Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №757/617/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/617/25-ц

пр. 2-21/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Будової Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з лютого 2016 року перебувала у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця». Наказом виробничого підрозділу «Київська дистанційна колія» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 07 жовтня 2024 року № 47 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» було оголошено догану позивачці за недотримання інформаційної безпеки.

Позивачка вважає зазначений наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам трудового законодавства, та відповідачем не доведено наявності факту дисциплінарного проступку в її діях.

Зазначає про те, що на підставі наказу від 04 грудня 2024 року № 221/ос вона звільнилася з посади менеджера з персоналу виробничого підрозділу «Київська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Указує на те, що у зв`язку із оголошенням догани, позивачка у листопаді 2024 року недоотримала заробітну плату у сумі 2 407, 35 (16 049 заробітна плата * 15% премія за жовтень), а також матеріальну допомогу за 2022-2024 роки, яка складає 54 504,00 грн.

Оскільки при звільненні позивачка не отримала всі належні їй платежі, просила суд стягнути з відповідача суму в розмірі 56 917,35 грн, з яких: 2 407,35 грн заробітна плата за листопад 2024 року та 54 504,00 грн матеріальна допомога за 2022-2024 роки.

Посилаючись на те, що при звільненні з позивачкою не проведено остаточного розрахунку, просила суд стягнути з відповідача середні заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 09 грудня 2024 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 10 квітня 2025 року.

19 березня 2025 року на адресу суду від представника АТ «Українська залізниця» - Будової Н.М. надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на те, що наказ про оголошення догани позивачці є таким, що повністю узгоджується з приписами норм КЗпП України, винесений з дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивачки необґрунтованими, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому позивачці слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Твердження позивачки, що у зв`язку із оголошенням догани остання недоотримала заробітну плату в розмірі 2 407,35 грн. є безпідставними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Зазначає про те, що виконання відповідачем обов`язку з виплати позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки згідно колективного призупинено на час воєнного стану.

З огляду на зазначене, підстави для стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь позивачки означеної компенсаційної виплати (матеріальної допомоги на оздоровлення) відсутні.

08 квітня 2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі, у яких вказує, що до посадових обов`язків позивачки не входить обов`язок підключення інтернету, встановлення паролю та програмного забезпечення та іншої роботи. Вважає, що стягнення заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) нею обґрунтовано належними та допустимими доказами та відповідає чинному законодавству.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, судове засідання, призначене на 10 квітня 2025 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 26 травня 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року по справі оголошено перерву до 01 серпня 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року по справі оголошено перерву до 05 листопада 2025 року.

03 листопада 2025 року ОСОБА_2 подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких вказувала на обґрунтованість її позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 05 листопада 2025 року по справі оголошено перерву до 23 січня 2026 року.

У зв`язку з чергуванням судді як слідчий суддя, судове засідання, призначене на 23 січня 2026 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 03 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 20 квітня 2026 року.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що позивачка перебувала у підпорядкуванні начальника 6-ї механізованої дільниці. Переміщення працівників без відома керівника та кадрової служби не здійснювалося. Зазначив, що позивачка мала доступ до комп`ютера, на якому містилася конфіденційна інформація, та була притягнута до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з порушенням установлених вимог щодо роботи з такою інформацією. Також повідомив, що з працівниками проводилась робота щодо ознайомлення з правилами інформаційної безпеки, а позивачка надавала пояснення з приводу виявлених порушень.

У судовому засіданні 20 квітня 2026 року допитана у якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що працювала у відділі кадрів та за вказівкою керівництва періодично залучалася до роботи у відповідному підрозділі. Зазначила, що працювала за комп`ютером під обліковим записом позивачки, до роботи її залучала сама позивачка, яка також передавала їй необхідні документи, при цьому окремого наказу про таке переміщення до відділу кадрів не видавалося, робота виконувалася за усною вказівкою.

У судовому засіданні 20 квітня 2026 року допитаний у якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що позивачка перебувала у підпорядкуванні начальника 6-ї механізованої дільниці. Переміщення працівників без відома керівника та кадрової служби не здійснювалося. Зазначив, що позивачка мала доступ до комп`ютера, на якому містилася конфіденційна інформація, та була притягнута до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з порушенням установлених вимог щодо роботи з такою інформацією. Також повідомив, що з працівниками проводилась робота щодо ознайомлення з правилами інформаційної безпеки, а позивачка надавала пояснення з приводу виявлених порушень.

Наступне судове засідання призначене на 28 травня 2026 року.

У зв`язку з перебуванням судді у колегіальному розгляді справи, судове засідання, призначене на 28 травня 2026 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 23 липня 2026 року.

В судовому засіданні представник позивачки вимоги позову підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши учасників справи, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Суд установив, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. З 18 березня 2024 року працювала менеджером з персоналу виробничого підрозділу «Київська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

16 вересня 2024 року під час проведення оперативної наради при начальнику Київської дистанційної колії було встановлено, що порушення виявлені Київським регіональним управлінням Департаменту корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця» було допущено позивачем, зокрема:

у порушення пункту 3.7, пункту 3.5, пункту 5.4 та пункту 5.5. Положення про КТКІ не визначено переліку посад працівників, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають доступ до відомостей, що складають конфіденційну інформацію;

у підрозділі не визначено особу, на яку покладено обов`язок щодо ознайомлення працівників такого підрозділу з Положенням про КТКІ за переліком відомостей, що становлять комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію АТ «Укрзалізниці», підписання працівниками Зобов`язання щодо збереження та нерозголошення комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації, що знаходиться у володінні/розпорядженні АТ «Укрзалізниця» (далі - Зобов`язання) і ведення журналу реєстрації цих зобов`язань. У зв`язку із цим, Зобов`язання підписані виключно 4 особами з 563 фактично працюючих осіб. Журнал реєстрації зобов`язань у підрозділі не ведеться. Оригінали підписаних зобов`язань не зберігаються в окремій справі, яка повинна передбачатися у номенклатурі справ підрозділу;

інформація щодо підписання працівниками Зобов`язань до ЦКБ не направлялась;

заявки стосовно підключення комп`ютерів до інформаційних ресурсів АТ «Укрзалізниця» до ЦКБ не подавались;

виявлені факти неправомірного/несанкціонованого доступу до мережі Internet та інформаційних ресурсів Товариства, а саме:

під час огляду ПЕОМ (ІР-адреса НОМЕР_1 , яка розміщена в кімнаті відділу кадрів встановлено, що її фактичним користувачем є монтер 3-го розряду ОСОБА_4 , якій для виконання своїх обов`язків відсутня необхідність використання засобів комп`ютерної техніки та відповідно, доступу до мережі Internet та інформаційних ресурсів Товариства, в тому числі персональних даних.

ОСОБА_4 фактично виконувала функції з інспектора кадрів, які передбачають доступ та обробку персональних даних, проте не забезпечено підписання вказаним працівником Зобов`язання про нерозголошення персональних даних. Також надана ГІОЦ реєстраційна картка Internet ОСОБА_4 не погоджена та не затверджена жодним із належних уповноважених осіб.

Згідно зобов`язання, яке 11 квітня 2024 року підписано позивачкою, остання зобов`язана:

1. дотримуватися вимог законодавства України, внутрішніх документів АТ «Укрзалізниця», які регламентують роботу з комерційною таємницею та іншою конфіденційною інформацією;

2. без дозволу голови правління, членів правління, директорів функціональних керівників регіональних філій і філій (далі уповноважені особи) не поширювати, не передавати фізичним та юридичним особам, та не допускати розголошення в будь-який спосіб довіреної інформації або такої, що стала відома в процесі виконання обов`язків, конфіденційної інформації;

3. без дозволу уповноважених осіб не передавати та не поширювати в будь-який спосіб конфіденційну інформацію, яка сала відома у зв`язку з виконанням обов`язків працівника АТ «Укрзалізниця», які за своїми функціональними обов`язками не мають відношення до використання конфіденційної інформації;

4. негайно повідомляти Департамент економічної та інформаційної безпеки факти:

4.1 незаконного розголошення конфіденційної інформації АТ «Укрзалізниця»

4.3 спроб сторонніх осіб у будь-який спосіб отримати інформацію, що становить конфіденційну інформацію.

Судом установлено, що Зобов`язанням, яке 11 квітня 2024 року підписано позивачкою, доведено до відома, що порушення нею зобов`язання про нерозголошення конфіденційної інформації АТ «Укрзалізниця» може тягнути за собою притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності згідно із законодавством України.

Разом із тим, пунктом 8.10.1 Політики з інформаційної безпеки працівники Товариства:

8.10.1.1 зобов`язані знати та виконувати вимоги з інформаційної безпеки кіберзахисту;

8.10.1.2 сприяють попередженню, виявленню та розслідуванню інцидентів інформаційної безпеки та кіберінцидентів;

8.10.1.3. здійснюють заходи щодо недопущення інцидентів інформаційної безпеки, вживають у межах компетенції усі можливі дії (заходи) з метою запобігання та зменшення фінансових збитків й репутаційної шкоди Товариству внаслідок порушення інформаційної безпеки та кіберзахисту;

8.10.1.4 зобов`язані під час проведення заходів, передбачених положенням, що регулює діяльність підрозділу з інформаційної безпеки Товариства, надавати на вимогу підрозділу з інформаційної безпеки Товариства письмове пояснення та будь-яку інформацію щодо порушення заходів інформаційної безпеки та кіберзахисту у Товаристві;

8.10.1.1 забезпечують підтримку вимог цієї Політики у межах своєї компетенції;

8.10.1.6 несуть персональну відповідальність за недотримання та порушення вимог інформаційної безпеки та кіберзахисту Товариства відповідно до законодавства України.

Як зазначено в п.п. 3.1.11-3.1.14 Політики з інформаційної безпеки доступ до інформаційних систем та інформаційних ресурсів здійснюється тільки після успішного проходження процедури автентифікації на підставі унікального персоніфікованого ідентифікатора (облікового запису) в межах встановлених прав доступу; права доступу до інформаційних систем та інформаційних ресурсів надаються суб`єкту доступу виключно з урахуванням виробничої необхідності та мінімальної достатності відповідно до завдань та обов`язків, визначених в посадовій інструкції працівника Товариства, або відповідно до укладеного з Товариством правочину (договору); доступ до інформаційних систем та інформаційних ресурсів за замовчуванням є забороненим; приналежності: для кожного інформаційного ресурсу Товариства призначається його розпорядник.

Згідно пункту 3.1.20 Політики з інформаційної безпеки передбачена персональна відповідальність за порушення вимог законодавства України, цієї Політики та нормативних документів Товариства з питань інформаційної безпеки та кіберзахисту.

Наказом виробничого підрозділу «Київська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 07 жовтня 2024 року № 47 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» оголошено догану менеджеру з персоналу виробничого підрозділу «Київська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 .

Підставою для винесення оскаржуваного наказу є наявність численних порушень, вимог посадової інструкції, зобов`язання щодо збереження та нерозголошення комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації, що знаходиться у володінні/розпорядженні АТ «Укрзалізниця» від 11 січня 2024 року, Політики з інформаційної безпеки та вимог чинного законодавства допущених менеджером з персоналу ОСОБА_2 та виявлених відповідачем.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату в забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення та успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі статтею 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавство, що встановлено положеннями.

Стаття 140 КЗпП України передбачає можливість застосування до несумлінних працівників заходів дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: догана; звільнення.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є вчинення працівником дисциплінарного проступку. Оскільки КЗпП України його не визначає, використовується поняття, наведене у пункті 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету праці СРСР та ЦК ВЦРПС від 20 липня 1984 року № 213.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Водночас Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 вказав, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Особливістю дисциплінарної відповідальності є те, що її застосовує роботодавець. Саме він в особі органу (особи), якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника, відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України застосовує дисциплінарні стягнення.

Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушеннями трудової дисципліни. Тому для встановлення дисциплінарного проступку важливо з`ясувати коло трудових (службових) обов`язків працівника.

Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об`єктивної сторони складу цього правопорушення. Ці обов`язки визначаються трудовим договором, посадовою (робочою) інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами роботодавця, його наказами та розпорядженнями, а також законами та іншими нормативно-правовими актами.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не мають значення реальні наслідки дисциплінарного проступку. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 754/4355/17, для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчинення працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначення тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка, як менеджер з персоналу у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків мала відношення до використання конфіденційної інформації, персональних даних щодо працівників підрозділу (зокрема під час оформлення, приймання, переведення, звільнення працівників, тощо). Указана інформація розміщена також на ПЕОМ, які знаходились у розпорядженні та володінні позивачки.

Однак, у порушення вказаних вище вимог, позивачкою надано доступ до ПЕОМ (ІР-адреса НОМЕР_1 ), монтеру колії 3-го розряду ОСОБА_4 , які для використання своїх обов`язків відсутня необхідність використання засобів комп`ютерної техніки та відповідно, доступу до мережі Internet та інформаційних ресурсів Товариства, в тому числі персональних даних.

Тобто, у порушення пункту 1-3 Зобов`язання від 11 квітня 2024 року, п.п. 3.1.11-3.1.14, п. 8.10.1 Політики з інформаційної безпеки Політики, фактично позивачкою, за відсутності прав доступу до інформаційних систем та інформаційних ресурсів та Зобов`язання про нерозголошення персональних даних, без дозволу уповноважених осіб надано доступ до комп`ютерної техніки та до мережі Internet, інформаційних ресурсів Товариства, в тому числі персональних даних, монтеру колії 3-го розряду ОСОБА_4 , якій для виконання своїх обов`язків відсутня необхідність використання засобів комп`ютерної техніки та відповідно, доступу до мережі Internet, інформаційних ресурсів Товариства, в тому числі персональних даних, монтеру колії 3-го розряду ОСОБА_4 , яка не має відношення до використання Конфіденційної інформації та не мала прав доступу до інформаційних систем та інформаційних ресурсів.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення про оголошення позивачці догани є наявність численних порушень, вимог посадової інструкції, Зобов`язання щодо збереження та нерозголошення комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації, що знаходиться у володінні/розпорядженні АТ «Укрзалізниця» від 11 січня 2024 року, Політики з інформаційної безпеки та вимог чинного законодавства, допущених менеджером з персоналу ОСОБА_2 та виявлених відповідачем.

Отже, під час притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, АТ «Укрзалізниця» було встановлено всі складові дисциплінарного проступку та водночас застосовано найменш суворий вид стягнення.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці; дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Оскільки про те, що порушення, виявлені під час перевірки Київським регіональним управлінням Департаменту корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця» стану інформаційної безпеки у Київській дистанції колії, допущено саме позивачкою було встановлено під час проведення оперативної наради при начальнику ПЧ-3 лише 16 вересня 2024 року, а наказ видано 07 жовтня 2024 року, тому строк притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не пропущено.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою статті 77 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Твердження позивачки, що у зв`язку із оголошенням догани остання недоотримала заробітну плату в сумі 2 407,35 грн є безпідставними та не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Щодо розміру матеріальної допомоги на оздоровлення слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 3.10 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору між адміністрацією і Дорожнім комітетом профспілки Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки, зі змінами та доповненнями, затвердженими робочою комісією відповідно до протоколу від 30 листопада 2021 року № 1 ( далі - Колективний договір ), матеріальна допомога на оздоровлення надається згідно із Порядком надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», який є додатком до цього Колективного договору ( ця норма вступає в дію з 01 січня 2022 року).

Пунктом 1.1.4. витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком. т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно із рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Згідно із статтею 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторона-ми. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат ( доплат, надбавок, премій і т. і. ) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угода-ми, гарантії.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця і працівника.

Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними ) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, в абзаці першому пункту 3.10 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору передбачено надання один раз у календарному році матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених Законом на перше січня звітного року, працівникам філії, які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали відповідну письмову заяву.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

У той же час відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в України» зазначений вичерпний пере-лік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже положення Законом України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєн-ного стану.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

З копії витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема, у пункті 1.1.4 вказано: «….. додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персона-лом та соціальної політики». Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.10 Колективного договору між Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2002-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22. Таким чином виплати позивачці було призупинено, тому звернення з цієї підстави до суду не позбавляє позивача після закінчення воєнного стану звернутися до суду з такими вимогами у випадку, якщо відповідач не проведе із нею відповідний розрахунок.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтею статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статтями 9, 10, 13, 18, 97 КЗпП України, статтями 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ