Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №705/3809/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1612/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 705/3809/24 Категорія: 304090000 Годік Л.С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,

секретар: Івануса А.Д.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом,

відповідач за зустрічним позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»;

відповідач за первісним позовом,

позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Хоменко Іван Миколайович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Івана Миколайовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2026 року в справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.07.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1238-5648. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А2210 для підписання кредитного договору № 1238-5648 від 13.07.2023, підтвердження ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 24 000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період 14 днів; знижена процентна ставка 1,20 % в день; стандартна процентна ставка 1,50 % в день; комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту. Відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем.

Станом на 26.04.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням програми лояльності, становить: 89 536,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом 16 560,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 72 976,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 89 536,00 грн.

05.09.2024 представник ОСОБА_1 – адвокат Хоменко І.М. подав до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору, в якій зазначав, що договір № 1238-5648 про надання кредиту від 13.07.2023 повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки містить несправедливі умови, що заборонені положеннями закону, зокрема реальна річна процентна ставка значно перевищує ринкову і складає 29215,00 %. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2026 року первісну позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1238-5648 від 13.07.2023 у розмірі 89 536 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хоменка І.М. до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу за первісним позовом кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачем за первісним позовом у встановлений строк та відповідно до умов договору грошові зобов`язання за кредитним договором не виконані. Доказів повернення несплаченої суми грошових коштів, або повідомлення про підстави неможливості погашення боргу відповідачем за первісним позовом суду не надано, як і не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача за первісним позовом.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 спірний кредитний договір надано у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб, тому він не міг здійснити необхідний свідомий вибір.

Не погодившись з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Хоменко І.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач за первісним позовом не надав належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу; суд не перевірив правильність нарахування процентів, періоди нарахування та відповідність розрахунку вимогам законодавства; не досліджено питання несправедливості умов договору та реальної процентної ставки 29 215 %, що свідчить про істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін; суд не перевірив, чи було надано позичальнику повну інформацію про реальність вартість кредиту.

07.07.2026 до Черкаського апеляційного суду від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1238-5648 від 13.07.2023 на суму 24 000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 24 000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період 14 днів; знижена процентна ставка 1,20 % в день; стандартна процентна ставка 1,50 % в день; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту. Дата повернення кредиту – 07.05.2024.

Вказаний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора – А2210.

У матеріалах справи наявний також паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого розмір кредитного ліміту становить 24 000,00 грн; строк кредитування – 300 днів; стандартна процентна ставка – 1,50 % в день знижена процентна ставка – 1,20 % в день, комісія за видачу кредиту – 15 % від суми кредиту. Зазначений паспорт кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора А2210.

Згідно з копією довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1238-5648 від 13.07.2023, видача коштів ОСОБА_1 у сумі 24 000,00 грн здійснювалася за допомогою системи LiqPay, шляхом перерахування на платіжну картку за № НОМЕР_1 , платіж № 2339167919.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк», сформованого з інтернет-ресурсу https://paperless.com.ua/uk/, банком підтверджене перерахування 13.07.2023 за допомогою системи LiqPay коштів на банківську картку НОМЕР_1 у сумі 24 000,00 грн за кредитним договором № 1238-5648.

Матеріали справи також містять договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» (Банк) та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Партнер, Клієнт), відповідно до положень якого цей договір регулює відносини банку з клієнтом, згідно з якими банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників.

Як вбачається з Довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, у тому числі, і на умовах фінансового кредиту, станом на 26.04.2024, сума наданого ОСОБА_1 13.07.2023 кредиту за кредитним договором № 1238-5648 від 13.07.2023, становить 24 000,00 грн, а також нараховано комісію за видачу кредиту в сумі 3 600,00 грн.

З 13.07.2023 до 26.04.2024 позичальнику нараховувався відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 1,2 % та 1,5 % від суми тіла кредиту. За вказаний період позичальником на погашення заборгованості сплачено 30 464,00 грн.

Крім того, як встановлено з вказаної довідки станом на 26.04.2024 розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс», становив: 16 560,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 80 512,00 грн – заборгованість за відсотками.

Разом з тим, у позовній заяві ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначило, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 7 536,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 89 536,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заявило до стягнення заборгованість у загальному розмірі 89 536,00 грн, що складається з: 16 560,00 грн – простроченої заборгованості за кредитом; 72 976,00 грн – простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено з матеріалів справи, кредитний договір № 1238-5648 від 13.07.2023 підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Посилання скаржника на відсутність достовірних доказів отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 24 000,00 грн спростовуються наявними в матеріалах справи листом АТ КБ «ПриватБанк» від 03.05.2024 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Разом з тим, колегія суддів також зауважує, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1238-5648 від 13.07.2023, відповідач ОСОБА_1 здійснив часткову оплату на суму 24 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, що свідчить про прийняття передбачених кредитним договором умов, прав та обов`язків.

Доказів виконання грошових зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі відповідачем суду не надано.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Крім того, згідно з умовами кредитного договору, строк кредитування складає 300 календарних днів, тобто до 07.05.2024.

З розрахунку заборгованості судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 13.07.2023 до 26.04.2024 включно, тобто до закінчення строку кредитування, що відповідає умовам договору та нормам ЦК України.

Після закінчення строку кредитування жодних нарахувань позивач за первісним позовом не здійснював.

Відтак, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» правомірно нараховано відповідачу проценти за користування кредитними коштами в сумі 72 976,00 грн, з урахуванням суми списаного боргу, за період з 13.07.2023 до 26.04.2024, що відповідно до кредитного договору, є строком кредитування.

Щодо доводів зустрічного позову та апеляційної скарги в контексті зустрічної позовної заяви про несправедливість умов кредитного договору колегія суддів зазначає таке.

Скаржник, обґрунтовуючи несправедливість умов кредитного договору, посилається, зокрема, на значний розмір реальної річної процентної ставки, зазначеної у договорі, – 29 215,00 %.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. За змістом частини другої цієї статті умова договору є несправедливою, якщо всупереч принципу добросовісності її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Частиною п`ятою статті 18 цього Закону передбачено, що несправедливі умови договору є недійсними.

Аналогічні правові критерії випливають із частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а також зі статті 627 цього Кодексу, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, для визнання умови договору несправедливою необхідно встановити не лише її економічну невигідність для споживача або значний розмір платежу, а сукупність юридично значущих обставин: невідповідність умови вимогам добросовісності, істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін і заподіяння внаслідок цього шкоди споживачу. При цьому оцінці підлягає конкретна умова договору з урахуванням усіх обставин його укладення, предмета договору, взаємних прав та обов`язків сторін, порядку виконання зобов`язання і наслідків застосування відповідної умови.

Колегія суддів вважає доводи скаржника необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на ототожненні понять річної процентної ставки (номінальної) та реальної річної процентної ставки, які за своєю правовою природою не є тотожними.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 цього Закону реальна річна процентна ставка – це загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частин першої-другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для споживача, а також інші передбачені законом істотні умови.

Таким чином, реальна річна процентна ставка є розрахунковим показником загальної вартості кредиту для споживача, який визначається за встановленою законодавством методикою з урахуванням не лише процентів за користування кредитом, а й інших передбачених законом витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а також строків і періодичності здійснення відповідних платежів.

Натомість відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1,50 % за кожний день користування кредитними коштами, із можливістю застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,20 % за день за передбачених договором умов. Саме зазначена ставка є безпосередньою платою за користування наданими позичальнику кредитними коштами та використовується при визначенні розміру процентів, що підлягають нарахуванню за договором.

Арифметичне приведення визначеної договором ставки, наприклад, 1,50 % за день, до річного виміру шляхом її множення на кількість днів у році є розрахунком річної процентної ставки (номінальної) (1,50 % ? 365 = 547,50 %), тоді як реальна річна процентна ставка, як зазначалося вище, визначається за іншою методикою та враховує загальні витрати за кредитом і час здійснення платежів.

Отже, реальна річна процентна ставка не є ставкою, за якою позичальник сплачує кредитодавцю проценти.

З огляду на доводи апеляційної скарги судом, з метою встановлення того, чи призводить визначений сторонами розмір плати за користування кредитними коштами до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу у розумінні частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», було перевірено безпосередню умову договору щодо розміру процентів за користування кредитом та здійснено розрахунок денної процентної ставки, відповідно до Закону України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 (далі – Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24.12.2023. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». Зокрема, ст. 8 Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів – 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); з 21.08.2024 – 1%.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що вказаний перехідний період (240 днів) щодо зменшення максимального розміру денної процентної ставки застосовується і як до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності Законом 3498-ІХ (до 24.12.2023), якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, так і до договорів про споживчий кредит, які укладені після 24.12.2023, але до 21.08.2024.

Таким чином, враховуючи, що договір про відкриття кредитної лінії № 1238-5648 укладений 13.07.2023 та діяв до 07.05.2024, відтак, дія пункту 5 розділу I Закону України № 3498-ІХ поширюється на кредитні правовідносини за вказаним кредитним договором.

При цьому, не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в кредитному договорі, укладеному сторонами.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка – це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях.

Тобто, умови договору кредиту, а саме загальні витрати за споживчим кредитом, загальний розмір кредиту, строк кредитування повинні бути розраховані в договорі таким чином, щоб денна процентна ставка не перевищувала 2,5 %, 1,5 %, 1 % залежно від періоду, визначеного п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 3498-ІХ.

Якщо умови договору визначені таким чином, що за розрахунком денної процентної ставки остання перевищує визначену законом межу за відповідний період, то стягнення будь-яких витрат за споживчим кредитом є неможливим, оскільки умови договору кредиту, які визначають такі витрати, у тому числі, процентну ставку в день, є нікчемними.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У справі, що переглядається, денна процентна ставка (ДПС) розраховується таким чином: (111 600,00 грн (комісія+відсотки) /24000,00 грн (тіло кредиту))/300 днів * 100 % = 1,55 %.

Отже, денна процентна ставка за кредитним договором № 1238-5648 від 13.07.2023 не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений законом, а відтак умови вказаного договору відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За змістом статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас свобода договору, гарантована статтею 627 Цивільного кодексу України, не виключає обов`язку суду перевірити умови договору на відповідність імперативним вимогам закону та критеріям добросовісності, розумності й справедливості.

Сам по собі факт того, що внаслідок застосування погодженої сторонами денної процентної ставки вартість користування короткостроковим кредитом є значною, не свідчить автоматично про несправедливість відповідної умови. Для такого висновку необхідно встановити, що кредитодавець діяв усупереч принципу добросовісності, а умова договору створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. При цьому істотність дисбалансу має оцінюватися з урахуванням не лише розміру платежу, а й обсягу наданого кредиту, строку користування ним, порядку нарахування процентів, можливості дострокового виконання зобов`язання, наслідків прострочення та інших погоджених сторонами умов.

Водночас, скаржником не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів того, що при укладенні договору кредитодавець приховав від нього розмір плати за користування кредитом, ввів його в оману щодо вартості кредитування, не надав передбачену статтями 8, 9 Закону України «Про споживче кредитування» інформацію, передбачив можливість односторонньої зміни погодженої процентної ставки всупереч вимогам статті 12 цього Закону або іншим чином діяв недобросовісно.

Навпаки, з умов кредитного договору вбачається, що розмір процентної ставки був визначений безпосередньо договором, а інформація про реальну річну процентну ставку була доведена до відома споживача окремо. Отже, позичальник мав можливість до укладення договору ознайомитися як із безпосереднім розміром плати за користування кредитом, так і з розрахунковим показником загальної вартості кредитування, що відповідає вимогам статей 8 та 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, при вирішенні питання про справедливість умов кредитного договору судом було розмежовано реальну річну процентну ставку як розрахунковий показник загальної вартості кредиту та безпосередню процентну ставку за користування кредитними коштами. При цьому судом перевірено також розмір денної процентної ставки та наслідки її застосування для позичальника і не встановлено обставин, які б свідчили про порушення принципу добросовісності або істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин саме по собі посилання скаржника на значний розмір РРПС – 29 215,00 %, без доведення інших обставин, які б свідчили про несправедливість конкретної умови кредитного договору, не дає підстав для висновку про недійсність такої умови або договору в цілому.

Відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України недійсність правочину може бути встановлена у разі недодержання в момент його вчинення вимог, передбачених частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, однак таких порушень у спірних правовідносинах судом не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору з огляду на розмір процентної ставки, денної процентної ставки та РРПС висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову не спростовують.

З урахуванням викладеного вище, аргументи скаржника, у даній справі, свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів висновує, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2026 року є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування в оскаржуваній частині скаржником не доведено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Івана Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2026 року в справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова