розділу І Інструкції вона визначає основні завдання, права, обов`язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України.

Пунктами 1, 3 глави 1 розділу І Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 № 1261, визначено основні завдання, права, обов`язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України.

Прикордонним нарядом є одна або кілька озброєних чи спеціально екіпірованих уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України або здійснюють інші повноваження у випадках, передбачених Законом України «Про Державну прикордонну службу України».

Натомість, відповідно до протоколу ОСОБА_1 перебував та ніс службу в добовому наряді, як помічник чергового частини по тиловому командному пункту».

Порядок організації служби добових нарядів, визначено Розділом 7 «Добовий наряд» Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», де в ст. 268 зазначено, що добовий наряд військової частини призначається, як правило, у такому складі: черговий військової частини; помічник чергового військової частини та ін.

Отже, ОСОБА_1 не порушував вимоги ні Наказу МВС України від 19.10.2015№ 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ», ні Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 12.12.2025 № 131-ОД «Про озброєння прикордонних нарядів», оскільки перебував на службі не в прикордонному наряді як начальник служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону, а в добовому наряді як помічник чергової частини по тиловому командному пункту.

Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та матеріали справи не містять, яким саме документом встановлюється коло службових обов`язків ОСОБА_9 та які саме обов`язки не було ним виконано або виконано недбало.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину.

Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Відповідно, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.

А відтак, для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби необхідно встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, а й те чи мав він місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність.

Як встановлено судом, 01.07.2026 ОСОБА_1 надав Начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону полковнику ОСОБА_17 письмові пояснення щодо ситуації, яка склалася 29.06.2026, в яких зокрема зазначив наступне:«Близько 22 год. 20 хв. 29.06.2026 – я, начальник служби пально-мастильних матеріалів НОМЕР_2 прикордонного загону капітан ОСОБА_1 , перебуваючи в добовому наряді відчув різкий біль та стійке погіршення самопочуття, ймовірним було загострення наявного у мене хронічного захворювання, яке підтверджується довідкою, що додається до даних пояснень. Із урахуванням вищевикладеного (із відчуттям різкого колюче-ріжучого болю) о 22 год. 25 хв. 29.06.2026 – мною було невідкладно та самостійно прийнято рішення вибути на власному транспортному засобі за знеболюючими препаратами та ліками, які полегшують симптоми мого захворювання, прописані мені сімейним лікарем в телефонному режимі, які знаходились за адресою мого мешкання (орендованої квартири). Дане рішення було прийнято, зокрема, з огляду на те, що у вказаний час аптеки вже не працювали. Вже о 22 год. 35 хв. 29.06.2026 – коли я, ОСОБА_1 , взявши лікарські засоби (знеболююче та ліки), вийшов з місця мого мешкання та підходячи до власного транспортного засобу, до мене підійшов та представився заступник начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону підполковник ОСОБА_18 …».

Зазначені в поясненнях ОСОБА_1 обставини також підтверджуються консультацією лікаря від 01.07.2026 № картки 2255341, а також Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5454/1472, Довідкою військово-лікарської комісії від 17.07.2026 №2026-0717-1106-0583-3, Листом КНП Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 17.07.2026 №574/01-05, відповідно до яких ОСОБА_1 з що з 14.07.2026 по 17.07.2026 перебував на стаціонарному лікуванні, в зв`язку з проведеним хірургічним втручанням.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 , як військова службова особа, через наявне у нього хронічне захворювання та погіршення самопочуття під час перебування на добовому наряді, перебував у таких умовах, за яких не мав фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, відтак відповідальність за недбале ставлення до військової служби в його діях виключається.

Згідно ст. 255 КУпАП визначено осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Так, посадові особи органів Державної прикордонної служби України мають право складати адміністративні протоколи за такими статтями: (частини друга, четверта і п`ята статті 85, статті 92, частина четверта статті 185-3, 185-10, 191, 204-1, 204-3, 206-1); а командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) мають право складати адміністративні протоколи за ст. 172-10 – 172-20 КупАП.

При цьому, жодних документів, що полковника ОСОБА_10 , як командира підрозділу, було належно письмово уповноважено командиром військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін) на складання протоколів за ст. 172-10 – 172-20 КупАП до Протоколу не долучено, отже він не мав відповідних повноважень для складання протоколу відносно ОСОБА_1 , відтак протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №293666 від 30.06.2026 року, який складено неналежним суб`єктом та який є джерелом доказів, не може бути покладений в основу постанови.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 9, 247 КпАП Укр аїни, адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З аналізу представлених суду доказів, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 недбалого ставлення до виконання своїх службових обов`язків під час несення військової служби, склад інкримінованого правопорушення в його діях відсутній, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 283-284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-15 КУпАП – закрити на підставі п. 1 статті 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.М. Головіна