Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №761/40642/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40642/25

Провадження № 2/761/4676/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Капусті Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації ВФСТ «Україна», Міністерства молоді та спорту України, Федерації спортивного орієнтування України, КСОП «Буковина», ОСОБА_2 - керівник Відокремленого підрозділу ФСОУ, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист авторського права, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов зазначений позов.

В позовних вимогах позивач просить: згідно з п.4 ч.3 ст.55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» стягнути солідарно з Громадської організації ВФСТ «Україна», Міністерства молоді та спорту України, Федерації спортивного орієнтування України, КСОП «Буковина», ОСОБА_2 - керівник Відокремленого підрозділу ФСОУ, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суму у 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 1977 року і по теперішній час він на території Чернівецької області створює у вільний час за власні кошти (пов`язані з транспортними витратами, харчуванням та витратними матеріалами) карти для проведення змагань зі спортивного орієнтування та спортивної радіопеленгації для набуття учнівською молоддю, представниками збройних сил, МВС, силових структур навичок орієнтування, проведення змагань різного рівня та наукових досліджень у сферах геоморфології та гідрології, всього більше 120 кв.км., що дозволило замкнути «зелене кільце» довкола м. Чернівці.

В період 1984 - 1987 років позивач створив без будь-яких основ (з білого аркушу) картографічне зображення у співавторстві з особами, вказаними на оригіналі в околицях сіл Ревно - Стрілецький Кут - Спаська -Цецено (схема 25-43) загальною площею 7 кв.км (особистий автентичний доробок), створення у 2006 році для ЧЄ з рогейну електронної версії, розширенням її меж до ріки Прут та на Захід до с. Глиниця, внесенням поточних змін та виправленням помилок. Створення картографічних зображень передбачає пометрове обстеження території, нівелювання рельєфу, нанесення всіх важливих точкових та лінійних орієнтирів, що є ідентифікаційними точками для конкретного терену. Саме на пометрове обстеження території лісового масиву витрачається найбільше часу та витрат при створенні картографічних зображень, а зйомка рельєфу найбільш технічно складним завданням.

Для створення збірника, як зазначає позивач, йому довелось корелювати висотні, кутові та лінійні розміри фрагментів картографічних зображень співавторів, що насправді є більш складним технічним та творчим завданням, ніж створення картографічного зображення.

В період 2 - 5 травня 2025 року в лісовому масиві Цецено організаторами та головною суддівською колегією зазначеними в Регламенті проведення Всеукраїнських змагань затвердженим ГО ВФСТ «Україна», погодженим з Міністерством молоді і спорту України, Федерацією спортивного орієнтування України та бюлетені N?1 були проведені змагання зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай».

ГО ВФСТ «Україна», Міністерство молоді і спорту України, Федерація спортивного орієнтування України визначили арени змагань - лісові масиви навколо гори Цецино, біля м. Чернівці без згоди позивача, як особи яка володіє авторським правом на переважну частину картографічного зображення довкола г.Цецино, при цьому ГО ВФСТ «Україна» забезпечила типографські витрати (тиражування) згідно Регламенту.

Також позивач вказує, що у звіті про проведення заходів на своїй веб-сторінці в мережі Інтернет ГО ВФСТ «Україна» розмістила фрагмент карти без дозволу позивача.

Згідно бюлетеня N? 1 головним суддею змагань є відповідач 6 - ОСОБА_3 (член президії ФСО), а заступником головного судді по дистанціях - відповідач 7 - ОСОБА_4 , обов?язки якого полягали в підготовці дистанцій та забезпеченні картами учасників заходів, тобто тиражуванні і розповсюдженні.

Як зазначено у позові, 17 січня 2025 року через мережу Інтернет позивач офіційно повідомив ОСОБА_3 про заборону використання будь-яких його карт матеріалів без погодження з ним.

Позивач також вказує, що відповідач 7 - ОСОБА_4 , капарно, виявивши повну некомпетентність за допомогою комп?ютерної програми OCAD, свідомо, в домашніх умовах, спотворив скульптурно-ерозійний рельєф, перетворивши його на яруго-балковий, вніс зміни, розмістив ілюстрації, тиражував на приватному принтері контрафактні примірники та розповсюджував їх з порушенням Закону України «Про авторське право і суміжні права». Такими діями ОСОБА_4 свідомо порушував майнові та немайнові авторські права позивача. Крім цього протоколами результатів всіх груп підтверджується, що ОСОБА_4 як начальник дистанцій планував і забезпечував картами з нанесеними дистанціями учасників всіх заходів, тобто займався розповсюдженням.

04.12.2025 року до суду надійшов відзив Міністерства молоді та спорту України на заявлені вимоги в якому уповноважений представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, Позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав та помилково визначено Міністерство молоді та спорту України Відповідачем у цій справі. Відповідачами у даній справі Позивач визначив осіб, які були організаторами Всеукраїнських змагань ГО «ВФСТ «Україна» зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай».

Відповідно до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на 2025 рік, затвердженого наказом Міністерства № 7766 від 25.12.2024 (далі - Календарний план на 2025 рік) зі змінами внесеними наказом Міністерства від 25.02.2025 № 1133 організаторами Всеукраїнського змагання ГО «ВФСТ «Україна» зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай» є «обласні організації, СДЮСШОР ДЮСШ». Згідно з Програмою проведення змагань з орієнтування та радіопеленгації за 2025 рік у Чернівецькій області, що міститься на сайті Федерації спортивного орієнтування України (https://events.orienteering.org.ua/index.php) організаторами Всеукраїнського змагання ГО «ВФСТ «Україна» зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай» є «ФСТ «Україна», відокремлений підрозділ ФСОУ в Чернівецькій області, КСО «Буковина» Чернівецька область». Отже, зважаючи на викладене, Міністерство є організацією, за підтримки якої проводилось спортивне змагання. Водночас, організаторами спортивних змагань є відокремлений підрозділ ФСО України в Чернівецькій області, ВФСТ «Україна», КСО «Буковина» та головна суддівська колегія, а саме головний суддя Володимир Ліпка, головний секретар ОСОБА_5 та заступник головного судді по дистанції ОСОБА_4. Таким чином, Міністерство є Організацією, яка затвердила регламент змагань 2025 року та не є Організатором, оскільки не брало участі в проведенні спортивного змагання, не здійснювало організаційного, фінансового чи будь-якого іншого забезпечення підготовки та проведення змагання.

ОСОБА_1 у позовній заяві не обґрунтовує жодним чином, як саме Міністерство молоді та спорту України порушило його права та законні інтереси. Позивач в абзацах 1-3 на сторінці 5 позовної заяви наголошує на тому, що фактичним порушником його прав є ОСОБА_4 та зазначає що «відповідач 7 - ОСОБА_4 , капарно, виявивши повну некомпетентність за допомогою комп`ютерної програми OCAD, свідомо, в домашніх умовах, спотворив скульптурно-ерозійний рельєф, перетворивши його на яруго-балковий, вніс зміни, розмістив ілюстрації, тиражував на приватному принтері контрафактні примірники та розповсюджував їх з порушенням Закону України «Про авторське право і суміжні права». Своїми діями ОСОБА_4 свідомо порушував мої, ОСОБА_1 , майнові та немайнові авторські права». Отже, зі змісту позову випливає, що порушником, на думку Позивача, його прав та інтересів є саме ОСОБА_4 .

Позивач не надає доказів та не доводить порушення його авторських прав саме на фрагмент карти. Відповідно до абзацу 4 пункту 4 розділу І (Загальні положення) Правил змагань карта (спортивна карта) - карта, що виконана у спеціальних умовних знаках та детально відображає об`єкти на місцевості, які впливають на вибір шляху і визначення місцезнаходження учасників змагань. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу VIII (Змагання зі спортивного орієнтування бігом (СОБ), карта, нанесення дистанцій та будь-яких додаткових позначень мають відповідати Міжнародним вимогам до спортивних карт (ISOM) або Міжнародним вимогам до спринтерських спортивних карт (ISSprOM). Відповідно до пункту 2.1 (Спортивне орієнтування та карта) розділу 2 (Загальні вимоги) Міжнародних вимог до спортивних карт ISOM 2017-2 (https://cloud.orienteering.org.ua/s/ISOM2017-2_ukr), спортивне орієнтування - вид спорту, в якому учасник (спортсмен) якнайшвидше долає дистанцію, прокладену через ряд контрольних пунктів на місцевості, користуючись тільки картою та компасом. Як і в інших видах спорту, необхідно забезпечити однакові умови для всіх учасників змагань. З точки зору учасників, детальна та точна карта є необхідним інструментом для вибору оптимального шляху руху, і дозволяє їм орієнтуватися впродовж руху цим шляхом, використовуючи доречні прийоми орієнтування та власні фізичні можливості. Проте, вміння вибору шляху та читання карти втрачають своє значення, якщо карта недостатньо добре відображає місцевість - вона нерозбірлива, неточна або застаріла. В ідеальному випадку жоден учасник не може мати перевагу або постраждати через недоліки карти. Для національних та міжнародних змагань карта має бути оновленою у всіх місцях що можуть вплинути на результат змагань. Крутизна, висота та форма рельєфу є важливою інформацією і показується за допомогою горизонталей. Ідентифікація всього, що перешкоджає руху, має вирішальне значення для спортсмена: скелі, водойми, густа рослинність. Мережа доріг і стежок показує, де легше пересуватися та орієнтуватися. Детальна класифікація перешкод та прохідності допомагає учаснику приймати правильні рішення. Метою планувальника дистанції є така дистанція, для результату проходження якої, вирішальним чинником буде майстерність орієнтування. Цього можливо досягти тільки у випадку, коли карта є зрозумілою та розбірливою в умовах змагань, а також є достатньо точною, вичерпною та надійною. Контрольні пункти є важливими складовими дистанції. Вибір точок для розміщення контрольних пунктів, перевірка їх постановки, пошук їх під час змагань - все це визначається картою. Чим краща карта, тим більше можливостей спланувати хорошу, чесну дистанцію, як для еліти, так і для початківців. Завдання картографа полягає у тому, щоб знати які об`єкти наносити на карту і як їх зобразити. Постійна участь картографа у спортивних заходах є важливим чинником для розуміння основних вимог до спортивної карти, до яких належать точність, рівень деталізації і, передусім, розбірливість. Отже, найголовнішою вимогою до спортивної карти є її актуальність, вона має бути точною та оновленою у всіх місцях що можуть вплинути на результат змагання. ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що ним в 1984 - 1987 роках було створено картографічне зображення у співавторстві з особами, вказаними на оригіналі в околицях сіл Ревно - Стрілецький Кут -Спаська - Цецено (додаток 2 до Позову) загальною площею 7 кв.км.

Представник зазначає, що внаслідок постійних змін, що відбуваються на місцевості, зміст карт потребує систематичного оновлення. На час проведення спортивних змагань, карта, у створенні якої брав участь Позивач, втратила свою актуальність. За вказаний час, місцевість яка позначена на карті, зазнала значних змін, зокрема в частині лісового покриву, рослинності, розташування будівель, розташування ґрунтових доріг, тощо. Відповідно до абзацу першого сторінки 5 та абзацу третього сторінки 8 позовної заяви ОСОБА_1 було створено карту в масштабі 1 : 5 000 при перерізі рельєфу 2,5 метри з скульптурно-ерозійним рельєфом. Водночас, згідно з Бюлетнем 1 Змагань (додаток 4 до позовної заяви) карта в редакції - квітень 2025, масштаб - 1 : 7 500 та 1 : 10 000 при перерізі рельєфу 5 метрів з яруго-балочним рельєфом. При детальному порівнянні спортивної карти Змагань, що в додатках 7, 8 до позову із картою складеною 40 років тому - 1984 року (додаток 2 до позову) наявні суттєві відмінності у розташуванні об`єктів на місцевості, що унеможливлює використання карти 1984 року у спортивних змаганнях.

Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 27.11.2019 у справі № 727/5790/16 (на яку в позовній заяві посилається Позивач) залишив без змін рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.05.2017 у справі № 727/5790/16 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про захист авторського права та стягнення компенсації та встановив, що Позивач працював над спірною картою у 2006 році під час виконання службових обов`язків як посадова особа у Федерації спортивного орієнтування та виконував заявку на створення карти в межах проведення Чемпіонату Європи з рогейну, про що ОСОБА_1 не заперечує на сторінці 1 позовної заяви.

Таким чином, при підготовці та проведенні спортивних змагань, організаторами була використана зовсім інша карта, а саме з іншим масштабом, перерізом висоти та рельєфом. Разом з тим, не могла бути використана карта долучена Позивачем до позову (додаток 2), зокрема через втрату її актуальності, а тому не могли бути порушені авторські права ОСОБА_1 .

Разом з тим, позовна заява не містить належних розрахунків компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що намагається стягнути Позивач. ОСОБА_1 у позові наводить два різні розрахунки компенсації, які між собою не співставляються. Отже, Позивач жодним чином не обґрунтовує розмір компенсації, наводить два різні розрахунки компенсації та не повідомляє про те, чому просить Суд стягнути саме 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з можливого, на його думку, виду компенсації у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (стаття 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Водночас, ОСОБА_1 просить Суд стягнути вказану компенсацію солідарно, при цьому звертаючи увагу Суду на порушення своїх прав з боку ОСОБА_4 , що вказує на різну ступінь відповідальності відповідачів, що унеможливлює солідарне стягнення.

23.12.2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Міністерства молоді та спорту України в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві.

01.01.2026 року до суду надійшли заперечення Міністерства молоді та спорту України на відповідь на відзив в яких уповноважений представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог.

26.01.2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, позивач не надав доказів на підтвердження використання його матеріалів при виготовленні карт для Всеукраїнських змагань «Буковинський розмай». Під час створення вторинної карти використовувались зовсім інші основи та більш точні вимірювання, ніж оковимірювальна зйомка. Надана позивачем карта 1980-х років та карти по яким проводились змагання зовсім різні. А тому відповідно порушень майнових та немайнових прав позивача не відбулось.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити заявлені вимоги.

Громадська організація ВФСТ «Україна», Федерація спортивного орієнтування України, КСОП «Буковина», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, не подали відзив на заявлені вимоги.

Уповноважений представник Міністерства молоді та спорту України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

ОСОБА_2 - керівник Відокремленого підрозділу ФСОУ просив провести розгляд справи за його відсутності.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд справи за відсутності сторін.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши процесуальні заяви сторони, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

На підставі частини першої статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 ЦК України.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що в період 1984 - 1987 років він створив картографічне зображення у співавторстві з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в околицях сіл Ревно - Стрілецький Кут - Спаська -Цецено (схема 25-43) загальною площею 7 кв.км (особистий автентичний доробок) та у 2006 році створено для ЧЄ з рогейну електронної версії, розширенням її меж до ріки Прут та на Захід до с. Глиниця, внесенням поточних змін та виправленням помилок (а.с.8).

Також позивач вказував, що в період 2-5 травня 2025 року при проведенні всеукраїнських змагань Громадської організації ВФСТ «Україна» зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай» використовувались карти, які були створені позивачем та змінені ОСОБА_9 за допомогою комп`ютерної програми OCAD.

З бюлетня всеукраїнських змагань Громадської організації ВФСТ «Україна» зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай» вбачається, що місцем проведення змагань визначено лісовий масив Цецино, Чернівецький район, Чернівецька область, організаторами змагань є: ФСТ «Україна», відокремлений підрозділ Федерації спортивного орієнтування у Чернівецькій області України, КСОП «Буковина»; головний суддя - Ліпка Володимир, заступник головного судді - ОСОБА_4.

Також суд звертає увагу, що карта яку надав позивач та зазначає що він є її співавтором виконана в масштабі 1:15000, при перерізі рельєфу 2,5 м. Водночас карти, які використовувались при змаганнях зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай» виконані при масштабі 1:7 500 та при перерізі рельєфу 5 м.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів що саме карта виготовлена в 1980-х роках була використана при виготовленні карт для змагання в 2025 році.

Як вбачається з матеріалів справи, при створенні карти, яку ОСОБА_1 вважає виключно своїм авторським продуктом, були задіяні матеріали 3 авторів, як зазначає позивач в 1984-1987 роках. Однак у матеріалах справи немає належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача виключних авторських прав на електронну версію частини карти, яка використовувалась при проведенні в період 2-5 травня 2025 року змагань зі спортивного орієнтування «Буковинський розмай».

У справі немає достовірних даних про те, що карта, на яку посилається позивач, є об`єктом його авторського права у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки сам позивач зазначав, що при створенні спірної частини електронної версії карти використовував раніше створені картографічні матеріали.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25,42,43цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;

Згідно ч.1 ст.433 ЦК України об`єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 2) комп`ютерні програми; 3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 4) інші твори.

Згідно із п.1.1 Положення про авторське право в картографії, затвердженого спільним наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України та Державного агентства України з авторських і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України від 26 серпня 1997 року №85/41 це Положення визначає порядок регулювання правовідносин, пов`язаних зі встановленням авторського права на всі види картографічних творів та їх використання.

За змістом п.2.5 Положення, картографічними творами, що охороняються є всі види атласів, карт, планів, картосхем незалежно від їх форми та виду носія інформації; аерокосмофотокарти, аерокосмофотоплани, аерокосмофотосхеми, їх похідна продукція; цифрові карти і плани (цифрові моделі місцевості), інша картографічна інформація на машинних носіях, їх програмне забезпечення; картографічний зміст глобусів, рельєфні карти і плани, похідні пластичні твори; рекламна картографічна продукція; схеми, ескізи, ілюстрації, що стосуються географії, топографії, картографії, архітектури тощо.

Згідно ст.9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

За змістом частин третьої та четвертої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора (стаття 443 ЦК України).

За змістом частини 1, 2 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» роз`яснено, що співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів або спадкоємців будь-якого співавтора не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору (стаття 13 Закону N 3792-XII).

Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено договором між співавторами.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист цивільного права та інтересів гарантовано ст. 15 ЦК України, якою визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Разом з тим, у порушення вищенаведених норм позивачем не надано суду жодного доказу порушення його авторських прав.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Так як суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог, на підставі положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268,352, 354 ЦПК України, суд-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Громадської організації ВФСТ «Україна», Міністерства молоді та спорту України, Федерації спортивного орієнтування України, КСОП «Буковина», ОСОБА_2 - керівник Відокремленого підрозділу ФСОУ, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист авторського права- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула