Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №149/707/25 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/707/25

Провадження №2/149/61/26

Номер рядка звіту 10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Павлюк О. О.,

за участю:

секретаря Паламарчук Л. В.,

позивача: ОСОБА_1 , його представника - адвоката Поворознюка Б. М.,

відповідача: ОСОБА_2 , її представника - адвоката Костюка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільним майном подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення першкод у користуванні спільним майном. Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому було набуто, зокрема, рухоме майно, що є предметом спору у межах справи про поділ спільного майна подружжя. 10.02.2025 ОСОБА_2 таємно від ОСОБА_1 забрала у нього два ключа від автомобіля "Chevrolet Aveo" д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на причіп легковий-В, р.н. НОМЕР_2 , поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо вказаних транспортних засобів. Позивач вважає, що такі дії є протиправними, створюють йому перешкоди у користуванні майном, що є спільною сумісною власністю подружжя, тому просить усунути перешкоди йому у користуванні автомобілем "Chevrolet Aveo" д.н.з. НОМЕР_1 та причепом до автомобіля р.н. НОМЕР_2 , які за ним зареєстровані, зобов`язавши ОСОБА_2 передати йому ключі, свідоцтво про реєстрацію та поліси страхування на вказані транспортні засоби.

11.03.2025 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

23.03.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя. На даний час у провадженні Хмільницького міськрайонного суду перебуває цивільна справа №149/3389/24 про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Оскільки відповідач є співвласником транспортних засобів, вона має рівне з позивачем право на користування та володіння цим майном, відтак обраний позивачем спосіб захисту не може врегулювати існуючий спір, тому позов задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 28.03.2025 справу прийнято до провадження суддею Павлюк О. О. за наслідками зміни попереднього складу суду, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.05.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити. Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

16.05.2003 сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується копією повторного свідоцтва від 14.11.2024 серії НОМЕР_3 .

Сторони не заперечують, що у шлюбі ними було набуто майно, зокрема рухоме: транспортний засіба автомобіль "Chevrolet Aveo" 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , причіп легковий-В, 2007 р.в., д.р.н. НОМЕР_2 , які зареєстровані за ОСОБА_1 . Вказані транспортні засоби на даний час є предметом спору у справі №149/3389/24 про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що розглядаєтсья Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області.

У ході судового розгляду відповідач не заперечувала ту обставину, що 10.02.2025 взяла ключі від автомобіля "Chevrolet Aveo" д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на причіп легковий-В, р.н. НОМЕР_2 , поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо вказаних транспортних засобів. При цьому ОСОБА_2 посилається на те, що має рівне з ОСОБА_1 право на користування відповідними транспортними засобами. При цьому доводи позивача у межах заявленого спору зводяться до того, що фактично транспортними засобами користувався лише він, оскільки він має право на керування автомобілем, а відповідачка такого права не має.

Це стало підставою для звернення ОСОБА_1 до органів поліції, за наслідками чого було складено протокол про адміінстративне правопорушення серії ВАД №121402 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2025 року у справі №149/511/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення за вказаним фактом відносно ОСОБА_2 закрито у зв"язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. При цьому судом констатовано, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір з приводу спільного майна подружжя, при цьому автомобіля ОСОБА_1 не позбавлений, автомобіль перебував і перебуває у його володінні. У судовому засіданні судом також було досліджено відеозаписи з портативних бодікамер працівників поліції, які здійснювали оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частиною першою статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Системне тлумачення вказаних норм законодавства свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має їх домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності. Спільна сумісна власність – це власність двох або більше осіб без визначення часток учасників спільної власності, при цьому власники (співвласники) не мають наперед визначених долей, а право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно в цілому.

Разом з тим, як свідчить зміст заявлених позовних вимог та правовідносин між сторонами, позивач посилається на те, що саме він має користуватися спірними транспортними засобами, оскільки має відповідне посвідчення водія, а відповідач такого права не має. Однак такий спосіб захисту прав позивача як усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов`язання відповідача передати йому документи і ключі до транспорнтих засобів, не є належним способом захисту, оскільки фактично порушить баланс інтересів іншого співвласника та не врегулює існуючий спір, на чому слушно наполягає відповідач. Крім того, не спростовано висновок суду, сформульований у постанові у справі №149/511/25 про те, що автомобіля ОСОБА_1 не позбавлений, автомобіль перебував і перебуває у його володінні. Відсутність у відповідача посвідчення на керування транспортним засобом не є підставою для зобов`язання її передати іншому співвласнику документи і ключі до транспортних засобів, на які вона має рівне з позивачем право як способу врегулювання існуючого між сторонами спору.

Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата Верховного Суду. Відмовляючи в позові з підстави обрання неналежного способу захисту, суди керуються принципом процесуальної економії. Згідно з цим принципом слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. За змістом принципу процесуальної економії застосований спосіб захисту має привести до відновлення порушеного права.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Вирішуючи питання щодо належного та ефективного способу захисту суд з`ясовує: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачено обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачено законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Статтею 66 СК України визначено, що подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Стаття 64 СК України також передбачає, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, спір між сторонами може бути врегульовано шляхом визначення між ними порядку користування майном, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя, у тому числі і за судовим рішенням. Однак врегулювання спору між сторонами у даному випадку не можливо шляхом зобов`язання відповідача фактично вчинити дії, які забезпечать передачу майна у користування одному із співвласників, на чому і наполягає позивач. Володіння документами та ключами від транспортних засобів, що на даний час та на час звернення до суду з позовом є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, є правомочністю ОСОБА_2 як рівноправного співвласника такого майна. Підстав вважати, що вказані дії спрямовані на спричинення перешкод у коритсуванні цим же майном ОСОБА_1 в ході судового розгляду не встановлено. Тому підстав для задоволення позову у спосіб, обраний позивачем, суд не вбчає.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Сума фактично понесених та сплачених судових витрат (на правову допомогу), понесених відповідачем, становить 10000 грн., про що надано суду відповідні докази. Зважаючи на вищевикладене, за відсутності заперечень позивача щодо співмірності та обґрунтованості заявлених судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу, понесені відповідачем, підлягають стягненню з позивача на її користь. Решту судових витрат слід залишити за позивачем у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 , залишити за ним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2026 року

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 )

Суддя Павлюк О. О.