Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №759/21368/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/21368/26

пр. № 3/759/5468/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Мордвінов А.О., за участю прокурора Кузьо Н.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої на посаді директора Закладу дошкільної освіти №249 Святошинського району м. Києва, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий,

за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, за якими Управлінням стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 30.07.2026 складено протоколи про адміністративні правопорушення №№851-880.

За змістом указаних протоколів ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Закладу дошкільної освіти №249 Святошинського району м. Києва, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», під час виконання службових повноважень не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність у неї реального конфлікту інтересів та в умовах такого конфлікту приймала рішення і вчиняла дії шляхом підписання наказів про преміювання працівників закладу, до числа яких входив її батько ОСОБА_2 , який працював робітником з обслуговування.

Зазначені протоколи стосуються підписання ОСОБА_1 таких наказів про преміювання працівників ЗДО №249, викладених у хронологічному порядку:

?від 27.09.2024 №134А-к, яким ОСОБА_2 нараховано премію у розмірі 7 786 грн;

?від 28.10.2024 №145-к - 9 986 грн;

?від 23.12.2024 №174А-к - 9 786 грн;

?від 29.01.2025 №21-к - 4 089 грн;

?від 26.02.2025 №34-к - 4 089 грн;

?від 18.03.2025 №47-к - 8 786 грн;

?від 21.04.2025 №64-к - 5 786 грн;

?від 20.05.2025 №79-к - 24 786 грн;

?від 19.06.2025 №93-к - 7 763 грн;

?від 26.08.2025 №117-к - 8 652 грн;

?від 26.09.2025 №142-к - 10 652 грн;

?від 27.10.2025 №150-к - 17 652 грн;

?від 25.11.2025 №164-к - 10 652 грн;

?від 25.12.2025 №169-к - 10 652 грн;

?від 25.02.2026 №36-к - 5 984 грн.

За кожним із зазначених епізодів складено два протоколи: за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП - у зв`язку з неповідомленням про наявність реального конфлікту інтересів, та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - у зв`язку із вчиненням дій та прийняттям рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Оскільки в провадженні одного судді перебувають матеріали про адміністративні правопорушення щодо однієї особи, які стосуються однорідних та взаємопов`язаних фактичних обставин, одного виду службових правовідносин та одного механізму преміювання працівників закладу, суд вважає за доцільне об`єднати їх в одне провадження з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, не визнала.

Пояснила, що її батько ОСОБА_2 не перебував у її безпосередньому підпорядкуванні, а підпорядковувався завідувачу господарством. ЗДО №249 не є розпорядником бюджетних коштів та не має власної бухгалтерії. Питання про преміювання працівників не вирішувалися нею одноособово, а процедура преміювання передбачала участь безпосередніх керівників працівників, профспілкового комітету та бухгалтерії управління освіти. Розмір премії розраховувався відповідно до встановленого механізму з урахуванням посадового окладу, надбавок, фактично відпрацьованого часу та інших визначених показників. На її думку, вона не мала можливості одноособово безпідставно збільшити, зменшити чи призначити премію своєму батькові, а підписання наказу було завершальним етапом установленої процедури.

Прокурор Кузьо Н.В. вважав, що в діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, просив визнати її винуватою та призначити остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також просив об`єднати адміністративні матеріали в одне провадження.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , висновок прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права належать до суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону.

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора ЗДО №249, який є юридичною особою публічного права, та будучи наділеною організаційно-розпорядчими й адміністративно-господарськими функціями, є суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 та в період, охоплений протоколами про адміністративні правопорушення, працював у ЗДО №249.

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу, зумовленого сімейними відносинами з ОСОБА_2 , судом не ставиться під сумнів.

Разом із тим сама по собі наявність приватного інтересу не є тотожною наявності реального конфлікту інтересів та не утворює складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів визначений законом як наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Отже, визначальною відмінністю реального конфлікту інтересів від потенційного є не сам факт існування приватного інтересу у відповідній сфері службової діяльності, а наявність конкретної суперечності між таким приватним інтересом і службовими повноваженнями особи, яка впливає на об`єктивність або неупередженість її рішення чи дії.

Частиною першою ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Частиною другою ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, обов`язковою передумовою відповідальності як за ч. 1, так і за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП є встановлення існування саме реального конфлікту інтересів під час вчинення конкретної службової дії або прийняття конкретного рішення.

Для встановлення такого конфлікту недостатньо констатувати, що близька особа працювала у закладі, очолюваному ОСОБА_1 , та отримувала премію на підставі підписаного нею наказу. Необхідним є з`ясування змісту конкретних службових повноважень ОСОБА_1 під час преміювання, меж наданого їй розсуду, а також встановлення того, у чому саме приватний інтерес, зумовлений родинними відносинами, вступив у суперечність із цими повноваженнями та яким чином така суперечність впливала на об`єктивність чи неупередженість її дій.

Дослідженим судом Положенням про преміювання працівників дошкільного навчального закладу №249 визначено показники, умови та порядок преміювання працівників закладу.

Відповідно до зазначеного Положення преміювання здійснюється в межах фонду заробітної плати, а премія педагогічному та допоміжному складу нараховується за відпрацьований час. Положення також визначає випадки, за яких премія може бути скасована або зменшена у разі невиконання працівником установлених умов та показників, неналежного виконання функціональних обов`язків або вчинення визначених порушень.

Водночас Положенням передбачено, що керівник за поданням заступників приймає рішення щодо преміювання кожного працівника залежно від його особистого трудового вкладу та загальних результатів роботи і погоджує його з профспілковим комітетом, про що видається відповідний наказ.

Таким чином, суд не заперечує, що ОСОБА_1 як директор закладу була наділена службовими повноваженнями у сфері преміювання працівників та що підписані нею накази мали юридичне значення.

Водночас наявність у директора повноваження щодо прийняття та підписання відповідного наказу сама по собі ще не свідчить про те, що під час його реалізації вона могла довільно, виключно на власний розсуд, вирішувати питання про преміювання своєї близької особи або визначати розмір такого преміювання.

Дослідження фактичного порядку преміювання свідчить, що така процедура не зводилася до одноособового вирішення директором питання про преміювання конкретного працівника.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 безпосередньо ОСОБА_1 не підпорядковувався. Контроль за виконанням ним трудових обов`язків та оцінка результатів його роботи здійснювалися його безпосереднім керівником - завідувачем господарством.

Під час преміювання враховувалася інформація безпосередніх керівників працівників, питання преміювання розглядалося профспілковим комітетом, формувався список працівників із зазначенням розміру премій, правильність відповідних розрахунків перевірялася бухгалтерією управління освіти, після чого готувався наказ, який подавався директору на підпис. Саме на такі обставини посилалася ОСОБА_1 , зазначаючи, що одноособово збільшити, зменшити чи безпідставно призначити премію своєму батькові вона не могла.

Зміст досліджених документів щодо порядку преміювання підтверджує наявність формалізованого механізму матеріального заохочення працівників. Зокрема, Положення визначає залежність премії від установлених показників, трудового вкладу, фактично відпрацьованого часу та передбачає погодження преміювання з профспілковим комітетом.

Крім того, змінами до колективного договору передбачено можливість виплати працівникам премій у межах фонду оплати праці щомісячно, щоквартально та за результатами роботи, а щодо новоприйнятих працівників - пропорційно фактично відпрацьованому часу.

Отже, підписання директором відповідного наказу було однією зі стадій установленого порядку преміювання та здійснювалося після проходження інших передбачених процедурою етапів.

При цьому матеріалами справи не доведено, що у будь-якому з інкримінованих епізодів ОСОБА_1 одноособово, всупереч установленому порядку, визначала ОСОБА_2 як особу, яка підлягає преміюванню, або самостійно формувала розмір його премії.

Не встановлено також, що ОСОБА_1 без належних підстав збільшувала премію своєму батькові, застосовувала до нього інший порядок розрахунку, ніж до інших працівників, або в інший спосіб надавала йому перевагу у зв`язку з їх родинними відносинами.

Матеріали справи не містять доказів того, що будь-який із розмірів премій ОСОБА_2 , зазначених у протоколах, не відповідав установленим критеріям преміювання, фактично відпрацьованому ним часу, погодженому розміру чи відповідним розрахункам.

Не наведено й порівняльних даних щодо преміювання інших працівників, які дозволяли б встановити, що внаслідок родинних відносин із директором ОСОБА_2 був поставлений у більш сприятливе становище або отримав матеріальну перевагу, якої за відсутності таких відносин він не мав би.

Той факт, що відповідні накази стосувалися преміювання не лише ОСОБА_2 , а працівників закладу загалом, сам по собі не виключає можливості виникнення реального конфлікту інтересів. Водночас у сукупності з установленою процедурою преміювання та відсутністю доказів індивідуального сприяння близькій особі ця обставина має значення для оцінки того, чи впливав приватний інтерес ОСОБА_1 на об`єктивність або неупередженість реалізації нею відповідних службових повноважень.

Суд також бере до уваги наведені у протоколах доводи про дискреційний характер повноважень директора.

Дискреційність повноваження передбачає можливість посадової особи обирати між декількома правомірними варіантами рішення або дії.

Разом із тим наявність у керівника загального права видавати накази, здійснювати керівництво закладом та брати участь у вирішенні питань матеріального заохочення працівників не є сама по собі достатнім доказом того, що під час кожного конкретного преміювання близької особи вона мала такий обсяг свободи розсуду, який дозволяв реалізувати приватний інтерес на користь цієї особи.

Для висновку про наявність реального конфлікту інтересів необхідно встановити не абстрактну можливість директора видавати накази та здійснювати загальне керівництво закладом, а конкретний зміст і межі її розсуду в кожному з інкримінованих випадків.

Матеріалами справи не встановлено, що під час прийняття та підписання відповідних наказів ОСОБА_1 мала можливість без передбачених Положенням підстав обрати стосовно свого батька інший варіант рішення, змінити на його користь сформований за встановленою процедурою розмір премії або іншим чином використати свої повноваження для задоволення приватного інтересу.

Сама по собі обставина, що остаточний наказ був підписаний директором і мав юридичне значення, не може підміняти необхідність доведення іншої обов`язкової ознаки реального конфлікту інтересів - конкретної суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями особи, яка впливає на об`єктивність чи неупередженість її рішення або дії.

Таким чином, у протоколах фактично встановлено наявність приватного інтересу, зумовленого родинними відносинами ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , та наявність у неї службових повноважень щодо видання наказів про преміювання.

Однак між установленням цих обставин та висновком про наявність реального конфлікту інтересів відсутнє належне доказове обґрунтування того, у чому конкретно полягала суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями і яким чином така суперечність впливала на об`єктивність чи неупередженість її рішень.

Сам факт родинних відносин та загальна службова компетенція директора можуть свідчити про наявність передумов для виникнення конфлікту інтересів, однак не звільняють орган, який склав протоколи, від обов`язку довести існування саме реального конфлікту інтересів, що є обов`язковою ознакою правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Посилання лише на родинні відносини між директором та працівником, її загальні управлінські повноваження і факт особистого підписання наказів не усувають необхідності доказування зазначених обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку з`ясовуються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд не вправі самостійно формувати замість органу, який склав протоколи, фактичне обвинувачення, відшукувати докази винуватості особи або припущеннями усувати відсутність доказів обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд визнає встановленими факт перебування ОСОБА_1 на посаді директора ЗДО №249, належність її до суб`єктів Закону України «Про запобігання корупції», факт роботи її батька ОСОБА_2 у цьому закладі, наявність у зв`язку з цим приватного інтересу, а також факт особистого підписання ОСОБА_1 наказів про преміювання працівників, які поширювалися, у тому числі, на ОСОБА_2 .

Разом із тим зазначені обставини не є достатніми для висновку про існування реального конфлікту інтересів.

Належних та достатніх доказів того, що приватний інтерес ОСОБА_1 вступив у конкретну суперечність із її службовими повноваженнями під час прийняття та підписання відповідних наказів і така суперечність впливала на об`єктивність або неупередженість її дій, матеріали справи не містять.

Суд при цьому не вважає необхідним у межах цього провадження давати остаточну правову оцінку наявності чи відсутності у ОСОБА_1 потенційного конфлікту інтересів, оскільки предметом судового розгляду є наявність у її діях складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, обов`язковою ознакою яких є саме реальний конфлікт інтересів.

За відсутності доведеного реального конфлікту інтересів відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, оскільки відповідальність за цією нормою настає за неповідомлення саме про реальний конфлікт інтересів.

З тих самих підстав відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки обов`язковою його ознакою є вчинення дії чи прийняття рішення саме в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, сукупністю належних та допустимих доказів не доведено наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 36, 172-7, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати матеріали справ про адміністративні правопорушення: Ун. №759/21368/26, провадження №3/759/5468/26; Ун. №759/21369/26, провадження №3/759/5469/26; Ун. №759/21371/26, провадження №3/759/5470/26; Ун. №759/21372/26, провадження №3/759/5471/26; Ун. №759/21373/26, провадження №3/759/5472/26; Ун. №759/21374/26, провадження №3/759/5473/26; Ун. №759/21375/26, провадження №3/759/5474/26; Ун. №759/21376/26, провадження №3/759/5475/26; Ун. №759/21377/26, провадження №3/759/5476/26; Ун. №759/21378/26, провадження №3/759/5477/26; Ун. №759/21379/26, провадження №3/759/5478/26; Ун. №759/21380/26, провадження №3/759/5479/26; Ун. №759/21382/26, провадження №3/759/5480/26; Ун. №759/21383/26, провадження №3/759/5481/26; Ун. №759/21385/26, провадження №3/759/5482/26; Ун. №759/21386/26, провадження №3/759/5483/26; Ун. №759/21387/26, провадження №3/759/5484/26; Ун. №759/21388/26, провадження №3/759/5485/26; Ун. №759/21389/26, провадження №3/759/5486/26; Ун. №759/21391/26, провадження №3/759/5487/26; Ун. №759/21392/26, провадження №3/759/5488/26; Ун. №759/21394/26, провадження №3/759/5489/26; Ун. №759/21395/26, провадження №3/759/5490/26; Ун. №759/21397/26, провадження №3/759/5491/26; Ун. №759/21398/26, провадження №3/759/5492/26; Ун. №759/21400/26, провадження №3/759/5493/26; Ун. №759/21401/26, провадження №3/759/5494/26; Ун. №759/21402/26, провадження №3/759/5495/26; Ун. №759/21403/26, провадження №3/759/5496/26; Ун. №759/21404/26, провадження №3/759/5497/26 щодо ОСОБА_1 за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі Ун. №759/21368/26, №3/759/5468/26.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Андрій МОРДВІНОВ