Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №759/26747/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 759/26747/25

Провадження № 2/761/10339/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Гончаренка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» (далі по тексту - позивач) звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з даним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення страхового відшкодування, відповідно до вимог якого просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивача- ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (р/р № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» філія - Головне управління по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 35429675) у розмірі 130 384,66 грн (сто тридцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 66 копійок), а також сплачений судовий збір.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.03.2023р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-28541, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Toyota Land Cruiser 150 Prado, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

25.02.2024 р. за адресою: м. Київ, площа Галицька (Перемоги) 1 сталася дорожньо транспортна пригода за участю Застрахованого ТЗ та автомобіля Kia Forte, державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .

08.04.2024 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

11.03.2024 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/0589-24 звернувся ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами Договору страхування. 13.03.2024 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі Страхового акту № 18169 від 12.03.2024 року, заяви про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/0589-24, рахунку № ВДиС-0010835 від 03.03.2024, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 418 017,29 грн. (чотириста вісімнадцять тисяч сімнадцять гривень 29 копійок).

26 березня 2022 року на рахунок ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» надійшли кошти від ПАТ «НАСК «Оранта» страхового відшкодування за даною ДТП з урахуванням коефіцієнту зносу у розмірі 0,40 відповідно до Звіту про оцінку КТЗ № 43С/02/24. Вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 287 632,63 грн.

Отже, Відповідач має сплатити на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» нарохований знос автомобіля, у розмірі 130 384, 66 грн. (418 017, 29 грн. - 287 632, 63 грн.) де: 418 632, 63 грн. - страхове відшкодування ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ»; 287 632, 63 грн. - вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту зносу передбаченого Звітом про оцінку КТЗ № 43С/02/24.

Позивач, маючи намір вирішити дане питання в досудовому порядку листом вих. №15/04/8/2/1623-24 від 03.06.2024 року звернувся до Відповідача з проханням сплатити на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» відшкодування шкоди у розмірі 130 384,66 грн. даний лист повернувся Позивачу за закінченням терміну зберігання. Станом на дату написання цієї позовної заяви відповідачем не здійснено відшкодування розміру франшизи. Разом з тим, всі спроби позивача вирішити дане питання в досудовому порядку виявилися безрезультатними. Відповідач не виявив бажання врегулювати цю справу досудово.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року матеріали цивільної справи передані за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 року справу передано судді Романишеній І.П.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2026р. відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

02.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що матеріали, складені безпосередньо після ДТП, не містять жодного підтвердження наявності у ОСОБА_2 будь-якого чинного страхового полісу на момент дорожньо-транспортної пригоди. Натомість вони містять відомості про притягнення останнього до адміністративної відповідальності саме за відсутність такого полісу. Наведені обставини свідчать про наявність суттєвих суперечностей між доводами позивача щодо існування страхового покриття та документами, оформленими безпосередньо під час фіксації ДТП. Також зазначила, що позивачем не враховано, що на момент настання ДТП цивільно правова відповідальність відповідача була застрахована не лише за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а й за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (додаткова автоцивілка), яким передбачено додатковий ліміт відповідальності страховика у розмірі 500 000 грн. Однак, після отримання часткового відшкодування від страховика за договором ОСЦПВ позивач не звертався до страхової компанії відповідача із заявою про здійснення страхової виплати в межах договору добровільного страхування цивільної відповідальності, незважаючи на те, що ліміт відповідальності за таким договором є достатнім для покриття заявленої до стягнення суми. Таким чином, позивач фактично не вичерпав передбачений законом та договорами страхування механізм відшкодування шкоди за рахунок страховика.

Отже, на думку представника відповідача, вимоги про стягнення з відповідача 130 384, 66 грн. є передчасними та необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено неможливість отримання зазначеної суми від страховика відповідача в межах чинного договору добровільного страхування цивільної відповідальності.

12.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання просить суд залишити без розгляду відзив по справі, оскільки відповідачем отримано копію позовної заяви 10.05.2026, тоді як ухвала суду про відкриття провадження була розміщена в ЄДРСР та до неї було забезпечено надання загального доступу: 06.05.2026, а позовні вимоги задовольнити, враховуючи, що 18.03.2023р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-28541, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Toyota Land Cruiser 150 Prado, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також, 18.03.2024 року Позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування у розмірі 418 017,29 грн. Також додатком 14 до позовної заяви додано витяг з МТСБУ по полісу ОСЦПВ 217182809, в якому зазначено що ліміт відповідальності ПАТ «НАСК «Оранта» становить 160 000,00 грн, тоді як страхова компанія Відповідача здійснила відшкодування поза межами ліміту, тобто з врахуванням додаткового покриття по полісу ОСЦПВ, а тому причиною звернення до Відповідача є не перевищення ліміту за полісом, а нарахований коефіцієнт зносу.

Щодо клопотання сторони відповідача про поновлення процесуального строку, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем. Водночас, як зазначає представник відповідача, копію ухвали суду відповідач отримав у застосунку «Дія» 18.05.2026 року. Враховуючи, що відзив поданий до суду 02.06.2026 року, тобто, в межах строку встановленим судом, суд не вбачає підстав для його поновлення.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Також судом враховано, що відзиві представник відповідача просив розглянути справу за відсутності відповідача та представника.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів справи.

18.03.2023р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-28541.

Згідно вказаного договору страхування строку дії договору визначено до 17.03.2024 року.

Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Toyota Land Cruiser 150 Prado, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

25.02.2024 р. за адресою: м. Київ, площа Галицька (Перемоги) 1 сталася дорожньо транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150 Prado, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля Kia Forte, державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .

08.04.2024 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України.

11.03.2024 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/0589-24 звернувся ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами Договору страхування.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №43М/02/24, вартість матеріального збитку, нанесеного внаслідок, пошкодження КТЗ становить 287 632, 63 грн.

Відповідно до страхового акту №18169 12.03.2024 року розмір страхового відшкодування становить 418 017, 29 грн.

Позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі 418 017, 29 грн., на рахунок ТОВ "ВІДІ АВТОСТРАДА" що підтверджується платіжними інструкціями №62542395 від 16.06.2025.

Згідно акту виконаних робіт ТОВ "ВІДІ АВТОСТРАДА" №ВДиС-005049 від 30.04.2024 вартість ремонту транспортного засобу становить 418 017, 29 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Kia Forte, державний номер НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована ПАТ "НАСК "ОРАНТА", поліс ЕР217182809.

Як зазначає позивач, 26 березня 2024 року на рахунок ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» надійшли кошти від ПАТ «НАСК «Оранта» з випрлати страхового відшкодування за даною ДТП з урахуванням коефіцієнту зносу у розмірі 0, 40 відповідно до Звіту про оцінку КТЗ № 43С/02/24. Вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 287 632, 63 грн.

03.06.2024 року позивач звернувся до Відповідача з проханням сплатити на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» відшкодування шкоди у розмірі 130 384,66 грн., однак конверт повернувся на адресу позивача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вважала, що на момент ДТП у позивача був відсутній страховий поліс, також зазначила, що на момент настання ДТП цивільно правова відповідальність відповідача була застрахована не лише за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а й за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (додаткова автоцивілка), яким передбачено додатковий ліміт відповідальності страховика у розмірі 500 000 грн. На підтвердження вищевказаного подала до суду Поліс № 217182809 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2023 року, з якого вбачається, що страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 (Сто шістдесят тисяч гривень); ПОЛІС ДОБРОВІЛЬНОГО КОМПЛЕКСНОГО СТРАХУВАННЯ АВТОПАРАСОЛЬКА, Серія ЕАП № 0524888 від 04.10.2023 року, яким передбачено додатковий ліміт відповідальності страховика у розмірі 500 000 грн., а також довідку про відсутність полісу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальному провадженні або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За частиною другою статтею 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 980 ЦК України та статті 4 Закону України «Про страхування», предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

ЦК України та Закон України «Про страхування» передбачають три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена межами майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, зокрема, статтею 1191 ЦК України, а також статтею 38 Закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування (пункт 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4).

У разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (стаття 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (частина перша статті 261, статті 262 ЦК України). Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача. Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-112цс13).

Судом встановлено, що з вини відповідача сталась ДТП, в якій був пошкоджений автомобіль Toyota Land Cruiser 150 Prado, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , який застрахував його від пошкоджень, уклавши з ТДВ «СК «Віді-Страхування» договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №CLAU-28541.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, що на момент ДТП транспортний засіб Toyota Land Cruiser 150 Prado не був застрахований, оскільки згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №CLAU-28541, строк дії договору визначено до 17.03.2024 року, при цьому, ДТП відбулося 25.02.2024 року, а отже вказані доводи є безпідставними.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована у ПАТ "НАСК" Оранта" за Полісом №217182809 та ПОЛІСа ДОБРОВІЛЬНОГО КОМПЛЕКСНОГО СТРАХУВАННЯ АВТОПАРАСОЛЬКА, Серія ЕАП № 0524888, за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди у розмірі 287 632,63 грн. Вказана обставина не оспорюється сторонами.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку (стаття 1192 ЦК України).

Статтею 29 Закону № 1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України: особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВСУ від 03.10.2018 року по справі №686/17155/15-ц, який підтримав правовий висновок, викладений у постанові ВСУ у справі № 6-691цс15 та зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без врахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхова виплата). На підставі цього висновку Верховний суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

Доводи представника відповідача, що позивач не звертався до страхової компанії відповідача із заявою про здійснення страхової виплати в межах договору добровільного страхування цивільної відповідальності, незважаючи на те, що ліміт відповідальності за таким договором є достатнім для покриття заявленої до стягнення суми не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, враховуючи, що згідно Полісу № 217182809 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2023 року, страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн., однак, ПАТ "НАСК" Оранта" відшкодувало 287 632, 63 грн.

Крім того, з матеріалів справи, вбачається, що Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» звернулося до ПАТ "НАСК" Оранта" із заявою про страхове відшкодування від 18.03.2026 року, згідно якої просила здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 418 017, 29 грн.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі 130 384,66 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» страхове відшкодування в розмірі 130 384,66 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування», Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 60-А, ЄДРПОУ 35429675;

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 24.08.2026 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА