Рішення від 21 січня 2024 р. у справі №761/14055/22 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14055/22

Провадження № 2/761/1550/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини С.А.,

учасників справи:

позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 ,

позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ,

представника третьої особи: ОСОБА_46,

третьої особи: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визначення (залишення) місця проживання малолітніх дітей з батьком,

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у період з 23.07.2010 року по 17.05.2019 року, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому у Відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №638 від 23.07.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.07.2010 року.

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2019 року у справі №761/41541/18 про розірвання шлюбу. Питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей та сплати аліментів на утримання дітей не розглядалися і судове рішення не приймалося.

Від цього шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.06.2011 року та доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 10.09.2013 року.

У період з 23.07.2010 року по 12.12.2018 року, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 проживали разом в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також були зареєстровані діти.

Позивач ОСОБА_1 з 28.10.1989 року по теперішній час зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 03.12.2021 №75027813, отриманою від адміністратора ЦНАП, а також копією паспорта позивача ОСОБА_1 , з відміткою про реєстрацію місця проживання.

Як вказує позивач, відповідач ОСОБА_3 кошти на утримання сім`ї не давав, у зв`язку з чим між ними виникали непорозуміння та сварки. Шлюб між сторонами існував формально, сімейні стосунки не підтримувалися, сім`я фактично розпалася.

20.04.2018 року, позивач ОСОБА_1 , піклуючись про здоров`я своїх дітей, їх фізичний та моральний розвиток, уклала з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Шевченківського району м. Києва» (м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 10) відповідні декларації про вільний вибір лікаря педіатра дітей: сина ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_8 .

Зокрема, згідно декларації № 0000-КМР4-РА67 від 20.04.2018 та №0000-Р9Х0- АМ6К від 20.04.2018 діти спостерігаються лікарем педіатром амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №4 ОСОБА_9 .

В деклараціях дітей в графі «законний представник» було зазначено маму - позивача ОСОБА_1 та фактичну адресу місця проживання дітей на час укладання декларацій, а саме: АДРЕСА_1 .

У подальшому, до декларацій було внесено зміни та зазначено фактичну адресу місця проживання дітей з мамою, а саме: АДРЕСА_2 , оскільки 12.12.2018 року, позивач ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_10 та донькою ОСОБА_11 перейшла жити до її батьків за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, починаючи з 12.12.2018 позивач разом з дітьми стали проживати за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що місце проживання дітей із матір`ю було визначено за спільною згодою сторін та з відповідачем досягнуто усні домовленості про надання коштів на утримання дітей, а також обумовлено безперешкодне спілкування з ними.

Позивачем забезпечені всі умови для проживання, навчання та відпочинку дітей, вона має педагогічний стаж та працює в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва на посаді вчителя та за час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони.

Діти навчаються у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва. Донька ОСОБА_12 навчається у вказаній школі з 01.09.2019 по теперішній час. ОСОБА_11 завжди має охайний зовнішній вигляд, приходить до школи вчасно та не пропускає занять. Вихованням, розвитком та навчанням дитини займається позивач, яка відвідує всі батьківські збори, цікавиться успішністю дитини та допомагає у виконанні домашніх завдань.

З батьком дитини класний керівник не знайома та жодного разу не бачила його у школі, батьківські збори він не відвідував, дитиною не цікавився.

Син ОСОБА_13 навчається у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва з 01.09.2017 року. Син також постійно мав охайний вигляд та був забезпечений всім шкільним приладдям.

Крім того, позивачем було укладено з Київською дитячою школою мистецтв № 5 ім. Ревуцького відповідні договори про навчання дітей з метою здобуття ними початкової мистецької освіти. Так, донька ОСОБА_11 навчається в дитячій школі мистецтв з 01.09.2020 на відділенні хореографії. Син ОСОБА_10 навчається у дитячій школі мистецтв з 01.09.2021 на відділенні естрадної гітари. Кошти за навчання дітей вносить позивач.

Як зазначає позивач, вона неодноразово зверталася до відповідача з проханнями та вимогами щодо участі батька у вихованні та утриманні дітей та надавати кошти на їх утримання, які відповідачем були проігноровані.

10.01.2022 позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10 та доньки ОСОБА_11 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2022 відкрито провадження у цивільній справі № 761/338/22 про стягнення аліментів.

З огляду на ці обставини, починаючи з 11.02.2022 відповідач ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 стали систематично та цілеспрямовано вчиняти дії на шкоду прав позивача, малолітніх дітей та чоловіка позивача.

11.02.2022 відповідач самочинно, без згоди матері та рішення органу опіки та піклування змінив місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , не повернув його до матері, утримує та переховує його у невстановленому місці, приховує від матері його фактичне місце перебування, умисно чинить перешкоди у зустрічах та спілкуванні, до допускає сина до навчання у школі, налаштовує сина проти матері.

Як вказує позивач, відповідач вчиняє психологічний тиск на позивача та на доньку ОСОБА_11 , у зв`язку із чим вона зверталась із заявами до відділу поліції та Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Також відповідач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.

30.06.2022 Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ по справі № 761/8893/22, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_7 та доньки - ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий наказ, на думку позивача, було видано безпідставно.

Крім того, 16.06.2022 відповідач ОСОБА_3 , реалізуючи погрози зробити життя позивача нестерпним, з метою психологічного тиску на неї, звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою від 09.06.2022 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком та визначення способу участі матері дітей у вихованні дітей.

Також 28.06.2022 відповідач звертався до суду з позовом до позивача про стягнення аліментів на утримання дітей та 08.07.2022 з позовом про визначення місця проживання дітей з батьком.

Позивач наголошує, що відповідач не брав участі у вихованні та утриманні дітей і не може створити дітям належних умов для виховання, навчання та гармонійного розвитку. Мати у найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітнього сина ОСОБА_10 та доньки ОСОБА_11 . Син сумує за матір`ю, натомість донька не виявляє таких побажань щодо побачень та зустрічей зі своїм батьком ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного позивач просить визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022 матеріали позову передані судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2022 відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

05.10.2022 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача та надано докази на їх підтвердження, зокрема, зазначено, що з 01.09.2022 донька ОСОБА_11 приступила до навчання у школі очно на підставі заяви, поданої позивачем. Також позивачем вказано, що відповідач приховує місце перебування сина ОСОБА_10 , з огляду на що вона не може забезпечити жодну із запропонованих форм навчання для ОСОБА_10 , проте обрала очну форму навчання. Відповідач не написав заяви до школи з обраною формою навчання для сина, місцезнаходження дитини школі не повідомив. З 01.09.2022 ОСОБА_10 не приступив до навчань у школі.

З 01.09.2022 донька ОСОБА_11 приступила до занять у Київській дитячій школі мистецтв № 5 ім. Ревуцького у відділі хореографії, відвідує всі заняття, оплату за навчання вносить позивач.

01.09.2022 син ОСОБА_10 до занять у Київській дитячій школі мистецтв № 5 ім. Ревуцького не приступив та був відрахований зі складу учнів у зв`язку із заборгованістю за навчання.

18.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він виклав доводи на спростування позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

20.10.2022 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява про визначення (залишення) місця проживання дітей з батьком.

Позов мотивовано тим, що з січня 2018 року шлюбні відносини між сторонами було припинено і діти залишитися проживати з батьком за місцем реєстрації. У цей час відповідач влаштовувала своє особисте життя і повернулася до батьків. Твердження відповідача про те, що діти переїхали разом із нею не відповідають дійсності. При цьому, як вказує позивач, він не мав наміру позбавити дітей спілкування з мамою, діти її відвідували.

Влітку 2019 року відповідач влаштувалася на роботу до школи № 70, де вже навчався син ОСОБА_10 , також у цю школу пішла до першого класу донька ОСОБА_11 .

Батько забезпечував дітей, займався їх вихованням, у відповідача не виникало претензій стосовно зміни місця проживання дітей.

У подальшому, починаючи із жовтня 2021 року, як вказує позивач, почалося втручання у його особисте та сімейне життя вчителя історії ОСОБА_14 , який працює в школі № 70 м. Києва, де навчаються діти. На його думку, ОСОБА_14 почав руйнувати стосунки дітей із батьком, налаштовуючи їх проти батька.

З цього приводу позивачем була написана скарга директору школи щодо втручання в особисте сімейне життя та вчинення аморального проступку ОСОБА_14 , яка була розглянута формально.

Системне втручання співмешканця відповідача ОСОБА_14 у відносини позивача із дітьми починаючи із літа - осені 2021 року шкодять найкращим інтересам дітей.

Так, позивач вказує, що у 2022 році син ОСОБА_10 не виявляв бажання їздити до матері на квартиру, де вона проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_14 , 14.02.2022 відповідач забрала зі школи доньку ОСОБА_11 зі школи, а сина ОСОБА_10 залишила у школі; з 16.02.2022 позивач втратив зв`язок із донькою. Також 21.02.2022 відповідач подала заяву до Служби у справах дітей та сім`ї про визначення способу побачення батька з дітьми та затвердження графіку побачень. 10.01.2022 відповідач подала заяву про стягнення аліментів.

23.05.2022 позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача. 30.06.2022 Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/8893/22 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

09.06.2022 позивач звертався до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про встановлення (залишення) місця проживання дітей з батьком.

З початком війни у лютому 2022 року позивачем було прийнято рішення про поїздку сина за кордон у Німеччину, для забезпечення найкращих інтересів сина ОСОБА_10 , де він був влаштований у школу (5 клас) та в подальшому переведений у 6-й клас.

Як вказує позивач, у школу, де навчався ОСОБА_10 до початку війни, 25.08.2022 була подана заява, у якій вказано, що ОСОБА_10 навчається за кордоном. Будь - яких запитів від керівництва школи на підтвердження вказаних обставин не надходило.

У серпні 2022 року ОСОБА_10 пішов до 6-го класу, де зараз і навчається. ОСОБА_10 перебуває за кордоном із дружиною позивача ОСОБА_15 та бабусею ОСОБА_16 . Як вказує позивач, він регулярно перераховує кошти на утримання сина ОСОБА_10 на карткові рахунки дружини ОСОБА_15 та на рахунок ОСОБА_16 . В подальшому ці гроші витрачаються на купівлю харчів, одежі, шкільного приладдя.

Водночас, за період з 14 лютого 2022 року по день подання зустрічної позовної заяви, донька ОСОБА_11 перебуває за різними адресами, умови в яких перебуває донька позивачу за зустрічним позовом невідомі. Відповідач позбавляє позивача спілкування з донькою, тому на його думку, завдяки діям відповідача батько дитини та ОСОБА_11 ізольовані один від одного фізично та інформаційно. Відповідач не може виховувати дітей, так як в період з 14 лютого до дати подання позову не створила належних умов виховання для доньки, особистим прикладом не затверджувала повагу до батька, суспільної моралі та суспільних цінностей.

Як вказує позивач, він працює та має постійний дохід, не перебуває на обліку у нарколога, має нормальний фізичний та психічний стан, не вживає наркотиків та алкоголю, не захоплюється азартними іграми та не веде аморальний спосіб життя; утримував і виховував та готовий і надалі утримувати і виховувати своїх неповнолітніх дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; має хороші умови проживання, у дітей облаштовані власні кімнати, забезпечує дітей якісним харчуванням, всебічним розвитком та навчанням.

З урахуванням викладеного позивач за зустрічним позовом просить встановити (залишити) місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 ; встановити (залишити) місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

27.10.2022 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив відповідача, у якому позивач вказує, зокрема, що починаючи із грудня 2018 року, понад три роки постійно проживає із дітьми за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання батьків позивача, де дітям виділені дві окремі кімнати та створені належні житлово - побутові умови для проживання та відпочинку. Твердження відповідача про утримання та забезпечення дітей не відповідають дійсності, утриманням дітей займається лише позивач. При цьому, відповідач не має доходу у вигляді заробітної плати. У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 761/338/2022 від 18.01.2022 за позовом позивача до відповідача про стягнення аліментів на утримання дітей. Після відкриття провадження у справі, відповідач забрав сина ОСОБА_10 із школи, не допускає його до занять у школі та у Київській дитячій школі мистецтв, приховує місце перебування сина, чинить перешкоди у спілкуванні з сином.

При цьому відповідач утриманням та вихованням дітей не займається.

31.10.2022 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 31.10.2022 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 . Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визначення (залишення) місця проживання малолітніх дітей з батьком об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю.

17.11.2022 на адресу суду надійшов відзив позивача за первісним позовом на зустрічну позовну заяву, у якому висловлено прохання залишити без задоволення зустрічний позов.

24.11.2022 на адресу суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив.

01.12.2022 на адресу суду надійшли заперечення позивача за первісним позовом в порядку ст. 180, 182 ЦПК України.

12.12.2022 на адресу суду від ОСОБА_4 надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про усунення перешкод у спілкуванні з онуками.

Ухвалою суду від 13.12.2022 відмовлено у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

24.01.2023 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_4 про вступ третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача за зустрічним позовом.

26.01.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 27.01.2023 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 27.01.2023 задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні та побаченнях з донькою ОСОБА_17 .

23.02.2023 представником третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у судовому засіданні надано висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

03.03.2023 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 22.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.05.2023 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 20.07.2023 постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження у справі для вирішення питання про опитування неповнолітніх дітей у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 20.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті спору.

В судому засіданні 28.07.2023 у присутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та психолога було проведено опитування дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Діти висловили свою думку та були вислухані судом. Судом звернуто особливу увагу на вік дітей та з`ясовано, з ким із батьків вони бажають проживати.

11.09.2023 на адресу суду від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про врахування думки малолітньої дитини, відповідно до якого висловлено прохання не враховувати думку малолітнього ОСОБА_7 , висловлену у судовому засіданні 28.07.2023 в режимі відеоконференції щодо проживання разом із батьком ОСОБА_3 , оскільки думка дитини була висловлена під впливом ряду зовнішніх факторів та була спотворена.

Ухвалою суду від 11.09.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

У судовому засіданні 11.09.2023 було допитано свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20

28.09.2023 від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшла заява про необхідність постановлення окремої ухвали відносно свідка ОСОБА_20

29.09.2023 на адресу суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом щодо розподілу судових витрат.

У судовому засіданні 29.09.2023 було допитано свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .

Ухвалою суду від 29.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відносно свідка ОСОБА_20

23.09.2023 від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшли клопотання щодо показів свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , у яких висловлено прохання не приймати до уваги покази даних свідків.

20.10.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом про визнання зловживання правом, процесуальними правами та застосування приписів права щодо меж здійснення цивільних прав при ухваленні судового рішення.

У судовому засіданні 25.10.2023 було допитано свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_24

01.11.2023 на адресу суду надійшли клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 щодо показів свідка ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_24

07.11.2023 на адресу суду від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про необхідність постановлення окремої ухвали відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_24 .

Ухвалою суду від 22.11.2023 у задоволенні такого клопотання було відмовлено.

Ухвалою суду від 09.11.2023 відмовлено у вжитті заходів забезпечення первісного позову за заявою ОСОБА_1

21.11.2023 на адресу суду від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшла заява про постановлення окремої ухвали відносно адвоката Топчія П.І. та заперечення щодо суми судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відносно адвоката ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 22.11.2023 було допитано свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

У судових засіданнях позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надала пояснення, відповідно до яких зазначила, що у грудні 2018 року переїхала до батьків за адресою: АДРЕСА_2 , діти переїхали разом з нею, однак постійно спілкувалися з батьком, жодних перешкод для спілкування з її боку не створювалося. Діти перебували на утриманні матері, відвідували музичну школу, батько не цікавився навчанням дітей, коштів на їх матеріальне забезпечення не надавав. З часу подання позову про стягнення аліментів на утримання дітей, з боку відповідача почалося психологічне насильство, з огляду на що вона вимушена була писати заяви та скарги. 11.02.2022 діти поїхали до батька, син залишився у батька, потім батько вивіз сина, змінив телефон і з того часу почав перешкоджати спілкуванню. До навчання син не приступив, прямого зв`язку із сином немає, батько налаштовує сина проти матері, вчиняє дії психологічного характеру проти неї та доньки, а також намагався вчиняти дії щодо зміни місця проживання доньки. Батько не повідомляв де і з ким знаходиться син, лише у червні 2022 року змогла поспілкуватися з дитиною онлайн, інформації по перетину дитиною кордону у позивача немає. Перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_11 позивач не чинить. Наразі є заміжньою, працює та має дохід для утримання дітей.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 вказав, що діти проживали разом із ним, коли мати пішла у грудні 2018 року та продовжували проживати до 14.02.2022, до матері лише їздили, відвідували школу. Зокрема зазначив, що надавав кошти на оплату гуртків для дітей. У березні 2022 року вивіз сина задля безпеки за кордон, про що повідомив Службу у справах дітей та сім`ї. Доньку ОСОБА_11 після 14.02.2022 забрала мама та не дає можливості спілкуватися з нею, з сином спілкуватися відмовляється. Син наразі перебуває за кордоном з бабусею та дружиною позивача за зустрічним позовом, навчається, кошти на його утримання пересилає батько.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації пояснила суду, що за заявою позивача було обстежено адресу: АДРЕСА_2 , та установлено належні умови проживання для дітей, за адресою батька Службу для обстеження квартири не допустили. Влітку 2022 року усно було повідомлено, що ОСОБА_13 перебуває за кордоном, письмової інформації щодо перетину кордону надано не було. Батько дітей ОСОБА_3 надав суду докази щодо наявності майна на праві власності, довідку з місця роботи, позитивну характеристику, мати дітей ОСОБА_1 надавала довідки , привезла дитину на комісію. Станом на січень 2022 року діти проживали за адресою проживання мами. При цьому представник Служби вказала, що мати сумлінно виконує батьківські обов`язки, батько - ні, школа неодноразово зверталась до батька з приводу надання інформації щодо ОСОБА_7 .

Третя особа ОСОБА_4 підтримав вимоги зустрічного позову, просив його задовольнити, у первісному відмовити.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, взявши до уваги свідчення свідків та дітей, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити, з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони перебували у шлюбі, який зареєстрований 23 липня 2010 року та розірваний рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17.05.2019 у справі № 761/41541/18.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації батька ОСОБА_3 .

Як пояснила позивач у судовому засіданні, під час шлюбу сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0000-Р9Х0-АМ6К та № 0000-КМР4-РА67 від 20.04.2018, які укладено позивачем в інтересах дітей з КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 2 Шевченківського району м. Києва» було вказано місце їх проживання - АДРЕСА_1 .

В подальшому, 15.06.2022 позивачем у інтересах дітей було укладено декларації № 0001-3973-РМА0 та № 0001-РМ63-РМА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та змінено фактичну адресу проживання дітей та матері: АДРЕСА_2 .

Як вказує позивач, з грудня 2018 року, після фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 разом з дітьми стала проживати у батьків за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказана квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить також позивачу на праві спільної часткової власності.

Як вбачається із Акту обстеження умов проживання, затвердженого заступником начальника Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира складається із 4-х кімнат, дітям виділені окремі кімнати та створені належні житлово - побутові умови для проживання, відпочинку та підготовки домашніх завдань.

Позивач ОСОБА_1 працює у школі І-ІІІ ступенів № 70 м. Києва на посаді вчителя початкових класів з 02.09.2019, про що свідчить довідка, видана 17.06.2022, за підписом директора школи.

Як свідчить характеристика професійної діяльності вчительки початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва ОСОБА_1 від 17.07.2022, ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю «Соціальний педагог. Практичний психолог. Викладач соціально - педагогічних дисциплін у ВНЗ» та на даний час отримує другу вищу освіту за спеціальністю «Початкова школа. Викладач англійської мови». Почала працювати у школі І-ІІІ ступенів № 70 з 2019 року на посаді вчителя - вихователя групи продовженого дня. Має педагогічний стаж 7 років. ОСОБА_1 працює на посаді вчителя початкових класів у школі І-ІІІ ступенів № 70 м. Києва з 2021 року. За час роботи зарекомендувала себе як відповідальний, творчий креативний та вмотивований педагог. Зокрема, у педагогічному колективі зарекомендувала себе як доброзичлива, відверта, комунікабельна особистість.

Довідка про заробітну плату від 24.01.2022 свідчить про наявність у ОСОБА_1 доходів та їх розмір.

Також позивачем надано суду довідку від 18.07.2022 № 76, видану Київською дитячою школою мистецтв № 5 ім. Ревуцького стосовно навчання ОСОБА_27 та ОСОБА_6 , які є учнями КДШМ № 5 ім. Л. Ревуцького.

Як вбачається із наданої довідки, у КДШМ № 5 ім. Л. Ревуцького дійсно навчаються ОСОБА_6 з 01.09.2021 на відділенні хореографії та ОСОБА_5 з 01.10.2021 на відділенні естрадної гітари. За період навчання діти проявили себе як старанні та дисципліновані учні. Нарікань з боку викладачів та адміністрації школи не було. Проплата за навчання вносилася регулярно та своєчасно виключно мамою дітей. За період з березня по травень включно оплата за навчання ОСОБА_27 не була здійснена, у зв`язку із тим, що батько забрав дитину у матері, відмовився платити за навчання та не допускав дитину до занять, незважаючи на неодноразові спроби викладачів вийти із дитиною на зв`язок. Допомогою у виконанні завдань, навчанні та відвідуванні музичної школи займалася мати дітей протягом всього періоду навчання. Мати відвідувала звітні концерти та підтримувала дітей. Батько жодного разу не з`являвся у музичній школі протягом всього періоду навчання, не вносив оплату за навчання та не цікавився досягненнями дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, договори про навчання як ОСОБА_6 так і ОСОБА_27 у КДШМ № 5 укладено ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 67 - 74). Позивачем також надано суду квитанції про оплату освітніх послуг за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 75-80).

Також позивачем надано суду психолого - педагогічну характеристику учениці 4-А класу школи І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва ОСОБА_6 , за підписом класного керівника, відповідно до якої вихованням, розвитком та навчанням дитини займається мати ОСОБА_1 . З батьком дитини не знайома, жодного разу у школі не бачила.

Відповідно до характеристику учня школи І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва ОСОБА_5 , за підписом класного керівника з 1 по 4 класи, за період навчання у початковій школі, навчальним матеріалом оволодів на достатньому рівні. Батьки приділяли достатньо уваги вихованню сина, систематично відвідували батьківські збори, брали активну участь у житті класу. Зокрема, мама ОСОБА_1 за весь період навчання у початковій школі постійно цікавилась навчанням, поведінкою сина, дбала про емоційний стан та фізичне здоров`я хлопчика.

Як вбачається із характеристики учня 6-Б класу школи І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва ОСОБА_5 , за підписом класного керівника, батьки, особливо мама приділяють належну увагу вихованню сина.

Також позивачем надано суду свідоцтва досягнень та табелі навчальних досягнень дітей.

Як свідчать матеріали справи, після розлучення батьків, діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали з мамою ОСОБА_1 , про що свідчать, зокрема, Акт про фактичне проживання особи без реєстрації від 05.01.2022 (т. 1, а.с. 169), Акт оцінки потреб сім`ї, Висновок оцінки потреб сім`ї (т. 1, а.с. 169 - 181) та покази свідків.

Однак, між батьками виникла конфліктна ситуація, яка полягала у вирішенні питання щодо утримання дітей та визначення способу участі у їх вихованні.

Як зазначає позивач, за усною домовленістю між батьками, після розлучення діти лишились проживати з нею, однак безперешкодно спілкувалися з батьком. Оскільки фінансової допомоги батько на утримання дітей не надавав, вона вимушена була звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів.

10.01.2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Як вказує позивач ОСОБА_1 саме з цього часу з боку відповідача на неї та дітей почав здійснюватися тиск.

Так, у матеріалах справи містяться заяви позивача від 16.02.2022 та 17.02.2022 до органів поліції з приводу дій відповідача щодо дітей (т. 1, а.с. 86-90).

Також позивач ОСОБА_28 зверталася до Служби у справах дітей із заявою, у якій просила визначити спосіб участі батька у вихованні, спілкуванні та побаченнях з дітьми.

Листом від 20.05.2022 Служба у справах дітей повідомила, що з такою заявою має звернутися той із батьків, з ким проживають діти.

Починаючи з лютого 2022 року ОСОБА_3 змінив місце проживання сина ОСОБА_10 , а з початком військової агресії рф проти України, без погодження з мамою ОСОБА_1 відправив сина разом із своєю дружиною та матір`ю за межі України до Німеччини.

12.05.2022 позивач звернулася до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві із заявою про неправомірні дії відповідача, які полягають у психологічному тиску на дітей та переховування місця знаходження сина ОСОБА_5 .

Як убачається із такої заяви, відповідачем ОСОБА_3 та його батьком ОСОБА_4 чиниться психологічний тиск на неї та доньку ОСОБА_6 та зазначається, що з моменту початку війни, 24.02.2022 зв`язок із сином ОСОБА_5 перервався, місце його знаходження невідоме. При цьому батько відмовляється повідомити його місцезнаходження, відмовляє у зустрічі із дитиною та чинить перешкоди у спілкуванні з сином. Батьком дитини не забезпечується відвідування сином занять у школі, позашкільних гуртках, не забезпечено онлайн навчання.

Позивачем 13.07.2022 до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень, у якій викладено обставини щодо вчинення відповідачем ОСОБА_3 та його батьком ОСОБА_4 психологічного насильства стосовно неї та дітей, а також обставини викрадення сина ОСОБА_5 .

Як вбачається із довідки від 21.09.2022, наданої школою І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва, за підписом директора школи, ОСОБА_1 написала заяву на очну форму навчання для своєї доньки ОСОБА_6 та дитина приступила до занять з 01.09.2022 очно. У заяві про обрання форми навчання для сина ОСОБА_5 мати повідомила школу, що батько дитини ОСОБА_3 не повідомляє про знаходження сина, тому обрала для нього очну форму навчання. Однак на момент початку навчального року з 01.09.2022 батько дитини ОСОБА_3 не написав заяву до школи з обраною формою навчання, місце знаходження дитини не повідомив. Дитина до занять у школі не приступила. Тому, з метою забезпечення навчання дитини мати ОСОБА_1 написала ще одну заяву на обрання форми навчання (екстернатну), оскільки не може забезпечити, через дії батька очне відвідування дитиною школи.

Відповідно до довідки КДШМ № 5 ім. Л. Ревуцького від 21.09.2022 № 127, ОСОБА_6 приступила до занять з 01.09.2022 у відділу хореографії. На даний час дитина відвідує всі заняття, боргів за оплату навчання немає, оплату вносить регулярно мама дитини ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 до занять у школі з 01.09.2022 не приступив. Відповідно до наказу № 138 від 09.09.2022 ОСОБА_29 з 01.09.2022 відрахований зі складу учнів КДШМ № 5 ім. Л. Ревуцького у зв`язку із заборгованістю за навчання дитини.

Разом із тим, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначено, що після розірвання шлюбу між сторонами діти залишилася проживати з ним за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Саме батько забезпечував дітей, вони завжди були чисті та охайні. До кінця 2021 року стосунки між позивачем та відповідачем були хороші. Однак, з боку сторонньої особи ОСОБА_14 , який є вчителем права у школі І-ІІІ ступенів № 70 м. Києва, у якій навчаються діти, відбулося втручання у його особисте та сімейне життя, про що він дізнався, зокрема, із переписки ОСОБА_10 із вчителем. Із фото та відеоматеріалів, які містяться на телефоні доньки ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_14 налагодив довірительний контакт з його дітьми, що не пов`язаний із його діяльністю вчителя.

З цього приводу позивачем за зустрічним позовом було подано до школи скарги на дії вчителя (т. 2, а.с. 43-47).

Як вказує ОСОБА_3 системне втручання співмешканця ОСОБА_1 ОСОБА_14 у його відносини із дітьми, починаючи з літа - осені 2021 року шкодять найкращим інтересам дітей.

Після досягнення сином ОСОБА_10 10-ти річного віку він неодноразово висловлював мамі свої побажання проживати разом із батьком. Станом на сьогодні мама не дозволяє сину проживати з батьком, ставить власні інтереси вище інтересів дітей, залякує молодшу донечку.

З початком війни, переслідуючи найкращі інтереси дитини ОСОБА_3 прийняв рішення вивезти дитину за кордон, у Німеччину, де ОСОБА_10 був влаштований у школу. До школи у м. Києві де навчався ОСОБА_10 була подана заява, у якій вказано, що він навчається за кордоном.

Відповідно до листа ОСОБА_3 від 25.08.2022, який отримано школою І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва цього ж дня, ОСОБА_3 , повідомив, що у зв`язку із введенням військового стану на території України з 24.02.2022, його син ОСОБА_5 тимчасово перебуває за кордоном, прийнятий до 6 класу з очною формою навчання.

У матеріалах справи міститься довідка, надана позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 , що видана Регіональною школою Роберта Коха у м. Гріммен 22.06.2022 про відвідування школи, відповідно до якої ОСОБА_13 відвідував школу у 5 класі з 2 травня 2022 року по 31 липня 2022 року та брав участь у навчанні.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 вказує, що син ОСОБА_10 перебуває за кордоном із бабусею ОСОБА_16 та дружиною ОСОБА_15 та він переказує кошти на утримання сина.

Зокрема, позивач вказує, що він відкрив рахунки на дітей, на рахунок ОСОБА_11 перераховує кошти, зокрема й ті, що отримані у якості аліментів від матері.

Однак, на підтвердження тимчасово зареєстрованого перебування сина ОСОБА_10 за кордоном, позивачем не надано жодного легалізованого документа.

Так, позивачем ОСОБА_3 долучено до зустрічного позову характеристику діяльності вихователя ДНЗ № 348 м. Києва ОСОБА_16 (матері ОСОБА_3 ) (т. 2 с. а.с. 37), копії платіжних документів, чеків (т. 2, а.с. 80, 85-99).

Суд зауважує, що вказані платіжні документи здебільшого підтверджують певні витрати здійснені за кордоном, не містять перекладу, з огляду на що не можуть свідчити про витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 на дітей.

Надані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 квитанції на підтвердження переказу коштів доньці ОСОБА_30 (т.2, а.с. 100-105) судом оцінюються критично, оскільки підтверджують лише зарахування коштів на рахунок, доказів можливості використання таких коштів в інтересах дитини суду не надано.

Також ОСОБА_3 надано суду квитанції за період з червня по жовтень 2022 року (т. 2а.с.106 - 117), відповідно до яких він здійснював перерахування коштів ОСОБА_16 та ОСОБА_15 з призначенням платежу «Допомога ОСОБА_5 ».

Слід зазначити, що такі квитанції підтверджують переказ коштів на утримання сина ОСОБА_10 , та той факт, що син не проживає з батьком, а знаходиться за кордоном з бабусею та дружиною батька.

Позивачем ОСОБА_3 надано суду копію свідоцтва про право власності на житло від 18.07.2007 року, з якого вбачається, що він є власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 57).

З Акту оцінки потреб сім`ї та висновку оцінки потреб сім`ї вбачається, що позивач ОСОБА_3 здатний забезпечити потреби дітей.

З довідки від 01.11.2022 ТОВ «Імпортерра», вбачається, що ОСОБА_3 займає посаду офіс - адміністратора з 01.06.2022 та вказано дохід за період з 01.06.2022 по 31.10.2022, надано позитивну характеристику з місця роботи позивача.

З довідки Медичного комплексу «Сирець» від 30.11.2022 про проходження медичного огляду ОСОБА_3 вбачається, що протипоказань для виконання батьківських обов`язків не виявлено.

Суд зауважує про наявність низки судових рішень у спорах між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2022 у справі № 761/338/22 про стягнення аліментів на утримання дітей, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.12.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини доходів ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. В позові ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , 2011 року народження - відмовлено. Вказаними судовими рішеннями, зокрема, установлено, що з урахуванням наданого позивачем Акту про фактичне проживання особи без реєстрації від 05 січня 2022 року, а також листа Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 вересня 2022 року №40-837, що адресований Шевченківському районному суду міста Києва по даній справі №761/338/22, яким Служба встановила факт проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з позивачкою ОСОБА_1 , з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з матір`ю - ОСОБА_1 , а не з батьком, що є правовою підставою для стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільної доньки. Апеляційний суд також вказав, що з наданих сторонами по справі пояснень та документів вбачається те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України перебуває за кордоном, а саме в Німеччині.

Також Шевченківським районним судом м. Києва від 30.06.2022 у справі № 761/8893/22 за заявою ОСОБА_3 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

31.08.2022 із заробітної плати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 за місцем роботи було утримано аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей на підставі постанови державного виконавця від 25.07.2022 у ВП № НОМЕР_4.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 30.06.2022 р., виданого у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей задоволено, скасовано судовий наказ №761/8893/22 від 30.06.2022 року та відмовлено ОСОБА_3 у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. Вказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Також у липні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_14 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.03.2023 у справі № 761/12785/22, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.07.2023, у задоволенні заяви відмовлено.

На виконання вимог ухвали суду, органом опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації було надано висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 25.01.2023 № 109-375, вивчивши позовну заяву та додатки до неї, надані позивачем та відповідачем, обстеживши умови проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 , отримавши пояснення від батьків та висновки Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб про проведення оцінки потреб родин, прийшли до наступних висновків.

Із наданих матеріалів стало відомо, що між батьками шлюб був зареєстрований 23.07.2020 відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, про що складено актовий запис № 638.

Від шлюбу батьки мають малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано рішенням суду.

На момент розгляду справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, батьки проживають окремо та не ведуть спільне господарство.

Під час проведення відповідної роботи для виготовлення висновку, представником Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації обстежено умови проживання дитини в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Представниками Шевченківського районного в місті Києві Центру соціальних служб складено акт оцінки потреб родини відповідно до постанови КМУ № 866 від 24.09.2008. За результатами складання акту було надано висновок оцінки потреб, у якому зазначено, що умови проживання ОСОБА_1 можуть задовольнити базові потреби малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У квартирі для дітей створені належні умови для проживання та навчання, задоволені всі їх потреби, наявні дві окремі дитячі кімнати. До позовної заяви мати долучила докази, якими обґрунтовує свою можливість утримувати дітей, належність виконання своїх обов`язків, належність умов проживання, а саме: довідку з місця роботи, про те, що вона працює на посаді вчителя початкових класів від 17.06.2022 № 61/22, характеристику з місця роботи, у якій зазначено, що ОСОБА_1 зарекомендувала себе як доброзичлива, відверта, комунікабельна особистість, яка постійно надає допомогу батькам у вихованні дітей, займається самоосвітою, підвищує свій фаховий та професійний рівень, довідку про заробітну плату з місця роботи, документи про володіння часткою майна, договори про додаткове навчання дітей у «Київській дитячій школі мистецтв № 5 ім. Ревуцького», за спрямуванням: ОСОБА_31 - естрадна гітара та квитанції про оплату додаткового навчання, довідки та характеристики з навчального закладу на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на момент звернення навчались у школі І-ІІІ ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва. Згідно характеристик зі школи, батьки приділяють належну увагу дітям. Згідно характеристик «Київської дитячої школи мистецтв № 5 ім. Ревуцького» батько участі у навчанні дітей не брав, квитанції за навчання дітей надсилала та сплачувала виключно мама.

Як відомо з матеріалів справи, 17.06.2022 до Центру надання адміністративних послуг Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації надійшла заява від представника за довіреністю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо видачі розпорядження про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом з батьком. З документів, доданих до заяви відомо, що ОСОБА_3 володіє часткою майна за адресою: АДРЕСА_1 , інших документів, якими батько обгрунтовує свою можливість утримувати дітей, належність виконання своїх обов`язків не надано.

Після отримання Службою копії зустрічної позовної заяви про визначення місця проживання малолітніх дітей разом із батьком, з`ясовано, що ОСОБА_3 з 01.06.2022 працевлаштований на посаду офіс - адміністратора ТОВ «Імпортерра».

Скласти акт обстеження житлово - побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 не вдалося, оскільки власники житла ОСОБА_32 та ОСОБА_3 доступ до приміщення не надали.

Представниками Шевченківського районного в м. Києві Центру соціальних служб складено акт оцінки потреб родини, відповідно до висновку оцінки потреб вказано, що умови проживання ОСОБА_3 можуть задовольнити базові потреби малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Крім того, у висновку вказано, що батько дітей ОСОБА_3 без попередження матері, змінив місце проживання сина ОСОБА_5 та обірвав будь - який зв`язок з матір`ю та сестрою. На підтвердження тимчасово зареєстрованого місця перебування малолітнього ОСОБА_5 не надано жодного легалізованого документа.

Від Управління культури Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла довідка про відвідування ОСОБА_33 регіональної школи «Роберт Кох» у місті Гріммен, у перекладі на українську мову та засвідчену приватним нотаріусом.

Так, було заслухано думку дітей, та, з урахуванням наведеного, керуючись інтересами дітей, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації надав висновок, що малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після повернення в Україну доцільно проживати з матір`ю ОСОБА_1 однією родиною, забезпечить найкращі інтереси дітей.

Позивачем за зустрічним позовом висловлено клопотання щодо неможливість прийняття висновку органу опіки і піклування з підстав його неповноти.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 подано суду висновок фахівця № 17/22 від 23.01.2023 щодо оцінки дитячо -батьківських відносин ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_5 , який складено фахівцем у галузі судово - психологічної експертизи ОСОБА_34 ТОВ «Науково - дослідної лабораторії судових експертиз».

Свідки зі сторони позивача за первісним позовом

У судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , ОСОБА_24 .

Так, свідок ОСОБА_18 , яка є вчителем молодших класів, пояснила суду, що вона була класним керівником ОСОБА_6 у 3 та 4 класі, дитиною займалася лише мама, оплачувала обіди, забирали дитину зі школи мама та бабуся, а батька дитини вона побачила вперше в житті.

Свідок ОСОБА_19 , яка є викладачем хореографії Київської дитячої школи мистецтв ім. Ревуцького, пояснила суду, що є викладачем хореографії ОСОБА_11 з 2018 року. Всі питання щодо дитини вирішувалися з мамою, яка оплачувала заняття та була присутня на звітних концертах та приводила на заняття.

Свідок ОСОБА_20 , який є викладачем класу гітари школи мистецтв, пояснив суду, що він викладав у ОСОБА_10 , приходив у 2021 році додому до ОСОБА_10 , за місцем проживання мами, потім син був у батька, батько відмовився оплачувати навчання, онлайн на заняття не виходив.

Свідок ОСОБА_21 , яка є сусідкою ОСОБА_3 пояснила суду, що ОСОБА_35 проживала по АДРЕСА_4 до кінця 2018 року, а з 2018 року діти проживали з ОСОБА_36 . Свідок пояснила, що з початком війни дітей на Татарській вона не бачила, однак, їй було відомо, що діти проживають з мамою.

Свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_1 у м. Глеваха по дачі, яку знімає з 2019 року. Вказала, що вона дружить з ОСОБА_36 , її чоловіка не знає, оскільки вона приїздила на дачу лише з дітьми. Влітку 2022 року бачила на дачі лише доньку ОСОБА_37 . Влітку 2020 року все літо провела на дачі, там були ОСОБА_38 і ОСОБА_39 . Зазначила, що у розмовах з дітьми про їх батька нічого не чула. Також свідок вказала, що між мамою і дітьми були гарні стосунки.

Свідок ОСОБА_23 , яка є сусідкою позивача по АДРЕСА_5 пояснила суду, що в 2019, 2020 році бачила кожен день ОСОБА_40 із дітьми. Бачила як приїздив батько дітей і доводив доньку ОСОБА_37 до сліз. До війни бачила ОСОБА_40 з двома дітьми, щоб батько гуляв з дітьми ніколи не бачила. Діти завжди були охайні, доглянуті, ОСОБА_39 займалася танцями, ОСОБА_10 гітарою. Вони проживають разом із мамою та дідусем з бабусею. З початком війни дізналася, що ОСОБА_10 вивіз батько.

Свідок ОСОБА_25 , який є сусідом позивача ОСОБА_1 та проживає по АДРЕСА_5 показав суду, що ОСОБА_35 повернулася до батьків на АДРЕСА_5 наприкінці 2018 року з дітьми. Зараз донька ОСОБА_39 живе з матір`ю, батька дітей ніколи не бачив з того часу, коли ОСОБА_35 повернулася. Про дітей завжди піклувалася ОСОБА_35 та її батьки. В музичну школу дітей відводила ОСОБА_35 та дідусь з бабусею. Діти гуляли завжди з мамою. Зі слів ОСОБА_41 йому відомо, що батько вивіз дитину.

Свідок ОСОБА_26 , який є батьком позивача ОСОБА_1 пояснив суду, що в кінці 2018 року у грудні ОСОБА_35 з дітьми повернулася додому. ОСОБА_10 і ОСОБА_11 перед початком війни поїхали гостювати до батька на вихідні (11 по 14 лютого 2022 року). ОСОБА_11 повернулась додому, а ОСОБА_10 ще лишився у батька. 24.02.2022 почалась війна та батько вивіз ОСОБА_10 за кордон. За бажанням діти їздили до батька, також їх запрошувала бабуся, батько жодного разу не виявляв бажання забрати дітей до себе. Постійно діти не проживали з ОСОБА_42 . Батько дітей не приймав участі у забезпеченні та вихованні дітей, цим займалась мама. Мати не перешкоджала спілкуванню дітей з батьком. Дітей до школи водили ОСОБА_35 та бабуся з дідусем. Вперше 16.02.2022 батька не пустили до дитини, оскільки це був вечір, ОСОБА_43 з батьком приїхали за адресою проживання ОСОБА_14 та вимагали віддати дитину за місцем її реєстрації. Наразі прямого спілкування з ОСОБА_10 немає, батько не дає спілкуватися.

Свідок ОСОБА_24 , яка є мамою позивача за первісним позовом ОСОБА_1 пояснила суду, що у грудні 2018 року ОСОБА_43 привіз дітей на Борщагівську та з того часу дуже рідко забирав дітей до себе, бабуся з ними виконувала уроки. Свідок пояснила суду, що їй відомо про те, що батько дітей не працював, кошти не надавав. Діти три роки знаходилися у нас та не виявляли бажання відвідати батька, який не цікавився життям дітей. У січні 2022 року ОСОБА_35 подала на аліменти, після чого почалися погрози зі сторони ОСОБА_44 та його батька. У ОСОБА_41 з ОСОБА_10 чудові відносини, і між дітьми також. Мати дітей не перешкоджала спілкуванню дітей з батьком. Діти займалися на гуртках, ОСОБА_39 ходила на хореографію, ОСОБА_10 на гітару, гуртки оплачувала ОСОБА_35 . Свідок також зазначила, що на теперішній час ОСОБА_10 з батьком не проживає, він знаходиться за кордоном з бабусею. Батько не дає матері спілкуватися з сином.

Свідок ОСОБА_14 , який є чоловіком позивача, пояснив суду, що працює у школі, у якій навчаються діти. З 2019 року дітей до школи приводила лише ОСОБА_1 . Колишнього чоловіка ОСОБА_41 він ніколи не бачив. У період 2021 - 2022 років будь - яке дозвілля дітей та відпочинок забезпечувала мама. Колишній чоловік з батьком приїздили до школи двічі, але не для побачення з дітьми, а для написання заяв про звільнення ОСОБА_14 та ОСОБА_1 . У шлюбі з ОСОБА_1 він перебуває з березня 2022 року. ОСОБА_10 не повернувся до матері після початку повномасштабного вторгнення, він до нього поїхав перед цим на тиждень. . Також свідок пояснив суду що між дітьми були чудові відносини, вони також безперешкодно могли їздити до батька, перешкод у спілкуванні мамою не створювалося. Конфлікти почалися з моменту подачі ОСОБА_36 до суду заяви про стягнення з батька дітей аліментів. При цьому створилася ситуація, що донька проживає з мамою, а батько отримує аліменти на утримання доньки. Батько з поліцією приїздив до доньки, у неї через це був психологічний зрив. Також свідок вказав, що ОСОБА_11 дуже сумує за братом.

У судовому засіданні 28.07.2023 у присутності психолога та представника Служби у справах дітей та сім`ї опитано ОСОБА_6 та ОСОБА_27 (у режимі відеоконференції). Так, донька подружжя ОСОБА_11 висловила бажання проживати разом із мамою, та вказала, що завжди проживала з мамою, зазначила, що завжди відпочивала з мамою. Мама не забороняла відвідувати тата. В музичну школу тато не водив. Син ОСОБА_10 висловив бажання проживати разом із батьком.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав посилалася на те, що саме вона здійснювала догляд за дітьми, створювала для них належні побутові умови для проживання, займається їх вихованням та розвитком, натомість батько дітей участі у їхньому забезпеченні не брав, самовільно змінив проживання сина ОСОБА_27 та не надає їй можливості спілкуватися з сином, здійснює психологічний тиск на неї та доньку ОСОБА_11 .

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на тому, що саме він дбав про дітей, які проживали разом із ним за місцем реєстрації, у матері бували в гостях. Станом на теперішній час син ОСОБА_10 проживає за кордоном з його мамою та дружиною, а ОСОБА_1 забрала доньку ОСОБА_11 та перешкоджає спілкуванню з нею.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом із тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини».

У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) Верховний Суд вказав, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти стосунки або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 355/888/20.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 100 ЦПК України, у подібних правовідносинах.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що цивільна справа скоріше повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд критично оцінює надані позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи електронні докази, а саме паперові копії електронних доказів - переписку у месенджері (т. 2, а.с. 13 - 33, 62-67) СD диски телефонних розмов та відеозаписів (т. 3, а.с. 121, 145 -146), оскільки неможливо однозначно ідентифікувати авторів та учасників аудіо та відеозаписів, а також встановити конкретний час подій, які на них відображаються, у зв`язку з чим не можуть бути прийняті судом, як належні, достовірні та допустимі докази. Слід зауважити, що до зустрічної позовної заяви позивачем надано листування, зокрема, особистого характеру, що не входить до кола обставин, які є предметом доказування у даному спорі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що діти проживали з мамою, при цьому обоє з батьків мають належні умови для проживання дітей, піклуються про їх розвиток та здоров`я, однак наявний конфлікт між ними впливає на забезпечення найкращих інтересів дітей.

Також суд враховує, що батько самовільно змінив місце проживання сина ОСОБА_10 без згоди матері, та перешкоджає спілкування дитини з матір`ю, про що свідчить листування між сторонами спору.

Доказів того, що позивачка за первісним позовом негативно впливала на дітей та неналежним чином виконувала батьківські обов`язки суду не надані, навпаки, матеріалами справи підтверджуються ті обставини, що утриманням дітей та їх розвитком займалась мати. Доводи позивача за зустрічним позовом про перешкоджання батьку дітей брати участь у їх вихованні суд вважає його суб`єктивною думкою.

Доказів того, що мати не може належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, у зв`язку з чим дітям слід проживати з батьком стороною позивача за зустрічним позовом не надано, як і не спростовано висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дітей з матір`ю.

У першу чергу суд враховує дотримання балансу між інтересами малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в інтересах дітей.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 подано суду висновок фахівця № 17/22 від 23.01.2023 щодо оцінки дитячо -батьківських відносин ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_5 , який складено фахівцем у галузі судово - психологічної експертизи ОСОБА_34 ТОВ «Науково - дослідної лабораторії судових експертиз». Однак, такий висновок не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу з огляду на положення ст. 76, 103 ЦПК України.

Суд при вирішенні даного спору також враховує думку дітей, висловлену у судовому засіданні та зауважує про таке.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Проте, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про місця проживання дитини і визначення способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам та може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 наголошено, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з матір`ю, яка чинить перешкоди в спілкування батька з дочкою, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв`язків батька та дитини).

У даному спорі син ОСОБА_5 висловив бажання проживати разом із батьком.

Однак, слід вказати, що протягом тривалого часу ОСОБА_10 проживає з бабусею та дружиною батька, а не з батьком, що не заперечується позивачем за зустрічним позовом, що, на переконання суду не узгоджується з доктриною найкращих інтересів дитини.

Суд зауважує, що сторонами спору надана значна кількість документів, які підтверджують наявність між сторонами спірних питань, однак, вони не приймаються судом до уваги, оскільки не містять відомостей, що стосуються предмету спору про визначення місця проживання дітей.

Проаналізувавши наведені положення міжнародного права та національного законодавства, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши інтереси дітей, їх малолітній вік, психологічний стан, права та інтереси на безпеку, гармонійний розвиток та належне виховання, висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

При цьому, задоволення первісних позовних вимог виключає можливість задоволення зустрічного позову, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо витрат на правову допомогу

У первісному позові позивачем та представником позивача адвокатом Топчієм П.І. заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у справі, зокрема, надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який становив 37 481,00 грн.

29.09.2023 до суду надійшла заява за підписом позивача та представника позивача про розподіл судових витрат, відповідно до якої висловлено прохання стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача 50 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, яку позивач понесла та має понести.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Топчієм П.І. 19.07.2022 укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, який укладено, зокрема, з метою представництва на захист інтересів ОСОБА_1 у справах про визначення місця проживання дітей з матір`ю (т. 1, а.с. 117-120). Повноваження представника позивача - адвоката Топчія П.І. підтверджуються ордером на надання правничої допомоги № 1219974 від 19.07.2022. До заяви про розподіл судових витрат суду надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої (правової допомоги ОСОБА_1 у справі № 761/14055/22 про визначення місця проживання малолітніх дітей, відповідно до якого надані послуги становлять 50 000,00 грн. (т. 4, а.с. 138 - 142). Також до заяви долучено акт на підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 50 000,00 грн за підписом сторін. Відповідно до Акту, Адвокат та Клієнт підтверджують, що станом на 29.09.2023 Клієнт сплатила 27 000,00 грн, та має сплатити 13 000,00 грн. (т. 4, а.с. 143-147). У відповідності до платіжної інструкції № @РL832770 від 27.09.2023 позивачем сплачено адвокату 12 000,00 грн.

Додатковою угодою від 01.06.2023 до договору сторони погодили внести зміни до договору, зокрема, у частині строку його дії - з 19.07.2022 до 19.07.2024.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення щодо суми судових витрат на правничу допомогу, у яких він просив врахувати майновий стан ОСОБА_3 , а також ту обставину, що ОСОБА_1 не приймає участі в утриманні та вихованні сина ОСОБА_45 , витрати ОСОБА_1 покласти на позивача. В обґрунтування заперечення відповідач за первісним позовом посилався, зокрема, на те, що адвокатом не здійснено жодних дій направлених на позасудове врегулювання спору, адвокатом не надано жодного адвокатського запиту на отримання доказів, ряд дій адвокатом було вчинено після закінчення строку дії договору.

Водночас, такі доводи відповідача не відповідають матеріалам справи, з огляду на що судом до уваги не приймаються.

Суд також враховує, що Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, суд дійшов до висновку що заявлені витрати представником позивачки у розмірі 50 000,00 грн не мають належного документального підтвердження, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 27 000,00 грн, які фактично понесені позивачем.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 136, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, задовольнити.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн. та 27 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визначення (залишення) місця проживання малолітніх дітей з батьком - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 );

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 ).

Треті особи:

- Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 26/4);

- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 ).

Суддя Н.В. Аббасова